Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №753/12512/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12512/24

провадження № 1-кп/753/834/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

потерпілий ОСОБА_9 ,

представник потерпілого ОСОБА_10 ,

захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

обвинувачена ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024100020002484 від 26.05.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_13 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Луганської області, Словяносербського району,

с. Кряківка, українки, громадянки України, яка зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 , та яка проживає за адресою

АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

встановив:

І. Формулювання висунутого обвинувачення ОСОБА_13 органом досудового розслідування, яке визнане судом доведеним

26 травня 2024 року, приблизно о 00 год. 23 хв., поліцейський УПП у м. Києві ДПП сержант поліції ОСОБА_9 та поліцейський УПП у м. Києві ДПП рядовий поліції ОСОБА_14 , перебуваючи у складі екіпажу « Рубін 204 » прибули за викликом « Адмінправопорушення » за адресою: АДРЕСА_3 , на службовому автомобілі марки «Skoda Rapid», державний номерний знак НОМЕР_1 , з розпізнавальними знаками Національної поліції України .

Прибувши за вказаним викликом, на дитячому майданчику за адресою: АДРЕСА_3 , перебувала ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та двоє інших невстановлених осіб, які порушували громадський порядок в період дії комендантської години.

Під час відпрацювання виклику, ОСОБА_13 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, усвідомлюючи, що працівники поліції діють законно та намагаються припинити правопорушення, пов`язане з розпиванням спиртних напоїв в громадському місці в період дії комендантської години, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу, ігноруючи законні вимоги поліцейських припинити протиправну поведінку, нанесла один цілеспрямований удар рукою в область голови ОСОБА_9 , який у цей час здійснював адміністративне затримання ОСОБА_15 відповідно до ст. 261 КУпАП.

Після цього, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що поряд з нею знаходяться працівник поліції у форменному одязі із розпізнавальними знаками Національної поліції України та виконує свої службові повноваження, ОСОБА_13 продовжила вести себе агресивно і продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику поліції нанесла ще один удар рукою в область голови ОСОБА_9 , спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку.

Таким чином, ОСОБА_13 обвинувачується в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу легкого тілесного ушкодження, у зв?язку з виконанням цим працівником службових обов?язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

За такого формулювання ОСОБА_13 було висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, яке підтримувалось стороною обвинувачення протягом всього судового розгляду.

ІІ. Позиції учасників судового провадження у судових дебатах

Прокурор ОСОБА_7 у судових дебатах вважав, що вина ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами. Просив визнати ОСОБА_13 винуватою у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнивши від її відбування з випробуванням та встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки. Крім того, вважав, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню у розмірі 65 000 грн.

Потерпілий ОСОБА_9 у судових дебатах просив суд призначити ОСОБА_13 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України, а також задовольнити заявлений ним цивільний позов у повному обсязі, стягнувши з обвинуваченої на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Позиція сторони захисту у судових дебатах зводилась до того, що органом досудового розслідування не доведено поза розумним сумнівом наявність у ОСОБА_13 прямого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 під час виконанням ним службових обов`язків, що є обов`язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Захисник ОСОБА_11 наголошував, що відеозаписи з бодікамер не підтверджують умисного нанесення ударів, а лише фіксують штовханину, яка виникла під час затримання ОСОБА_15 . На думку захисту, дії обвинуваченої були зумовлені спробою захистити свого чоловіка, а можливий контакт із потерпілим мав випадковий характер.

Окрему увагу захист звернув на численні, на його думку, порушення з боку працівників поліції під час реагування на подію. Захисником зазначалося, що поліцейські не представилися належним чином, не встановили особи подружжя ОСОБА_16 , не перевірили документи після повідомлення про проходження ОСОБА_15 військової служби, не попередили про застосування заходів примусу, не провели поверхневу перевірку та не використали наявні засоби індивідуального захисту. Крім того, захист стверджував, що твердження працівників поліції про розпивання алкоголю та гучне прослуховування музики не знайшли свого підтвердження, оскільки жодних пляшок чи музичної колонки вилучено не було, а відеозаписи не підтверджують цих обставин.

Також захисник поставив під сумнів доведеність самого факту та механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 . Посилаючись на висновок судово-медичної експертизи, він зазначав, що медичною документацією не підтверджено діагноз «забій м`яких тканин голови», відсутній опис будь-яких зовнішніх ушкоджень, а експерт не зміг встановити характер предмета, яким вони могли бути заподіяні.

У підсумку сторона захисту вказувала, що надані стороною обвинувачення докази не підтверджують винуватість ОСОБА_13 за стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а всі сумніви щодо доведеності вини відповідно до принципу презумпції невинуватості мають тлумачитися на її користь.

З огляду на це, захисник просив виправдати ОСОБА_13 у зв`язку з недоведеністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та відмовити у задоволенні заявленого потерпілим ОСОБА_9 цивільного позову.

Обвинувачена ОСОБА_13 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала частково, заперечивши вимоги цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 у повному обсязі.

ІІІ. Показання допитаних осіб

Показання обвинуваченої ОСОБА_13

ОСОБА_13 суду показала, що 25 травня 2024 року вона разом із чоловіком ОСОБА_15 прийшла у гості до родини за адресою: АДРЕСА_3 , де вони вечеряли та у невеликій кількості вживали алкогольні напої. Близько опівночі вони почули, як хтось на дитячому майданчику гучно слухав музику, у зв`язку з чим її чоловік вирішив піти та зробити цим особам зауваження. Згодом вона також вирішила вийти на вулицю.

Після цього, компанія, яка шуміла, залишила дитячий майданчик, а майже одразу після цього під`їхали працівники поліції, які підійшли до неї та її чоловіка і, не представившись, почали робити їм зауваження, звинувачуючи їх у порушенні тиші. ОСОБА_13 вказала, що вони одразу почали заперечувати викладене працівниками поліції та демонстрували їм відсутність будь-яких алкогольних напоїв поряд із ними. Просила звернути увагу, що працівники поліції не просили у них документи, а лише вели з ними розмову.

Коли її чоловік спілкувався з ОСОБА_9 , то саме останній, на її думку, почав провокувати конфлікт, тоді як її чоловік, будучи військовослужбовцем, намагався «по-братерськи» вести діалог. Після цього до її чоловіка застосували фізичну силу, що, як вона вважала на той момент, було непропорційним. Декілька разів наголосила, що їм було незрозуміло, чого саме від них хотіли працівники поліції та з чим були пов`язані їхні претензії.

Коли до її чоловіка почали застосовувати фізичну силу та одягати кайданки, вона хотіла втрутитися, однак ОСОБА_9 притримував її за руки. Вказала, що під час цієї штовханини вона не вчиняла жодних цілеспрямованих дій стосовно працівників поліції. Пояснила свою позицію щодо часткового визнання вини тим, що під час сутички, коли її почали заламувати, вона могла випадково зачепити працівника поліції, однак категорично заперечила, що її дії були умисними.

На запитання прокурора суду вказала, що вони вийшли на вулицю ще до початку комендантської години. Їхньою метою було зробити зауваження людям, після чого ті одразу залишили місце події, тоді як вона разом із чоловіком залишилися там та перебували до приїзду працівників поліції близько 20 хвилин. Вказала, що працівники поліції не пропонували їм залишити вулицю у зв`язку з порушенням комендантської години, і їй дотепер залишалося незрозумілим, чого саме вони від них хотіли у той момент. Пояснила, що відмахувалася, оскільки намагалася захистити чоловіка від, як вона вважала, неправомірних дій працівників поліції. Також вказала, що не мала наміру чинити опір працівникам поліції, а лише прагнула владнати ситуацію, яка виникла між її чоловіком та ОСОБА_9 . Заперечила, що внаслідок її дій могли утворитися легкі тілесні ушкодження, та на 29 хв. 30 с. свого допиту продемонструвала суду, хто і де з чотирьох учасників події знаходився, а також показала, як її схопили за праву руку на початку затримання її чоловіка, у зв`язку з чим вона намагалася вирватися.

На запитання захисника суду показала, що після прибуття працівники поліції не представилися та не встановлювали їхні особи. Також працівники поліції не перевіряли статус ОСОБА_15 як військовослужбовця. Працівники поліції не попереджали її та чоловіка про намір застосувати фізичну силу. Вона заперечила, що вони розпивали алкогольні напої чи порушували громадський порядок, зазначивши, що ці обставини ніким не підтверджені. Поряд із ними не було виявлено ані пляшок, ані музичних колонок, ані будь-яких інших речей, які могли б свідчити про вчинення ними правопорушення. Перед затриманням працівники поліції також не проводили поверхневої перевірки.

Крім того, просила взяти до уваги, що після цих подій, коли їх помістили до службового автомобіля, працівники поліції між собою не могли визначитися, скільки саме ударів було завдано та куди саме, що також зафіксовано на відеозаписі з бодікамери. При цьому після події сам ОСОБА_9 сів за кермо службового автомобіля та керував ним певний час до моменту, коли вони, за вказівкою керівництва, вирішили повернутися на місце події. На її думку, це свідчило про те, що до телефонного дзвінка керівництву вони не мали наміру ініціювати кримінальне провадження.

Показання потерпілого ОСОБА_9 .

Потерпілий ОСОБА_9 суду показав, що у травні 2024 року під час виконання службових обов`язків вони отримали виклик про те, що невідома компанія розпиває алкогольні напої у дворі. Разом із напарником ОСОБА_14 вони прибули за вказаною адресою: АДРЕСА_3 . Коли вони заїхали у двір, то почули голоси компанії, а згодом побачили групу з п`яти осіб, частина з яких, побачивши службовий автомобіль, залишила місце події. Коли вони підійшли ближче, на місці залишалися лише чоловік та жінка. Їх було попереджено про ведення відеофіксації, однак ОСОБА_15 почав агресивно висловлюватися на адресу працівників поліції, використовуючи нецензурну лексику, тому його було попереджено про затримання в порядку КУпАП. Коли розпочалося затримання ОСОБА_15 , він відчув удар, який був нанесений ззаду його дружиною. Уже під час поміщення ОСОБА_15 до службового автомобіля він відчув другий, більш сильний удар. Після цього йому стало погано, і він повідомив про зазначені обставини свого командира. У подальшому його було доставлено до лікарні, де він проходив лікування.

На запитання прокурора вказав, що коли вони підійшли до ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , були одягнені у формений одяг та прибули на службовому транспортному засобі. Після того як вони під`їхали та підійшли до них, чоловік одразу почав агресивно спілкуватися, повідомив, що є військовослужбовцем, та почав розпитувати, чому вони з напарником не проходять військову службу. Він вважав, що якби вони спокійно припинили вчинення адміністративного правопорушення, їм було б зроблено лише попередження, після чого всі розійшлися б. Під час адміністративного затримання ОСОБА_15 ОСОБА_13 нанесла йому удар кулаком правої руки ззаду. На 21 хв. 50 с. свого допиту потерпілий продемонстрував суду місце нанесення удару, а саме праву задню частину голови біля вуха. Будь-які інші особи тілесних ушкоджень йому не завдавали. На місце події була викликана бригада екстреної медичної допомоги. Його було госпіталізовано до лікарні, він звертався до лікаря-отоларинголога, а в подальшому проходив лікування вдома. Після цих подій ОСОБА_13 до теперішнього часу не зверталася до нього з приводу примирення.

На запитання захисника вказав, що проходив навчання в Академії патрульної поліції міста Києва . На посаду був призначений у 2021 році та наразі продовжує службу в Національній поліції України . Він не пам`ятає своєї оцінки за результатами навчання у 2024 році, однак зазначив, що навчання було завершене успішно. За ним не закріплена персональна бодікамера, оскільки їх працівники поліції отримують перед заступанням на чергування. Засоби індивідуального захисту, у тому числі шолом, у той день у нього були та знаходилися у службовому автомобілі. Він не пам`ятає, чому і коли розрядилася його бодікамера під час події. Йому відомо, що після розрядження бодікамери він зобов`язаний доповісти про це командиру, однак під час адміністративного затримання не мав змоги цього зробити. Зазначив, що повідомив про це вже після події.

Щодо самої події вказав, що виклик про адміністративне правопорушення вони отримали вже під час комендантської години, однак точного часу не пам`ятає. Зазначив, що вони прибули на місце для того, щоб владнати ситуацію, а не конфліктувати. Разом із напарником вони не намагалися затримати інших осіб, які залишали місце події. Він не пам`ятає, чи запитував у подружжя ОСОБА_16 документи після прибуття, а також зазначив, що на той момент вони не знали, хто вони та звідки. Потерпілий не пригадав, чи був установлений факт розпивання ОСОБА_13 алкогольних напоїв, однак пам`ятає, що на місці були стаканчики. На запитання, яке саме адміністративне правопорушення вони вчинили, пояснив, що вони вживали алкогольні напої на дитячому майданчику та порушували тишу. Він не пам`ятає, чи роз`яснювалися їм наслідки невиконання законних вимог працівників поліції щодо припинення адміністративного правопорушення. Чому не одягнув шолом перед початком затримання, пояснити не зміг. Стосовно того, чому під час відеозапису події він щоразу називав різну кількість ударів від одного до трьох, пояснив, що міг плутатися через сильний біль у голові. На запитання, чому, незважаючи на біль у голові, через кілька хвилин він сів за кермо службового автомобіля та до цього близько 20 хвилин брав участь у затриманні, пояснив, що лікарі згодом повідомили йому, що це було пов`язано з викидом адреналіну. Вказав, що вони залишили місце події, а приблизно через 10 хвилин повернулися туди для проведення огляду місця події. Рапорт про застосування спеціального засобу кайданків мав складати його напарник. Бригаду екстреної медичної допомоги на місце події також викликав його напарник. Назву медичного закладу він не пам`ятає. Він перебував на стаціонарному лікуванні понад 10 днів у зв`язку з черепно-мозковою травмою.

