Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №632/1376/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/1376/26

провадження № 1-кп/632/165/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Червоне Первомайського району Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, одруженого, який має на утриманні чотирьох малолітніх дітей – 2017, 2019, 2023 та 2025 років народження, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили за наступних обставин.

Так, постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 березня 2024 року у справі № 632/358/24, провадження № 3/632/149/24, яка набрала законної сили 26 березня 2024 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Окрім того, постановою Київського районного суду міста Харкова від 20 червня 2024 року у справі № 953/5054/24, провадження № 3/953/1719/24, яка набрала законної сили 01 липня 2024 року, ОСОБА_4 знову визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення згідно із ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Однак, незважаючи на це, у ОСОБА_4 , який достовірно знав про наявність вказаних постанов, був із ними ознайомлений належним чином та мав реальну можливість їх виконати, виник умисел, спрямований на невиконання вказаних судових рішень в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

Реалізуючи свій кримінальний протиправний намір, ОСОБА_4 , діючи з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», 13 березня 2026 року о 05 годині 00 хвилин, перебуваючи на 45 кілометрі автомобільної дороги Р-51 сполученням «Мерефа – Лозова - Павлоград», в територіальних межах села Задорожнє Лозівського району Харківської області, здійснював керування транспортним засобом – автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та був зупинений поліцейськими, якими було встановлено, що обвинувачений здійснював керування згаданим транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю, про обставини скоєного дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеному в описовій частині вироку.

При цьому обвинувачений пояснив, що знаючи про вказані вище рішення суду щодо нього, усвідомлюючи те, що його було позбавлено права керування транспортними засобами, він, не дивлячись на це, не виконуючи постанови суду, продовжив здійснювати керування транспортним засобом, зокрема 13 березня 2026 року близько 05 години 00 хв. автомобілем ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі Р-51 сполученням «Мерефа – Лозова - Павлоград», поблизу села Задорожнє Лозівського району Харківської області, де був зупинений поліцейськими.

Керування транспортним засобом здійснював оскільки йому необхідно було дістатися міста Харкова.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють їх зміст, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують останнього.

Таким чином, суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у повному обсязі висунутого обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили.

Дослідивши дані про особу ОСОБА_4 , суд встановив, що він на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також те, що він має на утриманні чотирьох малолітніх дітей - 2017, 2019, 2023 та 2025 років народження.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує, що згідно із ст. 12 КК України він вчинив нетяжкий злочин, сукупність всіх обставин, які характеризують кримінальне протиправне діяння, обставини, які пом`якшують покарання, дані досудової доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, згідно із якою ризики вчинення ним повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні, те, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

З урахуванням викладеного, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин справи і даних, які характеризують обвинуваченого, суд хоча і призначає ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, однак доходить висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне, відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речовий доказ підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 369, 370, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ – оптичний диск із відеозаписами, відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його законний представник та захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Златопільський міськрайонний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1