Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №10/39б — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Харків Справа № 10/39б

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

представники учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вх. № 1621Л/1) на ухвалу господарського суду Луганської області від 15.07.2026 у справі № 10/39б (повний текст ухвали підписано 20.07.2026 в приміщенні господарського Луганської області суддею Смола С.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лідер», м. Єнакієво Донецької області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Карат», м. Брянка Луганської області

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.07.2026 у справі № 10/39б закрито провадження у справі №10/39б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргоскомп» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Карат», вул. Жуковського, буд. 1 А, м. Брянка Луганської області, 94100, ідентифікаційний код 30824622.

Припинено дію мораторію у справі №10/39б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Карат», вул. Жуковського, буд. 1 А, м. Брянка Луганської області, 94100, ідентифікаційний код 30824622, на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 11.05.2004.

Припинено процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Карат», вул. Жуковського, буд. 1 А, м. Брянка Луганської області, 94100, ідентифікаційний код 30824622.

Державному реєстратору постановлено внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про закриття провадження у справі №10/39б за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргоскомп» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Карат».

До Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій просить:

- здійснити заміну кредитора у справі №10/39б про банкрутство ТОВ «Виробниче підприємство «Карат» з Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404 Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 21782461);

- скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 15.07.2026 про закриття провадження у справі № 10/39б про банкрутство ТОВ «Виробниче підприємство «Карат».

Також просить справу розглянути без участі уповноваженого представника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку апелянта, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Виробниче підприємство «Карат». Апелянт зазначає, що кредиторські вимоги у справі залишаються непогашеними, а мета ліквідаційної процедури, яка полягає у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, не досягнута. При цьому скаржник вважає, що існуюча непогашена кредиторська заборгованості виключає наявність такої підстави для закриття провадження у справі як «відсутність предмету спору». Також апелянт посилається на обставини, які ускладнюють проведення ліквідаційної процедури по справі, але які не залежать від волі сторін та не є ознакою їх пасивної поведінки, такі як: настання обставин непереборної сили - проведенням антитерористичної операції (Указ Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”), введення в дію Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, який неодноразово продовжувався та діє дотепер. На всій території Луганської області ідуть активні бойові дії, внаслідок яких частина території Луганської області була втрачена разом з документацією первинних кредиторів, правонаступником яких є Головне управління.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вх. № 1621Л/1) на ухвалу господарського суду Луганської області від 15.07.2026 у справі № 10/39б. Розгляд справи призначено на 25.08.2026.

В судове засідання, призначене на 25.08.2026, представники учасників справи не з`явились.

Апелянт у прохальній частині апеляційної скарги просив розглянути справу без участі уповноваженого представника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Інші учасники справи явку своїх представників у судове засідання також не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 про відкриття апеляційного провадження було доставлено до електронних кабінетів учасників справи, які зареєстровані в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів.

Інші учасники справи зареєстровані на території Луганської області, яка є тимчасово окупованою територією України, та не мають зареєстрованих електронних кабінетів.

Відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" учасники справи, остання відома адреса місця проживання або місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території та які не мають електронного кабінету, повідомляються про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

На виконання наведених вимог закону відповідне оголошення щодо розгляду справи №10/39б було розміщено на офіційному вебпорталі "Судова влада України", у зв`язку з чим учасники справи вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вжито усіх залежних від нього заходів для належного повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи та те, що їх явка обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Луганської області від 11.05.2004 порушено провадження у справі про банкрутство боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Карат» (далі – ТОВ «ВП «Карат»).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.12.2004 у справі №10/39б введено процедуру санації ТОВ «ВП «Карат».

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.12.2006 звільнено арбітражного керуючого Панасенка О.В. від виконання повноважень керуючого санацією ТОВ «ВП «Карат» та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Клименка М.А.

Постановою від 12.04.2007 достроково припинено процедуру санації ТОВ «ВП «Карат», визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Клименка М.А.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.04.2008 судом звільнено арбітражного керуючого Клименка М.А. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ «ВП «Карат» та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Борисову М.А.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.12.2010 здійснено заміну кредитора – ТОВ «Укргоскомп», у зобов`язанні на суму 50 000 грн 00 коп. на кредитора – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лідер» (далі – ТОВ «ФК «Лідер»).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.12.2011 припинено повноваження арбітражного керуючого Борисової М.А. з виконання обов`язків ліквідатора банкрута та призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Ареф`єва А.Ю.

Згідно довідки від 28.04.2015 №255 справа №10/39б про банкрутство ТОВ «ВП «Карат» вважається втраченою, що зафіксовано Актом експертної комісії господарського суду Луганської області від 03.04.2015 №1 «Про нестачу архівних справ (документів)» внаслідок настання обставин непереборної сили - проведенням антитерористичної операції (Указ Президента України від 14.04.2014 №405/2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2015 матеріали провадження з відновлення втрачених матеріалів справи №10/39б про банкрутство ТОВ «ВП «Карат» за територіальною підсудністю передано господарському суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.11.2015 частково відновлено втрачені матеріали справи №10/39б про банкрутство ТОВ «ВП «Карат».

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.10.2017 здійснено заміну кредитора – Алчевську об`єднану державну податкову інспекцію в Луганській області, його правонаступником – Луганською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.11.2018 здійснено заміну кредитора у справі – Луганську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області, на Головне управління ДФС у Луганській області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.01.2020 здійснено заміну кредитора у справі – Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», на його правонаступника – Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.04.2020 здійснено заміну кредитора – Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області, на його правонаступника – Головне управління ДПС у Луганській області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.04.2021 замінено кредитора – Головне управління ДПС у Луганській області, на його правонаступника – Головне управління ДПС у Луганській області як відокремлений підрозділ.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.10.2025 з урахуванням ухвали господарського суду Луганської області від 03.11.2025 залучено до участі у справі №10/39б Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області; замінено кредитора у справи у справі №10/39б Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області; відсторонено арбітражного керуючого Ареф`єва Антона Юрійовича від виконання повноважень ліквідатора у справі №10/39б про банкрутство ТОВ «ВП «Карат».

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.03.2026 запропоновано учасникам справи у строк до 31.03.2026 (включно) подати суду письмові пояснення щодо подальшого руху судової процедури у справі.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.04.2026 запропоновано учасникам справи повторно у строк до 20.05.2026 (включно) подати суду письмові пояснення щодо подальшого руху судової процедури у справі; зобов`язано членів комітету кредиторів банкрута у строк до 20.05.2026 (включно) провести засідання комітету кредиторів, на якому визначитися з новою кандидатурою арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у справі №10/39б; надати згоду визначеного арбітражного керуючого на виконання повноважень ліквідатора, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, заяву про те, що арбітражний керуючий не належить до осіб, зазначених в ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства; подати суду клопотання про призначення ліквідатором погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого; зобов`язано членів комітету кредиторів забезпечити участь повноважних представників на засіданні комітету кредиторів.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.05.2026 повторно запропоновано учасникам справи у строк до 01.07.2026 (включно) подати суду письмові пояснення щодо подальшого руху судової процедури у справі; повторно зобов`язано членів комітету кредиторів банкрута у строк до 01.07.2026 (включно) провести засідання комітету кредиторів, на якому визначитися з новою кандидатурою арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у справі №10/39б; надати згоду визначеного арбітражного керуючого на виконання повноважень ліквідатора, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, заяву про те, що арбітражний керуючий не належить до осіб, зазначених в ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства; подати суду клопотання про призначення ліквідатором погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого; зобов`язано членів комітету кредиторів забезпечити участь повноважних представників на засіданні комітету кредиторів.

Учасники справи вимог ухвал суду не виконали.

Господарський суд Луганської області, закриваючи провадження у справі про банкрутство, виходив із того, що провадження у цій справі №10/39б про банкрутство ТОВ «ВП «Карат» більше 19 років перебуває на стадії ліквідаційної процедури, яка об`єктивно не здійснюється у зв`язку з перебуванням активів боржника на тимчасово окупованій території, а також через відсутність погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у справі, що в свою чергу обумовлене систематичним ігноруванням кредиторами вимог ухвал суду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані обставини в їх сукупності, а також відсутність у матеріалах справи відомостей про наявність у банкрута майна, за рахунок реалізації якого в ліквідаційній процедурі було б можливо задовольнити визнані судом вимоги кредиторів, унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство і Кодексу України з процедур банкрутства. Врахувавши приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №906/1290/15, від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012, від 10.12.2024 у справі №5/119б, від 11.12.2024 у справі №22/20б/2011, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі ст.90 КУзПБ.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала господарського суду Луганської області про закриття провадження у справі № 10/39б про банкрутство ТОВ «Виробниче підприємство «Карат» на підставі ст.90 КУзПБ у зв`язку з об`єктивною неможливістю завершення ліквідаційної процедури та досягнення мети провадження у справі про банкрутство.

Під час апеляційного перегляду колегія суддів має перевірити правильність висновків місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі №10/39б, встановлення обставин, які свідчать про об`єктивну неможливість завершення ліквідаційної процедури, а також надати оцінку доводам апеляційної скарги в контексті їх здатності спростувати висновки суду першої інстанції

Колегія суддів виходить із того, що правове регулювання провадження у справах про банкрутство здійснюється з урахуванням спеціального характеру таких правовідносин, їх строковості, конкурсної природи, необхідності дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів, а також мети процедур банкрутства.

21.10.2019 введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом до регулювання передбаченого Кодексом здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу. Частиною 1 ст.2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є максимальне задоволення вимог кредиторів.

Водночас процедури банкрутства як за приписами Закону про банкрутство, так і КУзПБ, мають строковий характер.

У відповідності до приписів ст.58 КУзПБ строк ліквідаційної процедури, у якій боржник перебуває з 12.04.2007, не може перевищувати 12 місяців.

Так, ліквідаційна процедура у цій справі триває більше 19 років.

Ліквідація боржника – це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Частинами 1-3 ст.65 КУзПБ передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду (а в разі ліквідації страховика або кредитної спілки - також до Національного банку України) звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про результати аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів. Про час і місце судового засідання, в якому мають розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та кредиторів. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про припинення юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний окремо зазначити такі майнові активи у ліквідаційному балансі та подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. Виявлення після закриття провадження у справі про банкрутство майна банкрута, достатнього для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі, є підставою для поновлення господарським судом провадження у справі за клопотанням учасника справи. У разі якщо провадження у справі про банкрутство не було поновлено, таке майно банкрута за рішенням господарського суду переходить у власність відповідної територіальної громади або у державну власність, за умови що боржник є державним підприємством або господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Отже, КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.

Колегія суддів зазначає, що процедура банкрутства є процесом, який характеризуються як специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливими процесуальними правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Параграф 1 статті 6 Конвенції зобов`язує держави-учасниці організовувати правові системи таким чином, аби забезпечити відповідність судів її різноманітним вимогам. Сукупність порушень держави створює судову практику, що несумісна з Конвенцією (рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Боттацці проти Італії»)).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, в яких порушувалися питання про тривалість провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти України», у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Сюрмелі проти Німеччини» визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Близького за змістом висновку ЄСПЛ дійшов у рішенні у справі «Парінов проти України», в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев`ять років такою, що не відповідала вимозі «розумного строку», а отже порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу «належного урядування» і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України»).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 зазначила, що «відсутність предмета спору» в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акту).

Як слушно зазначено судом першої інстанції, подальше затягування процедури банкрутства ТОВ «ВП «Карат» на стадії ліквідації з триваючим мораторієм на задоволення вимог кредиторів за відсутності реальної можливості завершення ліквідаційної процедури призведе лише до порушення прав кредиторів і боржника та матиме наслідком збільшення додаткових витрат, пов`язаних з провадженням у справі, а тому закриття провадження у даній справі господарський суд правильно вважав доцільним та обґрунтованим.