На останнє запитання захисника щодо того, чи з урахуванням посттравматичного синдрому ОСОБА_15 після кількох контузій, можна вважати, що всього цього можна було уникнути за умови спокійного спілкування, потерпілий відповів, що вони і прибули на місце саме з метою припинення конфлікту.

Показання свідка ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що наприкінці травня 2024 року, коли вони перебували на чергуванні, на службовий планшет надійшов виклик про вчинення адміністративного правопорушення, а саме про те, що група людей гучно слухає музику під час комендантської години. Разом із напарником ОСОБА_9 вони прибули на місце події на службовому автомобілі. Коли вони під`їхали, то чули, як лунала музика, а на дитячому майданчику перебувала компанія з чотирьох осіб. Двоє осіб залишили місце події, а подружжя ОСОБА_16 залишилося на місці та поводилося агресивно, тому було прийнято рішення здійснити адміністративне затримання. Коли його колега ОСОБА_9 почав одягати кайданки на ОСОБА_15 , його дружина ОСОБА_13 декілька разів вдарила напарника рукою по голові. Після цього ОСОБА_9 стало погано, вони викликали бригаду екстреної медичної допомоги та доповіли про це своєму командиру.

На запитання прокурора вказав, що вони прибули у форменому одязі та на службовому автомобілі. Зазначив, що двоє осіб спокійно залишили місце події, тоді як подружжя ОСОБА_16 почало сперечатися, нецензурно висловлюватися та відмовлялося припинити вчинення адміністративного правопорушення. Також вони перебували у стані алкогольного сп`яніння, однак після приїзду працівників поліції почали ховати пляшки. Щодо нанесення ударів вказав, що ОСОБА_13 намагалася відштовхнути працівника поліції, щоб не дати можливості здійснити затримання ОСОБА_15 . Під час цього затримання ОСОБА_13 завдала щонайменше два удари ззаду в голову ОСОБА_9 .

На запитання захисника вказав, що приблизно о 19:00 вони заступили на чергування. Того ж дня вони отримали засоби індивідуального захисту у вигляді шоломів та бронежилетів. Близько опівночі вони отримали повідомлення про те, що компанія гучно слухає музику, однак точного часу прибуття на місце події він не пам`ятає. На запитання, чи могли музику слухати двоє інших осіб, а не подружжя ОСОБА_16 , відповів, що це була одна й та сама компанія. На запитання, чому він не представився відповідно до вимог закону перед початком спілкування, пояснив, що представився, хоча службового посвідчення не пред`являв. Він не пам`ятає, чи просив документи у подружжя ОСОБА_16 , оскільки вони вже поводилися агресивно. Також зазначив, що бачив у ОСОБА_13 портативну колонку, оскільки музика лунала дуже голосно. Після їх приїзду вони почали її ховати, тому вона і не була вилучена. Крім того, свідок заперечив твердження про те, що на місці події не було порожніх пляшок, зазначивши, що мати ОСОБА_15 до приїзду слідчо-оперативної групи частину з них забрала. Він не пам`ятає, чи пропонував подружжю ОСОБА_16 припинити вчинення адміністративного правопорушення. Також повідомив, що не проводив їх поверхневу перевірку. На запитання, чому перед затриманням вони не скористалися засобами індивідуального захисту, у тому числі шоломами, пояснив, що такі засоби переважно застосовуються під час припинення кримінальних правопорушень або під час повітряної тривоги. Чи була на момент події оголошена повітряна тривога, він не пам`ятає. На запитання, чому ОСОБА_9 під час відеозапису повідомляв про різну кількість ударів від одного до трьох, свідок відповів, що ударів було декілька, однак їх точної кількості він назвати не може.

Показання свідка ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що 25 травня 2024 року вони вечеряли вдома у батьків за адресою: АДРЕСА_3 , та почули, що у дворі хтось кричав, через що вирішили спуститися вниз. Після цього на місце події прибули працівники поліції. Він представився та повідомив, що є військовослужбовцем. Натомість працівники поліції одразу почали стверджувати, що він вживав алкогольні напої та порушував тишу. Він був готовий показати документи та завершити цю суперечку, однак між ними виникла сутичка, після чого його почали затримувати. Вказав, що через стан свого здоров`я інколи може спілкуватися таким чином, як це зафіксовано на відеозаписі, однак, як він вважав, працівник поліції безпідставно застосував до нього кайданки та помістив його до службового автомобіля. Він заперечив, що його дружина ОСОБА_13 під час затримання завдавала ударів працівникам поліції, та зазначив, що цього не бачив. Після цього затримали їх обох, однак його згодом відпустили наклавши штраф, а дружину ні.

На запитання прокурора вказав, що вони вийшли на вулицю, щоб зробити зауваження компанії, яка гучно слухала музику. Коли працівники поліції прибули на місце події, цієї компанії вже не було, а залишилися лише він із дружиною, після чого працівники поліції одразу підійшли до них. Він повідомив, що напередодні подій вживав алкогольні напої, однак свій стан на той момент оцінював як нормальний. Коли він почав спілкуватися з працівниками поліції, його дружина стояла поруч.

На запитання захисника вказав, що добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Проходив військову службу на Курському та Донецькому напрямках. 25 травня 2024 року він перебував у відпустці. Працівники поліції, які підійшли до них, не представилися, не намагалися встановити їхні особи, а також не попереджали про застосування спеціальних засобів. Вважав, що якби не дії працівників поліції, ситуацію можна було б завершити безпосередньо на місці події без будь-яких конфліктів. Він вкотре заперечив, що його дружина завдавала ударів працівникам поліції, та зазначив, що під час перегляду відеозапису також цього не побачив.

На запитання головуючого судді уточнив, що після так званих ударів працівник поліції не проявляв жодної реакції. Також зазначив, що не чув, як працівники поліції, спілкуючись між собою під час події, обговорювали обставини нанесення будь-яких ударів.

IV. Документи, речові докази, висновок експертизи

Рапорт № 26048 від 26.05.2024, який містить відомості про повідомлення щодо вчинення адміністративного правопорушення за адресою: АДРЕСА_3 , пов`язаного з порушенням тиші компанією осіб у дворі будинку.

