Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №204/8615/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/8615/26

Провадження № 2/204/5063/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за спільним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіна Тетяна Василівна, про стягнення недоотриманої заробітної плати в порядку спадкування за законом, -

У С Т А Н О В И В:

15 липня 2026 року позивачки звернулися до суду із зазначеним позовом до відповідача ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова», визначивши третьою особою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіну Т.В., із вимогою про стягнення недоотриманої заробітної плати в порядку спадкування за законом (а. с. 3-5).

В обґрунтування своїх позовних вимог вказали на те, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» та за період роботи його у відповідача перед ним виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 122591 гривня, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. На момент смерті заборгованість по заробітній платні відповідачем не виплачена. Після, позивачки, що є близькими родичами ОСОБА_3 , як спадкоємці звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, та 03 жовтня 2025 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, видані приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В., відповідно до яких спадщина складається з недоотриманої заробітної плати, що знаходиться у відповідача, яка належала померлому ОСОБА_3 на загальну суму 122591 гривня, по 1/2 частці кожній позивачці. Після отримання свідоцтв про право на спадщину за законом, при неодноразовому зверненні до відповідача з вимогою сплатити недоотриману заробітну плату спадкодавця, їм було відмовлено. У зв`язку із чим, прохають суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 1/2 частку недоотриманої заробітної плати в порядку спадкування за законом у розмірі 61295 гривень 50 копійок та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 1/2 частку недоотриманої заробітної плати в порядку спадкування за законом у розмірі 61295 гривень 50 копійок.

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження, з викликом сторін (а. с. 17), копія якої надіслана учасникам супровідним листом від 21 липня 2026 року (а. с. 18).

13 серпня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_4 (а. с. 37-38 та на звороті), в обґрунтування якого зазначено, що згідно з довідкою № 24/16 від 12 серпня 2026 року сума невиплаченої заробітної плати ОСОБА_3 становить 122591 гривня. Однак причиною несвоєчасної виплати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме те, що ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» перебувало та зараз перебуває в край тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні, розірванням контрактів з рф, які складали питому вагу в загальній кількості виробництва, що призвело до скорочення його об`ємів, великих фінансових збитків, відсутності обігових коштів, одноденного режиму роботи на підприємстві у період часу з 2015 року по 2017 рік, простоїв виробництва, триденного режиму роботи на підприємстві у 2018 році та одноденного режиму роботи на підприємстві у 2019-2025 роках, затримка виплати заробітної плати з травня 2021 року по даний час. Звертає увагу, що з 28 лютого 2022 року до 01 вересня 2022 року та березня 2025 року підприємство знаходиться на простої. Тому прохає суд у задоволення позовних вимог відмовити.

Позивачки у судове засідання не з`явилися, їхня представниця – адвокатка Попова О.М., надала заяву про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 30), позовні вимоги підтримала у повному обсязі та прохала задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належними чином, причини неявки суду не відомі.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 35), в якій не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приписами ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися не припущеннях.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) працював на підприємстві відповідача, на 12 серпня 2026 року за ним рухається недоотримана заробітна плата в розмірі 122591 гривня, що підтверджується довідкою відповідача №24/16 від 12 серпня 2026 року (а. с. 41).

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, накладення органами Державної виконавчої служби арештів не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України .

Аналогічні правові висновки Верховний Суд викладав у постановах від 25 травня 2016 року у справі №6-948цс16 та від 03 січня 2018 року у справі №331/2814/16-ц.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Рішенням Конституційного суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, а також в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому, відповідно до ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов`язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Відповідно до копії повторно виданого свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 25 листопада 2024 року (а. с. 10), ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер.

Приписами статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Нормами ч. 1 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

21 серпня 2025 року приватним нотаріусом Шульдіною Т.В. була заведена спадкова справа № 46/2025 (у спадковому реєстрі №744497501) щодо майна спадкодавця ОСОБА_3 , спадкоємцями якого є ОСОБА_1 , першого ступеня споріднення та перша черга спадкування, на спадкове майно недоотриманої заробітної плати частки загальної вартості майна 122591 гривні, та ОСОБА_5 , другого ступеня споріднення та п`ята черга спадкування, на спадкове майно недоотриманої заробітної плати частки загальної вартості майна 122591 гривні, що підтверджується копіями витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 82771440, № 82771399 (а. с. 14 та на звороті, 15 та на звороті).

Як убачається із копій свідоцтва про право на спадщину за законом № 1100 від 03 жовтня 2025 року та № 1101 від 03 жовтня 2025 року (а. с. 12,13), на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцями недоотриманої заробітної плати, яка складає 122591 гривні, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - на 1/2 частку та згідно зі статтею 1266 ЦК України є його онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько якої ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 - на 1/2 частку.

З огляду на викладене, ураховуючи, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_3 та їй належить частка спадкового майна, а також ОСОБА_2 є онукою померлого ОСОБА_3 та їй належить частка спадкового майна, суд вважає, що вони мають право на суму заробітної плати яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з останнього на користь позивачок підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у сумі 665 гривень 60 копійок на кожну, що разом складає 1331 гривню 20 копійок.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (49000, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1; ЄДРПОУ 14308368), третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіна Тетяна Василівна (49000, м. Дніпро, пр. О. Поля, буд. 115), про стягнення недоотриманої заробітної плати в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Стягнути із Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , частку недоотриманої заробітної плати в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , у розмірі 61295 (шістдесят одна тисяча двісті дев`яносто п`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути із Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , частку недоотриманої заробітної плати в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , у розмірі 61295 (шістдесят одна тисяча двісті дев`яносто п`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути із Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Стягнути із Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна