Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №642/1446/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

01 вересня 2026 року

Справа № 642/1446/26

Провадження № 2/642/1033/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 вересня 2026 року Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Грінчук О.П.,

за участю секретаря – Панової М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Харкові позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором №9019550 від 04.05.2025 в розмірі 41 818.85 грн.

В обгрунтування позову зазначено, що 04.05.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено кредитний договір №9019550 в електронному вигляді.

24.12.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №24122025/3, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги за кред.дог. №9019550. Згідно із реєстром боржників до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за кред. Дог. №9019550 від 04.05.2025 в сумі 41 818.85 грн., з яких 13 247 грн. – сума основного боргу, 15 571.85 грн. – борг за відсотками, 13 000 грн. – заборгованість за пенею, штрафами. Оскільки відповідач не здійснює погашення боргу за кредитом, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 05.03.2026 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов.

18.05.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач проти позову заперечує з наступних підстав. Так, відповідач вказав, що матеріали справи не містять доказів отримання новим кредитором прав вимог, так як сторінка з даними про відповідача у реєстрі прав вимог не містить підписів та печаток сторін, не надано доказів сплати за договором факторингу. Також відповідач зазначив, що позивачем не доведено погодження конкретних умов кредитного договору, оскільки кредитний договір не містить його підпису. Позивач посилається на те, що договір укладено в електронному вигляді, однак, позивачем не доведено, що вказаний договір підписувався електронними підписами уповноважених на те сторін (з можливістю ідентифікувати підписантів). Відповідач наполягає на тому, що він не укладав електронного кредитного договору, який долучено до позовної заяви. Відсутні докази належності йому одноразового ідентифікатора, який зазначений в цьому примірнику договору. У зв`язку із викладеним відповідач заявив клопотання про витребування у позивача на підставі ч.5 ст. 100 ЦПК України оригінал електронного доказу кредитного договору від 04.05.2025 №9019550 з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП\КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами. Крім того, відповідач вказав, що позивачем не надано належних доказів фактичного надання йому кредитних коштів, оскільки первинних документів (виписки з рахунку, платіжного доручення, квитанції тощо) матеріали справи не містять.

Відзив отримано позивачем 17.05.2026 в електронний кабінет, відповіді на відзив (або інших заяв/клопотань щодо відзиву відповідача) ним до суду надано не було.

Ухвалою суду від 05.06.2026 судом задоволено клопотання відповідача про витребування у позивача, на підставі ч.5 ст. 100 ЦПК України, оригіналу електронного доказу - кредитного договору від 04.05.2025 №9019550. Роз`яснено наслідки ненадання суду такого доказу.

Ухвалу суду отримано позивачем та представником в їх електронні кабінети 06.06.2026.

У строк, встановлений судом в ухвалі суду від 05.06.2026, а також станом на день розгляду справи позивачем/представником не надано до суду ані витребуваних доказів, ані повідомлень про неможливість подання таких доказів, або інших заяви чи клопотань.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно матеріалів справи, 04.05.2025 за допомогою електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором А7561 між ним та ТОВ «Авентус Україна» укладено Договір про надання споживчого кредиту № 9019550.

Відповідно до умов договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в сумі – 26 000 грн. (п. 1.3), з наступними умовами: строк кредиту 360 днів (п. 1.4), стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п. 1.5.1), знижена процентна ставка 0,95 % в день та застосовується відповідно до умов в п. 1.5.2. Кредит надається на картковий рахунок № НОМЕР_1 (п. 2.1), у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: 6.4.1. у розмірі 2340,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 520,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. (п. 6.4).

Аналогічним шляхом, а саме за допомогою одноразово електронного ідентифікатора P7257, ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 30.12.2025 №19024, підтверджено успішність перерахування на картковий рахунок НОМЕР_1 04.05.2025 грошових коштів в розмірі 26 000 грн.

24.12.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №24122025/3, згідно з яким майнові права вимоги за вказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до п. 1.2 перехід прав вимог відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників. На підтвердження надано копію договору факторингу №24122025/3, акт прийому-передачі реєстру боржників від 24.12.2025, витяг з реєстру боржників, де значиться ОСОБА_1 , кред. дог. № 9019550, платіжну інструкцію №212 від 24.12.2025 про сплату за договором факторингу.

Розмір заборгованості за кредитним договором № 9019550 складає 41 818.85 грн., з яких 13 247 грн. – сума основного боргу, 15 571.85 грн. – борг за відсотками, 13 000 грн. – заборгованість за пенею, штрафами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ч.1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, у ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що укладення договорів в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.13 ст.11 Закону).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно вимог ч.ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач як в обгрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема, в частині укладання кредитного договору саме в електронній формі, просив суд витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 04.05.2025 №9019550 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами).

Відповідно до ч.5 ст. 100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позивач на виконання ухвали суду від 05.06.2026 про витребування доказів, в порядку ч.5 ст. 100 ЦПК України, не надав суду ані витребуваних доказів, ані жодних пояснень з цього приводу, беручи до уваги, що відповідач заперечує факт укладання ним кредитного договору в електронній формі.

Матеріали справи, в свою чергу, не містять Довідки про ідентифікацію із зазначенням, який ідентифікатор був направлений відповідачу та на який номер телефону.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження його згоди з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Без отримання листа на адресу електронної пошти чи SMS-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, або без обміну електронними документами (офертою та акцептом) договір між позичальником та кредитором у електронній формі укласти неможливо. У цьому полягає особливість укладення договору в електронній формі.

Відповідно до принципу змагальності, саме позивач має довести, що зазначені події (обставини) дійсно мали місце у відповідній послідовності та порядку, як це зазначено ним у позовній заяві. Лише після доведення факту укладення договору у відповідача виникає обов`язок спростування цих обставин.

Так, відповідно до ст.100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Однак позивач, всупереч покладеному на нього процесуальному обов`язку доказування, а також виконання вимог ухвали суду від 05.06.2026 про витребування доказів, не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують, що кредитний договір було підписано позичальником одноразовим ідентифікатором в якості його підпису, у порядку та формі, передбачених Законом України.

У справі відсутні належні та допустимі докази щодо дотримання законного порядку накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідачем та цілісності електронних доказів, у паперових копіях якого наявні вищевказані суперечності, внаслідок чого у суду є обґрунтовані сумніви щодо їх належності та достовірності. За таких обставин позивач згідно з принципом змагальності мав надати відповідні докази на підтвердження надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу, та його накладення у тому порядку, як про це заявлено у позові.

Надані позивачем паперові копії електронних доказів не містять метаданих щодо їх створення та використання: відомості про автора, час створення, структуру, формат файлів, а також контекст. Тому слід визнати обґрунтованими заперечення відповідача щодо неукладеності кредитного договору в електронному вигляді.

Ключове значення у цій справі має доведення позивачем факту автентичності дій сторони, тобто того, що саме ця особа здійснила вхід у систему, отримала код підтвердження, ввела його та прийняла умови договору, та цілісності наданих до суду електронних доказів, які викликають обґрунтований сумнів щодо їх належності та достовірності.

Отже, Договір №9019550 від 04.05.2025, хоча містить одноразовий ідентифікатор, але за відсутності метаданих електронних доказів не дає підстав вважати належно підтвердженим факт укладення кредитного договору в електронній формі.

Суд звертає увагу, що саме по собі зазначення у наданих позивачем документах особистих даних відповідача, зокрема РНОКПП, дати народження чи паспортних даних, за недоведеності дотримання визначеного у законі порядку укладення договору у електронній формі - не є належними і достатніми доказами цих обставин.

При цьому, в ухвалі від 05.06.2026 суд попереджав позивача, що на підставі ч.5 ст. 100 ЦПК України, якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За таких обставин, зазначення персональних даних відповідача у паперових копія електронних доказів, які містяться в матеріалах справи, наявність яких у третіх осіб не виключається, є недостатнім для ідентифікації особи відповідача для підтвердження укладення договору відповідно до зазначених умов кредитного договору.

Матеріали справи також не містять належних та достатніх доказів видачі та отримання кредитних коштів відповідачем, що зазначалося відповідачем у відзиві на позов.

На підтвердження надання 04.05.2025 відповідачу кредитних коштів у розмірі 26 000,00 грн позивачем надано суду лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 30.12.2025 №19024 про здійснення операції та перерахування коштів.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №161/16891-15 (провадження №61-517св18) про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов`язаний довести отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до зазначеної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або надсилання клієнту.

Відтак виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом і який суд має оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів щодо реального виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Проте до матеріалів справи не долучено первинних документів про надання кредитних коштів та зарахування їх на рахунок відповідача.

Ні з наданого позивачем Інформаційного листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», ні з інших наявних у матеріалах справи доказів, відповідно до обов`язкових у таких випадках стандартів бухгалтерського обліку, неможливо встановити, що даний переказ стосується саме відповідача. Зокрема, зазначений лист не містить усієї необхідної інформації про отримувача, яка б давала можливість ідентифікувати його як позичальника, а також усіх необхідних реквізитів, зокрема, відсутні номери рахунків кредитора та позичальника, які б свідчили про те, що кредитні кошти були надані первинним кредитором (ТОВ «Авентус Україна») та отримані позичальником ( ОСОБА_1 ), відсутні відомості про належність відповідачу кредитної картки, на яку було надано кредит відповідно до умов кредитного договору.

Інформаційна довідка про перерахування коштів не є належним і достатнім доказом на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 ; зазначена в ній інформація не відповідає вимогам бухгалтерського обліку; довідка не є первинним бухгалтерським документом, який фіксує здійснення платежу та є необхідним для підтвердження таких юридичних фактів.

Інших доказів на підтвердження перерахування коштів згідно з Договором №9019550 від 04.05.2025 на платіжну банківську картку позичальника, позивачем, всупереч визначеним у ст.ст.12, 81 ЦПК України процесуальним обов`язкам, до суду не було надано. Виписки з рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Таким чином, суд вважає, що у справі відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем кредиту в розмірі 26 000,00 грн за Договором №9019550 від 04.05.2025, беручи до уваги також, що відповідач заперечує вказане.

Додатки до позовної заяви без належним чином оформленої банківської виписки з особового рахунку ОСОБА_1 або платіжної інструкції, яка має інформацію про її виконання банком, не підтверджують у достатній мірі факт надання позичальником відповідачу кредитних коштів, який має юридичне значення у контексті вказаної норми - ст.1054 ЦК України.

Суд звертає увагу, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Разом із тим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало до суду жодних заперечень проти відзиву відповідача, натомість, просило розглянути справу у відсутність представника позивача в порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних матеріалів, вимоги ухвали суду про витребування доказів позивач також не виконав з невідомих суду причин.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з повною відмовою в задоволенні позовних вимог, витрати позивача зі сплати судового збору залишаються за позивачем, а також відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 263-265, 268, 272, 273-276, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.09.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: