Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №922/2302/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Харків Справа №922/2302/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Хачатрян В.С.

секретар судового засідання Гаркуша О.Л.

за участю представників:

прокурора - Горгуль Н.В. (в залі суду) - службове посвідчення №072883 від 01.03.2023

позивача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

1-го відповідача - не з`явився

2-го відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (вх.№1513Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 про відмову в забезпеченні позову

у справі №922/2302/26 (суддя Буракова А.М., повна ухвала підписана 29.06.2026)

за позовною заявою Чугуївської окружної прокуратури Харківської області

в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації, м.Чугуїв Харківської області

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ,

до відповідачів:

1) Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, с. Старий Салтів,

2) Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області, с.Старий Салтів,

про витребування земельної ділянки та скасування її державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Прокурором подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:03:001:0042, площею 0,62 га, шляхом заборони вчинення щодо неї реєстраційних дій, відчуження, передачі у володіння чи користування, обтяження, поділу, об`єднання, зміни площі та інших характеристик, а також заборонити Старосалтівській селищній раді Чугуївського району Харківської області та іншим особам проведення на цій земельній ділянці підготовчих, будівельних, демонтажних, земельних та інших робіт, пов`язаних із пошкодженням грунтового покриву або таких, що можуть призвести до знищення чи пошкодження наявних на ній лісових насаджень.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/2302/26 відмовлено в задоволені заяви про забезпечення позову.

Прокурор не погодився з зазначеною ухвалою, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/2302/26 та задовольнити заяву заступника керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області.

Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до наступного:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність існування ризику відчуження спірної земельної ділянки, оскільки зареєстроване за Старосалтівською селищною радою право комунальної власності надає їй можливість у будь-який момент розпорядитися цією земельною ділянкою, а вимога доведення наміру власника здійснити її відчуження свідчить про застосування завищеного стандарту доказування;

- повторне відчуження спірної земельної ділянки, передача її у користування, поділ, об`єднання чи вчинення інших реєстраційних дій можуть істотно ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду та ефективне поновлення порушених інтересів держави, зокрема зумовити необхідність залучення до справи інших осіб або звернення з новим позовом;

- суд першої інстанції не врахував, що під час розгляду справи №617/1048/18 спірна земельна ділянка вже була передана у комунальну власність Старосалтівської селищної ради, що підтверджує існування ризику зміни її правового статусу під час судового розгляду;

- накладення арешту на спірну земельну ділянку безпосередньо пов`язане з предметом позову, має тимчасовий характер, спрямоване на збереження існуючого становища до вирішення спору по суті та не позбавляє відповідача володіння і користування земельною ділянкою;

- спірна земельна ділянка частково належить до земель лісогосподарського призначення, які мають спеціальний правовий режим та потребують особливої охорони, у зв`язку з чим існує необхідність збереження її фактичного стану та недопущення зміни її якісних характеристик до вирішення спору по суті;

- заборона проведення підготовчих, будівельних, демонтажних, земельних та інших робіт, які можуть призвести до пошкодження грунтового покриву або знищення чи пошкодження лісових насаджень, є, за твердженням апелянта, пов`язаною з предметом спору та співмірною заявленим позовним вимогам;

- невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до зміни правового та фактичного стану спірної земельної ділянки, ускладнити поновлення інтересів держави та нівелювати мету звернення прокурора до суду.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 витребувано матеріали справи №922/2302/26 з Господарського суду Харківської області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.

17.07.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2302/26.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 апеляційну скаргу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/2302/26 залишено без руху та встановлено строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків - десять днів з дня вручення заявникові копії даної ухвали для надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав його поновлення та доказів, які підтверджують наведені підстави.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 у справі №922/2302/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чугуївської окружної прокуратури Харківської області; встановлено строк до 18.08.2026 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 18.08.2026 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 25.08.2026.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С., в зв"язку з відпусткою судді Васильєва Є.О.

На момент розгляду апеляційної скарги відповідачі, - Старосалтівська селищна рада Чугуївського району Харківської області та Старосалтівська селищна військова адміністрація Чугуївського району Харківської області не скористались наданим ст.263 ГПК України процесуальним правом, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Хачатрян В.С., в зв"язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А.

Третя особа по справі Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" направила до суду заяву (вх.№9286 від 25.08.2026), в якій просить розглядати справу за відсутності її представника. При цьому третя особа підтримує апеляційну скаргу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області та просить її задовольнити.

В судовому засіданні 25.08.2026 приймає участь прокурор - Горгуль Н.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на скасуванні оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності інших сторін у справі в даному судовому засіданні.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про таке.

Чугуївська окружна прокуратура Харківської області звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації до Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області (перший відповідач), Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської (другий відповідач) в якому просить суд:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04399068) на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:03:001:0042, площею 0,62 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1242514963216, запис про право власності від 04.02.2020 № 35338839, внесений державним реєстратором Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Чепіженком Д.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.02.2020 № 50976626) та закриттям розділу № 1242514963216 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0042, площею 0,62 га з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї, в тому числі права комунальної власності Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04399068) на вказану земельну ділянку;

- витребувати з незаконного володіння Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04399068) на користь держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку площею 0,3720 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0042, площею 0,62 га, яка розташована на території Старосалтівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області в межах наступних координат поворотних точок: Х 5 545 021,68, Y 5 394 448.49; Х 5 545 013.38, Y 5 394 476.51; Х 5 544 979.05, Y 5 394 459.14; Х 5 544 961,94 Y 5 394 516.08; Х 5 544 922.24, Y 5 394 491.40; Х S 544 925.49, Y 5 394 479.85; Х 5 544 932.92, Y 5 394 476.46; Х 5 544 947.79, Y 5 394 449,09; Х 5 544 956.10, Y 5 394 444.60; Х 5 544 968,42, Y 5 394 437.86; Х 5 544 979.35, Y 5 394 435.71; Х 5 544 994.09, Y 5 394 437.23; Х 5 545 005.75, Y 5 394 441.30.

- судові витрати покласти на відповідача та стягнути за реквізитами Харківської обласної прокуратури.

Разом з позовною заявою прокурором було подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої він просить суд вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 6321655800:03:001:0042, площею 0,62 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1242514963216), яка зареєстрована на праві комунальної власності за Старосалтівською селищною радою Чугуївського району Харківської області, в формі заборони реєстрації прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-яких дій (в тому числі правочинів) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь - якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, частки, власника, поділу, об`єднання, та інших реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна. Також, прокурор просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони Старосалтівській селищній раді Чугуївського району Харківської області та будь-яким іншим особам, в тому числі які діють на її користь чи виконують по відношенню до неї інші зобов`язання, проводити будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні та/або інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: 6321655800:03:001:0042, площею 0,62 га, пов`язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор вказує, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29.03.2017 №4840-СГ (далі - наказ) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,62 га (кадастровий номер 6321655800:03:001:0042), для сінокосіння і випасання худоби, яка розташована поза межами населених пунктів на території Старосалтівської об`єднаної територіальної громади Вовчанського району.

На виконання наказу між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 28.04.2017 укладено договір оренди землі.

Спірна земельна ділянка знаходяться в межах лісового фонду ДП "Вовчанське лісове господарство" (квартал 23, виділи 24, 25) відповідно до планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2010 року.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 24.08.2023 у справі №617/1048/18 (яке набрало законної сили) визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 12.10.2016 №11050-СГ, визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 29.03.2017 №4840-СГ, визнано недійсним договір оренди землі від 28.04.2017, укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0042, площею 0,62 га, зобов`язано скасувати рішення про державну реєстрацію від 10.05.2017 №35097419, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди землі №20309083 від 03.05.2017 про реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номера 6321655800:03:001:0042.

Прокурор вказує, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 481157522 від 10.06.2024 право оренди земельної ділянки припинено. Разом з тим на спірну земельну ділянку 04.02.2020 зареєстровано право комунальної форми власності за Старосалтівською селищною радою Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області №9443-СГ від 19.12.2018 та №9418-СГ від 19.12.2018, акту приймання - передачі нерухомого майна б/н від 20.12.2018, рішення Старосалтівської селищної ради №2308 від 21.12.2018 (номер відомостей про речове права 35338839). Земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0042 вибула у комунальну власність на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області №9443-СГ від 19.12.2018 та №9418-СГ від 19.12.2018 всупереч вимогам земельного і лісового законодавства, оскільки в силу положень ст.ст. 20, 57, 84 Земельного кодексу України та ст.5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України. Прокурор зазначає, що існує ймовірність того, що відповідач - Старосалтівська селищна рада може в будь-який момент здійснити її відчуження на користь інших осіб, що може значно ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, прокурор також посилався на те, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за Старосалтівською селищною радою під час розгляду справи №617/1048/18, провадження у якій відкрито 20.07.2018, тоді як накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області про передачу земель у комунальну власність прийняті 19.12.2018. На думку прокурора, державна реєстрація права комунальної власності наділяє відповідача правомочностями власника та розпорядника земельної ділянки, у зв`язку з чим її подальше відчуження, передача у користування, поділ, об`єднання або вчинення інших реєстраційних дій можуть ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду, а також ефективне поновлення інтересів держави в межах одного судового провадження.

Крім того, прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка частково належить до земель лісогосподарського призначення, які мають спеціальний правовий режим та підлягають особливій охороні. З огляду на це заявник обґрунтовував необхідність збереження до вирішення спору не лише правового статусу земельної ділянки, а й її фактичного стану та природних властивостей, вказуючи, що проведення на ній підготовчих, будівельних, демонтажних, земельних та інших робіт може призвести до пошкодження ґрунтового покриву або лісових насаджень. Прокурор наголошував, що заявлені заходи безпосередньо пов`язані з предметом спору, мають тимчасовий характер, спрямовані на збереження існуючого становища до вирішення справи по суті та не призводять до невиправданого обмеження прав відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/2302/26 в задоволені заяви про забезпечення позову відмовлено.

Господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову, мотивував своє рішення тим, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення Старосалтівською селищною радою дій, які б свідчили про намір відчуження спірної земельної ділянки, а також доказів її пошкодження або знищення. Суд зазначив, що саме лише посилання на потенційну можливість відчуження відповідачем нерухомого майна та ухилення від виконання можливого судового рішення не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. За висновком місцевого господарського суду, заява прокурора не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, які б підтверджували, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів, на захист яких пред`явлено позов. Крім того, суд послався на положення статті 321 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо непорушності права власності та права мирного володіння майном.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, залежить, зокрема, від належного правового механізму, складовою якого є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований статтями 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного судового захисту та спрямований на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих дій, які можуть ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення чи ефективне поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів.

Інститут забезпечення позову спрямований, зокрема, проти можливих недобросовісних дій відповідача, який може приховати належне йому майно, розпорядитися ним чи іншим чином унеможливити подальше виконання судового рішення (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Метою вжиття заходів забезпечення позову є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, забезпечення можливості реального виконання судового рішення у разі задоволення позову, а також ефективного поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі №916/2239/22.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов може забезпечуватися, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За приписами частин 3, 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із їх вжиттям прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками судового процесу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованою підставою для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас законом не визначено вичерпного переліку доказів, які повинна надати особа під час звернення із заявою про забезпечення позову, тому їх достатність, належність, допустимість та достовірність підлягають оцінці судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета та підстав позову, змісту заявленого заходу забезпечення та обставин відповідної справи.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позовних вимог по суті не досліджується, оскільки питання їх обґрунтованості є предметом дослідження під час розгляду спору по суті та не вирішується судом при розгляді заяви про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття таких заходів, з урахуванням прав та законних інтересів, за захистом яких заявник звернувся до суду, предмета спору, характеру обмежень, що застосовуються до відповідача чи інших осіб, та їх майнових наслідків. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначила, що при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не спрямоване таке звернення на зловживання учасником справи своїми правами.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що характер спору - майновий або немайновий, як і те, чи підлягатиме судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може впливати не лише на можливість виконання майбутнього рішення, а й на ефективність захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Водночас заходи забезпечення позову мають бути безпосередньо пов`язані з предметом спору та спрямовуватися на збереження можливості ефективного захисту прав та інтересів, за захистом яких заявник звернувся до суду.

Верховний Суд у постановах від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі №915/577/22 виходив із того, що накладення арешту на майно може застосовуватися, зокрема, у спорах про визнання права чи іншого речового права на майно, витребування або передачу майна, при цьому арешт має стосуватися майна, яке належить до предмета спору.

Арешт майна як захід забезпечення позову полягає в обмеженні права розпорядження відповідним майном з метою його збереження до визначення його подальшої юридичної долі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19.

На відміну від арешту майна, спрямованого на обмеження права розпорядження ним, захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору (пункти 2, 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України) за своєю правовою природою спрямований на збереження фактичного (фізичного) стану та якісних характеристик такого предмета до вирішення справи по суті. Застосування цього заходу не пов`язується з ризиком зміни правового статусу майна чи його відчуження, а обумовлюється ризиком настання таких змін фізичного стану предмета спору, які є незворотними і здатні унеможливити ефективне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому сама по собі відсутність вчинених власником активних дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, не виключає наявності ризику зміни його правового статусу під час розгляду справи. Наявність зареєстрованого права власності передбачає можливість власника розпорядитися належним йому майном.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 виходила з того, що невчинення власником об`єкта нерухомого майна активних дій, які могли б підтверджувати намір його відчужити, саме по собі не спростовує наявності у власника можливості вільно розпорядитися таким об`єктом у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 також звернула увагу, що вимога надання доказів щодо очевидної можливості власника розпорядитися належним йому майном за відповідних обставин може свідчити про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Разом з тим наведені правові підходи не звільняють суд від необхідності в кожному конкретному випадку оцінити предмет та підстави позову, характер спірного майна, фактичні обставини справи, зміст заявлених заходів забезпечення та наслідки їх застосування або незастосування.

Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у їх вжитті перебувають у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення позову у цій справі, колегія суддів має виходити із предмета та підстав заявленого прокурором позову, характеру спірних правовідносин, правового і фактичного стану земельної ділянки, щодо якої виник спір, а також оцінити, чи існує достатньо обґрунтований ризик того, що невжиття заявлених заходів може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення чи ефективний захист та поновлення інтересів держави в межах цього судового провадження, і чи є запропоновані прокурором заходи пов`язаними з предметом спору, адекватними та співмірними.

Як установлено матеріалами справи, предметом позовних вимог прокурора у цій справі є скасування державної реєстрації права комунальної власності Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:03:001:0042, площею 0,62 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1242514963216), скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номера, а також витребування на користь держави з незаконного володіння частини цієї ділянки площею 0,3720 га. Отже, спір безпосередньо стосується правового статусу конкретного, індивідуально визначеного об`єкта нерухомого майна, у зв`язку з чим для ефективного захисту та поновлення інтересів держави в межах цього провадження суттєве значення має збереження як юридичного, так і фактичного стану цього об`єкта до вирішення спору по суті.

Матеріалами справи підтверджується, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за Старосалтівською селищною радою 04.02.2020 (номер відомостей про речове право 35338839) на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №9443-СГ та №9418-СГ від 19.12.2018, акта приймання-передачі нерухомого майна від 20.12.2018 та рішення Старосалтівської селищної ради №2308 від 21.12.2018.

За наданими прокурором матеріалами лісовпорядкування частина зазначеної ділянки перетинається з межами кварталу 23 виділів 24, 25 Старосалтівського лісництва (за інформацією ДП “Харківська державна лісовпорядна експедиція” від 21.11.2024 №770 - площею 0,3720 га, за уточненою інформацією від 02.06.2026 №275 - площею 0,3662 га), яке раніше перебувало у постійному користуванні ДП “Вовчанське лісове господарство”, а нині - філії “Слобожанський лісовий офіс” ДП “Ліси України”. Колегія суддів на цій стадії не вирішує питання про законність підстав виникнення права комунальної власності на спірну ділянку по суті, оскільки це питання є предметом розгляду спору, однак враховує наведені обставини як складову вихідного правового і фактичного стану предмета спору, що підлягає збереженню на час розгляду справи.

Колегія суддів окремо звертає увагу на обставину, яку суд першої інстанції залишив поза увагою, а саме на те, що правовий статус спірної земельної ділянки вже одного разу змінювався під час судового розгляду спору щодо цього ж об`єкта. Так, провадження у справі №617/1048/18, в межах якої згодом було визнано незаконними накази органу виконавчої влади щодо відведення цієї ж ділянки та визнано недійсним договір оренди, відкрито 20.07.2018, тоді як оспорювана прокурором передача ділянки у комунальну власність Старосалтівської селищної ради відбулася на підставі наказів, акта приймання-передачі та рішення ради, прийнятих у грудні 2018 року, - тобто протягом кількох місяців після відкриття провадження у зазначеній справі. Сама по собі ця обставина не свідчить про намір відповідача здійснити відчуження ділянки у межах цього провадження, однак підтверджує, що правовий статус саме цього об`єкта вже зазнавав змін під час судового розгляду спору за його участю, а тому ризик подібної зміни статусу ділянки у межах цієї справи не є суто гіпотетичним чи абстрактним.

Оцінюючи заявлений прокурором захід забезпечення позову у вигляді арешту спірної земельної ділянки та заборони вчинення реєстраційних і розпорядчих дій щодо неї, колегія суддів виходить з того, що об`єкт цього заходу повністю збігається з предметом спору. Наявність зареєстрованого за Старосалтівською селищною радою права комунальної власності формально наділяє її правомочностями власника та надає можливість розпоряджатися цією земельною ділянкою, а відтак - можливістю у будь-який момент вчинити щодо неї дії, які потягнуть зміну її юридичного стану, зокрема відчуження, передачу у користування, поділ, об`єднання, зміну площі чи інших характеристик або реєстрацію інших речових прав. Наявність такої можливості, з огляду на наведену вище практику Верховного Суду, не потребує окремого доведення з боку заявника як “очевидна річ”, а вимога надання доказів вчинення відповідачем конкретних підготовчих дій до відчуження є застосуванням завищеного та практично недосяжного стандарту доказування.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність ризику відчуження ділянки з тих підстав, що прокурором не надано доказів учинення відповідачем дій, які б свідчили про намір відчуження, зроблений без урахування зазначеної практики та без оцінки сукупності встановлених у справі обставин, зокрема наведеної вище обставини зміни правового статусу цієї ж ділянки під час попереднього судового розгляду.

Посилання суду першої інстанції на положення статті 321 Цивільного кодексу України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме по собі не спростовує наявності підстав для забезпечення позову. Вирішуючи питання про допустимість тимчасового обмеження правомочностей зареєстрованого власника, суд мав оцінити характер і обсяг такого обмеження, його тривалість, зв`язок із предметом спору, наслідки для відповідача та співвіднести їх із наслідками, які можуть настати у разі невжиття заходів забезпечення позову. Натомість місцевий господарський суд, пославшись на непорушність права власності та право мирного володіння майном, відповідного балансу інтересів не здійснив та не встановив, у чому саме полягає непропорційність заявлених прокурором тимчасових обмежень.

Вирішуючи питання про співмірність цього заходу, колегія суддів враховує, що арешт має тимчасовий характер, дія якого обмежена періодом розгляду справи, не вирішує спір по суті, не припиняє права власності відповідача та не передбачає передачі ділянки державі до ухвалення рішення у справі, а лише унеможливлює вчинення дій, які можуть змінити її юридичний стан.

Відповідачі не навели і не надали доказів на підтвердження настання для них будь-яких негативних майнових наслідків від застосування цього заходу. За таких обставин накладення арешту на спірну земельну ділянку є заходом, безпосередньо пов`язаним з предметом спору, адекватним меті, з якою його заявлено, та співмірним із заявленими позовними вимогами.

Щодо заявленого прокурором заходу забезпечення позову у вигляді заборони проведення підготовчих, будівельних, демонтажних, земельних та інших робіт, пов`язаних із пошкодженням ґрунтового покриву спірної ділянки або здатних призвести до знищення чи пошкодження наявних на ній лісових насаджень, колегія суддів зазначає, що правова природа цього заходу відмінна від арешту і не пов`язана з ризиком зміни юридичного стану ділянки чи її відчуження. Оскільки частина спірної ділянки, за матеріалами справи, належить до земель лісогосподарського призначення, а позов прокурора спрямований на повернення цієї ділянки державі із збереженням її природних властивостей, проведення на ній робіт, здатних пошкодити ґрунтовий покрив чи лісові насадження, може призвести до зміни фактичного стану предмета спору, у тому числі такої, що матиме незворотний характер.

З огляду на превентивний характер заходів забезпечення позову, відсутність доказів на підтвердження того, що пошкодження ділянки чи знищення насаджень на ній уже фактично відбулося, як про це зазначив суд першої інстанції, не є підставою для відмови у застосуванні цього заходу, оскільки саме призначенням забезпечення позову є попередження настання таких наслідків, а не реагування на наслідки, що вже настали.

Оцінюючи співмірність цього заходу, колегія суддів враховує, що прокурор не просить заборонити будь-яку діяльність на спірній ділянці, а лише ті роботи, які пов`язані з пошкодженням її ґрунтового покриву або можуть призвести до знищення чи пошкодження наявних на ній лісових насаджень, тобто захід є предметно обмеженим і відповідає меті збереження фактичного стану спірного об`єкта до вирішення справи по суті. Колегія суддів також враховує, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України” - підтримала апеляційну скаргу прокурора, а відповідачі заперечень щодо застосування цього заходу забезпечення позову не подали.

Порівнюючи наслідки вжиття та невжиття обох заявлених заходів забезпечення позову, колегія суддів зазначає, що їх застосування призводить лише до тимчасового обмеження права розпорядження спірною ділянкою та проведення на ній визначених видів робіт, тоді як їх невжиття створює реальний ризик зміни юридичного або фактичного стану предмета спору, залучення до участі у справі нових осіб, права та інтереси яких можуть бути пов`язані з цим майном, а також необхідності повторного звернення до суду за захистом порушених інтересів держави. За таких обставин заявлені заходи забезпечення позову не виходять за межі необхідного для збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті.

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви прокурора, обмежився оцінкою відсутності доказів учинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на відчуження спірної ділянки, та доказів фактично завданого їй пошкодження, застосувавши до цього завищений стандарт доказування; не врахував установлену обставину зміни правового статусу цієї ж ділянки під час попереднього судового розгляду справи №617/1048/18; не оцінив ризик ускладнення ефективного захисту та поновлення інтересів держави в межах одного судового провадження; не дослідив окремо зв`язок кожного із двох заявлених заходів забезпечення позову з предметом спору, залишивши поза увагою відмінну правову природу арешту та заборони проведення робіт; не здійснив оцінки співмірності заявлених заходів та балансу негативних наслідків їх вжиття і невжиття; та передчасно послався на статтю 321 Цивільного кодексу України і статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як на підставу відмови, фактично визнавши обґрунтованим право власності відповідача до вирішення спору про законність підстав його виникнення по суті.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що сукупність установлених у справі обставин дає достатньо обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених інтересів держави в межах цього судового провадження, а самі заходи безпосередньо пов`язані з предметом спору, адекватні меті, з якою вони заявлені, та співмірні із заявленими позовними вимогами.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому ухвала Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/2302/26 підлягає скасуванню, як така, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, а заява Чугуївської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову (вх.№15644/26 від 26.06.2026) підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 у справі №922/2302/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву Чугуївської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову (вх.№15644/26 від 26.06.2026) задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 6321655800:03:001:0042, площею 0,62 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1242514963216), яка зареєстрована на праві комунальної власності за Старосалтівською селищною радою Чугуївського району Харківської області, в формі заборони реєстрації прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-яких дій (в тому числі правочинів) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, частки, власника, поділу, об`єднання, та інших реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна;

- накладення заборони Старосалтівській селищній раді Чугуївського району Харківської області та будь-яким іншим особам, в тому числі які діють на її користь чи виконують по відношенню до неї інші зобов`язання, проводити будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні та/або інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: 6321655800:03:001:0042, площею 0,62 га, пов`язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень.

Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 31.08.2026.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя В.С. Хачатрян