Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №922/3794/25 — Східний апеляційний господарський суд

Суд: Східний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: неплатоспроможність фізичної особи

Дата: 18 серпня 2026 р.

Справа: №922/3794/25

Суддя: Плахов Олексій Вікторович

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/3794/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

від апелянта - Тарантаєв І.А. - на підставі ордеру серії АН №1860419 від 03.08.2026;

від боржника - Грабовий О.А.- на підставі ордеру серії АВ №1250933 від 20.11.2025;

від кредитора - АТ "Креді Агріколь Банк" - Чорна С.П. - на підставі довіреності від 19.08.2025 №16200/153;

керуючого реструктуризацією боржника - арбітражного керуючого Ковалко Г.І. - на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 13.05.2013 №932

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Харків, (вх.№1555 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25 (суддя Аюпова Р.М., постановлену в м. Харків, дата складення повного тексту - 18.06.2026)

за заявою ОСОБА_2 , м.Харків,

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до приписів статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на наявність кредиторської заборгованість на загальну суму 4353342,97грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2025 у справі №922/3794/25 повернуто ОСОБА_2 заяву про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність (вх. № 3794/25) - без розгляду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 10.11.2025 у справі №922/3794/25; справу №922/3794/25 направлено до господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області (підготовче засідання) від 18.02.2026 у справі №922/3794/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Ковалко Галину Іванівну; заборонено фізичній особі ОСОБА_2 відчужувати майно; встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 27.03.2026 для подачі до суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду; встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 06.04.2026 для підготовки та подання до суду плану реструктуризації боргів боржника, призначено попереднє засідання суду.

19.02.2026 оприлюднено на офіційному веб-сайті оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .

Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 до господарського суду Харківської області надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника від АТ "Сенс Банк" (вх.№ 5416 від 05.03.2026), АТ "Креді Агріколь Банк" (вх.№ 5780 від 10.03.2026), АТ "КБ "Приватбанк" (вх.№ 6035 від 12.03.2026).

23.03.2026 керуючим реструктуризацією подано до господарського суду Харківської області повідомлення про розгляд вимог кредиторів до яких долучені відповідні докази їх направлення кредиторам.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2026 у справі №922/3794/25 задоволено заяву АТ "Сенс Банк" з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_2 (вх. № 5416); визнано грошові вимоги АТ "Сенс Банк" до боржника - ОСОБА_2 у справі №922/3794/25 у розмірі: 145715,11грн. вимоги, що підлягають включенню до другої черги реєстру кредиторів; 5324,80грн. сума сплаченого судового збору (черговість задоволення - позачергово).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2026 у справі №922/3794/25 задоволено заяву АТ "КБ "Приватбанк" з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_2 (вх. № 6035); визнано грошові вимоги АТ "КБ "Приватбанк" до боржника - ОСОБА_2 у справі №922/3794/25 у розмірі 205716,58грн., з яких: 200391,78грн. вимоги, що підлягають включенню до другої черги реєстру кредиторів; 5324,80грн. сума сплаченого судового збору (черговість задоволення - позачергово).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі №922/3794/25 частково задоволено заяву Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (вх.№ 5780 від 10.06.2026) з грошовими вимогами до боржника; визнано грошові вимоги АТ "Креді Агріколь Банк" до боржника в розмірі 1683548,41грн. основного боргу (2 черга задоволення вимог кредиторів), 5324,80грн. витрат зі сплати судового збору (позачергово); визнано грошові вимоги АТ "Креді Агріколь Банк" в сумі 358219,71грн., які забезпечені заставою майна боржника відповідно до комплексного договору (кредиту та застави) №3/3280496 від 27.03.2020, які підлягають включенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як і відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно із Комплексним договором (кредиту та застави) №3/3280496 від 27.03.2020; відхилено грошові вимоги АТ "Креді Агріколь Банк" в сумі 927796,33грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25 до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 включено визнані судом вимоги, а саме:

- Акціонерного товариства "Сенс Банк" у розмірі: 145715,11грн. (друга черги реєстру кредиторів); 5324,80грн. сума сплаченого судового збору (позачергово),

- Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” у розмірі 205716,58грн., з яких: 200391,78грн. (друга черга реєстру кредиторів); 5324,80грн. сума сплаченого судового збору (позачергово).

- Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" у розмірі 1683548,41грн. основного боргу (2 черга задоволення вимог кредиторів), 5324,80грн. витрат зі сплати судового збору (позачергово).

Окремо до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 внесено вимоги Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" в сумі 358219,71грн., які забезпечені заставою майна боржника відповідно до Комплексного договору (кредиту та застави) №3/3280496 від 27.03.2020.

Окремо до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 внесено відомості про майно боржника, яке є предметом застави Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" відповідно до Комплексного договору (кредиту та застави) №3/3280496 від 27.03.2020, а саме:

- транспортний засіб марки DS 7 Crossback, 2019 р.в., номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 вартістю 1 023 000,00 грн.

Окремо до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 внесено відомості про майно боржника згідно Державного реєстру речових прав, яке є предметом іпотеки ОСОБА_1 відповідно до договору іпотеки серія та номер 710 виданий 15.07.2019, видавник приватний нотаріус ХМНО Саврасова І.О. в забезпечення виконання договору позики № 1-7/19 від 15.07.2019 на суму 650000,00грн., а саме:

- квартира 2-кімнатна загальною площею 45,3 кв.м, житлова площа 27,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Відхилено вимоги Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" в сумі 927796,33грн.

Ухвалено вимоги кредиторів, заявлені після спливу строку, встановлено ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, розглядаються судом у порядку черговості їх отримання та задовольняються в порядку черговості, встановленої ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства; зобов`язано керуючого реструктуризацією включити визнані вимоги кредиторів до реєстру вимог кредиторів відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, включити витрати кредитора зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, повідомити кредитора про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення відповідно до вимог ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, збори кредиторів мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали. На збори кредиторів керуючому реструктуризації подати звіт про результати перевірки декларації про майновий стан боржника для розгляду.

Ухвалено зборам кредиторів розглянути звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; розглянути проект плану реструктуризації боргів боржника; прийняти рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність; зобов`язано керуючого реструктуризацією надати рішення зборів кредиторів, прийняте відповідно до вимог ч. 8 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства та оформлене протоколом; призначено судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

ОСОБА_1 з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25 в частині визначення розміру кредиторських вимог заставного кредитора ОСОБА_1 на суму 650000,00грн., а саме: окремо до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 підлягають внесенню відомості про майно боржника згідно Державного реєстру речових прав, яке є предметом іпотеки ОСОБА_1 відповідно до договору іпотеки серія та номер 710 виданий 15.07.2019, видавник приватний нотаріус ХМНО Саврасова І.O. в забезпечення виконання договору позики № 1-7/19 від 15.07.2019 на суму 650000,00 грн., а саме: квартира 2-кімнатна загальною площею 45,3 кв.м,, житлова площа 27,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Прийняти нове рішення в частині перерахунку розміру кредиторських вимог заставного кредитора ОСОБА_1 в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на 18.02.2026 (дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у справі №922/3794/25, зазначивши: окремо до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 підлягають внесенню відомості про майно боржника згідно Державного реєстру речових прав, яке є предметом іпотеки ОСОБА_1 відповідно до договору іпотеки серія та номер 710 виданий 15.07.2019, видавник приватний нотаріус ХМНО Саврасова I.O. в забезпечення виконання договору позики №1-7/19 від 15.07.2019 на суму 1081442,50грн., а саме: квартира 2-кімнатна загальною площею 45,3 кв.м, житлова площа 27,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала в частині визначення розміру кредиторських вимог заставного кредитора на суму 650000,00грн. підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення у відповідній частині з огляду на те, що відповідно до пункту 1 договору позики № 1-7/19 від 15.07.2019, скаржник передав, а боржник - ОСОБА_2 прийняв у власність 650000,00грн. (надалі - позика), що станом на 15.07.2019 за ринковим курсом складає суму, еквівалентну 25000,00 доларів США.

Відповідно до пункту 1 іпотечного договору номер 710 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І. Ю. 15.07.2019 цей договір забезпечує виконання зобов`язання, що випливає з умов договору позики грошей № 1-7/19 від 15.07.2019, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (в простій письмовій формі), відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 до 15.01.2022 позичені гроші в гривні, сума яких буде складати еквівалент 25000,00 доларів США на момент повернення позики за комерційним курсом.

При цьому, відповідно до пункту 2.1. договору позики № 1-7/19 від 15.07.2019, позика повертається у гривнях в сумі, що еквівалентно 25000,00 доларів США на день повернення за ринковим курсом, або на вимогу позикодавця безпосередньо у доларах США.

Отже, з аналізу змісту зазначених вище договорів випливає, що боржник був зобов`язаний повернути позичені кошти в гривні, сума яких буде складати еквівалент 25000,00 доларів США на момент повернення позики за комерційним курсом.

Проте, як стверджує апелянт, всупереч зазначеному, місцевим господарським судом під час дослідження договору позики №1-7/19 від 15.07.2019 та іпотечного договору номер 710 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І.Ю. 15.07.2019 не дослідив умови вказаних договорів та дійшов хибного висновку щодо розміру заборгованості ОСОБА_3 , яка на думку суду складає 650000,00грн.

Натомість, за твердженням скаржника, заборгованість боржника за договором позики №1-7/19 від 15.07.2019, з урахуванням пункту 1 іпотечного договору номер 710 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І. 0. 15.07.2019 потрібно розраховувати, як гроші в гривні, сума яких буде складати еквівалент 25000,00 доларів США на момент повернення позики за комерційним курсом, що узгоджується з абзацом 4 частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, якою встановлено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області (підготовче засідання) від 18.02.2026 у справі №922/3794/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .

Отже, з урахуванням положень абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, та ухвали господарського суду Харківської області (підготовче засідання) від 18.02.2026 у даній справі №922/3794/25 під час визначення судом розміру кредиторських вимог скаржника, як забезпеченого кредитора, що виникли на підставі невиконання договору позики №1-7/19 від 15.07.2019, місцевий господарський суд був зобов`язаний визначити розмір зобов`язання в національній валюті за курсом встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, тобто станом на 18.02.2026.

Так, відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют на дату 18.02.2026, який міститься на сайті Національного банку України 1 долар США = 43,2577 грн.

Таким чином, розмір зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , яке виникло на підставі невиконання договору позики №1-7/19 від 15.07.2019 визначається в сумі 1081442,50грн.

Проте, всупереч абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, усталеної судової практики Верховного Суду, суд першої інстанції визначив розмір кредиторських вимог в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України станом на 15.07.2019 (дата укладення договором позики №1-7/19), а не на 18.02.2026 (дата відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у даній справі).

На підтвердження викладених в апеляційній скарзі обставин, скаржником додано до скарги копії наступних документів, в тому числі: копію договору позики №1-7/19 від 15.07.2019, який як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали був відсутній в матеріалах справи, суд першої інстанції не надавав йому оцінку. Отже, з урахуванням наведеного, вказаний документ розцінюється судовою колегією як додатковий доказ наданий скаржником на стадії апеляційного перегляду даної справи.

За приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів.

Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом у постановах: від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 21.01.2021 у справі №908/3359/19 від 27.04.2023 у справі №927/738/19).

Враховуючи вищевикладене, апеляційним господарським судом зазначений документ не розглядається та не приймається до уваги в якості додаткового доказу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/3794/25; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

23.07.2026 матеріали справи №922/3794/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25; встановлено учасникам провадження у справі про банкрутство строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено учасникам провадження у справі про банкрутство строк для подання заяв і клопотань - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 12.08.2026 об 11:30 годині.

30.07.2026 кредитором - АТ "Креді Агріколь Банк" подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№8420), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвалу господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 оголошено в судовому засіданні перерву до 19.08.2026 о 13:45 год.; ухвалено викликати в судове засідання учасників апеляційного провадження (боржника та апелянта), а також керуючого реструктуризацією боржника - арбітражного керуючого Ковалко Галину Іванівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 13.05.2013 №932). Явку визнати обов`язковою; ухвалено боржнику - ОСОБА_2 та апелянту - ОСОБА_1 надати для огляду в судовому засіданні 19.08.2026 наступні документи: оригінал договору позики від 15.07.2019 №1-7/19 укладеного між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 ; оригінал додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору позики від 15.07.2019 №1-7/19; оригінал додаткової угоди №2 від 14.01.2022 до договору позики від 15.07.2019 №1-7/19.

17.08.2026 апелянтом на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 подано до апеляційного господарського суду для огляду в судовому засіданні оригінал договору позики від 15.07.2019 №1-7/19 укладений між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 (вх.№8947).

18.08.2026 керуючим реструктуризацією боржника - арбітражним керуючим Ковалк.о Г.І. подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9055), в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25 в частині визначення розміру кредиторських вимог заставного кредитора ОСОБА_1 на суму 650000,00грн. та прийняти в цій частині нове рішення шляхом перерахування розміру вимог заставного кредитора ОСОБА_1 в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність 18.02.2026 та становить 1081442,50грн.

19.08.2026 кредитором - АТ "Креді Агріколь Банк" подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№9096).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.08.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25 в частині визначення розміру кредиторських вимог заставного кредитора ОСОБА_1 на суму 650000,00грн., а саме: окремо до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 підлягають внесенню відомості про майно боржника згідно Державного реєстру речових прав, яке є предметом іпотеки ОСОБА_1 відповідно до договору іпотеки серія та номер 710 виданий 15.07.2019, видавник приватний нотаріус ХМНО Саврасова І.O. в забезпечення виконання договору позики №1-7/19 від 15.07.2019 на суму 650000,00грн., а саме: квартира 2-кімнатна загальною площею 45,3 кв.м,, житлова площа 27,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник боржника та керуючий реструктуризацією боржника - арбітражний керуючий Ковалко Г.І. також підтримали вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , просили задовольнити її в повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні судом апеляційної інстанції було оглянуто наданий апелянтом оригінал договору позики від 15.07.2019 №1-7/19 укладений між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2

Змістовних пояснень щодо невиконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 в частині надання оригіналів додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору позики від 15.07.2019 №1-7/19 та додаткової угоди №2 від 14.01.2022 до договору позики від 15.07.2019 №1-7/19 представниками апелянта та боржника надано не було.

Представник кредитора - АТ "Креді Агріколь Банк" заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, інші учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2025 ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до приписів статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на наявність кредиторської заборгованість на загальну суму 4353342,97грн. (т.1 а.с.1-7).

- транспортний засіб марки DS 7 Crossback, 2019р.в., номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 вартістю 1023000,00грн.

- квартира 2-кімнатна загальною площею 45,3 кв.м, житлова площа 27,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Відхилено вимоги Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" в сумі 927796,33грн.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд ухвали господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25 виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , а саме: в частині внесення судом окремо до реєстру вимог кредиторів відомостей про майно боржника фізичної особи ОСОБА_2 , яке згідно Державного реєстру речових прав, є предметом іпотеки ОСОБА_1 відповідно до договору іпотеки серія та номер 710 виданий 15.07.2019, видавник приватний нотаріус ХМНО Саврасова І.О. в забезпечення виконання договору позики № 1-7/19 від 15.07.2019 на суму 650000,00грн., а саме: квартира 2-кімнатна загальною площею 45,3 кв.м, житлова площа 27,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи зі змісту апеляційної скарги, скаржник, як заставний кредитор не погоджується з розміром кредиторських вимог окремо внесених до реєстру вимог кредиторів, з посиланням на те, що всупереч абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, та усталеної судової практики Верховного Суду, суд першої інстанції визначив розмір кредиторських вимог в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України станом на 15.07.2019 (дата укладення договором позики №1-7/19), а не на 18.02.2026 (дата відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у даній справі).

Відповідно до частини 1 статті 2 та частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначається статтею 122 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої цей порядок аналогічний до відповідного порядку, встановленого статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства для справ про банкрутство юридичних осіб, за змістом частини першої якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною шостою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до положення частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, в тому числі, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.

Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з частиною 3 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

За визначенням, наведеним у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

В силу приписів частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим (частина друга статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах 30-денного строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Крім того, розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (частина восьма статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

З аналізу наведених приписів Кодексу України з процедур банкрутство вбачається, що законодавець не встановив обов`язку забезпеченого кредитора подати заяву про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, для їх задоволення у справі про банкрутство, проте передбачив для забезпеченого кредитора можливість подати таку заяву стосовно забезпечених вимог, а також право на заявлення грошових вимог, які незабезпечені заставою або за відмови від забезпечення, що у цих двох випадках мають бути заявлені кредитором та розглянуті судом за загальними правилами для конкурсних або поточних вимог до боржника.

Водночас, у разі подання такої заяви забезпеченим кредитором саме ухвала про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, є підставою для внесення остаточних відомостей щодо розміру цих вимог та предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів боржника, адже за змістом абзаців 4, 5 частини шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства спеціальний закон, за загальним правилом, пов`язує внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів саме з ухвалою про визнання (повністю або частково) вимог кредиторів за результатами розгляду їх заяв. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19.

Системний аналіз норм статті 572 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що законодавець при конструюванні відповідних правових норм так чи інакше текстуально використовує поняття "переважність права заставодавця (іпотекодавця) перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок заставного (іпотечного) майна".

Отже, сутність застави (іпотеки) полягає не лише в тому, щоб забезпечити основне зобов`язання в повному обсязі, а в тому, що правом застави (іпотеки) є право на чужу річ, яке належить кредитору в забезпечення його права вимоги за зобов`язанням і яке виявляється в можливості переважного (порівняно з іншими кредиторами) задоволення із цінності цієї речі.

Таке переважне право також закріплено в частині шостій статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, якою встановлено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов`язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою), з урахуванням чого норми Кодексу України з процедур банкрутства щодо забезпечених кредиторів слід застосовувати з огляду на відповідні суміжні норми законодавства про заставу (іпотеку).

Тому визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, в тому числі статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, Законів України "Про заставу", "Про іпотеку" (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17).

З матеріалів справи вбачається, що заявник ( ОСОБА_2 ) в заяві про неплатоспроможність зазначав про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 в розмірі 35000,00грн. доларів США, що еквівалентно 1464172,50грн. за договором позики від 15.07.2019 №1-7/19 (з урахуванням додаткових угод до нього) (т.1 а.с.1-7).

Боржник зазначав, що 15.07.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1-7/19 за умовами якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі, 650000,00грн., що еквівалентно 25000,00 доларів США. Строк виконання основного зобов`язання 15.01.2022.

В забезпечення виконання основного зобов`язання між сторонами було укладено іпотечний договір від 15.07.2019, відповідно до умов якого ОСОБА_2 , як іпотекодавець надав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру загальною площею 45,3 кв.м, житловою площею 27,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта державна реєстрація іпотеки (номер запису: 32398133) відбулась 15.07.2019 на підставі іпотечного договору серія та номер 710 від 15.07.2025.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 до договору позики № 17-1/19 від 15.07.2019 позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику готівкою в строк до 31.12.2027.

Пунктом 1 додаткової угоди №2 від 14.01.2022 до договору позики № 17-1/19 від 15.07.2019 сторонами було збільшено розмір позики на 280000,00грн., що станом на 14.01.2022 за ринковим курсом складає суму, еквіваленту 10000,00 доларів США. Таким чином загальна сума за договору позики № 17-1/19 від 15.07.2019 складає 980000,00грн., що за ринковим курсом складає 35000,00 доларів США.

Пунктом 2 додаткової угоди №2 від 14.01.2022 до договору позики № 17-1/19 від 15.07.2019 сторони погодили викласти пункту 2 договору позики № 17-1/19 від 15.07.2019 в наступній редакції: "позику еквівалентом 10000,00 доларів США позичальник зобов`язується повернути позикодавцю готівкою у строк до 01.04.2022. позику еквівалентом 25000,00грн. доларів США позичальник зобов`язується повернути позикодавцю готівкою у строк до 01.08.2022

Отже, станом на момент звернення з заявою про неплатоспроможність розмір заборгованості за договором позики №1-7/19 від 15.07.2019 становить 35000,00 доларів США, що еквівалентно (курс НБУ на 23.06.2025 = 41,8335 грн.) 1464172,50грн.

На підтвердження вказаних обставин боржником було додано до заяви про неплатоспроможність, в тому числі наступні документи: копію іпотечного договору від 15.07.2019, Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.04.2025 №422646460, копію додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору позики від 15.07.2019 №1-7/19, копію додаткової угоди №2 від 14.01.2022 до договору позики від 15.07.2019 №1-7/19, конкретизований список кредиторів з зазначенням суми грошових вимог кредиторів (т.1 а.с.152-153, 154, 155-156, 203).

23.03.2026 керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Ковалко Г.І. було подано до господарського суду Харківської області повідомлення про розгляд вимог кредиторів (т.2 а.с.88-89), в якому серед іншого зазначено, що керуючим реструктуризацією встановлено, що 15.07.2025 ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), та гр. ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , уклали іпотечний договір за умовами якого іпотекодавець надає в іпотеку належну йому на праві власності квартиру, загальною площею 45,3 кв. м., житловою площею 27,4 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 : Реєстраційний номер №1865954463101.Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 47784951 від 15.07.2019, правочин, в якому встановлено основне зобов`язання:

- договір позики, серія та номер: 1-7/19, виданий 15.07.2019, видавник: ОСОБА_2 / ОСОБА_4 ;

- додатковий договір №1 від 14.01.2022 до договору позики №1-7/19 від 12.07.2019, на додаток до позики 650000,00грн. (надалі - позика), що станом на 12.07.2019 за ринковим курсом складає суму, еквіваленту 25000,00 доларів США, відповідно до умов якого позикодавець передає, а позичальник приймає у власність 280000,00грн., що станом на 14.01.2022 за ринковим курсом складає суму, еквіваленту 10000,00 доларів США.

Таким чином загальна сума позики за договором позики №1-7/19 від 12.07.2019 станом на 14.01.2022 складає 980000,00грн., що за ринковим курсом складає суму, еквівалентну 35000,00 доларів США

- додаткова угода № 1 до договору позики №1-7/19 від 12.07.2019 про продовження строків до 13.12.2027.

Отже, заборгованість перед кредитором ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 забезпечена об`єктом нерухомого майна 2-кімнатною квартирою, загальна площа (кв.м): 45.3, житлова площа (кв.м): 27.4, за адресою: АДРЕСА_1 та становить 35000 доларів США, що становить (курс НБУ 43,2577грн.) станом на дату порушення справи 18.02.2026 становить 1514019,00грн.

До вказаного вище повідомлення про розгляд вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією було додано в тому числі: Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.03.2026 №468268099, копію іпотечного договору від 15.07.2019, копію додаткової угоди №1 від 14.01.2022 до договору позики від 12.07.2019 №1-7/19, копію додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору позики від 12.07.2019 №1-7/19 (т.2 а.с.105, 106-107, 108).

Судова колегія повторно наголошує на тому, що відповідно до частини 6 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

З набранням Кодексом України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, які виникли за зобов`язаннями, що повністю (частково) забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, включаються до реєстру вимог кредиторів окремо, виходячи з обсягу забезпечення таких вимог, що визначається виходячи з тих доказів, які досліджуються у справі та волевиявлення заставного кредитора щодо повної або часткової відмови від забезпечення. Якщо конкурсний кредитор надає докази того, що його забезпечені вимоги охоплюються вартістю заставного майна, визначеною на момент укладення договору застави, а боржник не надає інших доказів щодо ринкової вартості такого майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору застави, оскільки своїм волевиявленням забезпечений кредитор обмежив своє право на забезпечення за рахунок предмета застави інших своїх вимог. Вимоги конкурсного кредитора, які не охоплюються вартістю заставного майна за волевиявленням кредитора, включаються до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості залежно від правової природи таких кредиторських вимог (вимоги за основним боргом, штрафними санкціями, судові витрати тощо).

Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора не заперечує застосування положень цивільного законодавства щодо визначення загального розміру вимог заставного кредитора, виходячи з розміру його зобов`язань за укладеним договором застави та розміру заборгованості за кредитним договором, однак надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог четвертої черги чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо вартості предмета застави та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16).

При цьому, колегія суддів зауважує, що ані боржником до заяви про неплатоспроможність, ані керуючим реструктуризацією боржника до повідомлення про розгляд вимог кредиторів не було додано договору позики від 15.07.2019 №1-7/19 укладеного між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 .

Отже, станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали договір позики від 15.07.2019 №1-7/19 був відсутній в матеріалах справи, та відповідно господарським судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було встановлено наявність відповідного грошового зобов`язання боржника забезпеченого заставою його майна на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Зважаючи на те, що боржником не було надано інших доказів щодо вартості заставного майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, а заставний кредитор не звертався до суду з відповідною заявою про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, вимоги вказаного кредитора мають бути включені до реєстру, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору іпотеки.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.07.2019 між ОСОБА_2 (надалі - іпотекодавець) та ОСОБА_1 (надалі - іпотекодержатель, кредитор) було укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І.О., реєстровий номер 710 (т.1 а.с.152 надалі - договір іпотеки), відповідно до умов якого цей договір забезпечує виконання зобов?язання, що випливає з умов договору позики грошей №1-7/19 від 15.07.2019, надалі - "основне зобов?язання", укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (в простій письмовій формі, за умовами якого, ОСОБА_2 зобов?язується повернути ОСОБА_1 , до 15.01.2022, позичені гроші у гривні, сума яких буде складати еквівалент 25000,00 доларів США на момент повернення позики за комерційним курсом (пункт 1 договору іпотеки).

Відповідно до пункту 2 договору іпотеки, в забезпечення виконання основного зобов`язання, сторони уклали іпотечний договір за умовами якого іпотекодавець надає в іпотеку належну йому на праві власності квартиру, загальною площею 45,3 кв. м., житловою площею 27,4 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надалі "предмет іпотеки".

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору дарування квартири, посвідченого Курас С.О., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 09.10.2004 за реєстровим №4690, зареєстрованим 05.01.2005 Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", реєстраційний номер: 7773355, номер запису: 56291 в книзі: 1. Право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.07.2019 року, номер запису про право власності: 32271869, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1865954463101.

Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 650000,00грн. (пункт 3 договору іпотеки).

Таким чином, сторони погодили, що заставна вартість предмета іпотеки на дату укладення договору визначена в розмірі 650000,00грн., якої в контексті умов вказаного договору достатньо для забезпечення всіх зобов`язань за договором позики.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, за результатами аналізу умов договору іпотеки, в частині узгодженої сторонами договірної вартості предмета застави, колегія суддів зазначає, що за основу приймається фактично вказана його вартість, яка визначена в національній валюті у відповідному пункті договору, тобто в сумі 650000,00грн.

Частиною 1 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства, керуючий реструктуризацією зобов`язаний вести реєстр вимог кредиторів, вимоги до форми та порядку ведення якого згідно з частиною 1 статті 3 КУзПБ визначає державний орган з питань банкрутства, тобто Міністерство юстиції України.

Так, порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) (далі - Реєстр) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність) визначають Вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджені наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №2778/5 (надалі - Вимоги).

Отже, ведення та внесення змін до реєстру вимог кредиторів арбітражними керуючими (керуючими санацією, ліквідаторами) здійснюється відповідно до положень КУзПБ з урахуванням положень, передбачених Вимогами.

Аналіз пунктів 1-6 розділу І Вимог дає підстави для висновку про те, що реєстр вимог кредиторів - це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги, яка ведеться державною мовою, в електронному вигляді за встановленою формою, підтримання якої в актуальному стані покладено на арбітражного керуючого та боржника, та доступ до якої мають конкурсні та забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури погашення боргів боржника) згідно з Порядком функціонування автоматизованої системи "Банкрутство та неплатоспроможність", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 №594/5.

Арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо) (пункт 1 розділу ІІІ Вимог).

За змістом пунктів 1, 3, 5 розділу ІІ Вимог реєстр складається з опису інформації щодо справи про банкрутство (неплатоспроможність) та трьох розділів. До Реєстру окремо вносяться відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (додаток 2) (далі - Відомості про майно).

Розділ І Реєстру "Відомості про кредиторів" містить відомості про: найменування або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) кожного кредитора; відомості про кожного кредитора; вид кожної вимоги; дату та підставу внесення кожної вимоги кредитора до Реєстру; розмір визнаних господарським судом вимог кожного кредитора; ознаку кредитора; черговість задоволення кожної вимоги кредитора тощо. Розділ III Реєстру "Вимоги, які задовольняються позачергово" містить відомості, в тому числі, про: вид вимоги; найменування або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) кожного кредитора; загальну суму коштів, належних до виплати, за кожним видом вимоги.

До Відомостей про майно вноситься інформація згідно із заявами забезпечених кредиторів (за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника), а також згідно з відповідним державним реєстром. Зокрема, до Відомостей про майно вноситься інформація про: найменування або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) кредитора; підставу виникнення застави; розмір забезпеченого зобов`язання. За відсутності вимог забезпечених кредиторів до боржника Відомості про майно не заповнюються (пункт 6 розділу ІІ, пункт 12 розділу ІІІ Вимог).

Відповідно до наявних в матеріалах справи Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.04.2025 №422646460, від 15.03.2026 №468268099, від 17.06.2026 №482154820 (т.1 а.с.154, т.2 а.с.105, т.3 а.с.49), боржник - ОСОБА_2 є власником квартири 2-кімнатна загальною площею 45,3 кв.м, житлова площа 27,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1865954463101, яке перебуває в іпотеці ОСОБА_1 відповідно до договору іпотеки серія та номер 710 виданий 15.07.2019 видавник приватний нотаріус ХМНО Саврасова І.О. в забезпечення виконання договору позики № 1-7/19 від 15.07.2019 на суму 650000,00грн.

Таким чином, інформація про обтяження (іпотеку) за відсутності відповідної заяви забезпеченого кредитора, була розглянута керуючим реструктуризацією майна боржника за наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформацією.

Окрім викладеного, судова колегія зазначає, що аналіз норм Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що в процедурі реструктуризації боргів боржника на стадії формування реєстру кредиторів не передбачено будь-якої оцінки майна для визначення його вартості. Відповідно до частини восьмої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства керуючий реструктуризацією майна боржника зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Відповідно до частини 8 статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства, продаж майна банкрута здійснюється відповідно до умов та в порядку, визначених цим Кодексом для юридичних осіб.

Лише у процедурі погашення боргів боржника до повноважень керуючого реалізацією майна відноситься: визначення початкової вартості майна банкрута (частина 2 статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства); визначення початкової вартості продажу майна банкрута (частина перша статті 63 Кодексу України з процедур банкрутства); визначення початкової ціни як однієї з умов продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення) (частини перша, друга статті 75 Кодексу України з процедур банкрутства).

Системний аналіз абзацу третього частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" дає підстави для висновку, що кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації.

При цьому згідно частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Як було зазначено вище, господарським судом першої інстанції в ухвалі попереднього засідання було визначено розмір та перелік визнаних господарським судом вимог кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів.

В тому числі, оскаржуваною ухвалою господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25 окремо внесено до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 відомості про майно боржника згідно Державного реєстру речових прав, яке є предметом іпотеки ОСОБА_1 відповідно до договору іпотеки серія та номер 710 виданий 15.07.2019, видавник приватний нотаріус ХМНО Саврасова І.О. в забезпечення виконання договору позики № 1-7/19 від 15.07.2019 на суму 650000,00 грн., а саме: квартира 2-кімнатна загальною площею 45,3 кв.м, житлова площа 27,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (абзац 4 оскаржуваної ухвали) (т.3 а.с.55-60).

Колегія суддів звертає увагу на те, що необхідно розмежовувати дії щодо визначення вартості заставного майна боржника та щодо визначення розміру кредиторських вимог, оскільки такі дії є різними за своєю суттю та наслідками як для боржника, так і для кредиторів. При цьому Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент реалізації заставного (іпотечного) майна.

На цій стадії (формування реєстру кредиторських вимог у попередньому судовому засіданні) Кодексом України з процедур банкрутства реалізація майна боржника не передбачена.

Також колегія суддів звертає увагу, що ціна майна може змінюватись не тільки з моменту укладення договору іпотеки до порушення провадження у справі про банкрутство, але і з моменту визнання кредиторських вимог і внесення їх у реєстр вимог кредиторів до моменту фактичної реалізації заставного (іпотечного) майна. Тому внесена до реєстру вимог кредиторів договірна ціна заставного (іпотечного) майна до реєстру вимог кредиторів за результатами розгляду кредиторських вимог у попередньому судовому засіданні не є остаточною, оскільки кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент реалізації такого майна.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та не має заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який є боржником в основному зобов`язанні, є, з урахуванням положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 572, 575, 583, 584, 589 Цивільного кодексу України, статей 11, 12, 28 Закону України "Про заставу", статті 1, 3, 7, 11, 17, 39 Закону України "Про іпотеку", забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна, визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №904/1360/19, яка хоч і стосується в першу чергу майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, однак, з огляду на подібність правового регулювання, вона може бути врахована і у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що забезпечений кредитор - ОСОБА_1 не звертався з відповідною заявою про визнання грошових вимог, як і не звертався з заявою про відмову від забезпечення, а тому, з урахуванням положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 572, 575, 583, 584, 589 Цивільного кодексу України, статей 11, 12, 28 Закону України "Про заставу", статті 1, 3, 7, 11, 17, 39 Закону України "Про іпотеку", його вимоги є забезпеченими повністю та підлягають внесенню окремо до реєстру про майно боржника, яке є предметом іпотеки згідно з відомостями внесеними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, колегія суддів враховує, що згідно з положеннями частини четвертої статті 591 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 47 Закону України "Про іпотеку", якщо сума, одержана від реалізації предмета застави (іпотеки), не покриває вимоги заставодержателя (іпотекодержателя), він має право отримати суму, якої не вистачає (решту суми).

Тобто звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання відповідних сум.

Вимоги кредитора стосовно суми основного боргу, якої не вистачає після реалізації предмета іпотеки на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, втрачають статус забезпечених. Розмір таких вимог, як і їх черговість, повинен визначатися судом (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №911/2430/14, від 27.05.2021 у справі №916/1142/18).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали, правомірно, та у відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства було окремо внесено до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 відомості про майно боржника згідно Державного реєстру речових прав, яке є предметом іпотеки ОСОБА_1 відповідно до договору іпотеки серія та номер 710 виданий 15.07.2019, видавник приватний нотаріус ХМНО Саврасова І.О. в забезпечення виконання договору позики № 1-7/19 від 15.07.2019 на суму 650000,00 грн., а саме: квартира 2-кімнатна загальною площею 45,3 кв.м, житлова площа 27,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим, підстави для скасування оскаржуваної ухвали господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25 у відповідній частині відсутні.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія вважає, що ухвалою господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25 в оскаржуваній частині прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильним вирішенням справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 17.06.2026 у справі №922/3794/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Повна постанова складена 31.08.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua