Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №314/1612/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1612/26

Провадження № 1-кп/314/747/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ кримінальне провадження №62024080100005980 від 24.08.2024 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солтанівка Любашівського району Одеської області, громадянина України, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «сержант», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 НГУ військовослужбовця за контрактом сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду інструктора (з фізичної підготовки та спорту) відділення інструкторів 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення.

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, сержант ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, сержант ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши кримінальні правопорушення за наступних обставин.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ сержант ОСОБА_3 , вибув у щорічну основну відпустку на 17 календарних днів з 01.05.2024 по 17.05.2024.

У подальшому, 18.05.2024, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, ОСОБА_3 не з`явився вчасно без поважних причин на службу, а саме до місця дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 НГУ на території АДРЕСА_2 , з відпустки, після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 28.02.2025, а саме до моменту його повернення до військової частини.

Крім того, 07.10.2025, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, ОСОБА_3 самовільно залишив місце служби, а саме місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 НГУ на території АДРЕСА_3 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 13.02.2026, а саме до моменту його затримання працівниками правоохоронного органу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винну у скоєних кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі, подію та обставини встановлені під час досудового розслідування беззаперечно визнав, показав, що дійсно 18.05.2024, з метою тимчасового ухилення від військової служби, не з`явився вчасно без поважних причин на службу, а саме до місця дислокації підрозділів військової частини, з відпустки, після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та перебував за межами місця служби до 28.02.2025.

Також ОСОБА_3 показав, що 07.10.2025, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби, в місці дислокації військової частини, після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та перебував за межами місця служби до 13.02.2026, а саме до моменту його затримання працівниками правоохоронного органу.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні беззастережно визнав свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні в повному обсязі, ніхто з учасників процесу не оспорював встановлені досудовим розслідуванням фактичні обставини та докази у цьому кримінальному провадженні, суд, керуючись ч.3 ст.349 КПК України, обмежив дослідження доказів, показами обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують обвинуваченого. Судом роз`яснено наслідки визнання обставин, які ніким не оспорюються, а саме позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Проаналізувавши в сукупності вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 повністю доведена в судовому засіданні, та кваліфікує його дії

за епізодом 18.05.2024 за ч.5 ст.407 КК України, як: «нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану»;

за епізодом 07.10.2025 за ч.4 ст.408 КК України, як: «дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану».

Обвинувачений в судовому засіданні щиро розкаявся, заявив про бажання та намір продовжити військову службу, просив суд суворо не карати.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є особою раніше не судимою, психічними захворюваннями не страждає, на обліку в наркодиспансері не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно.

Відповідно до ст.66 КК України в якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Реалізуючи дискреційні повноваження, приймаючи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи обставину, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням особи ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання

за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

за ч.4 ст.408 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

В порядку визначеному ч.1 ст.70 КК України визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

На переконання суду зазначене покарання в повному обсязі буде відповідати меті визначеній ч.2 ст.50 КК України.

Цивільний позов відсутній.

Судові витрати відсутні.

Речові докази за кримінальним провадженням відсутні.

Ухвалою суду від 24.08.2026 відносно обвинуваченого ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 23.10.2026 (включно) без визначення розміру застави.

Суд приходить до висновку про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 без визначення розміру застави, строком до набрання вироку законної сили, до розгляду питання про застосування запобіжного заходу на стадії апеляційного перегляду кримінального провадження (у разі подання апеляційної скарги), оскільки ризики встановленні на час винесення ухвали від 24.08.2026 про продовження запобіжного заходу, на час ухвалення вироку не сплили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України, та призначити йому покарання

за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

за ч.4 ст.408 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

В порядку визначеному ч.1 ст.70 КК України визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання – з 13.02.2026.

В порядку визначеному ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення в строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до набрання вироку законної сили, до розгляду питання про застосування запобіжного заходу на стадії апеляційного перегляду кримінального провадження (у разі подання апеляційної скарги).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя: ОСОБА_7

01.09.2026