Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №922/2920/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/2920/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

та представників учасників справи:

позивач – Д.С. Косінова (в режимі відеоконференції);

відповідач – С.А. Овсяник (в режимі відеоконференції);

третя особа – О.В. Гордеюк (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної Академії Аграрних Наук України" (вх.№1525Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 (суддя Чистякова І.О., повний текст складено 24.06.2026) у справі №922/2920/25

за позовом Фермерського господарства "АВЕЛЕС", Харківська область, м. Чугуїв,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної Академії Аграрних Наук України", Харківська область, Лозівський район, селище Миролюбівка,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМЕЛ МАКС", м. Київ

про стягнення 5 743 742,17 грн

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "АВЕЛЕС" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної Академії Аграрних Наук України" про стягнення заборгованості за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 31/05/22-1 від 31 травня 2022 року у сумі 5 743 742,17 грн, з яких: 4 550 000,00 грн основного боргу, 304 039,73 грн 3% річних від простроченої суми, 889 702,44 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/2920/25 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної Академії Аграрних Наук України" (64644, Харківська область, Лозівський район, селище Миролюбівка, вул. Дружби, буд. 19-А, ідентифікаційний код 05460462) на користь Фермерського господарства "АВЕЛЕС" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 104, кв. 51, ідентифікаційний код 37023369) заборгованість за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 31/05/22-1 від 31 травня 2022 року у сумі 5 743 742,17 грн, з яких: 4 550 000,00 грн основного боргу, 304 039,73 грн 3% річних від простроченої суми, 889 702,44 грн інфляційні втрати, а також судовий збір в сумі 68 924,90 грн та витрати за проведення експертизи в сумі 126 375,84 грн.

Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної Академії Аграрних Наук України" з рішенням першої інстанції не погодилось, звернулось через систему “Електронний суд” 12.07.2026 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд:

1. Прийняти дану апеляційну скаргу та призначити її до розгляду.

2. Витребувати у ДП “Дослідне господарство “ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКЕ” Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України” (код ЄДРПОУ 054б0441, 62650, Xарківська обл., Купянський р-н, с. Червона Хвиля, вул. Центральна, 13) оригінал документа, що містять відтиск печатки ФГ “АВЕЛЕС”, а саме Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2020р. – 14.09.2020р. між ФГ АВЕЛЕС” (код ЄДРПОУ 37023369) та ДП “Дослідне господарство “Пантелеймонівське” інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва НААН України (код ЄДРПОУ 05460441).

3. Призначити у справі № 922/2920/25 судову технічну експертизу документів, проведення якої доручити Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" на вирішення якої поставити наступне питання:

- Чи є зображення відтиску печатки від імені ФГ “АВЕЛЕС”, що міститься в Акті звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2020р. – 14.09.2020р. між ФГ АВЕЛЕС” (код ЄДРПОУ 37023369) та ДП “Дослідне господарство “Пантелеймонівське” інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва НААН України (код ЄДРПОУ 05460441), та зображення відтисків печатки від імені ФГ “АВЕЛЕС”, які містяться у Договорі №31/05/22-1 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 31.05.2022року та Договорі про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 року, Акті прийому-передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги (цесії) датованого 01.01.2024 від 01.01.2024, що укладені між ФГ “АВЕЛЕС” (Цедент) і ТОВ “Лаймел Макс” (Цесіонарій), зображеннями відтисків однієї й тієї ж печатки?

4. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 року у справі №922/2920/25 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ФГ “АВЕЛЕС” у задоволенні позовних вимог .

5. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права вимоги за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 31/05/22-1 від 31 травня 2022 року станом на момент звернення до суду з позовом, оскільки не надав належної оцінки факту укладення між ФГ “АВЕЛЕС” та ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС" Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, за яким позивач відступив третій особі право вимоги заборгованості з відповідача за вказаними договорами.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення висновок судової почеркознавчої експертизи №16919 від 03.02.2026 та висновок судової технічної експертизи документів №16920 від 17.03.2026, оскільки дані експертизи проводились виключно щодо примірників Договору про відступлення права вимоги (цесії), Акту прийому-передачі права вимоги та Повідомлення про відступлення права вимоги, наданих відповідачем, тоді як ідентичні за змістом оригінальні примірники цих документів, що перебували у володінні третьої особи – ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС", предметом експертного дослідження не були.

Зазначає, що суд першої інстанції, керуючись надмірним формалізмом, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань відповідача та третьої особи про витребування у ДП "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" оригіналів документів з відбитком печатки ФГ “АВЕЛЕС” та про призначення додаткової судової технічної експертизи документів, чим порушив принципи змагальності сторін та рівності їх процесуальних можливостей, гарантовані ст. 2, 13, 43 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також позбавив відповідача і третю особу можливості довести обставини використання позивачем декількох кліше печаток.

Вважає, що судом першої інстанції не було враховано правових висновків Верховного Суду, відповідно до яких відбиток печатки боржника (в даному випадку - цедента) на документі є самостійним підтвердженням волевиявлення сторони на його укладення, а особа, якій належить печатка, несе відповідальність за її правомірне використання, і за відсутності доказів втрати, викрадення чи протиправного заволодіння печаткою заперечення щодо її використання іншою особою не приймаються до уваги.

На переконання апелянта Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 є укладеним та чинним, а тому право вимоги за спірними договорами перейшло від позивача до третьої особи, у зв`язку з чим позовні вимоги ФГ “АВЕЛЕС” є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 для розгляду справи №922/2920/25 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 у справі №922/2920/25 апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної Академії Аграрних Наук України" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/2920/25 залишити без руху, оскільки апелянтом в порушення п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до скарги не було додано належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Ухвалено заявнику апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної Академії Аграрних Наук України" через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2026 (вх.№8060 від 22.07.2026). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію №200434 від 22.07.2026 про сплату судового збору на суму 103387,36 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/2920/25 та призначено справу до розгляду на "26" серпня 2026 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

04.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2920/25 (вх.№8588).

05.06.2026 від ФГ “АВЕЛЕС” надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №8910) просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства “Дослідне господарство “Комсомолець” Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/2920/25 залишити без змін.

Аргументуючи свою позицію по справі, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідач фактично не заперечує існування та розміру заборгованості за договорами оренди транспортного засобу та договором транспортного експедирування, а єдиною підставою для оскарження рішення визначає доводи про нібито відступлення ФГ “АВЕЛЕС” права вимоги на користь ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС".

Позивач зазначає, що встановлення експертизою факту виконання підписів не Крицина Є.О. свідчить про те, що директор ФГ “АВЕЛЕС” не підписував зазначені документи та не висловлював своєї волі на їх укладення, а відтак Позивач не укладав Договір відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024. Більше того, проведеною технічною експертизою також встановлено, що відтиски печатки на спірних документах нанесені не кліше печатки ФГ “АВЕЛЕС”, наданим на дослідження.

Відсутність підпису уповноваженої особи свідчить про відсутність волевиявлення позивача на укладення Договору відступлення права вимоги від 01.01.2024, а отже, Позивач не укладав зазначений Договір цесії.

Крім того, позивач вважає безпідставними доводи апелянта щодо необхідності витребування у ДП "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" оригіналів документів та призначення нової технічної експертизи, оскільки відповідні клопотання вже були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано відхилені. На переконання позивача, сама лише наявність у ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС" іншого примірника договору та акта не спростовує встановлених судовою почеркознавчою експертизою обставин щодо виконання підписів не директором ФГ “АВЕЛЕС”.

14.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАЙМЕЛ МАКС” надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№8960).

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАЙМЕЛ МАКС” адвоката Гордеюка Олександра Володимировича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№8961 від 14.08.2026), яке задоволено ухвалою суду від 17.08.2026.

Від представника Фермерського господарства "АВЕЛЕС" адвоката Косінової Дарини Станіславівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№8982 від 17.08.2026), яке задоволено ухвалою суду від 17.08.2026.

Від представника Державного підприємства "Дослідне господарство "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної Академії Аграрних Наук України" адвоката Овсяника Сергія Анатолійовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№9174 від 21.08.2026), яке задоволено ухвалою суду від 24.08.2026.

24.08.2026 від Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України надійшла заява (вх.№9229), в якій він просить суд:

1. Поновити ДП “Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України” строк на подання даного клопотання.

2. Розглянути наведене у п. 3 прохальної частини цієї заяви клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, з підстав відмови у призначені судом першої інстанції судової технічної експертизи документів та неможливості подання клопотання про призначення почеркознавчі експертизи до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, про що зазначено у мотивувальній частині цієї заяви.

3. Призначити у справі №922/2920/25 судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручити Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" на вирішення якої поставити наступне питання:

1) Чи виконані підписи від імені директора ФГ АВЕЛЕС», які містяться на:

Акті звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2020р. – 14.09.2020р. між ФГ АВЕЛЕС» (код ЄДРПОУ 37023369) та ДП «Дослідне господарство «Пантелеймонівське» інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва НААН України (код ЄДРПОУ 05460441),

Договорі №31/05/22-1 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 31.05.2022року,

Договорі про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 року;

однією і тією ж особою?

2) У разі позитивної відповіді на перше питання, чи виконані зазначені

підписи директором ФГ «АВЕЛЕС» Крициним Євгеном Олексійовичем?

26.08.2026 від представника ФГ «АВЕЛЕС» надійшли заперечення проти клопотання про призначення про призначення експертизи (вх.№9326), в яких просить відмовити у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку на подання клопотання про призначення судової експертизи; відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та/або технічної експертизи документів.

В судове засідання 26.08.2026 з`явився представник відповідача — Овсяник С.А., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/2920/25 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ФГ «АВЕЛЕС» у задоволені позовних вимог. А також представник позивача — Косінова Д.С., яка просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник третьої особи — Гордеюк О.В. підтримав позицію відповідача, наведену в апеляційній скарзі.

Розглянувши у судовому засіданні 26.08.2026 клопотання відповідача про витребування у ДП "ДГ "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України" документів та призначення додаткової судової технічної експертизи документів, колегія суддів зазначає таке.

За приписами ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Судова колегія зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 21.09.2022 у справі №904/3469/21).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо (аналогічна права позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 920/611/19).

За змістом ст. 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що окрім відтиску печатки договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, акт прийому-передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 та повідомлення про відступлення права вимоги (цесію) на користь нового кредитора від 01.01.2024 містять підпис директора ФГ «АВЕЛЕС» Крицина Є.О. При цьому, відповідач в ході судового розгляду справи будь-яким чином не заперечував та не ставив під сумнів достовірність і об`єктивність висновку експерта №16919 за результатами проведення почеркознавчої експертизи від від 03.02.2026 у тій частині, що такий підпис виконаний не директором позивача Крициним Є.О.

Крім того, колегія суддів враховує, що для проведення експертизи відповідач просить витребувати у ДП "ДГ "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва НААН України", яке не є учасником спірних правовідносин, документи, які не є предметом розгляду у даній справі.

Враховуючи, що відповідачем не доведено, що витребувані документи та встановлення наявності або відсутності правовідносин позивача з іншими суб`єктами господарювання входить до предмету доказування під час вирішення даної справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування документів та призначення додаткової судової технічної експертизи.

Щодо клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертиз (вх.№9229 від 24.08.2029), колегія суддів зазначає таке.

Відповідач просить поновити ДП «Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України» строк на подання даного клопотання та призначити у справі №922/2920/25 судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручити Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса"

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням установленого законом або призначеного судом строку.

Згідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України Заяви, скарги та документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч 1-2 ст. 119 ГПК України Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У своєму клопотанні Відповідач не зазначає жодних обставин, які об`єктивно перешкоджали йому своєчасно заявити відповідне клопотання, надати порівняльні матеріали або самостійно замовити експертний висновок.

Акт звірки взаємних розрахунків за період із січня 2020 року до грудня 2024 року та договір оренди транспортного засобу від 01.04.2021 існували задовго до розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, заявлений відповідачем Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 року вже був досліджений судом першої інстанції у справі №922/2920/25. У своєму клопотанні Відповідач не доводить, що ці документи були йому невідомі, перебували поза межами його доступу або не могли бути своєчасно витребувані.

Таким чином, відповідач не довів ані поважності причин пропуску процесуального строку в розумінні частини першої статті 119 ГПК України, ані існування виняткового випадку, який би виправдовував заявлення відповідного клопотання лише на стадії апеляційного перегляду.

За таких обставин заява відповідача про поновлення процесуального строку є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а подане після закінчення встановленого процесуального строку клопотання про призначення судової експертизи відповідно до частини другої статті 118 ГПК України підлягає залишенню без розгляду.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31 травня 2022 року між позивачем (Кредитор) та відповідачем (Отримувач) укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 31/05/22-1.

Згідно з п. 1.1. Договору у відповідності з умовами цього Договору Кредитор надає Отримувачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (надалі - фінансова допомога).

Відповідно до п. 3.1. Договору Кредитор надає Отримувачу фінансову допомогу у розмірі 4 550 000,00 (чотири мільйона п`ятсот п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

За умовами п. 3.2. Договору Кредитор за цим договором не отримує за надання Отримувачу допомоги жодної компенсації (у матеріальному чи нематеріальному вигляді), винагороди та/або заохочення. Проценти за надання допомоги не нараховуються та не сплачуються.

Згідно з п. 4.1. Договору Кредитор зобов`язується надати Отримувачу фінансову допомогу у розмірі, передбаченому у п. 3.1. Договору, шляхом безготівкового переказу зазначеної суми грошових коштів на поточний рахунок Отримувача протягом 1 (одного) банківського дня з дати підписання Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору датою надання безпроцентної фінансової допомоги є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Отримувача.

Згідно з п. 4.3. Договору Кредитор надає Отримувачу фінансову допомогу на строк до 31 травня 2023 року.

За умовами з п. 4.4. Договору Отримувач зобов`язується повернути Кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Кредитора грошових коштів у розмірі фінансової допомоги, що належить до повернення.

Згідно з п. 4.5. Договору Отримувач має право достроково повернути Кредитору фінансову допомогу.

За умовами п. 4.6. Договору Отримувач має право повертати Кредитору фінансову допомогу частинами у будь-якому розмірі та в будь які строки в межах строку повернення фінансової допомоги.

Згідно з п. 4.7. Договору датою повернення фінансової допомоги є дата зарахування останньої частини грошових коштів на поточний рахунок Кредитора.

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 травня 2023 року, але в будь-якому разі до повного завершення взаємних розрахунків.

На виконання договору позивач перерахував на рахунок відповідача фінансову допомогу у сумі 4 550 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями АТ "Райффайзен Банк" за № 466 від 31.05.2022, № 468 від 06.06.2022, № 469 від 07.06.2022, № 470 від 08.06.2022, № 472 від 14.06.2022, № 474 від 20.06.2022, № 501 від 11.07.2022, № 503 від 12.07.2022.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем на рахунок позивача фінансової допомоги у сумі 4 550 000,00 грн.

Згідно наданої позивачем Звірки взаєморозрахунків з контрагентом: ДП "ДГ "Комсомолець" ІСГПСНААНУ з 1 січня 2022 р. по 1 березня 2023 р. відповідачем підтверджено заборгованість у сумі 4 550 000,00 грн.

24.06.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію № 24/06/2025-1 від 24.06.2025 з вимогою перерахувати на рахунок Фермерського господарства “АВЕЛЕС” заборгованість за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №31/05/22-1 від 31 травня 2022 року в сумі 4 550 000,00 грн.

Направлення претензії відповідачу підтверджується накладною Укрпошти від 24.06.2025 №6350307290513 та описом вкладення в цінний лист з повідомленням.

Відповідач відповіді на претензію позивачу не надав, заборгованість за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №31/05/22-1 від 31 травня 2022 року в сумі 4 550 000,00 грн на рахунок позивача не перерахував, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечував, наполягав на тому, що станом на момент звернення ФГ “АВЕЛЕС” з даним позовом до суду, у останнього відсутнє право вимоги за вищевказаними договором, оскільки право вимоги було відступлене на користь 3-ї особи - ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС".

Так, 01.01.2024 року між ФГ “АВЕЛЕС” (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМЕЛ МАКС" (Цесіонарій) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії).

Так, відповідно до змісту п. 1.1. наданого відповідачем Договору про відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що Цедент відступає Цесіонарію право вимоги заборгованості із Державного підприємства “Дослідне господарства "КОМСОМОЛЕЦЬ" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України” (Код ЄДРПОУ 05460462; 64644, Харківська область, Лозівський район, селище Комсомольське(п), вулиця Жовтнева, будинок 19а) (надалі іменується “Боржник”), що виникло на підставі договору №31/05/22-1 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 31.05.2022 року, який укладено між Боржником та Цедентом, (надалі - Основний договір) на суму 4 550 000,00 грн. (чотири мільйони п`ятсот п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.) (надалі - Право вимоги), а Цесіонарій зобов`язується сплатити за це Цеденту кошти в сумі 4 550 000,00 грн. (чотири мільйони п`ятсот п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

Згідно з п. 1.2. вказаного Договору про відступлення права вимоги (цесії) за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати на свою користь від Боржника належного виконання зобов`язань за Основним договором, а також набуває усі права в обсягах та на умовах передбачених Основним договором та чинним законодавством, стосовно виконання, не виконання або порушення умов пов`язаних з виконанням Основного договору, в тому числі право нарахування та вимоги сплати штрафних санкцій, індексу інфляції та відсотків передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України та/або визначених Основним договором.

Відповідно до п. 1.3. вказаного Договору про відступлення права вимоги (цесії) права вимоги за Основним договором на підставі цього Договору передається Цедентом Цесіонарію за актом прийому-передачі в день підписання цього Договору та є переданим з моменту підписання зазначеного акту. Зобов`язання Цедента за цим Договором вважаються виконаними після підписання Акту прийому-передачі прав вимоги між Цедентом та Цесіонарієм.

Згідно з п. 1.4. вказаного Договору про відступлення права вимоги (цесії) Цедент зобов`язаний письмово повідомити Боржника про заміну Цедента Цесіонарієм в Основному договорі в день підписання цього Договору та Акту прииому-передачі зазначеного в п. 1.3. Договору. Боржник надає згоду на цесію за Основним договором шляхом вчинення відповідного напису на даному Договорі. Боржник вважається повідомленим Цедентом про заміну Цедента Цесіонарієм в Основному договорі в момент вчинення ним відповідно напису на даному Договорі.

Відповідно до п. 1.5. вказаного Договору про відступлення права вимоги (цесії) відступлення права вимоги за цим Договором не тягне за собою жодних інших змін умов Основного договору, окрім тих, що пов`язані зі зміною Цедента Цесіонарієм.

Згідно умов п. 1.6. вказаного Договору про відступлення права вимоги (цесії) Цедент зобов`язаний передати Цесіонарію документи, що підтверджують право вимоги за Основним договором.

Згідно умов п. 1.7. вказаного Договору про відступлення права вимоги (цесії) Цесіонарій має право без погодження з Цедентом відступити право вимоги за Основним договором іншій особі.

Крім того, відповідачем зазначено, що 01.01.2024 між Фермерським господарством "Авелес" (Цедент), в особі голови Крицина Євгена Олексійовича, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМЕЛ МАКС" (Цесіонарій) був підписаний Акт прийому-передачі права вимоги до Договору про відступлення права вимоги (цесії) датованого 01.01.2024.

Відповідно до пунктів 1-3 вказаного Акту прийому-передачі, на виконання Договору Цедент передав, а Цесіонарій прийняв право вимоги заборгованості на суму 4 550 000,00 грн. (чотири мільйони п`ятсот п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.) із Державного підприємства “Дослідне господарства “КОМСОМОЛЕЦЬ” Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України” (Код ЄДРПОУ 05460462; 64644, Харківська область, Лозівський район, селище Комсомольське(п), вулиця Жовтнева, будинок 19а) (надалі іменується - “Боржник”), що виникло на підставі договору №31/05/22-1 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 31.05.2022 року, який укладено між Боржником та Цедентом, (надалі - Основний договір) (надалі - Право вимоги).

Право вимоги вважається переданим Цедентом Цесіонарію в момент підписання цього Акту. Також Цесіонарій набуває право вимагати на свою користь від Боржника належного виконання зобов`язань за Основним договором, а також набуває усі права в обсягах та на умовах передбачених Основним договором та чинним законодавством, стосовно виконання, не виконання або порушення умов пов`язаних з виконанням Основного договору, в тому числі право нарахування та вимоги сплати штрафних санкцій, індексу інфляції та відсотків передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України та/або Основним договором.

З моменту підписання Договору та даного Акту Боржник зобов`язаний виконувати погашення боргу за Основним договором на користь Цесіонарія.

Як зазначає відповідач, у повідомленні Про відступлення права вимоги (цесію) на користь нового кредитора від 01.04.2024 Фермерське господарство “АВЕЛЕС” (Цедент) повідомляє Державне підприємство “Дослідне господарства “КОМСОМОЛЕЦЬ” Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України” (надалі - Боржник) про відступлення прав вимоги, що виникло на підставі договору №31/05/22-1 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 31.05.2022 року, який укладено між Боржником та Цедентом, (надалі - Основний договір) на суму 4 550 000,00 грн. (чотири мільйони п`ятсот п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.) (надалі - Право вимоги) на користь нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛАЙМЕЛ МАКС” (надалі - Новий кредитор або Цесіонарій) на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) датованого 01.01.2024р. Повідомлено, що Право вимоги перейшло від Цедента до Цесіонарія 01.01.2024 року, а тому починаючи з 01.01.2024 року Боржник зобов`язаний здійснювати погашення боргу за Основним договором виключно на користь Нового кредитора. Додатково повідомлено, що Новий кредитор набув окрім Права вимоги основного боргу також право вимагати на свою користь від Боржника сплати штрафних санкцій, індексу інфляції та відсотків передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України та всіх інших виплат передбачених Основним договором та/або чинним законодавством.

Отже, за твердженням відповідача, позивач з 01.01.2024 шляхом укладання вказаного Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, втратив право вимоги до відповідача за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №31/05/22-1 від 31 травня 2022 року, яке було набуте ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС".

Натомість, представник позивача під час розгляду справи наполягав, що між ним та ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС" ніколи не укладались ніякі угоди, в тому числі і Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024. Наполягає, що підписи на наданих суду відповідачем Договорі про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, Акті прийому-передачі права вимоги до Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 та Повідомленні про відступлення права вимоги (цесію) на користь нового кредитора від 01.01.2024 не виконувались головою ФГ "АВЕЛЕС" Крициним Євгеном Олексійовичем, та печатка ФГ "АВЕЛЕС" на зазначені документи не ставилась. Позивач стверджує, що позивач використовує одну печатку, вказані документи є підробленими, а тому недопустимими та недостовірними доказами.

Встановлення факту підписання або не підписання головою Фермерського господарства "АВЕЛЕС" Крициним Євгеном Олексійовичем та скріплення печаткою Фермерського господарства "АВЕЛЕС" Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, Акту прийому-передачі права вимоги до Договору про відступлення права вимоги (цесії) датованого 01.01.2024 від 01.01.2024 та Повідомлення про відступлення права вимоги (цесію) на користь нового кредитора від 01.01.2024 має визначальне значення для правильного вирішення спору.

Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію у своїх постановах (справи №601/2139/21, 567/792/22, №601/1965/21), де вказано, що належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є саме висновок почеркознавчої експертизи.

В межах провадження даної справи №922/2920/25 в суді першої інстанції ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.10.2025 було задоволено клопотання позивача про призначення експертизи (уточнене) та призначено у справі №922/2920/25 комплексну судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 змінено вид експертизи у справі №922/2920/25 з комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів на судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу документів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2026 (яку занесено до протоколу судового засідання) відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування у ДП «Дослідне господарство «ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКЕ» Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України» оригіналів документів та призначення їх судової технічної експертизи (вх.№7887 від 02.04.2026).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про витребування доказів та призначення експертизи (вх.№10549 від 04.05.2026).

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 31/05/22-1 від 31 травня 2022 на суму 4 550 000,00 грн., а також 304 039,73 грн 3% річних та 889 702,44 грн інфляційних втрат, при цьому доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги за вказаними договорами у зв`язку з їх нібито відступленням на користь третьої особи – ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС" на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, суд відхилив, оскільки за результатами проведених у справі судової почеркознавчої експертизи (висновок експерта №16919 від 03.02.2026) та судової технічної експертизи документів (висновок експерта №16920 від 17.03.2026) встановлено, що підписи від імені директора ФГ “АВЕЛЕС” Крицина О.Є. на Договорі про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, Акті прийому-передачі права вимоги від 01.01.2024 та Повідомленні про відступлення права вимоги від 01.01.2024 виконані не Крициним О.Є., а відбитки печатки ФГ “АВЕЛЕС” на зазначених документах нанесені не кліше печатки цього підприємства. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зазначений Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 є неукладеним та не є належним, допустимим і достовірним доказом переходу права вимоги від позивача до третьої особи, у зв`язку з чим позивач залишається належним кредитором за спірними договорами, а позовні вимоги про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат визнав обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, поклавши на відповідача судові витрати (судовий збір та витрати на проведення судових експертиз) відповідно.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує факту виникнення заборгованості за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №31/05/22-1 від 31 травня 2022, а також її розміру. Заперечення проти позову та доводи апеляційної скарги ґрунтуються виключно на твердженні про втрату ФГ “АВЕЛЕС” статусу кредитора внаслідок укладення 01.01.2024 Договору про відступлення права вимоги (цесії) з ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС”.

