Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №390/1941/26 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа №390/1941/26

Провадження №1-кп/390/99/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження № 12026121040000168 відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соколівське, Кіровоградського району, Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з базовою загальною середньою освітою, маючого на утриманні одну малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 17.06.2020 Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 180 годин,

- 22.09.2020 Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст.185, ст.70, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 10 днів, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

- 29.09.2021 Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу 850 грн,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, 13.04.2026 близько 21:00 годин, перебуваючи поблизу свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, що супроводжувалося словесною суперечкою, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, взяв до правої руки дерев`яну бейсбольну биту та наніс нею один удар в область голови ОСОБА_7 , внаслідок чого останній впав на землю. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 , не стримуючи агресії в бік потерпілого, продовжив наносити останньому удари, не менше 10 ударів в область голови та тулуба (які є особливо важливими органами людини) ногами, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми: забою головного мозку 2 ст, перелому лобно-тім`яної кістки з переходом на праву клиноподібну кістку зправа, епідурального крововиливу зправа, субарахноїдального крововиливу, рани лобної ділянки зправа; перелому кісток носу, верхньої стінки орбіт, параорбітальних гематом з двох сторін, які згідно висновку експерта судово-медичної експертизи № 541 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя.

Допитаний під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, визнав повністю і пояснив, що приблизно у квітні 2026 року, він домовився з ОСОБА_7 , який є його знайомим, про купівлю шин до автомобіля. У денний період доби ОСОБА_7 привіз шини до нього додому – АДРЕСА_1 . Шини йому не сподобалися і він відмовився їх купувати, а ОСОБА_7 сказав, що всеодно хоче отримати гроші. Він відмовився давати гроші, взяв биту та вдарив його битою в область голови, від чого потерпілий впав. Потім потерпілий піднявся і він вдарив головою в голову, а потім наніс ще близько 10 ударів руками по тулубу. Крім того, обвинувачений зазначив, що причиною конфлікту з потерпілим, окрім спору щодо продажу шин, були ревнощі до дружини. Після конфлікту телефонував потерпілому, але останній не відповідав на дзвінки. Зазначив, що на цей час його родичі перерахували потерпілому кошти у сумі 30000 грн, та ще 50000 грн перерахує. Також вказав, що розкаюється у вчиненому, розуміє, що вчинив неправильно та готовий проходити військову службу.

Представник потерпілого - ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що потерпілому частково відшкодовано збитки. Просив призначити обвинуваченому мінімальне покарання.

Враховуючи дані обставини, за погодженням всіх учасників процесу, суд визнав недоцільним дослідження доказів тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та, роз`яснивши положення ч.3 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає, а також вивченням письмових матеріалів справи, які його характеризують. Наслідки, передбачені вказаною статтею, обвинуваченому роз`яснені та зрозумілі.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України, оскільки він спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із вимог ст.65 КК України, щодо ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжкого злочину.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, судом не встановлено.

Суд критично оцінює твердження обвинуваченого про щире каяття. Саме по собі усне повідомлення про каяття не є достатнім для визнання цієї обставини такою, що пом`якшує покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Попри те, що ОСОБА_6 визнав свою вину та частково відшкодував завдані збитки, його поведінка під час судового розгляду не свідчила про наявність таких ознак. Його пояснення мали формальний характер, не містили належної самокритичної оцінки вчиненого, а висловлене каяття не знайшло свого підтвердження у поведінці обвинуваченого під час судового провадження. За таких обставин суд доходить висновку, що заявлене обвинуваченим каяття є лише словесним твердженням і не може бути розцінене як щире каяття у розумінні пункту 1 частини першої статті 66 КК України.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, встановлено, що за місцем служби він характеризується позитивно, має державні нагороди, за місцем проживання негативно, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий.

При призначенні покарання ОСОБА_6 суд, відповіно до ст.65 КК України, враховує особу обвинуваченого, його негативну характеристику за місцем проживання, характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, відсутність обставин, які пом`якшують його покарання, а також те, що раніше обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, також одне кримінальне провадження закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, кількість обвинувальних актів, які перебувають у провадженні судів відносно ОСОБА_6 , в яких він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ст. 125 та 122 КК України. Відбуття покарання за раніше скоєне ним кримінальне правопорушення за ст. 125 КК України не привело до позитивних змін в його особистості й не створило в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, тому він не довів своє виправлення, отже відсутні підстави для застосування до ОСОБА_6 положень ст 75 КК України.

У той же час, обираючи міру покарання ОСОБА_6 , суд враховує часткове відшкодування, відсутність обтяжуючих обставин, його позитивну характеристику за місцем служби, перебування у нього на утриманні малолітньої дитини, думку представника потерпілого щодо призначнення покарання,а також те, що він не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, тому суд вважає, що ОСОБА_6 можливо призначити міру покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, оскільки призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 20.04.2026 підлягає скасуванню.

Питання про долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільні позови по справі не заявлялись. Судові витрати відсутні.

Для забезпечення виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому покарання, який слід відбувати в місцях позбавлення волі, зважаючи на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на шістдесят днів, тобто до 30.10.2026 включно.

Керуючись ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування призначеного покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 , починаючи з дня його фактичного затримання - 14.04.2026 по день набрання вироком законної сили.

На період апеляційного оскарження продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але не більше ніж на шістдесят днів, тобто до 30.10.2026.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 20.04.2026 на: бейсбольну дерев`яну биту, поміщену до паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776427, NPU-6776428, змиви РБК тротуарної плитки: змив №1, поміщений до паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776414, NPU-6776415; змив №2, поміщений до паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776416, NPU-6776417; змив №3, поміщений до паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776418, NPU-6776419; змив №4, поміщений до паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776422, NPU-6776421; змив №5, поміщений до паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776424, NPU-6776423; змив №6, поміщений до паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776426, NPU-6776425, - скасувати.

Речові докази по справі:

- бейсбольна дерев`яна бита, яку було вилучено в ході проведення огляду місця події 14.04.2026, за адресою вул. Дружби, 35, с. Новопетрівка Кропивницького району Кіровоградської області, змиви РБК тротуарної плитки: змив №1, поміщений до паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776414, NPU-6776415; змив №2, поміщений паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776416, NPU-6776417; змив №3, поміщений до паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776418, NPU-6776419; змив №4, поміщений до паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776422, NPU-6776421; змив №5, поміщений до паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776424, NPU-6776423; змив №6, поміщений до паперового конверту, опломбованого біркою NPU-6776426, NPU-6776425, які було вилучено в ході проведення огляду місця події 14.04.2026, за адресою вул. Дружби, 35, с. Новопетрівка Кропивницького району Кіровоградської області, - знищити;

- медичну карту стаціонарного хворого № 5371, видану на ім`я ОСОБА_7 , яка була вилучена на підставі ухвали слідчого судді від 14.05.2026 у КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», повернути за належністю.

Копію вироку вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику та надіслати потерпілому.

Вирок набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження. У разі оскарження учасниками процесу, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, яке набирає законної сили з моменту його проголошення.

Апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Суддя ОСОБА_1