Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №727/4292/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4292/26

Провадження № 1-кп/727/307/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого - судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_3

потерпілого : ОСОБА_4

представника потерпілого: ОСОБА_5

захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12026263020000123 від 17.02.2026 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, -

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у лютому 2026 року вчинили кримінальний проступок за наступних обставинах:

Так, 16 лютого 2026 року біля 22 год. 30 хв. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували за адресою м.Чернівці вул.Головна, 18 біля магазину «Продуктовий Рай».

ОСОБА_8 , діючи умисно, протиправно, на грунті раптово виниклого конфлікту, який виник у нього з потерпілим ОСОБА_4 , з умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій і відповідні наслідки та бажаючи їх настання, умисно завдав потерпілому численні удари руками та ногами в область голови та тулуба, а саме: не менше 6 ударів, з яких: 2 удари кулаком правої руки та не менше 4 ударів ногами в область обличчя, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді: синців у щічній ділянці зліва, у скроневій ділянці зліва та у тім`яній ділянці справа; саден у лобно-скроневій ділянці справа; у ділянці кута рота справа та по зовнішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, а також забійної рани в ділянці нижньої губи зліва, які згідно з висновком експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, ОСОБА_9 діючи умисно, протиправно, на грунті раптово виниклого конфлікту, який виник у нього з потерпілим ОСОБА_4 , з умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій і відповідні наслідки та бажаючи їх настання, умисно завдав потерпілому численні удари руками та ногами в область голови та тулуба, а саме: не менше 6 ударів, з яких щонайменше 3-4 удари ногою в область голови, а також не менше 4 ударів руками в область голови, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді: синців навколо правого ока, в ділянці кута нижньої щелепи справи, в ділянці завитка правої вушної раковини; саден у лобно-тім`яній ділянці зліва та по передньоаксилярній лінії справа на рівні 8-9 ребер, а також забійної рани в ділянці нижньої губи зліва, що згідно з висновком експерта відносяться категорії тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково. Суду показав, що того вечора з братом та друзями пішов до магазину. Був трішки п`яний. До нього підійшов потерпілий, хотів познайомитись. Він у грубій формі сказав ОСОБА_4 , щоб той пішов. Однак, потерпілий продовжував наполягати на знайомстві. Після цього він вдарив його кулаком у голову. Останній похитнувся і відійшов. Через 30 сек. потерпіліий підійшов до нього зі спини та накинувся на нього. Між ними почалась бійка. ОСОБА_4 схопив його за статевий орган, тому він попросив брата ОСОБА_10 допомогти. Брат наніс потерпілому декілька ударів. Вони з ОСОБА_4 разом впали на землю. Він усвідомлює, що був не правий, хотів вибачитись, але потерпілий висловив вимогу про занадто великий розмір відшкодування. Також зазначив, що у нього теж були тілесні ушкодження: подряпини на брові та грудях і він звертався до поліції. Цивільний позов не визнав.

Обвинувачений ОСОБА_9 також свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково. Показав суду, що це відбулось по вул.Боженка біля магазину. Він вийшов із магазину і побачив брата ОСОБА_11 біля магазину в оточненні кількох хлопців. ОСОБА_11 вдарив ОСОБА_12 , після чого потерпілий схопив його ззаду. Брат попросив його допомогти. Він наніс потерпілому два удари ногою в голову, потім ще один удар, після чого присів і наніс ще два удари. ОСОБА_4 йому удари не наносив. Вони хотіли помиритись із потерпілим, проте останній хотів, щоб вони заплатили йому 2000 доларів США. Цивільний позов не визнав.

Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що того дня після роботи, ввечері, вони з колегою випили пиво і пішли по воду до магазину. Там, він побачив, як його колега ОСОБА_13 розмовляє з ОСОБА_14 . Потерпілий підійшов до них, хотів познайомитися, але той у грубій формі сказав йому піти. ОСОБА_11 вдарив його кулаком у голову, після чого він нічого не пам`ятає. Біля магазину також бачив ОСОБА_15 . Його підняв ОСОБА_16 , після чого вони поїхали до Чернівецької обласної лікарні. Потім потерпілий пішов до поліції. Там також були обвинувачені, які йому погрожували. Після цих подій він погано себе почуває, боїться десь ходити. Приблизно через півтора тижні до нього прийшли обвинувачені і запропонували 500 доларів США. Проте цих коштів недостатньо, оскільки ним було витрачено набагато більше на лікування. У нього були тілесні ушкодження по голові, тулубу, по руці.

Заявлений цивільний позов підтримав. Вказував на те, що кримінальним правопорушенням йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади. Враховуючи присутність психологічного травмуючого фактору, користуючись принципами розумності та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди дорівнює 50000 гривень.

Просив стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на його користь моральну шкоду у розмірі по 25000 гривень з кожного.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що був із потерпілим та ще одним товаришем того дня. Він підійшов до обвинуваченого ОСОБА_11 , привітався. До них підійшов ОСОБА_4 і запитав, коли ми підемо. Між ними відбувся конфлікт. ОСОБА_11 перший вдарив ОСОБА_12 , наніс йому два удари в обличчя. Це переросло в бійку. ОСОБА_12 лежав вже на землі, а ОСОБА_11 продовжував його бити. Коли ОСОБА_11 перестав наносити удари, підійшов ОСОБА_10 і почав теж наносити йому удари. Він стояв метрів за п`ять від них, оскільки його туди не пускали друзі братів ОСОБА_18 .

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що ОСОБА_4 його товариш. Того дня, приблизно о 22 год. 00 хв., вони разом йшли додому. По дорозі зайшли в магазин. Із ними ще був їх знайомий ОСОБА_13 , який спілкувався з ОСОБА_14 . Вони із потерпілим підійшли до них привітатися, проте ОСОБА_11 вдарив ОСОБА_12 та сказав, що не хоче із ним вітатись. Після цього, підійшов ОСОБА_10 і теж почав наносити удари потерпілому. Брати ОСОБА_18 разом били ОСОБА_12 руками та ногами по голові та тулубу. Його стримували двоє знайомих обвинувачених. Перший удар наніс ОСОБА_11 правою рукою в щелепу ОСОБА_12 . Потерпілий намагався відбиватися. Коли підійшов ОСОБА_10 , ОСОБА_12 вже лежав на землі. ОСОБА_11 сидів на ньому зверху на тулубі і бив його. Останній підняв за груди голову потерпілого і ОСОБА_10 з ноги вдарив ОСОБА_12 в голову. Бійка тривала 5-10 хвилин. Згодом свідок викликав швидку і вони поїхали до Чернівецької обласної лікарні.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченими, їх вина у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, крім показів потерпілого та свідків, підтверджується письмовими доказами, дослідженими та проаналізованими судом, а саме:

-Витягом з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження №12026253020000123 від 17.02.2026 року, з якого вбачаєься, що ОСОБА_4 повідомив про те, що 16.02.2026 року біля 22 год. 30 хв. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 завдали йому тілесних ушкоджень (а.п.1 Том 1);

-Довідкою за фактом розміщення публікації в телеграм каналі «Відкритий чат Чернівців», відповідно до якої 17.02.2026 року в мережі Інтернет було виявлено публікацію в телеграм каналі «Відкритий чат Чернівців» з заголовком «Бійка у Чернівцях по вул.Головній, 18» (а.п.9-10 Том 1);

-Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 16.02.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_4 повідомив про те, що 16.02.2026 року о 22 год. 40 хв. ОСОБА_20 та ОСОБА_8 , перебуваючи на зупинці «Боженка», що по вул.Головній, 18 м.Чернівці, в ході раптово виниклого конфлікту, нанесли йому тілесні ушкодження у вигляді множинних забоїв м`яких тканин обличчя (а.п.11 Том 1);

-Протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 17.02.2026 року, у ході проведення якого було оглянуто ділянку по АДРЕСА_2 . В ході огляду було встановлено наявність камер спостереження перед входом до банку «А-Банк». Також було здійснено один змив сліду крові, який упаковано до паперового конверту з пломбою №Р4-195261 (а.п.12-18 Том 1);

-Висновком експерта №97 від 19.02.2026 року, відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_4 виявлено наступні тілесні ушкодження: синець навколо правого ока; в ділянці кута нищої щелепи справа; в ділянці завитка правої вушної раковини; в щічній ділянці зліва; в скроневій ділянці зліва; в тім`яній ділянці справа.

