Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №302/1085/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1085/26

Провадження № 2/302/666/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання – Бобонич Н. Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гренджа Вікторія Юріївна, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Буковець Хустського району Закарпатської області помер батько позивачки – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка є дочкою померлого ОСОБА_2 . 17 квітня 2025 року вона уклала шлюб, після державної реєстрації якого змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

За життя ОСОБА_2 заповіту не склав, у зв`язку з чим спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Позивачка зазначає, що до складу спадщини після смерті її батька входить, зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше мав номер 165.

Із наданих документів убачається, що зазначене домоволодіння належало ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті спадщину прийняли його дружина – ОСОБА_6 та дочка – ОСОБА_7 , кожна в рівних частках.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після її смерті належну їй частку у спадковому майні успадкувала її дочка – ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадкоємцями після її смерті були її чоловік – ОСОБА_8 та син – ОСОБА_2 , кожен з яких прийняв спадщину.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадщину після його смерті прийняв його син – ОСОБА_2 .

Таким чином, за твердженням позивачки, її батько ОСОБА_2 у порядку спадкування після смерті своїх батьків набув право на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, однак за життя належним чином не оформив та не зареєстрував право власності на нього.

Належність житлового будинку відповідним членам сім`ї та послідовність переходу спадкових прав підтверджуються, зокрема, випискою з погосподарської книги, виданою виконавчим комітетом Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, а також матеріалами відповідних спадкових справ.

Відповідно до довідки Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 10 вересня 2025 року № 175 житловому будинку, який раніше мав номер 165, присвоєно номер 162.

На день смерті ОСОБА_2 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним за цією адресою проживали та були зареєстровані його дружина – ОСОБА_9 , 1973 року народження, та дочка – ОСОБА_10 , 1995 року народження.

Після смерті ОСОБА_2 було заведено спадкову справу № 184/2024.

Позивачка вказує, що прийняла спадщину після смерті батька відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом із ним.

Дружина померлого – ОСОБА_9 – у встановлений законом строк подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь дочки – ОСОБА_1 . У цій же заяві вона зазначила, що майно, яке належало її померлому чоловікові ОСОБА_2 , було його особистою приватною власністю, не належало до спільного майна подружжя та на виділення частки у такому майні вона не претендує.

Інших осіб, які у встановлений законом строк звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , за твердженням позивачки, немає. У зв`язку з цим вона вважає себе єдиною спадкоємицею першої черги за законом, яка прийняла спадщину після смерті батька.

09 червня 2026 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєвим Ю. М. позивачці видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, які належали ОСОБА_2 та були ним успадковані після смерті його батьків – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Зокрема, позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1419 га, кадастровий номер 2122480400:03:001:0078, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 , на якій розміщений спірний житловий будинок.

Водночас постановою приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю. М. від 09 червня 2026 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для відмови стало те, що у спадковій справі та у позивачки відсутні правовстановлюючі документи на зазначений житловий будинок, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про державну реєстрацію права власності на нього.

У постанові нотаріусом також зазначено встановлену за матеріалами спадкових справ послідовність переходу спадкових прав на спірне домоволодіння від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у подальшому – до ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , а після смерті ОСОБА_8 – до ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, однак право власності на житловий будинок за життя не оформив.

Позивачка зазначає, що спадкові права на інше майно після смерті ОСОБА_2 нею оформлено в нотаріальному порядку, однак оформлення права власності на житловий будинок є неможливим через відсутність правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності за спадкодавцем.

Посилаючись на те, що вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька, спадщину прийняла, інші спадкоємці на спірне майно не претендують, а відсутність правовстановлюючого документа унеможливлює оформлення спадкового права у нотаріальному порядку, ОСОБА_1 просить визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 13 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивачки – адвокат Гренджа В. Ю. – подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, у якій зазначила, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Додаткових заяв чи клопотань стороною позивачки не заявлено.

Від Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача, у якій зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

З огляду на неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого судового засідання, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, надані докази та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статей 76–81, 89 ЦПК України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті такого визнання та продовжує судовий розгляд.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а заявлені позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття визнання позову та ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилася спадщина. 17 грудня 2024 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєвим Ю. М. заведено спадкову справу № 184/2024.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою померлого ОСОБА_2 . Після державної реєстрації шлюбу вона змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

На день смерті ОСОБА_2 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним за цією адресою проживали та були зареєстровані його дружина – ОСОБА_9 , 1973 року народження, та дочка – ОСОБА_10 , 1995 року народження. Заповіту ОСОБА_2 за життя не складав.

Отже, позивачка як дочка спадкодавця належить до спадкоємців першої черги за законом та, постійно проживаючи разом із батьком на час відкриття спадщини, прийняла спадщину після його смерті.

Дружина спадкодавця – ОСОБА_9 – у встановлений законом строк подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь дочки – ОСОБА_1 . У цій же заяві вона зазначила, що майно, яке належало її померлому чоловікові ОСОБА_2 , було його особистою приватною власністю, не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та на виділення частки у такому майні вона не претендує.

Інших осіб, які у встановлений законом строк звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , матеріалами спадкової справи не встановлено.

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 входить, зокрема, право на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Із виписки з погосподарської книги вбачається, що первісним власником зазначеного житлового будинку був ОСОБА_5 . Будинок споруджено у 1960-х роках. Право власності на нього у встановленому порядку не реєструвалося, правовстановлюючий документ органом місцевого самоврядування не видавався.

Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцями його майна були дочка – ОСОБА_7 та дружина – ОСОБА_6 , кожна по одній другій частці.

Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 належну їй частку спадкового майна успадкувала її дочка – ОСОБА_7 , внаслідок чого до останньої перейшло право на весь житловий будинок.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадкоємцями після її смерті були її чоловік – ОСОБА_8 та син – ОСОБА_2 , кожен по одній другій частці.

Після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 належну йому частку спадщини прийняв син – ОСОБА_2 . Таким чином, у результаті послідовного спадкування ОСОБА_2 набув право на спірний житловий будинок у цілому, однак за життя належним чином своїх спадкових прав на нього не оформив.

Наведена послідовність переходу спадкових прав установлена нотаріусом за матеріалами відповідних спадкових справ та узгоджується з іншими письмовими доказами, дослідженими судом.

Матеріалами справи також підтверджується, що внаслідок проведеної перенумерації номер зазначеного житлового будинку було змінено з № 165 на № 162.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано не було.

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок садибного типу, виготовленим 30 жовтня 2025 року, спірний житловий будинок має загальну площу 85,68 кв. м, з яких житлова площа становить 43,25 кв. м. До складу домоволодіння входять також господарські будівлі та споруди.

Відповідно до звіту про оцінку майна ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 12 лютого 2026 року становить 253 585 грн.

Як зазначає позивачка, вона оформила у нотаріальному порядку спадкові права на належні спадкодавцю земельні ділянки, у тому числі на земельну ділянку площею 0,1419 га, кадастровий номер 2122480400:03:001:0078, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в селі Потік Хустського району Закарпатської області, урочище «Біля хати», на якій розташоване спірне домоволодіння.

Водночас оформити спадкові права на житловий будинок у нотаріальному порядку позивачка не змогла через відсутність правовстановлюючих документів та відомостей про державну реєстрацію права власності на нього.

Постановою приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю. М. від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно та відсутністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про зареєстроване право власності.

Отже, сукупністю досліджених письмових доказів підтверджується, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами послідовно входив до складу спадщини після смерті попередніх власників та в кінцевому підсумку був успадкований ОСОБА_2 , який відповідну спадщину прийняв, однак за життя право власності на житловий будинок належним чином не оформив.

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла його дочка – позивачка ОСОБА_1 , однак через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок позбавлена можливості оформити своє спадкове право у нотаріальному порядку.

Оцінюючи встановлені обставини справи та досліджені докази у їх сукупності, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в установленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а одним зі способів такого захисту є визнання права.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб – спадкоємців.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день її смерті.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом установлено, що позивачка є дочкою ОСОБА_2 та на день його смерті постійно проживала разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вона є такою, що прийняла спадщину після смерті батька.

Дружина спадкодавця – ОСОБА_9 – у встановлений законом строк від прийняття спадщини відмовилася на користь позивачки. Інших осіб, які у передбачений законом строк заявили про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , матеріалами спадкової справи не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, неоформлення спадкодавцем за життя правовстановлюючих документів на окремий об`єкт спадкового майна саме по собі не виключає можливості переходу відповідного майнового права у порядку спадкування, якщо належність такого права спадкодавцю та його прийняття ним у складі попередньої спадщини підтверджуються належними і допустимими доказами.

Щодо належності спірного житлового будинку спадкодавцю суд враховує таке.

Як убачається з матеріалів справи, первісно житловий будинок, який нині має адресу: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_5 . Відомості про нього як власника містяться у погосподарській книзі. Право власності на будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було.

Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 його спадщину прийняли дружина – ОСОБА_6 та дочка – ОСОБА_7 , кожна по одній другій частці.

Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 належну їй частку успадкувала дочка – ОСОБА_7 , унаслідок чого до останньої перейшло право на весь житловий будинок.

Після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 спадкоємцями її майна були чоловік – ОСОБА_8 та син – ОСОБА_2 , кожен по одній другій частці.

Після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 належну йому частку спадщини прийняв син – ОСОБА_2 .

Таким чином, у результаті послідовного спадкування ОСОБА_2 набув право на спірний житловий будинок у цілому, хоча за життя не завершив оформлення права власності на нього.

Суд враховує, що прийняття спадщини та оформлення спадкових прав не є тотожними поняттями. Якщо спадкоємець належним чином прийняв спадщину, однак за життя не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації відповідного права, саме по собі неоформлення такого права не припиняє набутого спадкоємцем майнового права, яке у разі його смерті входить до складу власної спадщини такого спадкоємця.

Отже, після смерті ОСОБА_2 до складу спадщини увійшло належне йому право на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, яке він набув у порядку спадкування після смерті своїх батьків, однак за життя належним чином не оформив.

Суд також ураховує, що позивачка вже оформила у нотаріальному порядку спадкові права після смерті ОСОБА_2 на земельні ділянки, у тому числі на земельну ділянку площею 0,1419 га, кадастровий номер 2122480400:03:001:0078, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в селі Потік Хустського району Закарпатської області, урочище «Біля хати».

Та обставина, що спадкове право на земельну ділянку, призначену для обслуговування спірного домоволодіння, оформлено саме за позивачкою, узгоджується з іншими доказами щодо належності їй спадкового майна після смерті батька.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема в порядку спадкування. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність його набуття не встановлена судом.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується за наявності об`єктивних перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У цій справі така перешкода існує, оскільки постановою приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю. М. від 09 червня 2026 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами через відсутність правовстановлюючих документів на нього та відомостей про державну реєстрацію права власності.

При цьому неможливість нотаріального оформлення спадщини пов`язана не з відсутністю у позивачки права на спадкування чи наявністю спору між спадкоємцями, а з відсутністю документального оформлення права на житловий будинок за попередніми власниками та спадкодавцем.

Належність та характеристики спірного нерухомого майна підтверджуються сукупністю письмових доказів, зокрема випискою з погосподарської книги, довідками органу місцевого самоврядування, технічним паспортом, довідкою Комунального підприємства «Міжгірське бюро технічної інвентаризації», матеріалами відповідних спадкових справ та документами щодо земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок.

Відповідно до технічного паспорта житловий будинок має загальну площу 85,68 кв. м, у тому числі житлову площу 43,25 кв. м. Його ринкова вартість станом на 12 лютого 2026 року становить 253 585 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що номер спірного будинку було змінено з № 165 на № 162, а тому наведені у документах відмінності щодо нумерації домоволодіння стосуються одного й того самого об`єкта нерухомого майна.

Оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, взаємопов`язаними та у своїй сукупності достатніми для встановлення належності права на спірний житловий будинок спадкодавцю ОСОБА_2 та переходу цього права до позивачки у порядку спадкування за законом.

Відповідач – Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області – позовні вимоги визнав у повному обсязі та проти їх задоволення не заперечував. Обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб, судом не встановлено.

За таких обставин, беручи до уваги, що позивачка є спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , спадщину прийняла, інших спадкоємців, які претендують на спірне майно, матеріалами справи не встановлено, належність права на спірний житловий будинок спадкодавцю підтверджена сукупністю досліджених доказів, а оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку є неможливим через відсутність правовстановлюючих документів, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 328, 392, 1216–1218, 1220, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області – прийняти.

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гренджа Вікторія Юріївна, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у порядку спадкування за законом після смерті її батька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, передбачених законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.