Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №188/66/26 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/66/26

Провадження № 2/188/1849/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Місюри К.В.

при секретарі Бібіковій В.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на майно у зв`язку з наступним.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на праві спільної сумісної власності належить квартира, загальною площею 49,90 м2, житловою площею 28,10 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 18 липня 2001 року, виданого Лисичанським міськвиконкомом згідно з розпорядженням від 18.07.2001 року за № 318, зареєстрованим 24.09.2001 року Лисичанським державним малим комунальним підприємством «БТІ» та записано в реєстрову книгу за № 327,кн.17. Відповідно до технічного паспорту, що є складовою частиною вищезазначеного свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 двокімнатна квартира АДРЕСА_2 та складається з 1-ої житлової кімнати площею 12,80 кв.м.; 2-ої житлової кімнати площею – 15,30 кв.м; кухні площею – 7,20 кв.м; ванної кімнати – 2,70 кв.м; туалету – 1,0 кв.м; кладовки – 0,5; 0,5 кв.м; коридору площею – 7,10; лоджії – 1,40; 1,40 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки, ОСОБА_3 . На день смерті ОСОБА_3 , він проживав та був зареєстрований разом із дружиною – ОСОБА_1 за однією адресою: АДРЕСА_1 . Родинний зв`язок позивача з померлим підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме: на 1/3 частку у праві власності на квартиру, загальною площею 49,90 м2, житловою площею 28,10 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі вищезазначеного свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 . У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач була вимушена покинути місце свого постійного проживання в м. Лисичанськ Луганської області та переміститись до Волинської області. Зазначене підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача від 13.04.2022 року № 764-5001028307.

Наразі м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади є тимчасово окупованою російською федерацією. (Наказ Міністерства розвитку громад і територій України від 28.02.2025 № 379 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»). 20.03.2025 року позивач звернулась до державного нотаріуса Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Кузуб Ю.В. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі чого була заведена спадкова справа № 151/2025. Однак, листом від 10.04.2025 року № 596/02-14 позивачу було повідомлено про Документ сформований в системі «Електронний суд» 31.12.2025 «неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я спадкоємця (дружини спадкодавця) – ОСОБА_1 у зв`язку з неможливістю встановити факт належності правовстановлюючого документу спадкодавцю та належність померлому 1/3 частки квартири, зокрема через відсутність відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документи із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року. Згідно інформаційної довідки № 415987638, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутні відомості щодо зареєстрованого права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

22 травня 2025 року, позивач звернулась до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області з заявою про державну реєстрацію своєї 1/3 частки у праві власності на квартиру. Однак, 07.07.2025 р. отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 79776227 мотивоване тим, що: Після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: на запит державного реєстратора від 27.05.2025 № 7-17/1392 не надано інформації про права, які виникли та зареєстровані в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи відсутність іншого , окрім судового , шляху для відновлення невизнаного права власності на житловий будинок, вона і звернулася до суду.

Позивачка та її представник в судове засідання не з"явилися. В своїй заяві просять суд справу розглянути без їхньої участі, позов підтримують .

Представник відповідача в судове засідання не з`явився , про час та місце слухання справи належним чином повідомлений .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено , що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на праві спільної сумісної власності належить квартира, загальною площею 49,90 м2, житловою площею 28,10 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 18 липня 2001 року, виданого Лисичанським міськвиконкомом згідно з розпорядженням від 18.07.2001 року за № 318, зареєстрованим 24.09.2001 року Лисичанським державним малим комунальним підприємством «БТІ» та записано в реєстрову книгу за № 327,кн.17. Відповідно до технічного паспорту, що є складовою частиною вищезазначеного свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 двокімнатна квартира АДРЕСА_2 та складається з 1-ої житлової кімнати площею 12,80 кв.м.; 2-ої житлової кімнати площею – 15,30 кв.м; кухні площею – 7,20 кв.м; ванної кімнати – 2,70 кв.м; туалету – 1,0 кв.м; кладовки – 0,5; 0,5 кв.м; коридору площею – 7,10; лоджії – 1,40; 1,40 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , чоловік позивачки. На день його смерті, він проживав та був зареєстрований разом із дружиною – ОСОБА_1 за однією адресою: АДРЕСА_1 . Родинний зв`язок позивачки з померлим підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме: на 1/3 частку у праві власності на квартиру, загальною площею 49,90 м2, житловою площею 28,10 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі вищезазначеного свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 . У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач була вимушена покинути місце свого постійного проживання в м. Лисичанськ Луганської області та переміститись до Волинської області. Зазначене підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача від 13.04.2022 року № 764-5001028307.

На даний час м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади є тимчасово окупованою територією. (Наказ Міністерства розвитку громад і територій України від 28.02.2025 № 379 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»).

20.03.2025 року позивач звернулась до державного нотаріуса Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Кузуб Ю.В. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі чого була заведена спадкова справа № 151/2025. Однак, листом від 10.04.2025 року № 596/02-14 позивачу було повідомлено про Документ сформований в системі «Електронний суд» 31.12.2025 «неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я спадкоємця (дружини спадкодавця) – ОСОБА_1 у зв`язку з неможливістю встановити факт належності правовстановлюючого документу спадкодавцю та належність померлому 1/3 частки квартири, зокрема через відсутність відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документи із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року. Згідно інформаційної довідки № 415987638, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутні відомості щодо зареєстрованого права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

22 травня 2025 року, позивач звернулась до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області з заявою про державну реєстрацію своєї 1/3 частки у праві власності на квартиру. Однак, 07.07.2025 р. отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 79776227 мотивоване тим, що: Після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: на запит державного реєстратора від 27.05.2025 № 7-17/1392 не надано інформації про права, які виникли та зареєстровані в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що на сьогоднішній день за відсутності відповідних підтверджень зареєстрованого права власності відповідним БТІ – позивач позбавлена можливості як зареєструвати право власності на належну їй 1/3 частку у встановленому законом порядку, так і оформити спадкові права на 1/3 частку квартири, що належала на праві власності її чоловіку та здійснити інші дії, стосовно майна, що їй належить, остання була вимушена звернутись до суду для вирішення зазначеного питання.

За приписами ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачка надала достатню кількість доказів на підтвердження своїх вимог та належним чином обґрунтували свій позов.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. ст 4,12, 23,76-82, 136, 247, 265 ЦПК України, ст.ст.319,321,328, ЦК України , суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності - задовольнити .

Визнати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 49,90 кв. м., житловою площею -28,10 кв. м.

У порядку ст. 136 ЦПК України звільнити відповідача від сплати судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К. В. Місюра