Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №188/4431/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/4431/25

Провадження № 2/188/1733/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Місюри К.В.

при секретарі Бібіковій В.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно у зв`язку з наступним.

Батькам позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 07.01.1996 року була передана у власність квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану квартиру було набуто на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07 січня 1996 видане на підставі розпорядження виробничого об`єднання по видобуванню вугілля «Лисичанськ вугілля» зареєстрованого Лисичанським БТІ 09.02.1996 року за реєстровим номером 349.

Квартира належить на праві спільної часткової власності

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частки

кожному, має загальну площу 58,4 кв.м, житловою площею - 41,20 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Лисичанську Луганської області помер її батько

ОСОБА_3 . Родинні відносини між нею та померлим

підтверджуються свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 від

22.01.1970. Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому 1 /2 частку у спільній квартирі. Заповіту ОСОБА_3 не залишив, спадкоємцями першої черги за законом є вона, ОСОБА_1 31.12.1969. Прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , змінено після вступу до шлюбу, що підтверджується витягом з Державшого реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00055245367 від 10.12.2025 та її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати після смерті чоловіка спадщину не прийняла, оскільки на момент смерті разом із спадкодавцем не проживала, заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не подавала. Вона єдина прийняла спадщину, оскільки і проживала в квартирі разом зі своїм батьком.

Вона має намір завершити оформлення своїх спадкових справ, для чого звернулася до державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса, але отримала відмову в зв`язку з тим, що відомості про вищевказану квартиру не внесені до Державного Реєстру Речових прав на нерухоме майно.Таким чином, отримати свідоцтво на право на спадщину за законом на майно спадкодавця ОСОБА_3 немає можливості.

Враховуючи, що вона позбавлена можливості вирішити ці питання в позасудовому порядку, тому звернулась до суду з позовом про визнання права власності на ? частку квартири, яка належала її батьку, в порядку

спадкування .

Позивачка в судове засідання не з`явилася , надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовну заяву повністю підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився , про час та місце слухання справи належним чином повідомлений .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено, що батькам позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 07.01.1996 року була передана у власність квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану квартиру було набуто на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07 січня 1996 видане на підставі розпорядження виробничого об`єднання по видобуванню вугілля «Лисичанськ вугілля» зареєстрованого Лисичанським БТІ 09.02.1996 року за реєстровим номером 349.

Квартира належить на праві спільної часткової власності

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частки

кожному, має загальну площу 58,4 кв.м, житловою площею - 41,20 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Лисичанську Луганської області батько позивачки

ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області. Родинні відносини між позивачкою та померлим підтверджуються свідоцтвом про народження позивачки, серії НОМЕР_1 від

22.01.1970р. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну йому 1 /2 частку у спільній квартирі. Заповіту ОСОБА_3 не залишив, спадкоємцями першої черги за законом є позивачка, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , змінено після вступу до шлюбу, що підтверджується витягом з Державшого реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00055245367 від 10.12.2025 та її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 , дружина померлого та мати позивачки, після смерті чоловіка спадщину не прийняла, оскільки на момент смерті разом із спадкодавцем не проживала, заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не подавала. Позивачка єдина прийняла спадщину, оскільки і проживала в квартирі разом зі своїм батьком. Оскільки позивачка мала намір завершити оформлення своїх спадкових справ, для чого звернулася до державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса, але отримала відмову в зв`язку з тим, що відомості про вищевказану квартиру не внесені до Державного Реєстру Речових прав на нерухоме майно. Таким чином, отримати свідоцтво на право на спадщину за законом на майно спадкодавця ОСОБА_3 немає можливості.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У відповідності до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачка надала достатню кількість доказів на підтвердження своїх вимог та належним чином обґрунтувала свій позов.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. ст 4,12, 23,76-82, 136, 247, 265 ЦПК України, ст.ст.319,321,328, , 1268 ЦК України , суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_3 право власності на 1/2 частки квартири , що розташована : АДРЕСА_1 , загальна площа- 58,4 кв.м, житлова площа – 41,20 кв.м.

У порядку ст. 136 ЦПК України звільнити відповідача від сплати судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя К. В. Місюра