Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №188/4146/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/4146/25

Провадження № 2/188/1635/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Місюри К.В.

при секретарі Бібіковій В.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно у зв`язку з наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Київ) 25.02.2025р.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме:

- житловий будинок (загальною площею 55,5 кв.м., житлова площа 32,2 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно належало померлій на підставі Договору дарування від 27.10.1997 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2-2955, що підтверджується відповідними відмітками та реєстровим записом № 1794 від 05.11.1997 року, здійсненим ДМКП «Інвентарізатор»;

- земельна ділянка (площею 0,0694 га) з цільовим призначенням

обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що

розташована за тією ж адресою. Земельна ділянка належала померлій на підставі Державного акту серії І-ЛГ № 017554 від 06.04.1998 року на підставі рішення Лисичанського міськвиконкому № 531 від 16.12.1997 року, зареєстрованого під № 2283 у Книзі записів.

Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу N° 428/2025 (номер у Спадковому реєстрі — 74339877) відносно майна померлої ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 81872872. Позивачка є дочкою померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 27.12.1978 року, виданим Лисичанським відділом РАЦС. Зміна прізвища Позивачки підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00052728293, згідно якого 26.10.2002р. ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу стала ОСОБА_1 .

Зміна прізвища померлої матері Позивачки підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 , виданим 21.11.2023р. Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), згідно якого 13.07.1984р. ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу стала ОСОБА_2 .

У відповідності до ст.ст. 1269 та 1270 ЦК України, позивач 15.07.2025р. звернулася до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, надавши необхідні документи, нотаріус документи прийняла та відкрила спадкову справу за номером № 428/2025 (номер у Спадковому реєстрі - 74339877).

Інших спадкоємців за законом або за заповітом, які б претендували на спадкове майно померлої, немає. 26 вересня 2025 року державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно з зазначеною постановою, неможливо видати свідоцтво про право на

спадщину за законом, так як право власності на будинок померлої ОСОБА_2 не підтверджується через відсутність реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і неможливістю отримати архівні дані з Лисичанського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності через тимчасову окупацію м. Лисичанськ. А також, у зв`язку з відсутністю у Єдиному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів інформації щодо витрачання спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено поданий для вчинення нотаріальної дії Договір дарування.

Враховуючи відсутність іншого , окрім судового , шляху для відновлення невизнаного права власності на житловий будинок, вона і звернулася до суду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася , надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовну заяву повністю підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився , про час та місце слухання справи належним чином повідомлений .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Київ) 25.02.2025р. Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме:

- житловий будинок (загальною площею 55,5 кв.м., житлова площа 32,2 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно належало померлій на підставі Договору дарування від 27.10.1997 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2-2955, що підтверджується відповідними відмітками та реєстровим записом № 1794 від 05.11.1997 року, здійсненим ДМКП «Інвентарізатор»;

- земельна ділянка (площею 0,0694 га) з цільовим призначенням

обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що

розташована за тією ж адресою. Земельна ділянка належала померлій на підставі Державного акту серії І-ЛГ № 017554 від 06.04.1998 року на підставі рішення Лисичанського міськвиконкому № 531 від 16.12.1997 року, зареєстрованого під № 2283 у Книзі записів.

Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу N° 428/2025 (номер у Спадковому реєстрі — 74339877) відносно майна померлої ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 81872872. ОСОБА_1 (позивачка) є дочкою померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 27.12.1978 року, виданим Лисичанським відділом РАЦС. Зміна прізвища ОСОБА_1 підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00052728293, згідно якого 26.10.2002р. ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу стала ОСОБА_1 .

Зміна прізвища померлої ОСОБА_2 , матері позивачки, підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 , виданим 21.11.2023р. Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), згідно якого 13.07.1984р. ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу стала ОСОБА_2 .

Інших спадкоємців за законом або за заповітом, які б претендували на спадкове майно померлої, немає. 26 вересня 2025 року державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно з зазначеною постановою, неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за законом, так як право власності на будинок померлої ОСОБА_2 не підтверджується через відсутність реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і неможливістю отримати архівні дані з Лисичанського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності через тимчасову окупацію м. Лисичанськ.

На сьогоднішній день доступ до паперових носіїв інформації від БТІ та

від Держгеокадастру на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в місті Лисичанськ, відсутній.

Позивачка є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце перебування якої зареєстроване у АДРЕСА_2 . До моменту смерті, її мати, ОСОБА_2 , також була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за цією ж адресою.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У відповідності до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачка надала достатню кількість доказів на підтвердження своїх вимог та належним чином обґрунтувала свій позов.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. ст 4,12, 23,76-82, 136, 247, 265 ЦПК України, ст.ст.319,321,328, , 1268 ЦК України , суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на майно - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 право власності в порядку спадкування за коном після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3

- на будинок , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею- 55,5 кв.м., житловою площею – 32,2 кв. м., який на правових підставах належав ОСОБА_2 ;

- на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0694 га , з цільовим призначенням- обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка на правових підставах належала ОСОБА_2 .

У порядку ст. 136 ЦПК України звільнити відповідача від сплати судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя К. В. Місюра