Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №642/3986/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

31 серпня 2026 року

Справа № 642/3986/26

Провадження № 3/642/879/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Проценко Л.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 666609 від 15.05.2026, то 15.05.2026 о 14 год. 06 хв. за адресою: м. Харків, узвіз Малопанасівський 1, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом XBOOST 008, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ за адресою м.Харків, вул. Ахієзерів, 18А в лікаря водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Дії ОСОБА_1 які полягали в порушенні вимоги п. 2.5 ПДР України, кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В клопотанні від 08.06.2026 ОСОБА_1 просив витребувати з УПП Х/О відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які здійснювали його зупинку 15.05.2026, а також відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля.

За клопотанням від 22.06.2026 ОСОБА_1 був ознайомлений з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, з відеозаписами які знаходяться у справі, а також з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В своїх запереченнях від 22.06.2026 ОСОБА_1 посилався на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки на момент зупинки він рухався на електросамокаті, який є засобом мікромобільності, а не механічним транспортним засобом у розумінні Правил дорожнього руху та КУпАП. Суб`єктом правопорушення за ст. 130 КУпАП може бути лише водій транспортного засобу. Особа, яка керує малопотужним електросамокатом, не є водієм у контексті цієї статті. Працівники поліції в порушення закону не пропонували йому пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора (наприклад "Драгер"). Натомість вони одразу висунули категоричну вимогу їхати у невідомому напрямку до медичного закладу, адресу якого не назвали. Причину зупинки не повідомили. Відповідно, вимога поліцейських була незаконною, а отже, в його діях відсутній склад правопорушення у вигляді "відмови від проходження огляду". Інспектори поліції не роз`яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також не попередили про юридичні наслідки відмови від поїздки до закладу охорони здоров`я, що є процесуальним порушенням та позбавило права на належний правовий захист. Під час складання матеріалів поруч із працівниками поліції перебувала невстановлена цивільна особа у військовій формі. Працівники поліції передали цій особі його паспорт громадянина України, і невідома особа здійснювала його фотофіксацію на власний мобільний телефон, не будучи внесеною до протоколу як свідок чи учасник процесу. Такі дії поліції є грубим порушенням ЗУ "Про захист персональних даних" та крім того, поліцейські здійснювали на нього психологічний тиск. Просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Додатково в своїх запереченнях від 15.07.2026 ОСОБА_1 зазначив, що згідно зі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний негайно поінформувати водія про конкретну причину зупинки. На місці події патрульні взагалі не повідомили йому причину зупинки. Більше того, у самому рапорті працівника поліції нерозбірливо вказано норму, за якою здійснено зупинку, що свідчить про відсутність законних підстав для зупинення засобу мікромобільності. Окрім цього, відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд мас проводитися поліцейським на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів. Патрульні порушили цю процедуру та не пропонували йому пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора (наприклад, «Драгер»). Оскільки сама зупинка та висунуті вимоги були безпідставними та незаконними, в його діях відсутній склад правопорушення. Відеозапис із бодікамер поліції є штучно обірваним (дискретним) і починається лише з моменту фіксації відмови, що є прямим порушенням вимог Наказу МВС № 1026 щодо обов`язкової безперервності фіксації оформлення правопорушення. Водночас, на наявному в матеріалах відеозаписі з відеореєстратора патрульного автомобіля зафіксовано початковий момент зупинки. На цьому відео чітко видно, що він абсолютно адекватно, обережно та з мінімальною швидкістю рухався по краю мосту, об`їжджаючи ями, після чого спокійно зупинився за вимогою. Відсутність запису з бодікамер патрульних за цей же початковий період спілкування прямо свідчить про те, що поліцейські навмисно приховали першу частину розмови, під час якої йому не озвучували законної причини зупинки та взагалі не пропонували пройти огляд на місці. Через штучну вибірковість та переривчастий характер, надане поліцією відео з бодікамер не може вважатися належним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Інспекторами поліції не було роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Натомість мало місце пряме введення його в оману з метою якнайшвидшого підписання документів. Під час оформлення матеріалів один із працівників поліції здійснював на нього. психологічний вплив, користуючись тим, що він поспішає на роботу. Патрульний запевнив його в усній формі: «Зараз підпишеш і будеш через 10 хвилин на роботі». Поліцейські скористалися квапливим станом, відсутністю юридичної освіти та штучно створили хибне враження, що підписання протоколу - це суто формальна процедура, яка не несе негативних наслідків та дозволить йому негайно продовжити рух. При цьому патрульні навмисно приховали реальну санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП (штраф 17000,00 грн та позбавлення права керування), чим грубо порушили право на належний і свідомий захист.