Статтями 28, 42, 48, 61, 73 цього Кодексу передбачено право кредиторів на звернення до суду із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції неодноразово відповідними ухвалами, починаючи з 29.10.2025, зобов`язано членів комітету кредиторів банкрута провести засідання комітету кредиторів, на якому визначитися з новою кандидатурою арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у справі №10/39б, надати згоду визначеного арбітражного керуючого на виконання повноважень ліквідатора, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, заяву про те, що арбітражний керуючий не належить до осіб, зазначених в ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства; подати суду клопотання про призначення ліквідатором погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, учасники справи вимог ухвал суду не виконали і ліквідаційна процедура не проводилась через відсутність погодженої кредиторами кандидатури арбітражного керуючого для виконання обов`язків ліквідатора у справі.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що члени комітету кредиторів участі у ліквідаційній процедурі майже не брали, вимог ухвал суду першої інстанції не виконували, комітет кредиторів не скликався і не проводився.

При цьому будь-яких заяв про відмову від своїх вимог до боржника кредиторами задля припинення своєї участі у процедурі банкрутства як учасниками провадження (сторони у справі) до суду не надходило.

Вказана пасивна поведінка кредиторів у справі, зокрема і ініціюючого кредитора, свідчить про відсутність у кредиторів зацікавленості у найефективнішому вирішенні справи та втрату інтересу до неї.

Як неодноразово зазначив Верховний Суд, участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, зокрема правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.

Тобто під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав.

Згідно зі ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчать про наявність невирішених господарським судом спорів, які підлягали розгляду в межах справи №10/39б у порядку ст.7 КУзПБ.

Отже, колегія суддів зазначає, що провадження у цій справі №10/39б про банкрутство ТОВ «ВП «Карат» більше 19 років перебуває на стадії ліквідаційної процедури, яка об`єктивно не здійснюється у зв`язку з перебуванням активів боржника на тимчасово окупованій території, а також через відсутність погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у справі, що в свою чергу обумовлене систематичним ігноруванням кредиторами вимог ухвал суду.

У свою чергу неможливість завершення ліквідації боржника з наведених вище причин має своїм наслідком порушення принципу розгляду справи впродовж розумного строку, а також порушує права кредиторів, вимоги яких визнані судом та включені до реєстру, однак не можуть бути задоволені понад 22 роки з огляду на триваючу дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність фактичних та юридичних підстав для закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВП «Карат» на підставі приписів п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Правові позиції щодо закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з об`єктивною неможливістю здійснити розгляд справи упродовж розумного строку та неможливістю досягнення легітимної мети Закону про банкрутство викладені в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №906/1290/15, від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012, від 10.12.2024 у справі №5/119б, від 11.12.2024 у справі №22/20б/2011.

Вказані обставини в їх сукупності, а також відсутність у матеріалах справи відомостей про наявність у банкрута майна, за рахунок реалізації якого в ліквідаційній процедурі було б можливо задовольнити визнані судом вимоги кредиторів, унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети цієї процедури, що через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання про закриття провадження у цій справі.

Також колегія суддів бере до уваги, що специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство.

Тобто процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок тривалої відсутності погодженої кредиторами кандидатури ліквідатора банкрута, а також перебування на окупованій території майна банкрута, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси, що унеможливлює вчинення щодо цього майна будь-яких дій, настала об`єктивна неможливість завершити ліквідаційну процедуру за правилами КУзПБ.

На переконання як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції перебування боржника більше 19 років в процедурі ліквідації без жодної реальної перспективи її завершення суперечить публічному інтересу.

Поряд із цим слід зауважити на тому, що факт закриття провадження у справі про банкрутство боржника з указаних вище підстав, у свою чергу, не є підставою для списання/прощення наявної у боржника заборгованості, не припиняє господарську діяльність боржника, не перешкоджає виконанню ним своїх наявних грошових зобов`язань, не позбавляє як фізичних, так і юридичних осіб на подальше ведення господарської діяльності із боржником та у разі порушення підприємством відповідних зобов`язань – на судовий захист.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Посилання апелянта на те, що кредиторські вимоги у справі залишаються непогашеними, не спростовують висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ліквідаційна процедура щодо ТОВ «Виробниче підприємство «Карат» триває понад 19 років. При цьому активи боржника перебувають на тимчасово окупованій території. Іншого майна боржника, за рахунок якого могло б бути здійснене задоволення вимог кредиторів, матеріали справи не містять.

За таких обставин сам по собі факт існування непогашеної заборгованості не свідчить про наявність реальної можливості досягнення мети ліквідаційної процедури та не виключає можливості застосування положень ст.90 КУзПБ за наявності встановлених судом обставин.

У даному випадку місцевим господарським судом встановлено, що єдині виявлені активи боржника знаходяться на тимчасово окупованій території, доступ до них відсутній, а відомості про наявність іншого майна, яке могло б бути включене до ліквідаційної маси, відсутні. Апеляційна скарга не містить доводів та не підтверджена доказами, які б свідчили про існування реальної можливості завершення ліквідаційної процедури та задоволення вимог кредиторів у розумний строк.

Не приймаються колегією суддів і доводи апелянта про відсутність передбачених законом підстав для закриття провадження у справі.

Так, пунктом 14 ч.1 ст.90 КУзПБ передбачено можливість закриття провадження у справі про банкрутство в інших випадках, встановлених цим Кодексом. Підхід щодо застосування зазначеної норми викладений у постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 та від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012, висновки яких були обґрунтовано враховані місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали.

Враховуючи викладене, а також правові висновки Верховного Суду щодо застосування п.14 ч.1 ст.90 КУзПБ, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі № 10/39б про банкрутство ТОВ «Виробниче підприємство «Карат».

Отже, під час апеляційного перегляду підтверджено наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та правильності застосування норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції діяв у межах наданих йому повноважень, з дотриманням вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Відтак апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Луганської області від 15.07.2026 у справі № 10/39б підлягає залишенню без змін.

Розглянувши заявлене апелянтом клопотання про процесуальне правонаступництво, колегія суддів виходить з такого.

Процесуальне правонаступництво є похідним від правонаступництва у матеріальних правовідносинах та полягає у переході процесуальних прав і обов`язків учасника справи до іншої особи у випадках, передбачених законом.

При вирішенні питання про здійснення процесуального правонаступництва суд повинен встановити наявність правового зв`язку між особою, яка вибула зі спірних правовідносин, та особою, яка заявляє про набуття відповідних прав та обов`язків.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області не є припиненим та зареєстроване за адресою: 94100, Луганська область, м. Брянка, площа Леніна, 9 не було переміщено на територію підконтрольну органам державної влади України під час проведення антитерористичної операції на території Луганської області та фактично свою діяльність не здійснює.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 9-1 від 12.05.2015 "Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.05.2015 за № 608/27053, передано частину повноважень управлінь, що знаходяться на території, яка не підконтрольна українській владі, управлінням, що знаходяться на території підконтрольній українській владі, зокрема прийняття звітності, передбаченої законодавством, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 7, 10-12, 18, 22 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486, зокрема:

- забезпечує надходження від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства;

- планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду;

- здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків, надміру сплачених страхових коштів та інших платежів і виплат, тощо.

Згідно додатку до Постанови № 9-1 до переліку управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, повноваження яких передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461), внесено Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області.

Згідно зі ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-який стадії провадження у справі.

Статтею 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто, Головне управління є фактичним та юридичним правонаступником Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області.

Враховуючи, що на час розгляду апеляційної скарги саме Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснює повноваження та реалізує права, які раніше належали Управлінню Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених ст.43 КУзПБ та ст.52 ГПК України підстав для здійснення процесуального правонаступництва у даній справі.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені апелянтом у зв`язку з переглядом справи в апеляційній інстанції, відшкодуванню не підлягають згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну кредитора у справі №10/39б задовольнити.

Замінити кредитора у справі №10/39б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Карат» з Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404 Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 21782461).

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вх. № 1621Л/1) на ухвалу господарського суду Луганської області від 15.07.2026 у справі № 10/39б залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 15.07.2026 у справі №10/39б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження до Верховного Суду встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 01.09.2026.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий

Суддя І.А. Шутенко