Рапорт № 26063 від 26.05.2024, який містить відомості про надходження повідомлення на лінію « 102 » щодо заподіяння працівнику поліції тілесних ушкоджень за адресою: АДРЕСА_3 , та результати реагування наряду поліції.

Рапорт № 26073 від 26.05.2024, який містить відомості про повідомлення щодо заподіяння тілесних ушкоджень працівнику поліції ОСОБА_9 .

Рапорт поліцейського ОСОБА_14 , який містить виклад обставин прибуття екіпажу поліції на виклик 26 травня 2026 року, о 00 год. 21. хв., за адресою: АДРЕСА_3 , затримання правопорушника та заподіяння його дружиною тілесних ушкоджень працівнику поліції ОСОБА_9 .

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 26.05.2024, який містить заяву потерпілого ОСОБА_9 про заподіяння йому тілесних ушкоджень під час виконання службових обов`язків.

Лист УПП у місті Києві від 27.05.2024 містить відповідь на запит слідчого щодо надання відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських та копій документів, пов`язаних із несенням ними служби 26.05.2024.

Протокол огляду місця події від 26.05.2024, який містить відомості про проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 . Ілюстративна таблиця до протоколу огляду місця події містить фотозображення місця події, прилеглої території, фото ОСОБА_13 та її документів, виконані під час проведення огляду місця події.

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.05.2024, який містить відомості про затримання ОСОБА_13 . Протокол містить відомості про роз`яснення ОСОБА_13 процесуальних прав та обов`язків затриманої особи відповідно до вимог КПК України. Протокол також відображає результати особистого обшуку ОСОБА_13 , відомості про вилучені речі та підписи учасників.

Роздруківка результату огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» містить результат тестування ОСОБА_13 на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого концентрація алкоголю становила у останньої 1,96‰.

Протокол огляду документів (відеозаписів) від 27.05.2024 містить містить опис змісту відеозапису, на якому зафіксовано обставини конфлікту між ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та працівниками поліції під час виконання ними службових обов`язків.

Ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 27.05.2024 про застосування до ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби на строк два місяці.

Заява ОСОБА_13 від 28.05.2024 про адресу фактичного відбування нею запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .

Договір оренди приміщення від 14.08.2023 за адресою: АДРЕСА_2 .

Розписка ОСОБА_13 від 28.05.2024 про отримання від слідчого належних їй особистих речей, вилучених під час проведення затримання.

Заява ОСОБА_13 від 28.05.2024 про добровільну передачу слідчому паспорта громадянина України для виїзду за кордон на виконання ухвали слідчого судді.

Копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_13 .

Копія свідоцтва про державну реєстрацію шлюбу між ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , укладеного 16.07.2022.

Лист УПП у місті Києві від 27.05.2024 містить відповідь на запит слідчого щодо надання відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських та копій документів, пов`язаних із несенням ними служби 26.05.2024.

Розстановка сил та засобів батальйону № 2 полку № 2 УПП у м. Києві містить інформацію про кількість екіпажів, особового складу та їх розподіл на патрулювання у період з 19:00 25.05.2024 до 07:00 26.05.2024.

Посадова інструкція поліцейського роти № 1 батальйону № 2 полку № 2 УПП у м. Києві у якій визначені службові завдання, функціональні обов`язки, права та відповідальність поліцейського під час проходження служби.

Витяг з наказу Департаменту патрульної поліції № 766 о/с від 03.08.2021 про призначення ОСОБА_9 на посаду поліцейського роти № 1 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві .

Витяг з наказу Департаменту патрульної поліції № 434 о/с від 18.04.2023 про призначення ОСОБА_14 на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві .

Протокол огляду документів (відеозаписів) від 10 червня 2024 року, складеним старшим слідчим СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_18 , де зафіксовано результати огляду оптичного носія DVD-R із відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , на яких відображено обставини їхнього прибуття на виклик 26 травня 2026 року.

Примітка. Детальний похвилинний аналіз зазначених відеозаписів, їх змісту та доказового значення буде наведено судом у мотивувальній частині цього вироку.

Постанова слідчої СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_18 від 10 червня 2024 року, якою оптичний носій DVD-R із відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, на яких зафіксовано обставини події, визнано речовим доказом.

Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року, якою надано дозвіл слідчим на тимчасовий доступ із можливістю вилучення оригіналів медичної документації потерпілого ОСОБА_9 , яка перебувала у володінні КНП « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».

Протокол тимчасового доступу до речей і документів про виконання ухвали слідчого судді та вилучення медичної картки стаціонарного хворого потерпілого ОСОБА_9 . Зафіксовано перелік вилучених документів, у тому числі медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_9 на 16 аркушах.

Протокол огляду документів від 12 червня 2024 року складеним старшим слідчим СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_18 , де зафіксовано результати огляду медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_9 , з якої виготовлено копії та долучено їх до матеріалів кримінального провадження.

Довідка КНП « Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги » містить відомості про звернення ОСОБА_9 за медичною допомогою та встановлений йому попередній діагноз ЗЧМТ.

Висновок експерта № 042-955-2024 від 25.06.2024 відповідно до якого у ОСОБА_9 було виявлено закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, яка за своїм ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, утворилася від дії тупого твердого предмета та могла виникнути 26.05.2024 за обставин, зазначених у постанові про призначення експертизи. Водночас експерт дійшов висновку, що встановлений під час стаціонарного лікування діагноз забій м`яких тканин голови достатнім обсягом клінічних даних не підтверджений.

Копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_13 , який містить відомості про її місце народження, зареєстроване та фактичне місце проживання.

Копія довідки внутрішньо переміщеної особи видане на ім`я ОСОБА_13 .

Вимога про перевірку відомостей щодо притягнення до кримінальної відповідальності та наявності судимостей у ОСОБА_13 .

Довідка КНП « Київська міська наркологічна клінічна лікарня » Соціотерапія від 06.06.2024 містить відомості про те, що ОСОБА_13 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

Запит Дарницького УП ГУНП у м. Києві до КНП « Міський заклад з надання психіатричної допомоги » про надання інформації щодо перебування ОСОБА_13 на обліку у лікаря-психіатра. Відповідь КНП « Міський заклад з надання психіатричної допомоги », яка містить відомості про те, що ОСОБА_13 під наглядом лікаря-психіатра у зазначеному закладі не перебуває.

V. Мотиви суду

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (ст.ст. 91, 92 КПК України).

Обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 85 КПК України належним є доказ, який прямо чи не прямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Згідно з вимогами ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (ст. 94 КПК України).

Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

ОСОБА_13 було висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 345 КК України щодо вчинення останньою кримінально-караних дій, а саме умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Кримінально-правова кваліфікація дій винної особи - це кримінально-правова оцінка її поведінки (діяння) шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Особа визнається винуватою у вчиненні злочину, обвинувачення у якому їй висунуто, лише за одночасної наявності всіх обов`язкових елементів складу злочину.

У цьому випадку для наявності суб`єктивної сторони має бути встановлений прямий умисел на вчинення наведених у ч. 2 ст. 345 КК України та інкримінованих обвинуваченій ОСОБА_13 протиправних дій.

За загальним розумінням у диспозиції цієї статті прямо вказано, що злочин вчиняється саме у зв`язку з діяльністю працівника правоохоронного органу. Така діяльність чомусь не влаштовує винного, він нею невдоволений, що й спонукає його до вчинення злочину. Таке спонукання (мотив злочину) викликає у винного бажання не допустити діяльності працівника правоохоронного органу, змінити її характер, припинити її чи вчинити злочин через діяльність, яка вже відбулася. Це і є метою злочину. Як уявний бажаний результат вона вказує на те, що злочин може вчинюватися лише з прямим умислом.

Значення слів «у зв`язку з» виконанням службових обов`язків виявляється через мету дій винного і, як відомо, має три прояви, а саме з метою: 1) не допустити виконання службових обов`язків (діяння вчиняється до початку виконання потерпілим службових обов`язків); 2) зупинити, перервати виконання потерпілим своїх службових обов`язків (відповідно, діяння вчиняється у процесі виконання потерпілим своїх службових обов`язків); 3) помститися потерпілому за виконання ним своїх службових обов`язків.

Водночас вчинення злочину під час виконання особою, яка відповідає ознакам потерпілого, службових обов`язків означає, що посягання має місце під час реалізації цією особою наданих їй прав та виконання обов`язків, які встановлені відповідними нормативно-правовими актами.

Сторона захисту протягом судового розгляду послідовно заперечувала правомірність дій працівників поліції, починаючи з моменту їх прибуття на місце події та закінчуючи безпосереднім затриманням ОСОБА_15 і ОСОБА_13 , вказуючи на численні порушення вимог ЗУ «Про Національну поліцію» та недоведеність окремих обставин, покладених в основу обвинувачення.

Тому, суд вважає за необхідне надати оцінку наведеним стороною захисту доводам у тій послідовності, у якій відбувалися відповідні події, одночасно здійснивши оцінку досліджених доказів та встановлених фактичних обставин кримінального провадження в межах висунутого ОСОБА_13 обвинувачення.

Так, сторона обвинувачення, у висунутому обвинуваченні перші два абзаци обвинувачення викладає наступним чином:

«26 травня 2024 року, приблизно о 00 год. 23 хв., поліцейський УПП у м. Києві ДПП сержант поліції ОСОБА_9 та поліцейський УПП у м. Києві ДПП рядовий поліції ОСОБА_14 , перебуваючи у складі екіпажу « Рубін 204 » прибули за викликом « Адмінправопорушення » за адресою: АДРЕСА_3 , на службовому автомобілі марки «Skoda Rapid», державний номерний знак 681,6 з розпізнавальними знаками Національної поліції України.

Прибувши за вказаним викликом, на дитячому майданчику за адресою: АДРЕСА_3 перебувала ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та двоє інших невстановлених осіб, які порушували громадський порядок в період дії комендантської години.»

Хоч ці події передували безспосередньо моменту заподіяння тілесних ушкоджень, вони мають значення для перевірки того, чи були загалом дії працівників поліції законними.

Як встановлено судом з відеозапису з бодікамери № 472249 (бодікамера ОСОБА_9 ) з позначкою часу 26 травня 2024 року, о 00 год. 27 хв., першим до ОСОБА_13 та ОСОБА_15 підходить ОСОБА_14 та починає з ними спілкуватися.

На позначці часу 00 год. 27 хв. 40 с. ОСОБА_9 безпосередньо підходить до подружжя ОСОБА_16 , з якими вже спілкується ОСОБА_14 . На цьому ж фрагменті чути, як ОСОБА_9 представляється особам у відповідь на їхні слова: «ми ЗСУ». Далі розпочинається спілкування з приводу перебування подружжя ОСОБА_16 у дворі будинку під час комендантської години. На цьому ж відеозаписі з бодікамери ОСОБА_9 зафіксовано його спілкування із ОСОБА_15 , який повідомляє, що є військовослужбовцем. На позначці часу 00 год. 28 хв. 38 с. ОСОБА_9 повідомляє ОСОБА_15 , що вони вживають алкогольні напої на дитячому майданчику під час комендантської години. Після цього, ОСОБА_15 звертається до ОСОБА_9 , називаючи його «братом», на що останній відповідає, що він не брат, а працівник поліції. Надалі, на позначці часу 00 год. 28 хв. 55 с., ОСОБА_15 говорить ОСОБА_9 : «ти не побратим, ти …(лайка)», після чого останній починає застосовувати спеціальні засоби щодо ОСОБА_15 та повідомляє йому про адміністративне затримання. На цьому відеозапис з бодікамери ОСОБА_9 припиняється.

Як пояснив потерпілий у судовому засіданні, його бодікамера розрядилася.

Далі ці ж самі та подальші події зафіксовані на відеозаписі з бодікамери № 472385 (бодікамера ОСОБА_14 ).

На позначці часу 00 год. 27 хв. 25 с. ОСОБА_14 підходить до ОСОБА_15 та ОСОБА_13 і представляється їм як рядовий поліції УПП у м. Києві . Надалі ОСОБА_14 продовжує спілкування із ОСОБА_13 , при цьому одночасно чути розмову між ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , зміст якої наведено вище. На позначці часу 00 год. 27 хв. 50 с. ОСОБА_14 просить у ОСОБА_13 документи, що посвідчують особу, повідомляє, що вона разом із чоловіком вчиняє адміністративне правопорушення, та роз`яснює їм, що вони перебувають на дитячому майданчику, розпивають алкогольні напої, а також що на них скаржаться сусіди.

Після цього, на позначці часу 00 год. 28 хв. 55 с., увага камери переключається на затримання ОСОБА_15 , у зв`язку з чим ОСОБА_14 припиняє спілкування із ОСОБА_13 .

Так, захисник ОСОБА_19 наполягав на тому, що після підходу до подружжя ОСОБА_16 ні ОСОБА_9 , ні його напарник ОСОБА_14 належним чином не представилися, чим, на думку сторони захисту, порушили вимоги Закону України «Про Національну поліцію».

Суд не може погодитися з такими доводами.

Так, з досліджених у судовому засіданні безперервних відеозаписів з бодікамер працівників поліції вбачається, що як ОСОБА_14 , так і ОСОБА_9 перед початком спілкування з подружжям ОСОБА_16 повідомили про свою належність до Національної поліції.

Крім того, вони прибули на службовому автомобілі, перебували у форменому одязі з розпізнавальними знаками Національної поліції та службовими жетонами. Подальший характер розмови також вказує про те, що як ОСОБА_13 , так і ОСОБА_15 усвідомлювали, що спілкуються саме з працівниками поліції, оскільки жодних сумнівів щодо їх статусу не висловлювали.

Як встановлено судом, одразу після початку спілкування працівники поліції повідомили подружжю ОСОБА_16 причину свого прибуття, а саме надходження повідомлення про порушення громадського порядку, пов`язане з гучним прослуховуванням музики та розпиванням алкогольних напоїв на дитячому майданчику під час комендантської години.

Обвинувачена ОСОБА_13 та свідок ОСОБА_15 під час судового розгляду пояснили, що вони лише вийшли на вулицю зробити зауваження невідомій компанії, яка шуміла, однак до прибуття працівників поліції ця компанія вже залишила місце події, а тому саме вони не вчиняли жодних адміністративних правопорушень.

Разом з тим, суд звертає увагу, що під час спілкування з працівниками поліції така версія подій подружжям ОСОБА_16 не повідомлялася, що випливає із відеозапису.

Як вбачається з цих же досліджених відеозаписів, вони не пояснювали, що вийшли на вулицю виключно для припинення порушення громадського порядку іншими особами, а натомість лише вимагали від працівників поліції надати докази висунутих їм звинувачень.

При цьому суд виходить із того, що працівники поліції прибули на місце події не з власної ініціативи, а у зв`язку з отриманим повідомленням про вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, з досліджених відеозаписів вбачається, що як ОСОБА_14 , так і ОСОБА_9 неодноразово повідомляли подружжю ОСОБА_16 про причину свого прибуття, а саме про отримане повідомлення щодо вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням громадського порядку, та роз`яснювали, що саме ці обставини стали підставою для їх реагування.

Водночас, як уже було наведено судом при описі відеозаписів, ОСОБА_15 не реагував на повідомлену працівниками поліції причину їх прибуття, натомість неодноразово наголошував на тому, що він є військовослужбовцем та ставив під сумнів його право звертатися до нього з відповідними вимогами.

Суд зазначає, що за результатами зазначених подій постановою Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року ОСОБА_15 було визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173 та 185 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили та не була оскаржена, а тому суд не вбачає підстав ставити під сумнів встановлені нею обставини щодо вчинення ОСОБА_15 адміністративних правопорушень під час зазначеної події.

Додатково суд враховує, що на позначці часу 39 хв. відеозапису з бодікамери № 472385 зафіксовано місце, де безпосередньо до прибуття працівників поліції перебувало подружжя ОСОБА_16 , а саме лавку, на якій знаходилися різні напої. Надалі, на 46 хв. цього ж відеозапису, зафіксовано, як працівники поліції перешкоджають матері ОСОБА_15 забрати речі з цього місця.

При цьому стороною захисту не надано жодного пояснення причин, з яких мати ОСОБА_15 , попередньо поспілкувавшись із ОСОБА_13 , яка вже перебувала у службовому автомобілі після затримання, почала прибирати з місця події пляшки та інші предмети, що не узгоджуються із версією сторони захисту.

Тому, суд вважає доведеним та встановленим, що працівники поліції прибули на місце події за повідомленням про вчинення адміністративного правопорушення, а на момент їх прибуття саме подружжя ОСОБА_16 перебувало на місці події. При цьому факт вчинення ОСОБА_15 адміністративних правопорушень додатково підтверджується постановою суду, яка набрала законної сили.

Наступні два заключні абзаци висунутого обвинувачення викладені таким чином:

«Під час відпрацювання виклику, ОСОБА_13 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, усвідомлюючи, що працівники поліції діють законно та намагаються припинити правопорушення, пов`язане з розпиванням спиртних напоїв в громадському місці в період дії комендантської години, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу, ігноруючи законні вимоги поліцейських припинити протиправну поведінку, нанесла один цілеспрямований удар рукою в область голови ОСОБА_9 , який в цей час здійснював адміністративне затримання ОСОБА_15 відповідно до ст. 261 КУпАП.

Після цього, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що поряд з нею знаходяться працівник поліції у форменному одязі із розпізнавальними знаками Національної поліції України та виконує свої службові повноваження, ОСОБА_13 продовжила вести себе агресивно і продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику поліції нанесла ще один удар рукою в область голови ОСОБА_9 , спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку».

Суд зазначає, що далі після повідомлення подружжю ОСОБА_16 про причину прибуття працівників поліції між ОСОБА_9 та ОСОБА_15 тривало спілкування саме з приводу вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому з дослідженого відеозапису, на позначці часу 00 год. 28 хв. 55 с. Видно як ОСОБА_15 звертається до ОСОБА_9 словами: «ти не побратим, ти …(лайка)», після чого ОСОБА_9 повідомляє ОСОБА_15 про його адміністративне затримання та починає застосування спеціального засобу кайданків. До здійснення адміністративного затримання одразу приєднується і ОСОБА_14 .

Суд звертає увагу, що на цей момент спілкування між працівниками поліції та подружжям ОСОБА_16 тривало вже декілька хвилин, протягом яких працівники поліції неодноразово повідомляли останнім про причину свого прибуття та необхідність припинення адміністративного правопорушення. Натомість ОСОБА_16 продовжували заперечувати факт будь-якого правопорушення, висловлювався образливо на адресу працівників поліції, що і стало підставою для адміністративного затримання ОСОБА_15 .

Суд також не погоджується з доводами сторони захисту щодо незаконності застосування до ОСОБА_15 спеціального засобу у виді кайданків.

Як встановлено судом, працівники поліції розпочали адміністративне затримання ОСОБА_15 після того, як останній відмовився виконувати їх законні вимоги щодо припинення адміністративного правопорушення та чинив опір їх законним діям.

Враховуючи це, застосування кайданків відповідало вимогам пунктів а та б ч. 3 ст. 45 ЗУ«Про Національну поліцію», якими передбачено можливість застосування цього спеціального засобу для забезпечення затримання особи та у разі чинення нею опору працівнику поліції.

Крім того, всупереч доводам сторони захисту, матеріали кримінального провадження містять рапорт ОСОБА_14 щодо застосування спеціального засобу у вигляді кайданків, який був складений після зазначеної події.

Далі як встановлено судом із дослідженого відеозапису, після початку адміністративного затримання ОСОБА_14 утримує ОСОБА_15 за праву руку, тоді як ОСОБА_9 , утримуючи його за ліву руку, дістає кайданки. У цей же час, на позначці 00 год. 29 хв. 23 с., ОСОБА_13 починає рухатися у напрямку працівників поліції та намагається перешкодити їхнім діям. Уже на позначці 00 год. 29 хв. 25 с. зафіксовано, як ОСОБА_13 завдає ОСОБА_9 удару в ділянку задньої частини голови, після чого одразу завдає ще одного удару. Одразу після цього ОСОБА_14 продовжує утримувати ОСОБА_15 , тоді як ОСОБА_9 відходить до ОСОБА_13 з метою припинення її дій.

Беручи до уваги зазначений фрагмент відеозапису, суд виходить із того, що, незважаючи на незначне зміщення зображення камери під час розвитку подій, на позначці часу 00 год. 29 хв. 25 с. чітко зафіксовано нанесення ОСОБА_13 щонайменше одного цілеспрямованого удару по задній частині голови ОСОБА_9 , що повністю узгоджується з показаннями самого потерпілого, який під час допиту вказував саме на цю ділянку як місце прикладення сили.

При цьому характер рухів обвинуваченої ілюструє не про випадковий чи хаотичний фізичний контакт, а про цілеспрямовані дії, спрямовані саме на працівника поліції.

Суд також враховує, що на момент нанесення зазначених ударів працівники поліції будь-яких фізичних дій стосовно ОСОБА_13 не вчиняли, вона не перебувала під їхнім контролем, а навпаки самостійно рухалася за працівниками поліції, які здійснювали адміністративне затримання її чоловіка, після чого завдала удари ОСОБА_9 .

Тому, суд вважає, що як раз та обставина, що на момент нанесення ударів ОСОБА_13 не перебувала під фізичним впливом працівників поліції, виключає доводи сторони захисту про випадковий характер її дій унаслідок штовханини або боротьби.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що після того, як працівники поліції повідомили про нанесення ОСОБА_13 ударів ОСОБА_9 , сама обвинувачена таких обставин на місці події не заперечувала. Натомість відповідні заперечення висловлював її чоловік ОСОБА_15 .

Але разом із тим, із дослідженого відеозапису вбачається, що на момент нанесення ударів ОСОБА_15 був утримуваний працівниками поліції під час адміністративного затримання, тоді як події за його спиною він не міг спостерігати.

Враховуючи це, суд критично оцінює його показання про те, що ОСОБА_13 не завдавала ударів працівнику поліції, оскільки такі пояснення насамперед не ґрунтуються на безпосередньому сприйнятті ним зазначених обставин та спростовуються дослідженим відеозаписом.

Суд також зазначає, що доводи захисту про можливість уникнення наслідків у разі використання працівниками поліції захисного спорядження не впливають на встановлену судом форму вини обвинуваченої, але нехтування цими встановленими правилами безпеки має значення щодо розміру відшкодування заподіяних збитків, про що далі.

Незалежно від того, чи був працівник поліції забезпечений та чи використовував засоби індивідуального захисту, обвинувачена ОСОБА_13 усвідомлювала, що наносить удари працівнику поліції під час виконання ним службових обов`язків.

При цьому суд враховує, що як пояснив свідок ОСОБА_14 захисний шолом перебував у службовому автомобілі та використовується насамперед під час реагування на кримінальні правопорушення або за наявності інших підвищених ризиків. Натомість працівники поліції прибули на виклик щодо адміністративного правопорушення, а відтак відсутність на них захисних шоломів до моменту виникнення конфлікту не може виправдовувати застосування фізичного насильства.

Таким чином, суд вважає встановленим, що працівники поліції прибули за викликом щодо вчинення адміністративного правопорушення, однак на законні вимоги припинити протиправну поведінку ОСОБА_15 не відреагував, через що було розпочато його адміністративне затримання.

Саме під час здійснення такого затримання ОСОБА_13 умисно та цілеспрямовано завдала ОСОБА_9 двох ударів у ділянку голови.

Наведені обставини суд вважає повністю встановленими дослідженими під час судового розгляду доказами.

Окремо суд вважає за необхідне перевірити аргументи сторони захисту щодо висновку судово-медичної експертизи № 042-955-2024 від 25 червня 2024 року, оскільки захисник ОСОБА_19 ставив під сумнів як характер тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_9 , так і причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_13 та наслідками, що настали.

Насамперед захисник звертав увагу суду на те, що експерт не підтвердив встановлений під час стаціонарного лікування діагноз «забій м`яких тканин голови». Крім того, сторона захисту наголошувала, що у медичній документації, а також під час огляду потерпілого бригадою екстреної медичної допомоги та слідчо-оперативною групою не було зафіксовано саден, синців, крововиливів чи інших зовнішніх тілесних ушкоджень, які могли б підтверджувати механізм заподіяння ударів.

Також вважав, що оскільки експерт зазначив, що відсутність опису стану м`яких тканин голови позбавляє можливості встановити характерні властивості предмета, дією якого спричинено тілесне ушкодження, це ставить під сумнів механізм утворення ушкодження та, відповідно, причинно-наслідковий зв`язок між діями обвинуваченої і встановленими наслідками.

Разом із тим суд не може погодитися з такими доводами з огляду на таке.

Насамперед суд звертає увагу, що експерт, незважаючи на наведені зауваження щодо окремих записів у медичній документації, однозначно встановив наявність у ОСОБА_9 закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, який відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, факт наявності у потерпілого ОСОБА_9 легкого тілесного ушкодження сумнівів у експерта не викликав.

При цьому суд звертає увагу, що зауваження експерта стосувалися виключно діагнозу забій м`яких тканин голови, який не знайшов достатнього підтвердження у медичній документації, а тому зазначені висновки не спростовують встановлений експертом діагноз струс головного мозку та не впливають на його судово-медичний висновок щодо легкого тілесного ушкодження.

Не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту щодо відсутності саден, синців, крововиливів чи інших зовнішніх тілесних ушкоджень.

Як слідує із самого тексту висновку експерта, тілесне ушкодження у вигляді струсу головного мозку встановлено не за наявністю зовнішніх пошкоджень, а за результатами аналізу медичної документації, клінічної симптоматики та перебігу стаціонарного лікування.

Відтак, відсутність видимих зовнішніх ушкоджень у ОСОБА_9 не виключає можливості заподіяння йому струсу головного мозку.

Крім того, суд зазначає, що доводи захисту про відсутність можливості у експерта встановити механізм утворення тілесного ушкодження не можуть оцінюватися без врахування інших доказів у кримінальному провадженні.

Необхідно наголосити, що причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_13 та отриманими потерпілим ОСОБА_9 тілесними ушкодженнями встановлюється судом не лише на підставі висновку судово-медичної експертизи, а у цьому випадку з урахуванням відеозаписів з бодікамер працівників поліції, показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_14 , а також іншими дослідженими доказами, які узгоджуються між собою та підтверджують обставини нанесення ударів саме під час адміністративного затримання ОСОБА_15 .

Суд також звертає увагу, що висновок судово-медичної експертизи був досліджений у судовому засіданні. Попри це сторона захисту ніколи не порушувала питання про виклик та допит судово-медичного експерта ОСОБА_20 для надання пояснень щодо висновку експертизи, не порушувала питання про призначення додаткової чи повторної судово-медичної експертизи, а також не заявляла клопотань про допит лікарів, які проводили первинний огляд потерпілого ОСОБА_9 .

Таким чином, наведені стороною захисту зауваження до окремих частин висновку судово-медичної експертизи не спростовують ні факту заподіяння ОСОБА_9 легкого тілесного ушкодження, ні його причинного зв`язку з діями ОСОБА_13 , а тому не ставлять під сумнів допустимість, належність та достовірність зазначеного доказу.

VI. Підсумок

Правозастосування - це здійснювана у процесуальному порядку діяльність суду, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб`єктів і конкретних випадків в акті застосування норм права.

Суд може постановити обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом, тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Так, однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України). Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК України).

Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з`ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Щодо сторони захисту, то це право забезпечується також і пунктом «d» частини 3 статті 6 Конвенції про захист людських прав та засадничих свобод, щодо якого Європейський суд з прав людини зазначав, що до того, як визнати особу винуватою, усі докази проти неї мають зазвичай бути представлені в її присутності під час публічного розгляду з метою надати можливість для спростування. Виключення з цього принципу є можливими, але не можуть порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна та відповідна можливість викликати та допитати свідка проти нього, або коли свідок надає показання, або на наступних етапах провадження.

Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення оголосила й прокоментувала надані письмові матеріали та продемонстувала суду під час засідання докази, зібрані у провадженні, отже подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення обвинуваченою ОСОБА_13 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Підсумовуючи, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 345 КК України є доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд остаточно визначає кримінально-правову кваліфікацію дій, яка має надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_13 як умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу легкого тілесного ушкодження, у зв?язку з виконанням цим працівником службових обов?язків, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

З урахуванням викладеного, суд переходить до вирішення питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_13

VIІ. Призначення покарання

Положення КК України встановлюють, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст.ст. 50, 65 КК України).

Варто вказати, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_13 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_13 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, її ставлення до вчиненого (вину визнала частково), особу обвинуваченої, а саме: молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружена, дітей на утриманні не має, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_13 , суд визнає вчинення нею цього кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Обставин, які пом`якшують, за матеріалами провадження та з урахуванням позицій сторін відсутні.

За санкцією ч. 2 ст. 345 КК України передбачене покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

З урахуванням особи обвинуваченої, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин його вчинення, а також принципів справедливості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що покарання у виді обмеження волі на строк два роки є достатнім для досягнення мети покарання, визначеної законом про кримінальну відповідальність.

Водночас, враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_13 вперше притягується до кримінальної відповідальності, молодого віку, має стійкі соціальні зв`язки, суд погоджується зі стороною обвинувачення та дійшов висновку про можливість на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_13 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк у мінімальному розмірі, передбаченому законом.

Застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з урахуванням наведених вище обставин, які дають можливість дійти висновку, що обвинувачена ОСОБА_13 не є небезпечна для суспільства та потребує певного прощення держави без ізоляції від суспільства.

VIII. Щодо заявленого цивільного позову

У цьому кримінальному провадженні представник потерпілого ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 звернувся з позовом до обвинуваченої ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди на суму 100 000 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_13 , то суд переходить до розгляду питання щодо вказаного цивільного позову.

Представник потерпілого позов обґрунтовував тим, що внаслідок умисного спричинення ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень під час виконання службових обов`язків він зазнав фізичного болю, душевних страждань, був госпіталізований та проходив стаціонарне лікування, тривалий час відчував погіршення самопочуття, психологічний дискомфорт і був позбавлений можливості повноцінно виконувати службові обов`язки та вести звичний спосіб життя, тому просив стягнути з обвинуваченої ОСОБА_13 на його користь 100 000 грн як відшкодування моральної шкоди.

Обвинувачена ОСОБА_13 під час судового розгляду заперечила вимоги цивільного позову у повному обсязі.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не має приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц).

Так, суд враховує характер і ступінь тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи віднесені до легких тілесних ушкоджень, обставини їх заподіяння, вимоги виваженості та справедливості, а також майновий стан обвинуваченої.

Враховує також суд обставини заподіяння тілесного ушкодження, у тому числі поведінку самого ОСОБА_9 безпосередньо перед подією, який як працівник поліції під час виконання службових обов`язків вступив у конфлікт із ОСОБА_15 .

При цьому суд бере до уваги, що до цивільного позову не надано будь-яких додаткових доказів, які б вказували про настання моральних страждань саме у заявленому розмірі 100 000 грн чи обґрунтовували такий розмір відшкодування.

З огляду на викладене, суд погоджується із прокурором, що заявлений розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн є явно завищеним та таким, що не відповідає встановленим у вказаному провадженні обставинам.

Водночас суд визнає за необхідне компенсувати потерпілому завдану моральну шкоду у розмірі 20 000 грн, яка на переконання суду, є достатнім та співмірним характеру і наслідкам вчиненого кримінального правопорушення стосовно потерпілого ОСОБА_9 .

IX. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати ОСОБА_13 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню тримання під вартою з 26 до 27 травня 2024 року (фактичне затримання), тобто 2 дні.

Під час досудового розслідування 27 травня 2024 року обвинуваченій ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, що завершив свою дію 26 липня 2024 року.

Питання про обрання запобіжного заходу під час судового розгляду перед судом не порушувалося.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів у провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, у тому числі додані до них носії інформації, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 2, 7, 9, 17, 84, 89, 91, 94, 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

1. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_13 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік.

На підставі пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_13 виконання наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_13 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню тримання під вартою з 26 до 27 травня 2024 року (фактичне затримання), тобто 2 дні.

Під час досудового розслідування 27 травня 2024 року обвинуваченій ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, що завершив свою дію 26 липня 2024 року.

Питання про обрання запобіжного заходу під час судового розгляду перед судом не порушувалося.

2. Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_13 на користь потерпілого ОСОБА_9 відшкодування завданої злочином моральної шкоди у розмірі 20 000 грн (двадцять тисяч гривень).

3. Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

4. Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме: оптичний носій DVD-R із відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, на яких зафіксовано обставини події, зберігати у матеріалах провадження.

5. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, у тому числі додані до них носії інформації, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

6. Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_21