В судовому засіданні ОСОБА_1 показав, що 15.05.2026 приблизно о 14 год. він керував електросамокатом XBOOST 008 по мосту в направленні перехрестя вул. Великопанасівська, де його зупинили працівники патрульної поліції та особи у військовій формі, при цьому не зазначили причину зупинки, а лише перевірили застосунок «Дія». Він не порушував правил ПДР України та зазначив поліцейським, що поспішає на роботу. Однак поліцейський запропонувала йому пройти медогляд у медичній установі на стан наркотичного сп`яніння, при цьому не роз`яснивши наслідків відмови від такого проходження. Він відмовився від проходження огляду не знаючи, що така відмова є адміністративним правопорушенням. Йому не пропонували пройти огляд на місці за допомогою «Драгера». Водійського посвідчення він не має, з правилами дорожнього руху не ознайомлений. Він рухався на самокаті, не є водієм механічного транспортного засобу і ч.1 ст.130 КУпАП не може бути до нього застосована. Щодо неправомірних дій працівників поліції до компетентних органів не звертався.

Стаття 7 КУпАП України вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об`єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.

Суб`єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до п.4 розділу І Інструкції є:наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п.6 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря, фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Аналізуючи зазначені норми Інструкції, суд доходить до висновку, що в даному випадку працівники поліції діяли в межах цієї Інструкції та посадових обов`язків, склали відповідний протокол про адміністративне правопорушення, вбачаючи в діях ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху України.

Складений уповноваженими особами протокол відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, були роз`яснені працівниками поліції, що зафіксовано на відеозапису о 14:20 год.

Вина у вчиненому правопорушенні за наведених вище обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 666609 від 15.05.2026, направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.05.2026; відеозаписом долученим до матеріалів справи.

В судовому засіданні був досліджений відеозапис с нагрудних камер інспекторів УПП, який підтверджує порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху України. З відеозапису вбачається, що 14:08-14:09 після зупинки самокату працівники поліції питають водія чи не вживав він щось, на що ОСОБА_1 відповідає негативно, а патрульний поліцейський пропонує пройти огляд, оскільки вбачається блідість обличчя. О 14:10 поліцейський пропонує поїхати в наркоцентр, при цьому повідомляє, що в разі такої відмови буде складено відповідний протокол та направлено до суду. О 14:11:39 поліцейський повторно пропонує та запитує «Чи будете проходити такий огляд?» на що ОСОБА_1 о 14:11:46 зазначає «відмовляюсь..». В подальшому о 14:20-14:22 поліцейським Таранову Ю.А. роз`яснені права і яким чином проходить огляд у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ за адресою м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18А, та 14:25 ОСОБА_1 отримує протокол про адміністративне правопорушення.

Щодо посилань ОСОБА_1 не роз`яснили наслідків відмови від такого проходження, а він відмовився від проходження огляду не знаючи, що така відмова є адміністративним правопорушенням, суд оцінює критично.

Оскільки ці доводи спростовуються відеозаписом, відповідно до якого водію о 14:20-14:22 год були роз`яснені його права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Крім того, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Щодо посилання на те, що електросамокат не є транспортним засобом, а відповідно ОСОБА_1 не є водієм, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб – це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Пункт 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб – це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

З практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду вбачається, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підпунктом «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктом 2.9-а Правил дорожнього руху України визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

Враховуючи наведене, електросамокат є транспортним засобом, а ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Щодо доводів про надуманість, безпідставність та припущення поліцейськими ознак наркотичного сп`яніння, оскільки вони не зафіксовані відеозаписом, суд зазначає, що повноваження поліцейського уповноваженого підрозділу НПУ самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, є виключними, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп`яніння. У зв`язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

На підставі наведеного та за результатами дослідження відеозапису з бодікамер поліцейських, агрументи представника водія про безпідставність вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не можуть буті взяті до уваги, оскільки встановити наявність ознак алкогольного сп`яніння з відеозапису об`єктивно неможливо та не передбачено законодавством. Такі ознаки були встановлені працівниками поліції та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо інших доводів, зокрема порушень працівниками поліції в частині зупинки транспортного засобу, не роз`яснення в повній мірі прав водію, не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній не звертався зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що з Правилами дорожнього руху не ознайомлений, однак судом встановлено, що в порушення частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати, зокрема, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, він рухався по автомобільній дорозі на електросамокаті, що є джерелом підвищеної небезпеки.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, що узгоджуються між собою, є допустимими, належними та достатніми, та всі встановлені обставини, що мають значення для вирішення справи, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та його дії за ч.1 ст.130 КУпАП кваліфіковані вірно.

Матеріали справи не містять доказів порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, протокол складений в установленому законом порядку, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» №1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (з внесеними змінами).

Суд вважає, що дії поліцейських по виявленню у водія ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та фіксації відмови вказаного водія від проходження такого огляду відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Правопорушник підлягає адміністративній відповідальності. Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, згідно ст. 17 КУпАП, судом не встановлено, строк притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Згідно наданої довідки облікових даних Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал НПУ» ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Пом`якшуючих обставин, визначених ст. 34 КУпАП, та обтяжуючих обставин, визначених ст.35 КУпАП не встановлено.

В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від скоєння нових адміністративних правопорушень.

Згідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 33, 40, 268, 283, 284, ч.1 ст.130 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому Законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова.

Суддя Л.Г. Проценко