Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №308/11245/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11245/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, в м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Дідуха Євгена Олександровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 4893691 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року в загальному розмірі 32 075,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за основним боргом; 17 100,00 грн – заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 9 975,00 грн – заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції», а також судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4893691 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 360 днів, а саме до 11.08.2025 року.

Умовами договору передбачено стандартну процентну ставку в розмірі 1,5 % на день та знижену процентну ставку в розмірі 1,425 % на день, яка підлягала застосуванню за умови своєчасного виконання позичальником визначених договором зобов`язань.

Оскільки відповідач не виконав умов, необхідних для застосування зниженої процентної ставки, проценти за користування кредитом нараховувалися за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,5 % на день.

Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «34675».

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та перерахував відповідачу кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк».

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якої за договором № 4893691 від 16.08.2024 року на зазначену відповідачем платіжну картку успішно перераховано 5 000,00 грн.

Водночас відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконував, кредит та нараховані проценти у визначені договором строки не сплачував, унаслідок чого виникла заборгованість.

За період із 16.08.2024 року до 31.03.2025 року первісним кредитором нараховано проценти за користування кредитними коштами в загальному розмірі 17 100,00 грн.

31.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а позивач набув право грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за договором № 4893691 від 16.08.2024 року.

Відповідно до Реєстру боржників та Акта прийому-передачі до договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 року до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги до відповідача в загальному розмірі 24 600,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за основним боргом; 17 100,00 грн – заборгованість за процентами; 2 500,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

Після набуття права вимоги позивачем у межах погодженого сторонами строку кредитування, за період із 01.04.2025 року до 11.08.2025 року, нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 9 975,00 грн.

Вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 500,00 грн позивачем не заявлено.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та перехід до нього права грошової вимоги, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 32 075,00 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення йому судової повістки, яка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням № R067258757014 на адресу реєстрації громадянина. Проте поштове відправлення було повернуто з відміткою AT «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у взаємному зв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що 16.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4893691 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Строк кредитування становив 360 днів – із 16.08.2024 року до 11.08.2025 року.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «34675».

Перед укладенням кредитного договору відповідач за допомогою мережі Інтернет зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, створив особистий кабінет, зазначив свої персональні та контактні дані, реквізити банківської платіжної картки, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, ознайомився з умовами кредитування й підтвердив свою згоду з ними.

Після прийняття первісним кредитором позитивного рішення відповідачу надано для ознайомлення паспорт споживчого кредиту та пропозицію укласти кредитний договір, які відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Наведені обставини підтверджуються договором № 4893691 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року, паспортом споживчого кредиту, Правилами надання коштів у позику, матеріалами щодо електронного підписання договору та іншими доказами, наявними у справі.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн шляхом їх перерахування на зазначену відповідачем банківську платіжну картку № НОМЕР_1 .

Факт перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішне здійснення відповідної платіжної операції.

Доказів повернення відповідачем кредитних коштів та сплати процентів у строки й порядку, визначених договором, матеріали справи не містять.

31.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 31-1/03/2025, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4893691 від 16.08.2024 року.

Перехід права вимоги підтверджується договором факторингу, Реєстром боржників, Актом прийому-передачі до договору факторингу та платіжним документом про здійснення фінансування за договором факторингу.

Після переходу права вимоги відповідач платежів на погашення заборгованості ні первісному, ні новому кредитору не здійснював.

Оцінка суду.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту.

Специфіка спірних правовідносин свідчить про те, що для правильного вирішення спору необхідно встановити:

1.чи було укладено кредитний договір із відповідачем;

2.чи були надані відповідачу кредитні кошти;

3.чи перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції» право вимоги за спірним кредитним договором;

4.чи наявні підстави для стягнення заборгованості та в якому розмірі;

Відповідаючи на вказані питання, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Абзацом другим ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначаються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви про прийняття пропозиції в електронній формі або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Частиною дванадцятою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин повинен бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, будь-який договір, який укладається на підставі положень ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі відповідно до вимог закону, є таким, що укладений у письмовій формі.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна», зазначив свої персональні дані, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти та реквізити платіжної картки, пройшов процедуру ідентифікації й верифікації, ознайомився з умовами кредитування, паспортом споживчого кредиту та Правилами надання коштів у позику.

Після цього відповідач підтвердив намір укласти кредитний договір та підписав договір № 4893691 від 16.08.2024 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором «34675», надісланим на зазначений ним засіб зв`язку.

Без проходження зазначених процедур і використання одноразового ідентифікатора кредитний договір не міг бути укладений.

Отже, кредитний договір № 4893691 від 16.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено в належній письмовій електронній формі, а сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема суми кредиту, строку кредитування, розміру процентної ставки, порядку повернення кредиту та сплати процентів.

Доказів, які б спростовували факт укладення відповідачем кредитного договору або свідчили про використання його персональних даних і засобів зв`язку іншими особами, матеріали справи не містять.

Щодо факту надання відповідачу кредитних коштів суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредит надавався в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеного позичальником під час укладення договору.

Відповідач під час оформлення кредиту зазначив реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за договором № 4893691 від 16.08.2024 року на вказану платіжну картку успішно перераховано грошові кошти в сумі 5 000,00 грн.

Зазначена довідка містить відомості про дату, суму та результат платіжної операції й у сукупності з кредитним договором та іншими матеріалами справи підтверджує належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредиту.

Доказів того, що платіжна операція не була здійснена, кошти відповідачем не отримані або були повернуті кредитодавцю, відповідач суду не надав.

Отже, факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн підтверджений належними та допустимими доказами.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона – фактор – передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони – клієнта – за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи – боржника.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

31.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 31-1/03/2025.

Відповідно до умов договору факторингу первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідному Реєстрі боржників, включаючи право вимоги основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та інших передбачених кредитними договорами платежів, строк виконання яких настав або виникне в майбутньому.

Згідно з Реєстром боржників до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4893691 від 16.08.2024 року.

Передання Реєстру боржників підтверджується Актом прийому-передачі, а здійснення позивачем фінансування за договором факторингу – відповідним платіжним документом.

Матеріали справи також містять повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги новому кредитору.

Водночас саме по собі неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє його зобов`язання та не звільняє від обов`язку погасити заборгованість, а лише надає йому право виконати зобов`язання первісному кредитору.

Доказів виконання відповідачем зобов`язання на користь первісного кредитора після укладення договору факторингу матеріали справи не містять.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено належний перехід до ТОВ «Українські фінансові операції» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4893691 від 16.08.2024 року.

Оскільки договором факторингу передбачено передання позивачу як наявних, так і майбутніх грошових вимог, до позивача також перейшло право вимагати сплати передбачених кредитним договором процентів, право на одержання яких виникло після укладення договору факторингу в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов`язанні визначено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем узятих на себе зобов`язань, повернення кредитних коштів або сплати процентів за користування кредитом.

Зазначені позивачем обставини відповідачем у порядку, передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не спростовані.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існує в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

За умовами договору № 4893691 від 16.08.2024 року сума кредиту становила 5 000,00 грн, строк кредитування – 360 днів, із 16.08.2024 року до 11.08.2025 року.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено стандартну процентну ставку в розмірі 1,5 % на день, яка застосовується в межах погодженого строку кредитування.

Пунктом 1.4.2 договору передбачено знижену процентну ставку в розмірі 1,425 % на день, яка застосовується за умови сплати позичальником до встановленого договором строку суми не менше першого платежу, визначеного графіком платежів, або здійснення часткового дострокового повернення кредиту.

У разі невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем платежів у розмірі та строки, необхідні для застосування зниженої процентної ставки.

Отже, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,5 % на день відповідає погодженим сторонами умовам кредитного договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати одного відсотка.

Разом з тим Законом України від 22.11.2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 17.

Зазначеним пунктом установлено, що протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом № 3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %, протягом наступних 120 днів – 1,5 %.

Кредитний договір між сторонами укладено 16.08.2024 року, тобто в період, коли законодавчо допустимий максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %.

Частиною третьою ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах і в строки, визначені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

Зі змісту договору № 4893691 від 16.08.2024 року вбачається, що сторонами погоджено фіксовану процентну ставку. Доказів внесення сторонами змін до строку кредитування, загального розміру кредиту або інших складових, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки, матеріали справи не містять.

Таким чином, погоджена сторонами процентна ставка в розмірі 1,5 % на день відповідала законодавчим обмеженням, установленим на дату укладення кредитного договору, та підлягала застосуванню в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до наданого позивачем поденного розрахунку за період із 16.08.2024 року до 31.03.2025 року первісним кредитором нараховано проценти за користування кредитними коштами в розмірі 17 100,00 грн.

Після укладення договору факторингу та переходу права вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» продовжило нарахування передбачених договором процентів у межах строку кредитування.

За період із 01.04.2025 року до 11.08.2025 року позивачем нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 9 975,00 грн, виходячи з розрахунку: 5 000,00 грн ? 1,5 % ? 133 календарні дні.

Зазначені проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, який закінчився 11.08.2025 року.

Після закінчення строку кредитування проценти за користування кредитом позивачем не нараховувалися.

Надані позивачем розрахунки заборгованості узгоджуються з умовами кредитного договору, Реєстром боржників, документами щодо переходу права вимоги та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідач власного розрахунку заборгованості суду не надав, правильності здійснених нарахувань не спростував, доказів повернення кредиту або сплати процентів не подав.

Отже, заборгованість відповідача за договором № 4893691 від 16.08.2024 року становить 32 075,00 грн, з яких 5 000,00 грн – заборгованість за основним боргом; 17 100,00 грн – заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 9 975,00 грн – заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».

За даними Реєстру боржників до позивача також перейшло право вимоги щодо штрафних санкцій у розмірі 2 500,00 грн.

Разом з тим позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 2 500,00 грн не заявлено.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а тому питання щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 500,00 грн судом не вирішується.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, неналежного виконання ним договірних зобов`язань, належний перехід до позивача права грошової вимоги та розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Отже, вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 4893691 від 16.08.2024 року в розмірі 32 075,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08.11.2024 року; копію додаткової угоди до договору; заявку на виконання доручення; рахунок на оплату; акт прийому-передачі виконаних робіт; детальний опис виконаних адвокатом робіт; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та документи, які підтверджують повноваження представника.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи за умови підтвердження їх розміру та обсягу наданих послуг відповідними доказами незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені, чи лише підлягають сплаті.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення таких витрат.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не заявлено.

Враховуючи характер і складність спору, обсяг виконаної адвокатом роботи, ціну позову, надані позивачем докази та відсутність заперечень відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078, 1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд, –

У Х В А Л И В:

Позов редставника позивача Дідуха Євгена Олександровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. «Н», «П») заборгованість за договором № 4893691 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року в загальному розмірі 32 075,00 (тридцять дві тисячі сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок – заборгованість за основним боргом; 17 100,00 (сімнадцять тисяч сто) гривень 00 копійок – заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 9 975,00 (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок – заборгованість за процентами, нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. «Н», «П») судовий збір у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.