Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №908/1238/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року м. Дніпро Справа № 908/1238/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),

судді: Мороз В.Ф., Кошля А.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

за участю:

від позивача: Орендівський В.І. (поза межами суду) - адвокат;

від відповідача-1, -3: Безух А.М. (поза межами суду) - адвокат;

від відповідача-2: Ковалишкін В.В. (поза межами суду) - адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 (повне рішення складено 01.09.2025, суддя Корсун В.Л.) у справі №908/1238/25

за позовом: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс", Запорізька область, Мелітопольський район, с. Червоне

до відповідача 2: ОСОБА_1 , Запорізька область, м. Мелітополь

до відповідача 3: ОСОБА_2 , Запорізька область, м. Мелітополь

про стягнення 5 159 502,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі №908/1238/25 позов задоволено.

Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" (72541, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Червоне, вул. Привольна, буд. 49; ідентифікаційний код 22131346), з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) - 4 418 896 (чотири мільйони чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 90 коп. заборгованості за кредитом та 740 605 (сімсот сорок тисяч шістсот п`ять) грн 29 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" (72541, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Червоне, вул. Привольна, буд. 49; ідентифікаційний код 22131346) на користь акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) - 25 797 (двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн 51 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) - 25 797 (двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн 51 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) - 25 797 (двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн 51 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду, з використанням системи «Електронний суд», з апеляційною скаргою звернувся представник ОСОБА_1 , в якій просить: звільнити останню від сплати судового збору за подання апеляційної скарги; прийняти апеляційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду; скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі № 908/1238/25 за позовом Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролюкс», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення 5 159 502,19 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Як зазначено скаржником, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача-2 про повернення до стадії підготовчого провадження, посилаючись на відсутність такої процедури у ГПК України. Проте суд проігнорував інші доводи представника, зокрема можливість застосування аналогії закону (ч. 10 ст. 11 ГПК України) та загальних засад господарського судочинства (ст. 2, ст. 7 ГПК України). Такі дії суду призвели до порушення принципу змагальності та рівності сторін, що призвело до ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення.

Відповідачу-2 ухвала про відкриття провадження не надсилалася, а строк, визначений судом представнику позивача у 6 днів на надання відзиву вже під час розгляду справи по суті, був дискримінаційним і позбавив відповідача реальної можливості підготувати обґрунтовані заперечення. Це є порушенням норм процесуального права та принципу «equality of arms», гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку скаржника, Суд розглянув справу формально, не дочекавшись відзиву та доказів від відповідача-2, відмовивши у продовженні строку на їх подання. Це суперечить обов`язку суду надати сторонам достатній час і можливості для захисту (ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 43, п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України). ЄСПЛ у справах Dombo Beheer B.V. v. Netherlands (1993) та Kress v. France (2001) наголошував, що правосуддя має бути не тільки здійснене, а й бути очевидним як справедливе.

Скаржником зазначено, що Суд визнав належним повідомлення відповідача-2 шляхом оголошення на сайті «Судова влада», посилаючись на ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Проте така форма повідомлення суперечить ст. 120 ГПК України, яка передбачає вручення процесуальних документів у спосіб, що забезпечує їх фактичне отримання.

Суть заперечень відповідачів на позовні вимоги полягала в тому, що зобов`язання за кредитним договором № 21-13KS0002 від 07.02.2022 не були порушені позичальником, бо з 24.02.2022 виникли форс-мажорні обставини, передбачені статтею 13 кредитного договору № 21-13KS0002 від 07.02.2022, які дозволяють позичальнику не виконувати взяті на себе за договором зобов`язання до закінчення існування цих обставин.

Позичальник 01.07.2022, 22.09.2022, 28.09.2022, 05.10.2022, 05.01.2023 письмово повідомив кредитодавця про настання обставин форс-мажору. На підтвердження цього самим позивачем до позову додано копії листів позичальника від 01.07.2022 вих.№ 72, 22.09.2022 вих.№ 73, 28.09.2022 вих.№ 76, 05.10.2022 вих.№ 76/1, 05.01.2023 вих.№ 80 3. Має місце застосування положень статті 13 кредитного договору № 21-13KS0002 від 07.02.2022 щодо настання форс-мажору для сторін договору, а тому у відповідача позичальника є право не виконувати зобов`язання за укладеним договором до закінчення існування форс-мажору. Отже, у позичальник з 24 лютого 2022 року не вважається таким, що порушує зобов`язання. За відсутності порушення не можуть застосовуватися положення ст. 1050 ЦК України щодо дострокового повернення кредиту та покладання на поручителів солідарної відповідальності за неповернення позичальником кредита.

На думку скаржника, як випливає із наданих позивачем доказів, договір з підстав, визначених статтею 13 кредитного договору № 21-13KS0002 від 07.02.2022, не розривався, а тому відсутні підстави для дострокового стягнення кредиту й для солідарного стягнення з поручителів, якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як зауважено скаржником, оцінки доводів відповідачів взагалі немає у рішенні суду першої інстанції. Замість цього суд у мотивувальній частині посилається на те, що у позичальника є заборгованість. Але чим ця заборгованість є по суті, суд не зазначає, не зазначає на підставі яких норм матеріального права є підстави для дострокового стягнення кредиту та для покладання на поручителів солідарного обов`язку разом з позичальником. Зазначені порушення є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник стверджує, що у рішенні суд приймає без будь-якого аналізу та аналізу і оцінки заперечень представника відповідача- 1 та відповідача-3 щодо безпідставності збільшення процентної ставки та нарахування позивачем процентів, передбачених кредитним договором, після дати одностороннього розірвання кредитного договору № 21 13KS0002 від 07.02.2022.

При ухваленні судом першої інстанції рішення у справі, судом не було враховано, що: 1.Повідомлення Банку не відповідали порядку, визначеному договором. 2. Нарахування процентів за договором після 26.10.2023 є неправомірним. 3. Розрахунок заборгованості має здійснюватися лише в межах періоду кредитування та з застосуванням первинної процентної ставки про яку був повідомлений позичальник та поручителі. Зазначене свідчить про незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення.

Скаржником зазначено, що у зв`язку з ненаданням судом першої інстанції представнику відповідача-2 достатнього часу для підготовки відзиву на позовну заяву, суду першої інстанції не були надані наступні докази:

А. Відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.09.2025 № 59/14/59/14-5423 щодо стану досудового розслідування кримінального провадження №12023141360002110 від 22.07.2023, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, де міститься суть заяви ОСОБА_1 до правоохоронних органів щодо захоплення та руйнування майна ТОВ «Агролюкс», яке попередньо кваліфіковане за ч. 1 ст.438 КК України як воєнний злочин.

Б. Свідоцтво про смерть директора ОСОБА_3 . Смерть настала в окупації ІНФОРМАЦІЯ_3. У сукупності ці докази підтверджують існування додаткових форс-мажорних обставин, окрім тих, про які повідомляло ТОВ «Агролюкс» позивача, а саме: про втрату учасниками товариства контролю над товариством та його майном внаслідок дій військовослужбовців країни - окупанта.

За твердженням скаржника, представник відповідача-2 уклав договір з клієнтом 11.08.2025, вступив у справу лише 13.08.2025, а рішення по справі № 908/1238/25 ухвалено судом вже 20.08.2025. За такий короткий строк представник не мав змоги зібрати ці докази. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» максимальний строк відповіді на адвокатський запит становить до 5 робочих днів. На подання відповіді на відзив суд першої інстанції надав представнику 5 робочих днів, що унеможливило збирання цих доказів та формування позиції захисту відповідача проти позову.

З наведених нами вище аргументів, скаржник стверджує, що є всі підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції, відповідно до положень ст. 277 ГПК України та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.09.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 26.09.2025 здійснено запит матеріалів справи №908/1238/25 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

02.10.2025 матеріали справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволено та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі №908/1238/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі № 908/1238/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 18.02.2026 о 12:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2025 виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 по справі № 908/1238/25 та визначено вважати правильними дату та час судового засідання 24.02.2026 о 15:00 год.

31.10.2025 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №908/1238/25, в якому просить суд прийняти до розгляду відзив АТ «Укрексімбанк» на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ; документи, долучені апелянтом до апеляційної скарги, а саме: відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.09.2025; витяг з ЄРДР №12023141360002110 від 22.07.2023; свідоцтво про смерть директора ОСОБА_3 , не приймати та залишити без розгляду; апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі №908/1238/25 залишити без змін.

АТ «Укрексімбанк» вважає твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та такими, що спрямовані на виправдання процесуальної бездіяльності відповідачів та зокрема представника ОСОБА_1 , при розгляді справи №908/1238/25 з огляду на наступне.

Як зазначено позивачем, відповідачі по справі №908/1238/25 в тому числі ОСОБА_1 , були належним чином проінформовані, як про подачу АТ «Укрексімбанк» позовної заяви так і про дату, час і місце розгляду справи №908/1238/25 в Господарському суду Запорізької області.

12.08.2025 представником ОСОБА_1 , подано до Господарського суду Запорізької області заяву за вих. № 2, з проханням до суду повернутися до стадії підготовчого провадження у справі № 908/1238/25 та встановити сторонам строк для подання заяв по суті справи та доказів. При цьому, представником ОСОБА_1 , у заяві за вих. № 2 не зазначено жодних обставини, що унеможливлювали подати заяви по суті справи та докази починаючи із 07.05.2025. В зв`язку з чим 13.08.2025 Господарським судом Запорізької області на законних підставах та із врахуванням висновків Верховного Суду було відмовлено у задоволенні заяви (клопотання) представника ОСОБА_1 (сформованої в системі «Електронний суд» 12.08.25) в частині повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 908/1238/25.

Щодо твердження апелянта про порушення процесуальних гарантій відповідачів на подачу відзиву та розгляд справи без урахування поданих доводів. Вказане твердження апелянта спростовується матеріалами справи № 908/1238/25 із яких вбачається, що Господарським судом Запорізької області було надано відповідачам достатньо часу для реалізації процесуальних прав в підготовчому провадженні, зокрема, для подання відзивів, заяв та клопотань. Проте, відповідачі в тому числі ОСОБА_1 , не скористалися своїм правом на подачу заяв по суті справи, пояснень та доказів.

Щодо твердження апелянта про неналежне повідомлення сторін шляхом оголошення на сайті «Судова влада» оскільки таке повідомлення суперечить ст. 120 ГПК України.

Також позивачем зазначено, що умови статті 13 Кредитного договору №21-13KS0002 від 07.02.2022, які визначають наявність обставин непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання за певних умов, але не звільняють від обов`язку виконати зобов`язання. Важливо: предметом розгляду у даній справі є лише заборгованість по кредиту та нарахованим процентам за користування кредитом. Позовна заява не містить вимог про стягнення з відповідачів штрафних санкцій за невиконання зобов`язань за Кредитним договором (передбачені умовами статті 10 «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН»). Вимоги про стягнення % річних та інфляційних втрат відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України також позовна заява не містить. Тобто, існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а не від обов`язку виконати це зобов`язання.

В силу об`єктивних причин, які не залежали від АТ «Укрексімбанк» (відсутність можливості направлення кореспонденції засобами поштового зв`язку) на виконання п.п. 4.1.2., п. 4.1. ст. 4 Кредитного договору №21-13KS0002 від 07.02.2022 АТ «Укрексімбанк» було направлено ТОВ «Агролюкс» та поручителям повідомлення відповідно до пункту 14.4 цього Договору про зміну Базової процентної ставки (копії повідомлень додані до позовної заяви), зокрема, системою дистанційного обслуговування клієнт Банк.

АТ «Укрексімбанк» у позовній заяві зазначав, що частина документів, доданих до позовної заяви є паперовими копіями електронних документів, а оригінали вказаних документів знаходяться на серверах АТ «Укрексімбанк». При цьому, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим (Постанова Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20).

Відповідно до п.п. 14.4.3. п. 14.4. ст. 14 Кредитного договору №21-13KS0002 від 07.02.2022 усі повідомлення надіслані Банком Позичальнику засобами електронної пошти та / або систем дистанційного обслуговування клієнт Банк, та/або передані представнику Позичальника, вважаються такими, що отримані Позичальником у день їх надіслання та передання Банком.

Окремо позивачем зазначено, що ТОВ «Агролюкс» в особі заступника директора з економічних питань ОСОБА_2 визнавали заборгованість за Кредитним договором №21-13KS0002 від 07.02.2022 та не заперечували щодо діючої процентної ставки (копії листів ТОВ «Агролюкс» від 01.07.2022 вих. № 72; від 22.09.2022 вих. №73; від 28.09.2022 вих. №75; від 28.09.2022 вих. №76; від 05.10.2022 вих. №76/1; від 18.10.2022 вих. №77; від 05.01.2022 вих. №80; від 25.11.2022 вих. №82 додавалися до позовної заяви). Крім того, всупереч п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Кредитного договору №21-13KS0002 від 07.02.2022, ТОВ «Агролюкс» у разі незгоди зі збільшенням розміру Базової процентної ставки за Кредитом не здійснило погашення основного боргу у повному обсязі, а також відсотків за Кредитним договором №21-13KS0002 від 07.02.2022 нарахованих по дату такого погашення.

Також позивачем зауважено, що Скаржник не звернув увагу на ту обставину, що у вимозі сума заборгованості розрахована станом на 17.10.2023, а у розрахунку заборгованості відсотки розраховувалися по 12.11.2023 тобто до дати повернення зазначеної у вимозі.

На думку позивача, такі докази як витяг з ЄРДР №12023141360002110 від 22.07.2023, свідоцтво про смерть директора ОСОБА_3 вже існували на час відкриття провадження у справі №908/1238/25, але відповідачі не скористалися своїм правом та не подали у встановлений судом строк відзив і додані до нього докази.

Враховуючи викладене, в силу приписів чинного законодавства України, вважаємо, що суд має залишити без розгляду долучені до апеляційної скарги копії відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.09.2025, витягу з ЄРДР №12023141360002110 від 22.07.2023, свідоцтва про смерть директора ОСОБА_3 .

На підставі вищевикладеного, АТ «Укрексімбанк» категорично заперечує щодо прийняття на стадії апеляційного розгляду та врахування при вирішенні даної справи доказів, які були долучені представником ОСОБА_1 , до апеляційної скарги та відповідно не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

АТ «Укрексімбанк» вважає, що скаржник у своїй апеляційній скарзі не навів жодних обґрунтованих доводів, які б вказували порушення Господарським судом Запорізької області норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи №908/1238/25, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Також, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду, з використанням системи Електронний суд, з апеляційною скаргою звернувся представник ОСОБА_2 , в якій просить:

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду;

- керуючись п. в) ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочити сплату судового збору у розмірі 89237,44 грн. до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги по суті;

- рішення господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 по справі №908/1238/25 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, останній посилається на те, що зазначене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як випливає із наданих позивачем доказів, договір з підстав, визначених статтею 13 кредитного договору № 21-13KS0002 від 07.02.2022, не розривався, а тому відсутні підстави для дострокового стягнення кредиту й для солідарного стягнення з поручителів, якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначеним доводам суд першої інстанції не надав оцінки, хоча положення пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України зобов`язують суд надати у мотивувальній частині рішення мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Суть заперечень відповідачів полягала в тому, що зобов`язання за кредитним договором № 21 13KS0002 від 07.02.2022 не були порушені позичальником, бо з 24.02.2022 виникли форс-мажорні обставини, передбачені статтею 13 кредитного договору № 21 13KS0002 від 07.02.2022, які дозволяють позичальнику не виконувати взяті на себе за договором зобов`язання до закінчення існування цих обставин. Як на аргументи відповідачі посилалися на наступні докази: 1. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 введений воєнний стан в Україні, який існує і зараз. Позичальник ще у 2022р. повідомив кредитодавця про настання обставин форс-мажору. На підтвердження цього надано сертифікати ТПП №2300-22-1564 та 2300-22-1566 від 25.11.22р., які Позивач залучив до позовної заяви.

Відповідно до п. 4.2.2., п.4.3.1, 14.4.1, 14.4.3. Банк, для зміни процентної ставки в односторонньому порядку має повідомити Позичальника (ТОВ «Ізатекс Агро») шляхом надсилання поштою, у.т.ч. рекомендованим листом, листом з оголошеною цінністю з описом вкладення телеграмою, телексом, факсом, електронною поштою. При цьому, як такими, що отримані Позичальником, визнаються усі повідомлення надіслані Банком Позичальнику листами з оголошенню цінністю з описом вкладення на адресу Позичальника, або засобами електронної пошти і систем дистанційного обслуговування клієнтів Банку та передані представнику Позичальника. Між тим, з аналізу наданих позивачем (долучених до Заперечень) доказів про підтвердження повідомлення про зміни клієнтської процентної ставки вбачається наступне: 1. Період на початку військової агресії, з моменту захоплення м. Мелітополь та Мелітопольського району (3 25.02.2022 р.), за який позивач надає Лист від 19.04.2022 (зі сканом конверта Укрпошти). У даному випадку, такі дії щодо повідомлення є сумнівними та неналежними, оскільки факт захоплення російськими загарбниками м. Мелітополь та Мелітопольського району та органів державної влади і державних підприємств є не тільки загальновідомим, але й на той момент підтвердженим Указом Президента України №64/2022 на всій території України введено воєнний стан (Указ затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-IX) та Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за №309, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого увійшла Запорізька область. Так, зокрема, Додатком до вищезазначеного наказу, визначена як тимчасово окупована з 25.02.2022 територія м. Мелітополь та Мелітопольського району.

На думку скаржника, спроби позивача представити як належне повідомлення поштові відправлення, здійснені на юридичну адресу Товариства в м. Мелітополь, є неспроможними.

Як зауважено скаржником, за прямим текстом та змістом п. 14.4.1-14.4.3 Банк (позивач) для настання правових наслідків зміни процентної ставки надсилає повідомлення, або рекомендованим листом за повідомленням на адресу, що визначена у договорі, або надсилає на електрону пошту, що визначена у договорі, або надсилає через систему дистанційного обслуговування та передає уповноваженій особі, про що зокрема свідчить підпис цієї особи, чи електронний підпис про отримання у кабінеті дистанційного обслуговування. З боку відповідача електронний підпис про отримання в електронному кабінеті відсутній.

Листи про зміну процентної ставки, надіслані за період з 26.10.2023 по момент закінчення нарахування відсотків (18.03.2025), не створюють правових наслідків оскільки, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За твердженням скаржника, у ТОВ «Агролюкс» відсутня інформація про встановлення Компенсаційної ставки - Частини Базової ставки, що компенсується в рамках Програми "5-7-9%" (ст. 1, 3.1.2 Кредитного договору). За результатами розрахунків відповідача, сума заборгованості ТОВ «Агролюкс» складає- - 4 418 896,90 гривень - основний борг, 324 000 гривень - відсотки за кредитним договором за період з 26.11.2022 по 26.11.2023.

Оцінки доводів відповідачів взагалі немає у рішенні суду першої інстанції. Замість цього суд у мотивувальній частині посилається на те, що у позичальника є заборгованість. Але чим ця заборгованість є по суті, суд не зазначає, не зазначає на підставі яких норм матеріального права є підстави для дострокового стягнення кредиту та для покладання на поручителів солідарного обов`язку разом з позичальником.

Таким чином, ТОВ «Агролюкс» не визнав розрахунок заборгованості за Кредитним договором, наданий позивачем і обґрунтовано вважає його помилковим і хибним, зокрема у частині калькуляції нарахування відсотків та штрафних санкції з 26.10.2023.

Також, на думку скаржника, суд не надав жодного пояснення тому факту, що 26.10.2023 за направленою відповідачу вимогою №0000608/33984-23 про дострокове погашення кредиту та відсотків було визначено: - 651 192,79 гривень відсотки (по строку та прострочені разом, стягнувши за оскаржуваним рішенням 740 605,29 гривень, що на 89 412, 5 гривень більше, тобто нарахованих за межами строку кредитування.

Резюмуючи зазначене, скаржник вважає, що:

- відповідачем не порушено умови кредитного договору № 21-13KS0002 від 07.02.2022 внаслідок належним чином підтверджених форс-мажорних обставин;

- вимоги позивача про зміну відсоткової ставки та припинення кредитування не направлялись відповідачу належним чином - у спосіб передбачений договором - тому не набули законної сили;

- розрахунок заборгованості наданий позивачем до позовної заяви зроблений неналежним чином і не відповідає дійсності, носить суперечливий характер внаслідок донарахування відсотків за межами кредитування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі №908/1238/25 - залишено без руху. Апелянту надано строк, протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали, усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: надати Центральному апеляційному господарському суду докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 89 237,44 грн.

03.11.2025 від представника ОСОБА_2 до ЦАГС надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому просить: звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору у розмірі 89237,44 грн. з розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги по справі №908/1238/25 по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2025 клопотання №03/11 від 03.11.2025 про звільнення від сплати судового збору задоволено та звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі № 908/1238/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі № 908/1238/25 та об`єднано її в одне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі №908/1238/25. Розгляд апеляційної скарги призначити у судовому засіданні на 24.02.2026 о 15:00 год.

14.11.2025 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі №908/1238/25, в якому просить суд прийняти до розгляду відзив АТ «Укрексімбанк» на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , апеляційну скаргу ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі №908/1238/25 залишити без змін.

У якому, зокрема, зазначено, умовами статті 13 Кредитного договору №21-13KS0002 від 07.02.2022, які визначають наявність обставин непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання за певних умов, але не звільняють від обов`язку виконати зобов`язання. Важливо: предметом розгляду у даній справі є лише заборгованість по кредиту та нарахованим процентам за користування кредитом. Позовна заява не містить вимог про стягнення з відповідачів штрафних санкцій за невиконання зобов`язань за Кредитним договором (передбачені умовами статті 10 «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН»). Вимоги про стягнення % річних та інфляційних втрат відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України також позовна заява не містить. Тобто, існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а не від обов`язку виконати це зобов`язання.

Отже, на думку позивача, Господарський суд Запорізької області зробив законні та обґрунтовані висновки про наявність підстав для стягнення заборгованості по кредиту та відсоткам з ТОВ «Агролюкс» і поручителів.

Як зазначено позивачем, в силу об`єктивних причин, які не залежали від АТ «Укрексімбанк» (відсутність можливості направлення кореспонденції засобами поштового зв`язку) на виконання п.п. 4.1.2., п. 4.1. ст. 4 Кредитного договору №21-13KS0002 від 07.02.2022 АТ «Укрексімбанк» було направлено ТОВ «Агролюкс» та поручителям повідомлення відповідно до пункту 14.4 цього Договору про зміну Базової процентної ставки (копії повідомлень додані до позовної заяви) зокрема системою дистанційного обслуговування клієнт Банк.

АТ «Укрексімбанк» у позовній заяві зазначав, що частина документів, доданих до позовної заяви є паперовими копіями електронних документів, а оригінали вказаних документів знаходяться на серверах АТ «Укрексімбанк».

За твердженням позивача, відповідно до п.п. 14.4.3. п. 14.4. ст. 14 Кредитного договору №21-13KS0002 від 07.02.2022 усі повідомлення надіслані Банком Позичальнику засобами електронної пошти та / або систем дистанційного обслуговування клієнт Банк та/або передані представнику Позичальника, вважаються такими, що отримані Позичальником у день їх надіслання та передання Банком.

Відповідно до п.п. 14.4.4. п. 14.4. ст. 14 Кредитного договору №21-13KS0002 від 07.02.2022 після проходження строків зазначених у підпунктах 14.4.2 та 14.4.3 цього договору настають усі правові наслідки, дата настання яких пов`язана з датою отримання Позичальником повідомлення Банку, незалежно від того, чи отримає Позичальник ці повідомлення особисто.

Окремо зазначено, що ТОВ «Агролюкс» в особі заступника директора з економічних питань ОСОБА_2 визнавали заборгованість за Кредитним договором №21-13KS0002 від 07.02.2022 та не заперечували щодо діючої процентної ставки (копії листів ТОВ «Агролюкс» від 01.07.2022 вих.№ 72; від 22.09.2022 вих.№73; від 28.09.2022 вих.№75; від 28.09.2022 вих.№76; від 05.10.2022 вих.№76/1;від 18.10.2022 вих.№77; від 05.01.2022 вих.№80; від 25.11.2022 вих.№82 додавалися до позовної заяви).

Як зауважено позивачем, у поданому до суду АТ «Укрексімбанк» розрахунку заборгованості за Кредитним договором №21-13KS0002 від 07.02.2022 відсотки нараховувалися по 12.11.2023. Нарахування відсотків саме по 12.11.2023 обумовлено тим, що вимога від 26.10.2023 щодо дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором №21-13KS0002 від 07.02.2022 була направлена ТОВ «Агролюкс» 30.10.2023. У зазначеній вимозі АТ «Укрексімбанк» вимагав протягом 10 (десяти) банківських днів здійснити погашення всієї суми боргу за кредитним договором. Із наведеного слідує, що відсотки за користування кредитом були нараховані до дати повернення зазначеної у вимозі від 26.10.2023 щодо дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором №21-13KS0002 від 07.02.2022.

Скаржник не звернув увагу на ту обставину, що у вимозі сума заборгованості розрахована станом на 17.10.2023 а у розрахунку заборгованості відсотки розраховувалися по 12.11.2023 тобто до дати повернення зазначеної у вимозі. Крім того, твердження представника ОСОБА_2 , адвоката Безух Андрія Миколайовича, щодо нарахування штрафних санкцій з 26.10.2023 є безпідставним оскільки поданий до суду АТ «Укрексімбанк» розрахунок заборгованості за Кредитним договором №21-13KS0002 від 07.02.2022 взагалі не містить штрафних санкцій. З огляду на викладене, в цій частині апеляційна скарга є необґрунтованою та надуманою.

Враховуючи все вище викладене, АТ «Укрексімбанк» вважає, що скаржник у своїй апеляційній скарзі не навів жодних обґрунтованих доводів, які б вказували на порушення Господарським судом Запорізької області норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи №908/1238/25, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 визначений наступний склад колегії: головуючий суддя (суддя-доповідач): Чус О.В, судді: Мороз В.Ф., Кошля А.О. (у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Кощеєва І.М.).

24.02.2026 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №908/1238/25, яке обґрунтоване наступними обставинами.

АТ «Укрексімбанк» звертається із даним клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що на 24.02.2026 об 15:20 призначено розгляд справи №910/16323/25 у Господарському суду міста Києва де правовий супровід та представництво інтересів АТ «Укрексімбанк» здійснює представник, який також здійснює правовий супровід та представництво інтересів Банку у суді по справі №908/1238/25. Враховуючи необхідність присутності представника АТ «Укрексімбанк» у справі №910/16323/25, просить Центральний апеляційний господарський суд відкласти розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на іншу дату.

24.02.2026 від представника ТОВ "Агролюкс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №908/1238/25 для реалізації свого права на призупинення стягнення за Кредитним договором № 20-13KS0002 від 15.12.2020, просить суд: відкласти розгляд справи на строк до 30 днів, для отримання відповіді відповідача по застосуванню мораторію.

Вказане клопотання обґрунтоване наступними обставинами.

За час розгляду справи, Верховною Радою України прийнято і Президентом України 08.08.2025 підписано Закон про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» № 4340-IX від 27.03.2025.

Тим самим пунктом 1 вищезазначеного закону встановлено, що, у разі дотримання умов, визначених цим пунктом, позичальник звільняється від обов`язку сплати грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) (основної суми кредиту, процентів, комісій та інших платежів), у тому числі нарахованого, але не сплаченого до дня отримання кредитором заяви про призупинення нарахування та сплати грошового зобов`язання, та від відповідальності за невиконання такого обов`язку, з робочого дня, наступного за днем отримання кредитором заяви про призупинення нарахування та сплати грошового зобов`язання з підтвердними документами, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX та протягом одного року з дня його припинення або скасування. Після отримання кредитором заяви про призупинення нарахування та сплати грошового зобов`язання з підтвердними документами у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення 4 воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX та протягом одного року з дня його припинення або скасування зупиняється вчинення будь-яких дій щодо примусового звернення стягнення на предмет застави, іпотеки, примусового стягнення заборгованості (основної суми кредиту (позики), процентів, комісій, неустойки (штрафу, пені) та інших платежів) за договором кредиту (позики), який відповідає ознакам, визначеним цим пунктом, з позичальника та/або фізичної/юридичної особи, яка є поручителем/майновим поручителем виконання зобов`язання за таким договором кредиту (позики). Строк дії договору кредиту (позики) та договорів, укладених для забезпечення виконання зобов`язань за таким договором кредиту (позики), продовжується на строк призупинення нарахування та сплати грошового зобов`язання, передбаченого цим пунктом. Таким чином при наявності зазначених умов унеможливлюється на законодавчому рівні стягнення коштів за кредитним договорами, які підпадають під вищезазначені ознаки. Загальні збори учасників відповідача прийняли відповідне рішення 17.07.25р. Позивач двічі звертався до відповідача з заявою про застосування мораторію, 10.12.25 та отримав відмову 21/01/26 в зв`язку з певними недоліками по поданих документах, і усунувши зазначені недоліки звернувся знову 17.02.26р. Зазначаємо, що в своєму листі від 21.01.26 №0026702/1690-26 Банк зазначав, що готовий розглянути наступну заяву при усуненні недоліків.

24.02.2026 від представника ТОВ "Агролюкс" надійшло аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи №908/1238/25 для реалізації свого права на призупинення стягнення за Кредитним договором № 20-13KS0002 від 15.12.2020, просить суд: відкласти розгляд справи на строк до 30 днів, для отримання відповіді відповідача по застосуванню мораторію.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2026 розгляд апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі № 908/1238/25 відкладено на 02.04.2026 об 11:40 годині.

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Чус О.В. у відпустці, розгляд справи №908/1238/25, призначений на 02 квітня 2026 року, не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 розгляд апеляційних скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі № 908/1238/25 призначено у судовому засіданні на 21.05.2026 о 12:20 год.

У судовому засіданні 21.05.2026 сторона позивача та відповідача-2 надали пояснення, інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили. Представник відповідача-1 та відповідача-3 адвокат Безух А.М. не зміг доєднатися та прийняти участь у судовому засіданні. Ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду несе учасник справи, який подав заяву та приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що складено відповідний акт.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2026 в судовому засіданні у справі №908/1238/25 оголошено перерву до 16.07.2026 об 11:20 год.

16.07.2026 у судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

07.02.22 між Акціонерним товариством "Державний експертно-імпортний банк України" (Банк, Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" (Позичальник, відповідач 1 у справі) укладено кредитний договір № 21-13KS0002 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит надається Позичальнику: однією сумою (далі - сума кредиту).

Згідно із п. 2.3.1 договору, - сума Кредиту: 4 657 375,52 гривень.

Кінцевий термін погашення кредиту: 06 лютого 2027 року (включно) (п. 2.4 Кредитного договору).

Згідно із п. 2.5 Кредитного договору, Кредит надається Позичальнику для фінансування 70% вартості самохідного сільськогосподарського обприскувача RAPTOR 3240, AXIALE 30м, виробник Berthoud SAS (Франція), що буде придбаватись на підставі договору купівлі-продажу №41/64 391 від 25.10.21, укладеного між Позичальником та ТОВ "Техноторг" (код за ЄДРПОУ 30976452).

За визначенням п. 3.1 Кредитного договору, проценти за Кредитом нараховуються Позичальнику з застосуванням Базової процентної ставки.

Пунктом 3.1.1 Кредитного договору визначено Базову процентну ставку:

3.1.1.1. Процентна ставка за Кредитом є змінюваною та відповідає розміру Базової процентної ставки (п. 3.1.1.1 Кредитного договору);

3.1.1.2. Розмір Базової процентної ставки за Кредитом на дату підписання Договору становить 14,63 (чотирнадцять цілих шістдесят три сотих) % річних (Індекс UIRD) (3 міс) за Банківський день, що передує даті підписання Договору становить 7,63 (сім цілих шістдесят три сотих) %;

3.1.1.5. - розмір Базової процентної ставки за Кредитом переглядається Банком щоквартально з урахуванням зміни Індексу UIRD) (3 міс.) та в порядку, передбаченому пунктом 4.1. цього Договору.

Пунктом 4.1.2 Кредитного договору сторони узгодили, що зміна розміру Базової процентної ставки за користування Кредитом здійснюється за ініціативою Банку без внесення змін до Договору з періодичністю та згідно з порядком розрахунку, визначеними Додатком 3 до цього Договору, шляхом надсилання Банком Позичальнику, а у разі збільшення розміру Базової процентної ставки за користування Кредитом - додатково Поручителям письмового повідомлення про зміну розміру Базової процентної ставки за Кредитом (далі - Повідомлення) протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується новий розмір Базової процентної ставки за Кредитом. Повідомлення обов`язково має містити значення розміру Базової процентної ставки за Кредитом, на яку буде замінено діючий розмір Базової процентної ставки за Кредитом (далі - Нова ставка), та дату з якої вона застосовується.

За визначенням п. 4.1.4 Кредитного договору, у разі незгоди Позичальника зі збільшенням розміру Базової процентної ставки за Кредитом відповідно до підпункту 4.1.2 Договору, або в разі незгоди Позичальника із зміною Базової процентної ставки за Кредитом відповідно до підпункту 4.1.3 цього Договору, Позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів, з дня отримання Повідомлення, письмово повідомити Банк про незгоду зі збільшенням розміру Базової процентної ставки за Кредитом відповідно до підпункту 4.1.2 Договору або зі зміною Базової процентної ставки за Кредитом, відповідно до підпункту 4.1.3 цього Договору та здійснити погашення Основного боргу у повному обсязі, а також сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором, нараховані по дату такого погашення Основного боргу.

Відповідно до п. 4.1.6 Кредитного договору, за домовленістю сторін, відправлення Банком Позичальнику письмового повідомлення здійснюється на адресу, зазначену у цьому Договорі, у порядку передбаченому підпунктом 14.4.2 Договору та додатково засобами дистанційного обслуговування клієнтів або електронної пошти.

Пунктом 5.6 Кредитного договору передбачено, що надання Кредиту здійснюється на підставі наданих Позичальником реєстрів платежів та/або листів а/або Заявок Позичальника (у тому числі отриманих засобами електронної системи дистанційного обслуговування клієнтів Банку) на перерахування кредитних коштів (далі - Первинних документів Позичальника) з утворенням заборгованості за Кредитом на позичковому (их) рахунку (ах) Позичальника, відкритому (их) згідно із п. 2.10 цього договору).

Відповідно до п. 8.1.2 Кредитного договору, Банк має право, зокрема, вимагати виконання грошових зобов`язань за цим договором в повному обсязі у випадках, передбачених Додатком 5, Додатком 7 до цього договору, у строки, передбачені підпунктами 9.2.11-9.2.12 цього договору.

Згідно із п. 9.2.12 Кредитного договору, Позичальник зобов`язався, зокрема, здійснити погашення Кредиту, Процентів за Кредитом, комісій та інших платежів за цим договором у повному обсязі протягом 10 (десяти) банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення, за настання наслідків, визначених у Додатку 5, Додатку 7 до цього договору, а також у разі якщо відався інший випадок, передбачений чинним законодавством України.

Додатком 2 до Кредитного договору сторонами узгоджено Графік зміни Ліміту заборгованості, яким визначено дати та суми погашення Кредиту.

Додатками 3, 4 до Кредитного договору узгоджено Проценти за Кредитом, комісії за Кредитом.

Додатком 5 до Кредитного договору є зобов`язання Позичальника щодо виконання Фінансових ковенантів (показників) та інші зобов`язання.

Додатком 7 до Кредитного договору визначено несприятливі події (стоп-фактори) надання Банком Позичальнику кредитних коштів.

З метою забезпечення виконання відповідачем 1 (Боржником) зобов`язань за Кредитним договором АТ "Укрексімбанк" було укладено трьохсторонні договори поруки з Поручителями, за участі ТОВ "Агролюкс" (надалі - Договори поруки 1, 2):

- з ОСОБА_1 № 22-13ZP0010 від 07.02.22;

- з ОСОБА_2 № 22-13ZP0010 від 07.02.22.

Договори поруки є аналогічним за змістом.

Розділом 1 Договорів поруки врегульовано, що в даному договорі наведені нижче терміни використовуються у такому значенні:

- Кредитний договір - кредитний договір від 07.02.22 № 21-13KS0002 (з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами (договорами) до нього, у т.ч. внесеними та укладеними після набуття чинності цим Договором, які є невід`ємними частинами до вказаного кредитного договору та складають з ним єдиний документ), укладений між Кредитором та Позичальником, відповідно до якого Кредитор при виконанні Позичальником певних його умов надає Позичальнику кредит у сумі 4 657 375,52 (чотири мільйони шістсот п`ятдесят сім тисяч триста сімдесят п`ять, 52) гривень з нарахуванням процентів, комісій та сплатою інших платежів у відповідності до умов цього кредитного договору, з кінцевим терміном погашення заборгованості за вказаним договором - 06.02.2027;

- Основне зобов`язання - усі та будь-які грошові зобов`язання Позичальника перед Кредитором, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у т.ч., але не виключно, щодо повернення Кредитору суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування Кредитору усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат Кредитора, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Відповідно до п. 2.1 Договорів поруки Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов`язання в повному обсязі.

Згідно із п. 3.1.1 Договорів поруки, Кредитор має право у випадках невиконання або неналежного виконання Позичальником або правонаступниками Позичальника Основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника.

У відповідності з п. 4.2.1 Договорів поруки, Поручитель зобов`язаний не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення Кредитора про невиконання та/або неналежне виконання Позичальником (йог правонаступника) Основного зобов`язання або в інший строк/термін, зазначений у відповідному повідомленні Кредитора, без будь-яких заперечень сплатити Кредитору зазначену у повідомленні суму основного зобов`язання.

Згідно із п.п. 8.1.1. та 8.1.2. п. 8.1. Договору поруки, цей договір набуває чинності з дати його підписання Поручителем (його уповноваженим представником) та уповноваженими представниками Кредитора і Позичальника, а також скріплення відбитками печаток Кредитора і Позичальника і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності. Порука за цим договором виникає з моменту набуття чинності Договором та припиняється через 120 місяців з дати набуття цим Договором чинності.

Факт видачі Банком кредиту відповідачу 1 підтверджується Меморіальним ордером № 280842 від 08.02.22, згідно з якими Банком на поточний рахунок ТОВ "Агролюкс" було перераховано кредитні кошти в сумі 4 657 375,52 грн.

За поясненнями позивача (в особі уповноваженого представника), відповідач 1 свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав належним чином та у повному обсязі, не повернув отримані кредитні кошти для погашення заборгованості, в результаті чого загальна заборгованість станом на 18.03.2025 становить 5 159 502,19 грн, яка складається з: 4 418 896,90 грн заборгованості за кредитом та 740 605,29 грн процентів за користування кредитом, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином, тоді як відповідачем 1 обов`язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно з умовами Кредитного договору не виконано. Доказів зворотного відповідачем 1 суду не надано, а судом не встановлено.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором вбачається, що кредитні кошти надані відповідачу одним траншем 08.02.22 - 4 657 375,52 грн. Відповідачем 1 заборгованість за кредитом погашено частково на суму 238 478,62 грн. Станом на 18.03.2025 по рахунку відповідача 1 заборгованість за наданим кредитом становить 4 418 896,90 грн. Також, вказана сума заборгованості підтверджується Довідками по особовому рахунку відповідача 1 за період з 07.02.2022 по 17.03.2025.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача 1 за кредитом в сумі 4 418 896,90 грн є підтвердженим.

За висновками місцевого суду, з моменту отримання відповідачами у цій справі Вимоги від 26.10.23 про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором в повному обсязі, сума неповернутого кредиту є простроченою, строк виконання зобов`язання по погашенню заборгованості є таким, що настав 14.11.23.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що нарахування процентів позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачами не спростований.

У відповідності до п. 14.4.3, усі повідомлення надіслані Банком Позичальнику засобами електронної пошти та/або систем дистанційного обслуговування клієнт Банк та/або передані представнику Позичальника, вважаються такими, що отримані Позичальником у день їх надіслання та передання Банком.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача 1 за Кредитом станом на 18.03.25 в сумі 4 418 896,90 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 740 605,29 грн підтверджується матеріалами справи.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом є обґрунтованими та задовольняються судом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання, тобто правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 598 та ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови та порядок його видачі і погашення, види забезпечення виконання зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини другої ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки та відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 3 ст. 554 ЦК України особи, які за одним чи кількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку одним із боржників у повному обсязі припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як убачається з матеріалів справи, договорами поруки, укладеними між позивачем та відповідачами, передбачено, солідарну відповідальність перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов`язання в повному обсязі ( п. 2.1 Договорів поруки). Кредитор має право у випадках невиконання або неналежного виконання Позичальником або правонаступниками Позичальника Основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника ( п. 3.1.1 Договорів поруки).

У відповідності з п. 4.2.1 Договорів поруки, Поручитель зобов`язаний не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення Кредитора про невиконання та/або неналежне виконання Позичальником (його правонаступника) Основного зобов`язання або в інший строк/термін, зазначений у відповідному повідомленні Кредитора, без будь-яких заперечень сплатити Кредитору зазначену у повідомленні суму основного зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1- 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Жодної з підстав для припинення дії договорів поруки, визначених умовами договорів поруки та ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Матеріали справи свідчать, ані позичальник, ані поручителі заборгованість перед кредитором не сплатили. Доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Колегія суддів констатує, що Позивачем подано до матеріалів справи належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог і їх розміру. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за Кредитним договором станом на 18.03.2025 по рахунку відповідача-1 становить 4 418 896,90 грн., що підтверджується Довідками по особовому рахунку відповідача-1 за період з 07.02.2022 по 17.03.2025, що є обґрунтованим, узгоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві, та підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи.

Як встановлено господарським судом, позивачем 30.10.2023 у зв`язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за Кредитним договором на підставі п.п. 8.1.2, 9.2.12 Кредитного договору, Додатку 7 до Кредитного договору та Договорів поруки направлені відповідачам на електронну адресу відповідачів Вимогу від 26.10.2023 про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором в повному обсязі. У Вимозі зазначено строк погашення заборгованості - 10 (десять) банківських днів з дня отримання даної вимоги.

З огляду на те, що місцем реєстрації господарської діяльності ТОВ «Агролюкс» та Поручителів є Запорізька обл., Мелітопольський район, які (місце реєстрації) на час розгляду цієї справи місцевим господарським судом є територією тимчасово окупованою збройними формуваннями РФ, що підтверджується віднесенням даних населених пунктів до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.22, вимога про дострокове погашення заборгованості була направлена на електронну пошту відповідачів, зазначену у Договорі: agrolux.zp@gmail.com.

Так, згідно з п.п. 14.4.3. п. 14.4. ст. 14 Кредитного договору, усі повідомлення надіслані Банком Позичальнику засобами електронної пошти та/або систем дистанційного обслуговування клієнт Банк та/або передані представнику Позичальника, вважаються такими, що отримані Позичальником у день їх надіслання та передання Банком.

За визначенням п. 8.3.1 Договорів поруки, будь-яке (-а) повідомлення (інформація), що надається однією стороною іншій (им) згідно з цим договором, повинно (-а) подаватись у письмовій формі із дотриманням відповідних процедур при доставці, особисто під підпис уповноваженої особи сторони, що отримує повідомлення (інформацію), листом засобами ПТК «Клієнт-Банк/ інших систем дистанційного обслуговування або рекомендованим листом з повідомленням, телеграмою, факсом, електронною поштою на адресу відповідної сторони, зазначену у статті 9 цього договору.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянтів щодо неналежного пред`явлення банком вимоги. Як правильно встановив суд першої інстанції, позивач відповідно до умов кредитного договору та договорів поруки направив позичальнику і поручителям вимогу від 26.10.2023 про дострокове погашення заборгованості, визначивши строк виконання - десять банківських днів із дня її отримання. Цю вимогу було направлено на погоджену сторонами електронну адресу у зв`язку з тим, що місцезнаходження позичальника та поручителів знаходиться на тимчасово окупованій території України. Такий спосіб повідомлення прямо відповідав умовам кредитного договору. Сам по собі факт не ознайомлення адресата з повідомленням, направленим у спосіб, погоджений сторонами договору, не свідчить про неналежне виконання банком обов`язку щодо пред`явлення вимоги.

Крім того, колегія суддів враховує усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої навіть відсутність досудової вимоги, якщо законом або договором її направлення не визначено як обов`язкову передумову реалізації права на судовий захист, не позбавляє кредитора права звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Аналіз змісту статей 1054, 1050 і 559 ЦК України свідчить, що у разі, якщо кредитор за кредитним договором, у якому згідно із його умовами позичальник зобов`язаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також сплатити неустойку (пеню, штраф) за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, змінив строк виконання основного зобов`язання (дострокове виконання основного зобов`язання), направивши повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, при цьому договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, то відповідний строк для пред`явлення вимоги як до боржника, так і поручителів обчислюється з наступного дня, зазначеного кредитором у повідомленні (вимозі) про дострокове повернення кредиту як дата дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, або після закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення.

Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України). До поручителя протягом шести місяців, якщо закінчення строку поруки не встановлено самим договором (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.

За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

Враховуючи, що вимоги кредитора та взяті позичальником зобов`язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконані на час ухвалення судом рішення, а також частину другу статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Тому непред`явлення повідомлення (вимоги) про дострокове виконання зобов`язання з повернення кредиту, чи в разі її направлення: до встановленої дати дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, або до закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення, саме по собі не є необхідною умовою подальшого задоволення позову.

Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту (постанова ВП ВС від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц)

Досудове врегулювання спору не є загальнообов`язковою умовою для звернення до суду, а тому саме по собі ненаправлення або оспорювання належності такої вимоги не може бути самостійною підставою для відмови у позові (постанова від 06.12.19 у справі №756/2996/17).

Крім того, відповідно до умов Кредитного договору позивачем нараховувались відповідачу-1 проценти за користування кредитними коштами. Так, станом на 18.03.2025 за відповідачем-1 рахується заборгованість за процентами, нарахованими на суму простроченого кредиту, за період з 08.02.2022 по 12.11.2023 в розмірі 740 605,29 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про доведеність наявності заборгованості за процентами та правомірність їх нарахування відповідно до умов кредитного договору. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку процентів та довідок по рахунку Позичальника, проценти нараховували Банком по 12.11.2023, строк виконання зобов`язання по поверненню Кредитних коштів та сплати процентів - 14.11.2023. Тобто, позивачем проценти розраховувались в межах кредитування.

Так на виконання п.п. 4.1.2, 4.1.4 Кредитного договору повідомлення відповідно до пункту 14.4 цього Договору про зміну Базової процентної ставки направлялись, зокрема, системою дистанційного обслуговування клієнт/Банк.

У відповідності до п. 14.4.3, усі повідомлення надіслані Банком Позичальнику засобами електронної пошти та/або систем дистанційного обслуговування клієнт Банк та/або передані представнику Позичальника, вважаються такими, що отримані Позичальником у день їх надіслання та передання Банком.

Відповідно до положень п. 14.4.4 Кредитного договору, після проходження строків зазначених у підпунктах 14.4.2 та 14.4.3 цього договору настають усі правові наслідки, дата настання яких пов`язана з датою отримання Позичальником повідомлення Банку, незалежно від того, чи отримає Позичальник ці повідомлення особисто.

На підтвердження направлення відповідних повідомлень АТ «Укрексімбанк» додано до позовної заяви паперові копії електронних документів, а оригінали вказаних документів знаходяться на серверах АТ «Укрексімбанк» (відповідно до пояснень позивача).

Отже, доводи апелянтів щодо неправомірності застосування зміненої базової процентної ставки не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки порядок та спосіб повідомлення позичальника були прямо погоджені умовами кредитного договору. Банк надав докази надсилання відповідних повідомлень, а сам договір визначає, що таке повідомлення вважається отриманим у день його направлення. Позичальник не був позбавлений можливості висловити незгоду або скористатися правом дострокового погашення кредиту (як то передбачено п. 4.1.4 Кредитного договору), чим не скористався. Крім того, листування позичальника з банком свідчить про обізнаність щодо застосування відповідних процентних ставок ставки (копії листів ТОВ «Агролюкс» від 01.07.22 вих. №72, від 22.09.22 вих. №73, від 28.09.22 вих. №75, від 28.09.22 вих. №76, від 05.10.22 вих. №76/1, від 18.10.22 вих. №77, від 05.01.22 вих. №80, від 25.11.22 вих. №82 наявні у матеріалах справи).

Аргументи апелянтів щодо недопустимості електронних доказів обґрунтовано відхилено, оскільки Верховний Суд неодноразово зазначав, що подання електронних документів у паперовій формі не робить їх недопустимими (Постанова Верховного Суду від 19.01.21 у справі №922/51/20).

Водночас, відповідачі не подали суду належних та допустимих доказів на спростування наведеного розрахунку позивача, а також не довели неправильність визначення розміру заборгованості.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Щодо доводів про наявність форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, зокрема військові дії, збройний конфлікт, введення воєнного стану та тимчасова окупація територій. Засвідчення таких обставин здійснюється Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними палатами шляхом видачі відповідного сертифіката (ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону).

Матеріалами справи підтверджується, що листами від 01.07.22 № 72, від 22.09.22 №73, від 28.09.22 №76, від 05.10.22 № 76/1, від 05.01.22 № 80, ТОВ "Агролюкс" повідомив позивача про існування форс-мажорних обставин та не можливість своєчасного виконання умов Кредитного договору від 07.02.22 № 21-13КS0002, а з Сертифікатів за №2300-22-1564 та № 2300-22-1564 від 29.11.22 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вбачається про наявність таких обставин з 03.05.22 по 29.11.22.

Водночас чинне законодавство передбачає, що наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, але не звільняє боржника від обов`язку його виконання (ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України). Твердження про те, що форс-мажор є підставою для відстрочки виконання зобов`язання, є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, наявність форс-мажорних обставин може бути підставою лише для незастосування заходів відповідальності (штрафних санкцій), але не для звільнення від виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Оскільки заявлена до стягнення сума є заборгованість за кредитом та процентів за користування кредитом, а не мірою відповідальності, доводи відповідачів, щодо форс-мажору не є підставою для відмови у задоволенні позову. Негативні наслідки для господарської діяльності відповідачів у зв`язку з воєнними подіями також не звільняють їх від виконання прийнятих на себе зобов`язань.

Отже, відсутні підстави для невиконання відповідачами - позичальником та поручителями, які є солідарними боржниками, зобов`язання з повернення кредитних коштів, строк виконання якого настав.

Відповідно до матеріалів справи, у зв`язку з введенням воєнного стану та проведенням активних бойових дій на території України, Банк не нараховує, Відповідачу - 1 штрафні санкції за невиконання ним свого обов`язку.

При цьому, колегія суддів ураховує, що відповідно до пункту 13.3 статті 13 Кредитного договору сторона, для якої виникли обставини непереборної сили, зобов`язана повідомити про це іншу сторону протягом двох банківських днів з дати виникнення таких обставин, а також у встановлений договором строк підтвердити факт їх виникнення належними документами.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, належних і своєчасних доказів виконання ТОВ «Агролюкс» передбаченого договором обов`язку щодо повідомлення Банку про виникнення обставин непереборної сили відповідачем не надано. Зокрема, відповідні листи (01.07.22 № 72, від 22.09.22 № 73, від 28.09.22 № 76, від 05.10.22 № 76/1, від 05.01.22 № 80,) розпочали надходити лише через декілька місяців після введення воєнного стану.

Надані відповідачем Сертифікати про форс-мажорні обставини від 29.11.2022, якими підтверджено наявність обставин непереборної сили у відповідний період, також не свідчать про звільнення відповідачів від виконання зобов`язань за Кредитним договором у повному чи частковому обсязі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідачів на форс-мажорні обставини не спростовує факту невиконання ними зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів і не є правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Банку.

Колегія суддів наголошує, що сертифікат підтверджує існування обставин непереборної сили, але не доводить автоматичного звільнення від конкретного грошового зобов`язання; додатково відповідач не дотримався передбаченого самим договором порядку повідомлення Банку.

Стосовно доводів про застосування мораторію на підставі набрання чинності Законом України від 27.03.25 №4340-IX «Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» та клопотання відповідача-1 від 24.02.2026 щодо реалізації свого права на призупинення стягнення за Кредитним договором № 20-13KS0002 від 15.12.2020, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 10.08.2025 набув чинності Закон України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" від 27.03.2025 № 4340-IX, яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктами 23-29 наступного змісту:

Пунктом 24 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник надсилає заяву про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - мораторій), у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу кредитора, зазначену в договорі кредиту (позики).

Заява підписується позичальником або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій). Заява в електронній формі підписується відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор на підставі отриманої заяви та доданих до неї документів протягом 20 робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про застосування мораторію або відмову у застосуванні мораторію.

Кредитор надсилає рішення, передбачене абзацом першим цього пункту, у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу позичальника, зазначену в договорі кредиту (позики), негайно у день прийняття такого рішення.

У разі неподання позичальником документів, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві, або надання недостовірної інформації кредитор має право відмовити позичальнику у застосуванні мораторію.

Рішення про відмову у застосуванні мораторію повинно бути вмотивованим.

Рішення кредитора про відмову у застосуванні мораторію може бути оскаржено до господарського суду.

У разі прийняття кредитором рішення про застосування мораторію або якщо кредитор протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви не прийняв жодне з рішень, передбачених пунктом 25 цього розділу, з дня отримання кредитором заяви позичальника протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення або скасування:

1) позичальник звільняється від обов`язку сплати грошового зобов`язання за договором кредиту (позики);

2) зупиняється вчинення будь-яких дій щодо примусового звернення стягнення на предмет застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов`язань за договором кредиту (позики), та щодо примусового стягнення заборгованості за договором кредиту (позики) з позичальника та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов`язань за договором кредиту (позики);

3) зупиняється нарахування грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) (пункт 26 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

Отже, Закон № 4340-IX запроваджує тимчасове матеріально-правове припинення обов`язку виконання грошового зобов`язання; регулює наслідки на стадії виконання зобов`язання і примусового стягнення, але не забороняє суду встановлювати наявність боргу та присуджувати його до стягнення.

Таким чином, застосування мораторію у вигляді звільнення від обов`язку сплати грошового зобов`язання за договором кредиту є за своєю правовою природою саме відстроченням виконання зобов`язання і не впливає на можливість задоволення позову, однак є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішення згідно з пунктом 10-7 розділу ХІІІ "прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів зазначає, що з системного аналізу пунктів 24-29 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України вбачається ряд умов для застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту, з-поміж іншого, прийняття кредитором рішення про застосування мораторію за результатами розгляду відповідної заяви позичальника або якщо кредитор протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви не прийняв жодне з рішень, передбачених пунктом 25 цього розділу.

Як було встановлено судом першої інстанції на момент розгляду справи, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання передбаченої пунктом 24 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України умови щодо направлення кредитору заяви про застосування мораторію на нарахування та сплату грошових зобов`язань за кредитним договором, у тому числі основної суми кредиту, процентів, комісій та інших платежів. Водночас матеріали справи не містять і доказів прийняття кредитором рішення про застосування мораторію у порядку, передбаченому пунктом 25 зазначеного розділу ЦК України, або настання передбачених пунктом 26 цього розділу правових наслідків у зв`язку з неприйняттям кредитором відповідного рішення протягом встановленого законом строку.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України застосування передбачених ним наслідків пов`язується, зокрема, з отриманням кредитором заяви позичальника та подальшим прийняттям кредитором відповідного рішення або неприйняттям такого рішення у визначений законом строк.

Ураховуючи, що відповідні законодавчі положення щодо можливості застосування мораторію набрали законної сили і відповідач-1 скористався відповідною можливістю вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення, а саме - після подання апеляційної скарги у справі, то вказані обставини не мають визначального значення у цій справі та не впливають на правильність рішення суду попередньої інстанції як такі, що не існували на момент їх ухвалення (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 916/4003/24).

Як зазначено, зокрема, в клопотанні відповідача-1 - станом на день подання цієї заяви, вона не розглянута та рішення Банку відсутнє.

За таких обставин колегія суддів бере до відома наведені у заяві міркування сторони як процесуальну позицію у справі, проте не розцінює цю заяву (клопотання) як додаткові докази та не вбачає підстав для їх урахування при вирішенні спору по суті, з викладених вище мотивів.

Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання представника відповідача-2 про повернення до стадії підготовчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, з`ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вирішення питань щодо відводів, визначення порядку розгляду справи по суті та вчинення інших процесуальних дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи.

Повернення розгляду справи до стадії підготовчого провадження має бути обумовлено наявністю конкретних процесуальних дій, які неможливо було або недоцільно здійснити під час підготовчого провадження, однак без яких неможливий подальший розгляд справи по суті.

Колегія суддів враховує, що Господарський процесуальний кодекс України не містить прямої заборони щодо повернення справи на стадію підготовчого провадження у виключних випадках, коли це необхідно для забезпечення повного та всебічного розгляду спору.

Разом з тим, така процесуальна дія не може бути застосована формально та без належного обґрунтування. Суд має зазначити, які саме процесуальні питання залишилися невирішеними, які обставини потребують додаткового з`ясування та чому їх неможливо встановити під час розгляду справи по суті.

У даній справі заявником в клопотанні щодо повернення справи на стадію підготовчого провадження, не доведено належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили про неможливість подання до суду заяв по суті справи, враховуючи неодноразове продовження строку та відкладення підготовчого засідання у справі.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно формального розгляду справи господарським судом, без відзиву та доказів від відповідача-2, відмовивши у продовженні строку на їх подання в суперечить обов`язку суду надати сторонам достатній час і можливості для захисту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотань відповідача-2 про встановлення сторонам строку для подання заяв по суті справи та доказів, а також про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, на момент звернення відповідача-2 із відповідними клопотаннями підготовче провадження у справі вже було закрито, а справа перебувала на стадії її розгляду по суті. При цьому відповідні заяви були подані відповідачем-2 після спливу визначених судом процесуальних строків для подання відзиву на позовну заяву та доказів.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачем-2 не наведено та належними і допустимими доказами не підтверджено об`єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному вчиненню відповідних процесуальних дій. Зокрема, посилання представника відповідача-2 на неможливість подання відзиву, у зв`язку з ненаданням позивачем інформації на його запит, не підтверджено доказами направлення такого запиту позивачу, а представник позивача у судовому засіданні повідомила про відсутність надходження відповідного запиту.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що відповідачем-2 не доведено поважності причин пропуску встановленого судом строку та, відповідно, не наведено правових підстав для його продовження.

Такий висновок відповідає положенням статті 119 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення такого строку. Натомість у разі пропуску процесуального строку особа має порушувати питання про його поновлення та довести поважність причин його пропуску.

Зазначений підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16, відповідно до якої за заявою учасника справи може бути продовжений лише встановлений судом процесуальний строк, який не сплив на час звернення із відповідною заявою. Верховний Суд також наголосив на необхідності під час вирішення питання щодо процесуальних строків уникати як надмірного формалізму, так і зайвої гнучкості, яка призводила б до нівелювання встановлених законом процесуальних вимог.

Крім того, відповідно до статті 118 ГПК України із закінченням встановленого законом або судом строку особа втрачає право на вчинення відповідної процесуальної дії, а подані після закінчення процесуального строку заяви, скарги та документи залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Кодексом. На застосуванні цього правила неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відтак саме по собі посилання відповідача-2 на необхідність отримання додаткової інформації від позивача без підтвердження факту її витребування та без доведення того, що така інформація об`єктивно унеможливлювала своєчасне подання відзиву, не може бути визнано достатньою підставою для зміни встановлених судом процесуальних строків.

При цьому колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відмова у продовженні строку порушила принцип рівності сторін та право відповідача-2 на справедливий суд. Як убачається з установлених судом першої інстанції обставин, відповідач-2 був належним чином повідомлений про розгляд справи у визначеному законом порядку, а можливість реалізації процесуальних прав була забезпечена. Саме лише невчинення стороною необхідних процесуальних дій у встановлений строк не свідчить про порушення судом принципу рівності сторін.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду.

Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежного повідомлення відповідача-2 шляхом оголошення на сайті «Судова влада».

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про належне повідомлення відповідача-2 про дату, час та місце розгляду справи.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території України, суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце судового засідання шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З моменту опублікування такого оголошення відповідний учасник справи вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що майже всі ухвали цього суду, а саме від 07.05.25, від 27.05.25, від 10.06.25, від 08.07.25, від 22.07.25, крім ухвали від 13.08.25 (про оголошення перерви на 20.08.25), були опубліковані у порядку, визначеному частиною першою статті 12-1 зазначеного Закону. Відтак відповідач-2 у силу прямої вказівки закону вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України не може вважатися належним способом повідомлення, оскільки суперечить положенням статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У спірному випадку підлягає застосуванню спеціальна норма частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яка прямо визначає порядок повідомлення таких учасників справи та юридичні наслідки опублікування відповідного оголошення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується вчинення відповідачем-2 процесуальних дій у межах розгляду цієї справи, зокрема подання заяви про встановлення строку для подання заяв по суті справи та клопотання про продовження строку для подання відзиву. Водночас зазначені процесуальні документи були подані відповідачем-2 вже після спливу встановленого судом строку.

За таких обставин посилання апелянта на те, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення відповідача-2, не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та спростовується встановленими обставинами.

Відповідно до частин першої та другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас доводи апеляційної скарги не містять належного спростування встановленого місцевим господарським судом факту належного повідомлення відповідача-2 про розгляд справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду. Підстав для скасування судового рішення з мотивів порушення судом першої інстанції права відповідача-2 на участь у розгляді справи колегія суддів не вбачає.

Щодо нових доказів, наданих відповідачаем-2 до апеляційного суду, а саме: відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.09.2025 № 59/14/59/14-5423 щодо стану досудового розслідування кримінального провадження №12023141360002110 від 22.07.2023; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань; свідоцтва про смерть директора ОСОБА_3 .

Відповідно до частин першої, третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведена норма встановлює не право учасника справи на власний розсуд подавати нові докази на стадії апеляційного перегляду, а чітку процесуальну умову їх прийняття: наявність виняткового випадку та об`єктивних, незалежних від учасника причин неможливості подання доказів до суду першої інстанції. При цьому обов`язок доведення наявності таких причин покладається на особу, яка просить суд апеляційної інстанції прийняти нові докази. Такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 12.09.2023 у справі № 910/7063/21 та від 02.04.2025 у справі № 910/14846/23.

У цій справі апелянт як на причину неподання доказів до суду першої інстанції посилається на короткий строк, протягом якого представник відповідача-2 після укладення договору про надання правничої допомоги 11.08.2025 мав підготувати відзив та сформувати позицію у справі.

Однак зазначені обставини не свідчать про об`єктивну неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції.

За змістом статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до статті 80 цього Кодексу відповідач повинен подати докази разом із відзивом на позовну заяву, а у разі неможливості подати доказ у встановлений строк - повідомити про це суд із зазначенням причин та вжитих заходів для отримання відповідного доказу.

При цьому посилання апелянта на частину другу статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо строку відповіді на адвокатський запит саме по собі не доводить неможливості подання доказів суду першої інстанції.

Більше того, один із поданих разом з апеляційною скаргою доказів - відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.09.2025 датований вже після ухвалення рішення судом першої інстанції 20.08.2025. Колегія суддів ураховує, що така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання сторонами таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Підсумовуючи викладене, судова колегія вважає, що зазначені в апеляційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Звертаючись з апеляційними скаргами, апелянти не спростували висновків суду першої інстанції та не довели порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Інші доводи апеляційних скарг судом враховані, але вони не впливають на висновок за результатом розгляду апеляційної скарги у цій справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, оскаржуване рішення у справі підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги на нього, відповідно, підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі №908/1238/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі №908/1238/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова підписана суддею Чус О.В. 13.08.2026, суддею Кошля А.О., у зв`язку з перебуванням у відпустці, _______________, суддею Мороз В.Ф., у зв`язку з перебуванням у відпустці, _______________.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.О. Кошля