-Садна: в лобно-скроневій ділянці справа; в ділянці кута рота справа; в лобно-тім`яній ділянці зліва; по передньо аксилярній лінії справа на рівні 8-9 ребер; по зовнішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині. Забійна рана в ділянці нижньої губи зліва.

-Дані тілесні ушкодження виникли в результаті не менше як 11-кратної травмуючої дії твердих тупих предметів, по строку та обставинах може відповідати вказаному в фабулі постанови та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я (а.п.21-22 Том 1);

-Висновком експерта №152д від 25.03.2026 року, відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_4 виявлено наступні тілесні ушкодження: синці навколо правого ока; в ділянці кута нищої щелепи справа; в ділянці завитка правої вушної раковини; в щічній ділянці зліва; в скроневій ділянці зліва; в тім`яній ділянці справа.

-Садна: в лобно-скроневій ділянці справа; в ділянці кута рота справа; в лобно-тім`яній ділянці зліва; по передньо аксилярній лінії справа на рівні 8-9 ребер; по зовнішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині. Забійна рана в ділянці нижньої губи зліва.

-Дані тілесні ушкодження виникли в результаті не менше як 11-кратної травмуючої дії твердих тупих предметів, по строку та обставинах може відповідати вказаному в фабулі постанови та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я (а.п.25-27 Том 1);

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 19.02.2026 року за участю потерпілого ОСОБА_4 та відеозаписом до нього, у ході проведення якого потерпілий відтворив події, що відбулися 16.02.2026 року біля 22 год. 30 хв. біля магазину «Продуктовий рай» м.Чернівці (а.п.36-37 Том 1);

-Заявою потерпілого ОСОБА_4 , відповідно до якої останній добровільно видав працівникам поліції свій светр та футболку у крові, у зв`язку з нанесенням йому тілесних ушкоджень (а.п.40 Том 1);

-Протоколом огляду речей від 17.02.2026 року, у ході проведення якого було оглянуто добровліьно видані ОСОБА_4 футболку білого кольору та светр. На речах були виявлені множинні сліди червоного коольору (а.п.41-42 Том 1);

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 19.02.2026 року за участю свідка ОСОБА_19 та відеозаписом до нього, у ході проведення якого останній відтворив події, що відбулися 16.02.2026 року біля 22 год. 30 хв. біля магазину «Продуктовий рай» м.Чернівці (а.п.52-53 Том 1);

-Протоколом огляду від 17.02.2026 року, у ході проведення якого було оглянуто відеозапис, виявлений в мережі інстаграм пін нікнеймом «ce_bukovunets» з назвою «Бійка у Чернівцях». Бійка відбувається у темну пору доби на вулиці. Зафіксовано групу осіб біля паркану будівлі. Дві особи чоловічої статі вчиняють активні дії відносно третьої особи. Особа 1, перебуваючи на підвищенні, наносить удар ногою в область голови-тулуба особі, що знаходиться внизу. Особа 2 знаходиться поруч з особою 1 та здійснює різкі рухи ногами (удари) в напрямку особи, що знаходиться внизу (а.п.64-66 Том 1);

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.03.2026 року та відеозаписом до нього, проведеним за участю обвинуваченого ОСОБА_9 . У ході проведення слідчого експерименту обвинувачений зазначив як завдав удару потерпілому (а.п.117-118);

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 11.03.2026 року та відеозаписом до нього, проведеним за участю обвинуваченого ОСОБА_8 . У ході проведення слідчого експерименту обвинувачений зазначив як завдав удару потерпілому (а.п.133-134).

Таким чином, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що орган досудового розслідування правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що він завдав умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, вірною є кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що він вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Суд критично оцінює позицію обвинувачених щодо часткового визнання винуватості та механізму заподіяння тілесних ушкоджень, оскільки їх винуватість у вчиненні кримінального проступку доведена і сумніву не викликає. Таку позицію обвинувачених та їх захисників, суд вважає способом, обраним ними для свого захисту з метою уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.

Так, статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім як у випадках, передбачених зазначеним Кодексом.

Так, факт заподіяння тілесних ушкоджень та механізм їх завдання повністю підтверджуються показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , які узгоджуються із даними, що містяться у протоколах слідчих експериментів за участю потерпілого та свідка, де детально відтворено механізм та обставини, за яких обвинувачені завдавали ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Окрім того, факт заподіяння обвинуваченими легких тілесних ушкоджень потерпілому підтверджеться висновком судово-медичної експертизи №152д від 25.03.2026 року та відеозаписом подій, виявленим у мережі інтернет.

Ставити ці докази під сумнів, підстав немає. Окрім того, судом не встановлено, а стороною захисту не представлено доказів, які б підтверджували отримання потерпілими тілесних ушкоджень при інших обставинах чи за участі інших осіб.

При цьому, агресивна поведінка ОСОБА_8 , який розпочав конфлікт із потерпілим, та в подальшому ОСОБА_9 , який приєднався до неправомірних дій брата, цілеспрямований характер їх дій та локалізація завданих ними тілесних ушкоджень ОСОБА_4 безсумнівно свідчать, що умислом обвинувачених охоплювалося саме спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

Суд вважає, що у даному випадку вина обвинувачених доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований кримінальний проступок був учинений і обвинувачені винні у вчиненні цього правопорушення.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у зазначеній статті, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

При призначенні обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виду та міри покарання, суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, те, що згідно до ст.12 КК України, правопорушення, передбачене ч.2 ст. 125 КК України є кримінальним проступком.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 291 КПК передбачено, що обвинувальний акт має містити відомості про обставини, що пом`якшують покарання особи обвинуваченого.

З обвинувального акту слідує, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинувачених, орган досудового розслідування визнав - щире каяття.

Відповідно до ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку суду зазначаються обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Однак, у ході судового розгляду судом не було встановлено наявності пом`якшуючої обставини: щирого каяття відносно обох обвинувачених.

Так, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуюче ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Суд також звертає увагу на те, що щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль із цього приводу та осуд своєї поведінки.

У даному випадку протягом всього судового розгляду жоден із обвинувачених не висловлював жаль із приводу вчиненого та не вибачався перед потерпілим. Навпаки, як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_9 , даючи показання суду, стверджували, що вказаний конфлікт виник, на їх думку, саме у зв`язку з протиправною поведінкою потерпілого.

Часткове визнання обставин вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченими обумовлене наявністю свідків, у присутності яких було вчинено протиправне діяння, а також відеозаписом подій, що був зроблений випадковими очевидцями.

З огляду на зазначене, суд вважає слушними доводи представника потерпілого про відсутність такої пом`якшуючої обставини як щире каяття.

Одночасно, суд враховує відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , зокрема те, що він в силу ст.89 КК України раніше не судимий, його молодий вік, завдану кримінальним правопорушенням шкоду не відшкодовано.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, активно сприяв у розкриттю кримінального правопорушення.

Наведену обставину суд, на підставі ст. 66 КК України, визнає такою, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 .

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Також, суд враховує відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , зокрема те, що він раніше не судимий, завдану кримінальним правопорушенням шкоду не відшкодовано, страждає на емоційно-лабільний астенічний розлад помірного ступеня, його молодий вік.

Суд враховує, що ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, активно сприяв у розкриттю кримінального правопорушення.

Наведену обставину суд, на підставі ст. 66 КК України, визнає такою, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 .

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого проступку, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та особи винних, наявність невідшкодованої шкоди потерпілій особі, відсутність офіційних доходів в обох обвинувачених, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченим у межах санкції статті ч.2 ст.125 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Таку міру суд вважає необхідною та достатньою не тільки для покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за вчинене протиправне діяння, а й для їх виправлення.

Щодо заявленого цивільного позову потерпілого у кримінальному провадженні суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона, зокрема, у результаті викрадення, знищення або пошкодження майна.

Відповідно до положень ч. 1 ст.129 КПК України суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При цьому майнова шкода - це наслідки кримінального правопорушення , що мають вартісну форму та полягають у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи (викрадення, пошкодження, знищення майна), у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи, а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат (на відновлення знищеного чи пошкодженого майна, тощо).

Якщо злочин передбачає заподіяння потерпілому шкоди (майнової, моральної чи фізичної), це є підставою виникнення, поряд з кримінальною, також і цивільно-правової відповідальності.

В свою чергу, статтею ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, окрім іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Шкода, яка підлягає стягненню в кримінальному провадженні має випливати з пред`явленого обвинувачення.

Однак, заслуговує на увагу також те, що за змістом п. 3 ч. 1 ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Крім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989 року, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Як вбачається з пред`явленого цивільного позову, потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду з вимогами відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 гривень, по 25000 гривень з кожного обвинуваченого.

На обґрунтування завданою моральної шкоди потерпілий вказував на те, що під час нападу він зазнав нестерпного болю від численних ударів по голові та тілу. Потерпілий після того, як його доставили до лікарні, не міг нормально рухатись, говорити. У нього досі є головні болі, він прокидається з відчуттям важкості в голові. Його голова болить при фізичному навантаженні, гучних звуках, при стресі.

Також, потерпілий посилався на те, що не міг працювати, соромився виходити на люди, оскільки його обличчя було вкрито синцями. Він боїться незнайомих людей, перебувати ввечері на вулиці. З дня нападу обвинувачені перед ним не вибачились та не відшкодували завданої шкоди.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню.

Відповідно до приписів статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 25000 гривень з кожного обвинуваченого на користь потерпілої особи, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як встановлено судом та підтверджується висновком судово-медичної експертизи потерпілому внаслідок протиправних дій обвинувачених було завдано легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.

Суд також враховує, що внаслідок спричинення тілесних ушкоджень у житті потерпілого сталися негативні зміни у вигляді психологічного пригнічення, пов`язаного із неприємними спогадами про подію кримінального правопорушення та подальше лікування. При цьому, суд зауважує, що обвинувачені потерпілому шкоду не відшкодували.

Отже, при визначенні розміру грошового відшкодування за завдані потерпілому моральні страждання суд, враховує характер вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, бере до уваги глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_4 , порушення його нормальних життєвих зав`язків, ступінь вини обвинувачених, враховує вимоги розумності та справедливості.

З урахуванням зазначених вище обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог потерпілої особи про відшкодування спричиненої йому моральної шкоди у розмірі по 15000 гривень із кожного обвинуваченого.

Також, потерпілий просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу по 10000 гривень із кожного обвинуваченого.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього Кодексу, а норми Цивільного процесуального кодексу України застосовуються лише у разі, якщо відповідні процесуальні відносини не врегульовані КПК України та за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Аналіз наведених положень дає підстави уважати, що застосування норм Цивільного процесуального кодексу України можливе лише у разі відсутності відповідного правового регулювання в КПК України.

Водночас питання, пов`язані з відшкодуванням витрат на правову допомогу, прямо врегульовані положеннями КПК України.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу належать до процесуальних витрат.

За приписами ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд зобов`язаний стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку або ухвалою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_4 на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано належні та допустимі докази, зокрема: ордер на надання правничої допомоги адвоката ОСОБА_5 , документи, що підтверджують статус адвоката (копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_5 ), договір про надання правничої допомоги від 20.02.2026 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2026 року, а також рахунки-фактури №017 від 29.06.2026 року та №020 від 17.08.2026 року, виписками про рух коштів фізичної особи-підприємця (а.п.110-112 Том 2).

Таким чином, заявлені до стягнення витрати на правову допомогу є процесуальними витратами у розумінні ст. 118 КПК України, належним чином документально підтверджені та підлягають стягненню з обвинувачених на користь потерпілого відповідно до вимог ст. 124, 126 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді 160 (сто шістдесяти) годин громадських робіт .

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді 160 (сто шістдесяти) годин громадських робіт.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_4 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) 15000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди, а також 10000 гривень понесених витрат на правничу допомогу.

Стягнути з засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП – НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_4 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) 15000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди, а також 10000 гривень понесених витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Речовий доказ: змив РБК, запакований до сейф-пакету із пломбою 0195261, який зберігається у матеріалах кримінального провадження – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: Светр та футболку білого кольору, які передано на зберігання потерпілому ОСОБА_4 – залишити у власності останнього.

Речовий доказ: СД-диски, що зберігаються у матеріалах кримінального провадження – залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1