Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №308/1923/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1923/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому, судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу, за позовною заявою адвоката Чухран М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В., приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чухран М.В. звернувся до суду з даною позовною заявою, яку мотивує тим, що 15.07.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення грошових коштів з громадянина України, яким є ОСОБА_1 за Кредитним договором 1130359 А від 29.11.2020 року в сумі 23700, 00 грн., в тому числі: Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 10 000,00 грн.; Прострочена заборгованість за відсотками– 13700,00 грн.

Зазначена заборгованість проводиться за період з 03.02.2021 року по 02.07.2021 року.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Вказує, що вчиняючи спірний виконавчий напис, нотаріус не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, тобто не перевірив чи є безспірною сума, яку ТОВ «ФІНФОРС» просить стягнути з ОСОБА_1 . Крім того, як вбачається вище, виконавчий напис нотаріуса вчиняється на оригіналі нотаріально посвідченого іпотечного договору, однак такий було вчинено незрозумілого на якому документі, що також є підставою для його скасування.

Ще однією обставиною визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що підлягає до виконання є той факт, що жодних вимог про усунення порушень і про намір вчинити певні дії, ОСОБА_1 не отримував. Вказані обставини в будь-якому разі ставлять під сумнів безспірність суми заборгованості, вказаної у виконавчому написі, а відтак є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання.

Також звертає увагу суду на те, що виконавчим написом запропоновано стягнути суму богу, однак не враховано, що 22.02.2017 року Постановою Київського апеляційного адміністративного суду, яка 01.11.2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду залишено без змін (справа №826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову КМУ №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Відтак вказана норма «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» застосуванню не підлягала, оскільки була визнана незаконною та не чинною.

У зв`язку з наведеним, адвокат Чухран М.В. яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить суд визнати таким, що не підлягає до виконання виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В. від 15.07.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 96331 та стягнути з ТОВ «ФІНФОРС» на користь Позивача судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

12.02.2026 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з 5000 грн. на 1000 грн., оскільки відповідач вважає такий розмір правничої допомоги завищеним та необґрунтованим. Представник відповідача зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Додав, що даний спір є малозначним.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, однак його представник – адвокат Чухран М.В. подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності. Позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити.

Інші учасники в судове засідання повторно не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в тому числі й шляхом повідомлення на офіційному веб сайті судової влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 15.07.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В. був вчинений виконавчий напис за № 96331 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості за Кредитним договором 1130359 А від 29.11.2020 року в сумі – 23 700, 00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. було відкрито виконавче провадження № 66735604 від 08.09.2021 року.

На теперішній час виконавче провадження триває, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме така правова позиція сформульована в постанові ВСУ від 05 липня 2017 року за результатами касаційного перегляду цивільної справи №754/9711/14-ц.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заперечується факт наявної у нього заборгованості перед відповідачем, яка зазначена у оскаржуваному виконавчому написі.

Відповідачем суду не надано документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача (що стосується основної суми боргу та відсотків). Не надано таких документів і третьою особою – приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В.

З позову вбачається, що ОСОБА_1 з наявністю у нього заборгованості перед відповідачем не погоджується.

Вказані обставини в цілому однозначно свідчать про те, що заборгованість ОСОБА_1 не є безспірною.

Проаналізувавши надані суду письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду факт вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису з порушенням вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат».

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги недоведеність відповідачем факту подання нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача, а також заперечення позивача ОСОБА_1 щодо наявності безспірної заборгованості перед ТОВ «Фінфорс», суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а тому виконавчий напис від 15.07.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 96331, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000.00 грн. суд зазначає наступне.

Адвокатом Чухран М.В. надано документи, на які заявник посилається як на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, а саме:

- договір про надання правничої допомоги від 30.01.2026 року;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 26.08.2026 року до Договору про надання правничої допомоги з детальним описом наданих послуг;

- квитанцію про оплату наданих послуг №3825789934692218 від 10.02.2026 року.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1ст. 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно вимог статті 137,141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду такі документи: договір про надання правничої допомоги; акт наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги з детальним описом наданих послуг; квитанцію про оплату послуг.

Як вбачається зі змісту квитанції про оплату наданих послуг №3825789934692218 від 10.02.2026 року, ОСОБА_1 сплатив за договором про надання правової допомоги у справі № 308/1923/26 грошові кошти у розмірі 5 000 грн.

Суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.

Суд вважає, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених позивачем в суді на правничу допомогу, є неспівмірною зі складністю даної справи.

Зокрема, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, справа в силу вимог закону не є складною, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5 000 грн. є завищеними, оскільки становлять надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, на розгляді в судах різних інстанцій по Україні перебувають аналогічні спори. А тому, враховуючи однотипність справ, наявні підстави для висновку про їх шаблонність, що, своєю чергою, ставить під сумнів витрачання адвокатом значного часу на складання позову.

Ураховуючи принципи співмірності, а також наявність клопотання представника відповідача щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, суд вважає, що відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді в загальному розмірі 3 500 грн. відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 259, 263, 264, 265, 280-281 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву – задоволити частково.

Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною від 15.07.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 96331 – визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, у розмірі – 3500 грн.

В решті вимог позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 01.09.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк