Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №338/1259/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1259/26

Провадження №2/338/1159/26

31 серпня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 2163326 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 1000 грн строком на 360 днів, а відповідач - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Стандартна процентна ставка становила 1 % на день, періодичність сплати процентів - кожні 15 днів.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т296, направленим на зазначений ним фінансовий номер телефону.

На виконання договору 15 березня 2025 року кредитодавець перерахував на платіжну картку відповідача 1000 грн.

Між тими самими сторонами 16 березня 2025 року укладено додаткову угоду, за умовами якої суму кредиту збільшено ще на 1000 грн, унаслідок чого загальний розмір кредиту становив 2000 грн. Додаткову угоду підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Р201.

Додаткову суму кредиту в розмірі 1000 грн перераховано на платіжну картку відповідача 16 березня 2025 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань станом на 26 листопада 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 9819,96 грн, яка складається з: 1999,96 грн заборгованості за тілом кредиту; 3820 грн заборгованості за процентами; 4000 грн штрафу.

Між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Новий Колектор» 26 листопада 2025 року укладено договір факторингу № 261125/1, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників за укладеними кредитними договорами.

До реєстру боржників, підписаного сторонами договору факторингу електронними підписами, включено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2163326 від 15 березня 2025 року в загальному розмірі 9819,96 грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань та перехід права вимоги до позивача, ТОВ «Новий Колектор» просило стягнути з відповідача 9819,96 грн заборгованості, 2662,40 грн судового збору та 257,18 грн витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами отримав, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у встановлений строк. Невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням визначених умов є порушенням зобов`язання, а боржник, який не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк, вважається таким, що прострочив виконання.

Договір відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок сплати процентів за кредитним договором визначаються договором.

Суд установив, що кредитний договір № 2163326 від 15 березня 2025 року та додаткову угоду до нього від 16 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19 виходив із того, що договір, укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором, є таким, що укладений у письмовій формі. Без отримання одноразового ідентифікатора, входу до особистого кабінету та вчинення передбачених електронною системою дій такий договір не міг би бути укладений.

Наданими позивачем договором, додатковою угодою, паспортами споживчого кредиту, довідкою про ідентифікацію та відомостями щодо послідовності дій під час оформлення кредиту підтверджено використання відповідачем фінансового номера телефону, електронної пошти та одноразових ідентифікаторів Т296 і Р201.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується листами ТОВ «Пейтек», відповідно до яких: 15 березня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано 1000 грн; 16 березня 2025 року на ту саму платіжну картку перераховано ще 1000 грн.

Отже, первісний кредитор належним чином виконав зобов`язання з надання кредиту в загальному розмірі 2000 грн.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснив платежі на загальну суму 1280,04 грн, а саме: 30 березня 2025 року - 280,01 грн; 03 квітня 2025 року - 80,01 грн; 19 квітня 2025 року - 320,01 грн; 05 травня 2025 року - 320 грн; 19 травня 2025 року - 280,01 грн.

Із зазначених коштів 1280 грн зараховано на погашення процентів, а 0,04 грн - на погашення тіла кредиту.

Протягом періоду з 15 березня до 26 листопада 2025 року первісним кредитором нараховано 5100 грн процентів. З урахуванням сплачених відповідачем 1280 грн непогашений залишок процентів становить 3820 грн.

Нарахування здійснено за погодженою сторонами фіксованою ставкою 1 % на день на фактичний залишок кредиту. Такий розмір денної процентної ставки не перевищує граничного розміру, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Строк кредитування становив 360 днів - до 10 березня 2026 року. На час звернення позивача в суд у липні 2026 року строк виконання зобов`язання з повернення всієї суми кредиту закінчився, тому заявлення вимоги про стягнення залишку основного боргу не залежить від попереднього направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту.

Таким чином, вимоги про стягнення 1999,96 грн основного боргу та 3820 грн процентів є доведеними й підлягають задоволенню.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи, а предметом такого договору може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначили, що метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування за рахунок відступлення права грошової вимоги, а відступлення за таким договором здійснюється за плату.

Договором факторингу № 261125/1 від 26 листопада 2025 року передбачено перехід до фактора прав вимоги, зазначених у реєстрі боржників, разом з усіма пов`язаними з ними правами.

Електронний реєстр боржників підписано первісним і новим кредиторами 26 листопада 2025 року із застосуванням електронних підписів та електронних печаток. Реєстр містить відомості про відповідача, номер і дату кредитного договору та розмір кожної складової заборгованості.

Отже, позивач довів набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором №2163326.

Вирішуючи вимогу про стягнення 4000 грн штрафу, суд виходить із такого.

Умовами додаткової угоди передбачено штраф у розмірі 300 грн на третій день порушення та по 60 грн за кожний наступний день невиконання зобов`язання, починаючи з четвертого дня.

Первісний кредитор нараховував штраф із 6 червня до 7 серпня 2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки - штрафу або пені - за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані за прострочення виконання зобов`язань із 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

З огляду на це нарахований відповідачу під час воєнного стану штраф у розмірі 4000 грн стягненню не підлягає, а в цій частині позову слід відмовити.

Таким чином, із заявлених позивачем 9819,96 грн підлягають стягненню 5819,96 грн, які складаються з 1999,96 грн основного боргу та 3820 грн процентів.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.

Позивач сплатив за подання позову в електронній формі 2662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 3720479814 від 27 липня 2026 року.

Крім того, позивач сплатив 257,18 грн за надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками, що підтверджується квитанцією та описом вкладення.

Ці витрати були необхідними для виконання позивачем процесуального обов`язку, передбаченого частиною першою статті 177 ЦПК України, тому відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України є витратами, пов`язаними з учиненням іншої процесуальної дії, необхідної для розгляду справи.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 59,2666 %, а тому відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню 1577,91 грн судового збору; 257,18 грн поштових витрат. Загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню, становить 1835,09 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 274, 280-282 ЦПК України, статтями 4, 512, 514, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077-1079 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за договором № 2163326 про надання споживчого кредиту від 15 березня 2025 року та додатковою угодою від 16 березня 2025 року в загальному розмірі 5819 (п`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень 96 копійок, з яких: 1999 гривень 96 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 3820 гривень - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 4000 гривень штрафу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 1835 гривень 09 копійок судових витрат, з яких: 1577 гривень 91 копійка - судовий збір; 257 гривень 18 копійок - витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Головуючий???????????????????????? ???О. А. Шишко