Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №756/18957/25 — Оболонський районний суд міста Києва

31.08.2026 Справа № 756/18957/25

Унікальний номер 756/18957/25

Номер провадження 2/756/2652/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі судді Белоконної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») через свого представника звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3973410 від 10.03.2021 у розмірі 45384,56 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 10.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем в електронній формі, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладено договір про споживчий кредит № 3973410, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 10000,00 грн строком на 30 днів - з 10.03.2021 по 09.04.2021. Свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії відповідач належним чином не виконав.

02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги (факторингу) № 73-МЛ, за яким право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

15.07.2025 позивач звертався до відповідача з письмовою претензією про погашення заборгованості, яку відповідач залишив без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27.11.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.12.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов частково у розмірі 13690,00 грн (10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 3690,00 грн заборгованості за процентами), а в решті позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що проценти за користування кредитом можуть нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування (10.03.2021- 09.04.2021), а після його спливу не нараховуються, оскільки право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється зі спливом строку кредитування. Матеріали справи на момент подання позову не містили жодних доказів пролонгації строку кредитування у порядку, встановленому самим договором (зокрема, оновлених графіків платежів, які кредитодавець зобов`язаний був розмістити в особистому кабінеті позичальника), а тому нарахування процентів за підвищеною ставкою після 09.04.2021 є безпідставним.

Умовами договору про комісію за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн є нікчемною з підстав, аналогічних викладеним у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 щодо типових договорів того самого первісного кредитора - ТОВ «Мілоан».

Одночасно відповідач заявив клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з огляду на типовий, шаблонний характер справи та просив стягнути на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, підтверджені договором, додатковою угодою до нього, розрахунковою квитанцією та актом приймання-передачі послуг.

26.02.2026 представник позивача подав додаткові пояснення по справі в порядку п. 5 ст. 174 ЦПК України, до яких додав нові докази - графік розрахунків (додаток від 07.04.2021 до кредитного договору) та меморіальні ордери, якими, за твердженням позивача, підтверджується факт пролонгації строку кредитування на пільгових умовах (07.04.2021, на 3 та на 7 днів) з подальшою автоматичною пролонгацією на стандартних (базових) умовах (20.04.2021-18.06.2021, 60 днів).

03.03.2026 відповідач подав заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких просив не приймати додані позивачем документи до уваги як подані з порушенням встановленого ч. 2 ст. 83 ЦПК України порядку і строку подання доказів, а також навів доводи щодо їх неналежності та недостатності по суті.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 3973410, наступних умовах: сума кредиту становить 10 000,00 грн (пункт 1.2); кредит надається строком на 30 днів з 10.03.2021 (пункт 1.3); термін повернення кредиту та сплати комісії і процентів - 09.04.2021 (пункт 1.4); проценти за користування кредитом у межах строку кредитування становлять 7 500,00 грн, що нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день (пункт 1.5.2); комісія за надання кредиту становить 1000,00 грн, тобто 10 % від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1); стандартна (базова) процентна ставка після завершення строку кредитування у разі пролонгації на стандартних умовах становить 5,00% від залишку кредиту за кожен день (пункт 1.6); договором передбачено два види пролонгації строку кредитування - на пільгових умовах (за ініціативою позичальника, з відповідною комісією) та на стандартних (базових) умовах (автоматичне продовження на 1 день кожного разу при продовженні користування кредитом понад строк, сукупно не більше 60 днів) (пункти 2.3.1.1, 2.3.1.2); обов`язковою умовою пролонгації є формування кредитодавцем оновленого графіка платежів з новою датою платежу та актуальною сумою заборгованості і його розміщення в особистому кабінеті позичальника, при цьому саме оновлений графік має пріоритет у разі розбіжностей з іншими умовами договору (пункт 2.3.2, пункти 4.1, 4.2 договору, Додаток № 1 до договору).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 10000,00 грн підтверджується платіжним дорученням, наявним у матеріалах справи, і відповідачем не заперечується.

02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги (факторингу) № 73-МЛ, за яким право вимоги за кредитним договором № 3973410 перейшло до позивача.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт та правомірність відступлення права вимоги відповідачем не оспорюються, а тому суд вважає цю обставину встановленою.

Відповідно до частини першої статті 1048, частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункти 78-87) сформулювала правовий висновок, за яким «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг протягом погодженого сторонами строку кредитування. Зі спливом цього строку позичальник більше не отримує від кредитора відповідне благо, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти за статтею 1048 ЦК України; надання кредитодавцю можливості нараховувати такі проценти поза межами строку кредитування порушує баланс інтересів сторін. Наслідки прострочення грошового зобов`язання після спливу строку кредитування регулюються виключно частиною другою статті 625 ЦК України. Аналогічна позиція послідовно підтримувалася Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18.

Суд бере до уваги наведені висновки Верховного Суду відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України та доходить висновку, що договірні проценти за спірним кредитним договором могли нараховуватися лише в межах погодженого сторонами первісного строку кредитування з 10.03.2021 по 09.04.2021 включно, тобто в розмірі 7500,00 грн, визначеному пунктом 1.5.2 договору.

Нарахування процентів за період після 09.04.2021 є правомірним лише за умови доведеності факту пролонгації строку кредитування у порядку, встановленому самим договором. Вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої ст. 625 ЦК України за період після 09.04.2021 позивач не заявляв, у зв`язку з чим суд, керуючись принципом диспозитивності (стаття 13 ЦПК України), не виходить за межі заявлених позовних вимог.

Щодо доведеності пролонгації строку кредитування суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України позивач зобов`язаний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у визначений строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України). Відповідно до статей 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого законом або судом строку, а поновлення пропущеного строку здійснюється судом лише за відповідною заявою учасника справи з наведенням доказів поважності причин пропуску.

Судом встановлено, що позивач подав нові докази, а саме графік розрахунків та меморіальні ордери - через понад два місяці після подання відзиву, у формі додаткових пояснень за п. 5 ст. 174 ЦПК України, без клопотання про поновлення (продовження) процесуального строку подання доказів та без надання доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість отримати ці документи від первісного кредитора раніше. Саме лише посилання на факт звернення до первісного кредитора після отримання відзиву, без доказів дати такого звернення і дати фактичного отримання відповіді, такою обставиною не є.

За таких обставин суд, керуючись ч. 2, 8 ст. 83, ст. 126, 127 ЦПК України, не приймає долучені позивачем 26.02.2026 докази до уваги при вирішенні спору по суті як подані з порушенням встановленого процесуального порядку та строку.

Суд додатково зазначає, що навіть у разі дослідження цих доказів по суті вони не можуть бути визнані належними, допустимими та достатніми доказами факту пролонгації, оскільки: наданий графік розрахунків від 07.04.2021 не містить жодних відомостей про його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, на відміну від самого кредитного договору, факт підписання якого позивач обґрунтував відповідними доказами; відсутні докази фактичного розміщення цього графіка в особистому кабінеті позичальника, що згідно з умовами договору є обов`язковою складовою процедури пролонгації; надані меморіальні ордери за відсутності в них підпису платника та інших засобів його ідентифікації не дозволяють достовірно встановити, що відповідні платежі були ініційовані саме відповідачем; розрахунок заборгованості, складений первісним кредитором, містить внутрішні суперечності (відображення «пролонгації» до спливу основного строку кредитування, одночасне відображення двох пролонгацій в один день - 07.04.2021).

Відповідно до ст. 77, 79, 80, 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність доказів у їх сукупності. З огляду на викладене суд доходить висновку, що факт пролонгації строку кредитування не доведений належними, допустимими та достатніми доказами, а тому договірні проценти за період після 09.04.2021 стягненню не підлягають.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит № 3973410 від 10.03.2021 в частині заборгованості за сумою кредиту в розмірі 9215,00 грн, за процентами в розмірі 7500,00 грн та за комісією за видачу кредиту в розмірі 1000,00 грн, а всього в розмірі 17715,00 грн, саме цей розмір заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що за звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 31731 від 19 травня 2026 року.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача частини понесених витрат зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог, у розмірі 845,53 грн, виходячи з розрахунку (17715,00 х 2422,40:45384,56).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт наданих послуг № Д/498 від 24.07.2025року та детальний опис наданих послуг до вказаного акта, акт приймання - передачі послуг № 1 від 12.12.2025, згідно з якими вартість наданих послуг становить 10000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 3122,65 грн, виходячи з розрахунку (17715,00 х 8000,00 : 24290,00).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором № 3973410 від 10.03.2021 у розмірі 17715 (сімнадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 845 (вісімсот сорок п`ять) гривень 53 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3122 (три тисячі сто двадцять дві) гривні 65 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна