Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №338/843/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/843/26

Провадження №2/338/930/26

19 серпня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на домоволодіння,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Богородчанської селищної територіальної громади в особі Богородчанської селищної ради про визнання власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , який склав заповіт, відповідно до якого все своє майно заповів йому ( ОСОБА_1 ) Він звернувся до нотаріуса та отримав свідоцтво на право на спадщину на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , однак у видачі свідоцтва на вищевказаний будинок нотаріус відмовила у зв`язку з тим, що житловий будинок відноситься до колгоспного двору, і нотаріус не має можливості встановити інших членів колгоспного двору та їхні частки.

Зазначає, що житловий будинок на АДРЕСА_1 дійсно мав статус колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3 (батько ОСОБА_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його дочка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, спадкоємцем якої був її брат ОСОБА_2 (батько позивача), який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Оскільки в інший спосіб, окрім звернення до суду, не може підтвердити своє право власності на успадковане домоволодіння, просить суд ухвалити відповідне рішення.

Позивач надав суду заву, відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в підготовче засідання не з`явився, у поданій заяві вимоги позову визнав, просив проводити розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, оскільки представник відповідача позовні вимоги визнає, підстав для відмови у прийнятті визнання представником відповідача позову не встановлено, визнання позову не суперечить закону та не порушує будь-чиїх прав свобод чи законних інтересів, то суд вважає, що позов слід задовольнити.

Згідно зі ст. 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Старуня помер батько позивача ОСОБА_2 . Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України в день його смерті відкрилася спадщина на все належне йому за життя майно, в тому числі, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений 08.05.2023 року секретарем Старунської сільської ради за №08/11.07, згідно з яким все своє майно заповів своєму сину - ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 20.05.1991 року виконавчим комітетом Старунської сільської ради, житловий будинок на АДРЕСА_1 належав членам колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3 .

Відповідно до даних погосподарської книги станом на 1991 рік у господарстві на АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_3 та його дочка ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5

Відповідно до довідки Богородчанської селищної ради №80/11.07-35 від 28.01.2026 року ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 був зареєстрований та проживав на АДРЕСА_1 . На день його смерті за вказаною адресою була зареєстрована та проживала дочка ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки Старунської сільської ради № 202 від 01.02.2015 року ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала на АДРЕСА_1 . На день її смерті за вказаною адресою не був зареєстрований ніхто. Спадщину після її смерті прийняв її брат (батько позивача) ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва на право на спадщину за заповітом №641 від 20.05.2026 року ОСОБА_1 оформив право на земельну ділянку на АДРЕСА_1 . У свідоцтві зазначено, що земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІФ №01-30-2-000100, виданого Старунською сільською радою народних депутатів: 18 травня 1999 року, на підставі рішення сесії Старунської сільської ради народних депутатів від 17 грудня 1993 року, зареєстрованого в Книзі записів, державних актів на право приватної власності на землю за №100, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його дочка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, спадкоємцем якої був її брат ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Спірне будинковолодіння мало статус колгоспного двору, майно якого відповідно до вимог ст.120, 123 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) належало його членам у рівних частках на засадах спільної сумісної власності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», зі вступом в дію 15.04.1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовані, а ті члени двору, які не втратили частку в майні колгоспного двору на момент припинення його існування, стали співвласниками у рівних частках.

На час припинення колгоспного двору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були власниками будинковолодіння, тобто їм належало на праві особистої власності спірне домоволодіння, як членам колишнього колгоспного двору. Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем була його дочка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Спадкоємцем останньої був її брат ОСОБА_2 (батько позивача), який прийняв спадщину, але також не оформив своїх спадкових прав.

Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на будинковолодіння, однак постановою нотаріуса у видачі такого йому відмовлено у зв`язку з тим, що житловий будинок відноситься до колгоспного двору, і нотаріус не має можливості встановити інших членів колгоспного двору та їхні частки.

Даними технічного паспорту та довідки ОБТІ підтверджується, що до складу домоволодіння на АДРЕСА_1 входять: 1. житловий будинок (літера «А») загальною площею 69,7 кв.м. 2. сарай (літера «Б») - 28,6 кв.м. 3. сарай (літера «В») -39,6 кв.м. 4. вбиральня (літера «Г») – 1,0 кв.м. 5. ворота № 1 - 5,6 6. огорожа № 2 - 50,2 7. криниця №3 - 7,5 п.м.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Так, постановою у справі № 523/3522/16-ц від 14 серпня 2019 року Верховний Суд роз`яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права. Отже, право на спадщину спадкоємця, який не здійснив держреєстрацію права, входить до складу спадщини після його смерті.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.

Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23.01.2013року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є фактичним власником цього майна, це право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця й після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права власності на будинок та господарські споруди підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності на нерухомість підлягає державній реєстрації.

Позивач ОСОБА_1 правомірно, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 набув у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .

У зв`язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на вищевказане домоволодіння її право власності слід визнати в судовому порядку.

На підставі викладеного, ст. 11, 16, 182, 392, 1216-1218, 1220, 1268, 1296 ЦК України, керуючись ст. 200, 206, 263 - 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 31.08.2026 року.

Головуючий О. А. Шишко