Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №171/1440/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Невиконання судового рішення

Дата: 30 серпня 2026 р.

Справа: №171/1440/26

Суддя: Мигалевич В. В.

Справа № 171/1440/26

1-кп/171/300/26

ВИРОК

Іменем України

31 серпня 2026 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Апостолівського районного суду Дніпропетровської області місто Апостолове обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026041410000085 від 19.03.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби ЗС України призваному за мобілізацією, який перебуває на посаді відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 згідно з наказом №204 від 16.07.2025, маючого середню освіту, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей, не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби ЗС України призваний за мобілізацією, військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «матрос» в порушення вимог ч.1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи умисно, 18 березня 2026 року о 19 годині 20 хвилин по вулиці Центральна в м. Апостолове Криворізького району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_4 будучи позбавленим права керування транспортним засобом, керував автомобілем марки «ВАЗ-21061», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, відповідно до чого було складено протокол серії ЕПР1 №6184132 від 18.03.2026 року за частиною 5 статті 126 КУпАП.

Постановою Близнюківського районного суду Харківської області від 20.03.2025, яка набрала законної сили 31.03.2025 за вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, яке ним вчинено 10.01.2025 передбаченого ч.1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП його визнано винним та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 40800 гривень (сорок тисяч вісімсот гривень), та позбавлено права керувати транспортним засобом строком на 5 (п`ять) років.

Таким чином, суд, приймаючи вищевказану постанову у справі про адміністративне правопорушення, встановив суб`єкта адміністративного правопорушення, на якого наклав адміністративне стягнення, та зобов`язав його вчинити дії та утриматися від певних дій, як міру необхідної поведінки для виконання рішення суду. Тобто, в даному випадку, ОСОБА_4 є суб`єктом, який зобов`язаний виконати рішення суду з метою відбування адміністративного стягнення.

При цьому, згідно з положеннями Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, тобто держава в особі уповноважених органів забезпечує їх виконання. Виконання рішення забезпечуватися державою в особі органів державної виконавчої служби, які уповноваженні на вчинення дій щодо стягнення штрафу, та в особі працівників поліції, які уповноважені вилучати, тимчасового утримувати посвідчення водія, що посвідчує право на керування транспортним засобом, тощо. У зв`язку із цим, працівники поліції не є суб`єктами, які зобов`язані виконати постанову суду, а лише уповноважені законом забезпечити виконання рішення суду.

Відповідно до ч.4 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. З цього слідує, що суб`єктом правопорушення є учасник дорожнього руху водій, який всупереч вимог ПДР, не маючи права керування транспортним засобом здійснює керування транспортним засобом та порушує законодавство про дорожній рух.

Одночасно, відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного кодексу, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КК України суб`єктом кримінального правопорушення є особа, щодо якої постановлено рішення суду, що набрало законної сили, яка згідно з приписами такого зобов`язана його виконати, в частині відбування адміністративного стягнення, умисно перешкоджає виконанню рішення суду, що набрало законної сили та посягає на суспільні відносини у сфері правосуддя.

Таким чином незважаючи на те, що постанова Близнюківського районного суду Харківської області від 20.03.2025, ОСОБА_4 маючи реальну можливість виконувати рішення суду в частині утримання від керування транспортними засобами, будучи належним чином повідомленим про наявність постанови суду, яка 31.03.2025 набрала законної сили, діючи умисно 18 березня 2026 року о 19 годині 20 хвилин по вулиці Центральна в м. Апостолове Криворізького району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_4 будучи позбавленим права керування транспортним засобом, керував автомобілем марки «ВАЗ-21061», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю. Не оспорює фактичних обставин кримінального правопорушення.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, підстав для самообмови судом не встановлено.

У зв`язку з тим, що обвинувачений повністю підтверджує обставини кримінального правопорушення, не заперечує їх, учасники не оспорюють кваліфікацію дій обвинуваченого та доказів кримінального провадження, не мають наміру оскаржувати їх в апеляційному порядку, суд, заслухав прокурора, обвинуваченого, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд доходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема, ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин, вину визнав повністю, проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», за місцем проходження служби зарекомендував себе з посередньо, згідно з характеристикою дільничого, за час мешкання за адресою АДРЕСА_1 зарекомендував себе негативно, раніше не судимий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України є шире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлені.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання цим вироком законної сили не обирати.

Речові докази: оптичний DVD-R диск з записом, який поміщено у паперовий конверт - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору у порядку визначеному ст.376 КПК України.

Суддя -

Оригінал: reyestr.court.gov.ua