Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №646/4705/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/4705/26

№ провадження 2/646/3657/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» Кукса К. О.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» в особі представника Кукси Карини Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» в особі представника Кукси К. О. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року у розмірі 17 457,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-10021572, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 600,00 гривень. Вказаний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання умов кредитного договору 17 жовтня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» ініціювало переказ кредитних коштів шляхом їх безготівкового зарахування через Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД» на платіжну картку № НОМЕР_1 .

14 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та позивачем укладено договір факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 20 207,00 гривень, яка, за твердженням позивача, складається із: 6 600,00 гривень - заборгованості за основною сумою кредиту; 10 857,00 гривень - заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом; 2 750,00 гривень - заборгованості за штрафними санкціями (пенею та штрафами).

Ураховуючи положення статей 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050 та 1054 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 17 457,00 гривень.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

З метою забезпечення повного та об`єктивного з`ясування обставин справи ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК».

21 травня 2026 року Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали Основ`янського районного суду міста Харкова було надіслано на адресу суду інформацію, що витребовувалась.

Представник позивача у судові засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином; у позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідача у судові засідання та не повідомлення ним про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі, постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

17 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10021572, який підписано сторонами договору у електронному вигляді.

Відповідно до пункту 1.2. вказаного вище договору сума ліміту кредитної лінії складає 5 500,00 гривень. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична).

Згідно із пунктом 1.3. договору строк дії кредитної лінії (строк кредитування) - 360 днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 12 жовтня 2025 року.

Як встановлено пунктом 1.5. договору, тип процентної ставки - фіксована.

Стандартна процентна ставка складає 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку кредитної лінії, зазначеної у пункті 1.3. цього договору.

Знижена процентна ставка становить 0,49 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику у якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів.

Відповідно до пункту 6.4. договору у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, сума кредиту за яким не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу у такому порядку: на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 275,00 гривень; на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 550,00 гривень; на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 825,00 гривень; на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 550,00 гривень; на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 550,00 гривень.

У будь-якому разі сукупна сума неустойки (штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушеня виконання його зобов`язань на підставі цього договору не може перевищувати розміру подвійної суми, державної позичальником за цим договором.

Додатком № 1 до договору кредитної лінії № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року є графік платежів.

Як зазначає позивач, договір кредитної лінії № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року та додатки до нього були підписані ОСОБА_1 у електронній формі за допомогою електронного ідентифікатора, відправленого на його номер телефону.

На підтвердження цього факту до матеріалів позовної заяви додано довідку, складену уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ», згідно із якою ОСОБА_1 був ідентифікований товариством за допомогою одноразового ідентифікатора «13557», відправленого 17.10.2024 19:59:37 на номер телефона: НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що у договорі кредитної лінії № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року у графі «Позичальник» зазначені персональні дані ОСОБА_1 , а також інформація про те, що договір був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора «13557», відправленого на номер телефона НОМЕР_2 .

У якості підтвердження перерахування кредитодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання укладеного між ними кредитного договору позивач надав довідку, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД».

З відповіді Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та інші платіжні картки. За період з 17.10.2024 по 22.10.2024 на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж у розмірі 5 500,00 гривень.

Номер телефона НОМЕР_2 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_3 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Інформація про рух грошових коштів за платіжною карткою № НОМЕР_3 наявна у виписці по картковому рахунку за період з 17.10.2024 по 22.10.2024.

Матеріали позовної заяви також містять розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ».

Згідно із випискою з особового рахунку за кредитним договором № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року, станом на 01 жовтня 2025 року (включно) ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 207,00 гривень, з яких: 6 600,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 10 857,00 гривень - прострочена заборгованість за процентами, 2 750,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями.

14 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» було укладено договір факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал.

Відповідно до пункту 2.2. договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно із додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги.

У той же день сторони договору факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу.

Як встановлено з реєстру боржників до договору факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал», до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року у загальному розмірі 17 457,00 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між кредитодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», яке набуло право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ», та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що 14 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал.

Відповідно до пункту 2.2 зазначеного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2 до договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно відповідних боргів та набуває відповідних прав вимоги.

На виконання умов договору факторингу 14 травня 2025 року сторонами підписано акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал.

Згідно із реєстром боржників, переданим за вказаним актом, предметом відступлення була, зокрема, вимога до ОСОБА_1 , яка виникла на підставі кредитного договору № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року, у загальному розмірі 17 457,00 гривень.

Отже, суд доходить висновку, що з моменту підписання акта приймання-передачі реєстру боржників позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 00-10021575 від 17 жовтня 2024 року у розмірі 17 457,00 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між ним та первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», було укладено кредитний договір, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на його номер телефону.

Судом встановлено, що у пункті 1.2. вказаного вище кредитного договору сторони погодили суму (загальний розмір) кредиту - 5 500,00 гривень.

Відповідно до пункту 2.8. договору кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату видачі кредиту - 17 жовтня 2024 року у розмірі 5 500,00 гривень на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_4 .

З відповіді Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та інші платіжні картки. За період з 17.10.2024 по 22.10.2024 на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж у розмірі 5 500,00 гривень.

Номер телефона НОМЕР_2 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_3 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

З виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я відповідача, встановлено, що 22 жовтня 2024 року на платіжну картку було зараховано грошові кошти у розмірі 5 500,00 гривень, якими відповідач у подальшому активно користувався.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно із випискою з особового рахунку за кредитним договором № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року, станом на 01 жовтня 2025 року (включно) ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 207,00 гривень, з яких: 6 600,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 10 857,00 гривень - прострочена заборгованість за процентами, 2 750,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями.

Отже, судом установлено, що відповідно до умов кредитного договору відповідачу погоджено та фактично надано кредит у розмірі 5 500,00 гривень.

Факт перерахування саме цієї суми підтверджується відомостями Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» та випискою з карткового рахунку відповідача, згідно із якими 22 жовтня 2024 року на належну відповідачу платіжну картку зараховано 5 500,00 гривень, якими відповідач у подальшому користувався.

Водночас, із наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що станом на 01 жовтня 2025 року за відповідачем обліковується 6 600,00 гривень простроченої заборгованості за сумою кредиту.

Суд також ураховує, що згідно із розрахунком заборгованості первісного кредитора різниця у розмірі 1 100,00 гривень між фактично наданою відповідачу сумою кредиту 5 500,00 гривень та зазначеною позивачем сумою заборгованості за тілом кредиту 6 600,00 гривень фактично виникла внаслідок нарахування плати за видачу (надання) кредиту.

Суд зазначає, що така плата не є сумою кредиту, фактично наданою позичальнику, та не може включатись до заборгованості за основною сумою кредиту.

Окрім того, умова кредитного договору, яка передбачає встановлення плати за дії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту, є нікчемною, якщо така плата не відповідає вимогам законодавства.

Тому, нарахування 1 100,00 гривень плати за видачу кредиту не створює у відповідача обов`язку зі сплати цієї суми та не може бути складовою заборгованості за тілом кредиту.

Ураховуючи те, що фактично відповідачу було перераховано 5 500,00 гривень, а нарахування додаткових 1 100,00 гривень здійснено за видачу кредиту на підставі нікчемної умови договору, розмір заборгованості за основною сумою кредиту не може перевищувати 5 500,00 гривень.

Отже, суд уважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 500,00 гривень та, відповідно, наявність заборгованості за основною сумою кредиту саме в цьому розмірі. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення додаткових 1 100,00 гривень, включених позивачем до заборгованості за тілом кредиту, слід відмовити.

Стосовно заборгованості відповідача за відсотками суд зазначає таке.

У договорі кредитної лінії № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року сторонами було погоджено фіксовану процентну ставку за користування кредитними коштами: стандартну - у розмірі 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, а також знижену - у розмірі 0,49 % за кожний день користування кредитом за умови своєчасної сплати процентів.

Разом з тим, зазначені відсоткові ставки застосовуються протягом строку дії кредитної лінії, який визначено до 12 жовтня 2025 року.

Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ», у період з 17 жовтня 2024 року по 03 листопада 2024 року відсотки за користування кредитними коштами нараховувались за погодженою сторонами зниженою процентною ставкою у розмірі 0,49 % за кожний день користування кредитом, а у період з 03 листопада 2024 року до 14 травня 2025 року - за погодженою стандартною процентною ставкою у розмірі 0,94 % за кожний день користування кредитом.

Отже, нарахування відсотків здійснювалось відповідно до умов укладеного між сторонами договору, за визначеними ним фіксованими процентними ставками та в межах погодженого сторонами строку кредитування. Загальний розмір нарахованих відсотків за вказаний період становить 10 857,00 гривень.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами є обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору кредитної лінії, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, з урахуванням наведеного, оцінивши надані позивачем докази та встановлені у справі обставини відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню: у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 500,00 гривень, заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, а у задоволенні решти позовних вимог - відмові.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

У частині першій статті 60 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Пунктом 12) частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, пункту 1) частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Відповідно до пункту 3) частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд доходить висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат позивача на оплату правничої допомоги підлягає задоволенню у розмірі, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог - 6 559,00 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що за результатами розгляду справи позовна заява підлягає частковому задоволенню, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, уважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 494,66 гривень, як частина судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 00-10021572 від 17 жовтня 2024 року у розмірі 16 357 (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят сім) гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у сумі 5 500,00 гривень, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 10 857,00 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 494 (дві тисячі чотириста дев`яносто чотири) гривні 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 559 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 01 вересня 2026 року.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, місто Київ, 01133;

Представник позивача: Кукса Карина Олександрівна, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, місто Київ, 01133;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Іщенко