Отже, у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів має перевірити правильність висновку місцевого господарського суду про недоведеність відповідачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, а саме факту належного укладення Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, переходу права вимоги від ФГ “АВЕЛЕС” до ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС” та, як наслідок, відсутності у позивача права на звернення до суду з даним позовом.

Вирішення зазначеного питання потребує перевірки правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, оцінки наданих сторонами доказів, зокрема судових експертиз, а також правильності застосування норм матеріального і процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також внаслідок заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, грошові зобов`язання ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" перед ФГ “АВЕЛЕС” виникли на підставі Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 31/05/22-1 від 31 травня 2022.

Наявність зазначених договірних зобов`язань, а також виникнення у відповідача заборгованості за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №31/05/22-1 від 31 травня 2022 у розмірі 4 550 000,00 грн, при цьому зазначені обставини відповідачем у запереченнях проти позову та доводах апеляційної скарги самостійно не спростовуються.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів зазначає, що Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №31/05/22-1 від 31 травня 2022 у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторонами не оспорювався, а тому при вирішенні даного спору суд виходить із презумпції його правомірності.

Правові засади заміни кредитора у зобов`язанні визначені статтями 512– 516 ЦК України.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що сам по собі факт існування письмового документа, названого договором про відступлення права вимоги, не є достатнім для висновку про заміну кредитора у зобов`язанні. Такий правовий наслідок настає лише за умови належного вчинення відповідного правочину первісним кредитором, що передбачає наявність його вільного волевиявлення, вираженого у встановленій законом формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Відповідно до її приписів зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, листах чи телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, письмова форма правочину юридичної особи передбачає його підписання особою, уповноваженою діяти від її імені, а такий підпис є зовнішнім проявом волевиявлення юридичної особи на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц зазначила, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений, а відтак права та обов`язки за таким правочином не набуваються. Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №554/11260/21.

Як вбачається зі змісту заперечень відповідача проти позову та доводів апеляційної скарги, відповідач не заперечує виникнення спірних грошових зобов`язань, їх підставу чи розмір, натомість обґрунтовує свої заперечення виключно тим, що 01.01.2024 ФГ “АВЕЛЕС” відступило право вимоги за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №31/05/22-1 від 31 травня 2022 на користь ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС", у зв`язку з чим втратило право на звернення до суду з даним позовом.

З огляду на наведене, оскільки саме на зазначені обставини відповідач посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, саме на нього покладається обов`язок довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт укладення Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024 особою, уповноваженою діяти від імені ФГ “АВЕЛЕС”, наявність належного волевиявлення позивача на передачу права вимоги, а також факт переходу такого права до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМЕЛ МАКС".

Саме крізь призму наведених обставин колегія суддів переходить до оцінки тих доказів, на які відповідач посилається як на підтвердження переходу права вимоги від ФГ “АВЕЛЕС” до ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС".

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, при цьому жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки заперечення відповідача проти позову та доводи апеляційної скарги ґрунтуються виключно на твердженні про припинення у ФГ “АВЕЛЕС” статусу кредитора внаслідок укладення Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024, саме зазначені обставини утворюють предмет доказування у даній справі в межах наведених відповідачем заперечень.

За таких обставин саме на відповідача покладався процесуальний обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами, що Договір про відступлення права вимоги від 01.01.2024 був укладений ФГ “АВЕЛЕС” відповідно до вимог цивільного законодавства, внаслідок чого право вимоги за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №31/05/22-1 від 31 травня 2022 перейшло до ТОВ "ЛАЙМЕЛ МАКС", а ФГ “АВЕЛЕС” втратило право на звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням наведеного предмета доказування, розподілу тягаря доказування та доводів апеляційної скарги колегія суддів переходить до оцінки доказів, покладених відповідачем в обґрунтування своїх заперечень проти позову та вимог апеляційної скарги.

На підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач посилається насамперед на Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 та Акт приймання-передачі права вимоги від 01.01.2024, які, на його переконання, підтверджують перехід права вимоги від ФГ “АВЕЛЕС” до ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС” за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №31/05/22-1 від 31 травня 2022.

Оскільки позивач заперечував факт підписання зазначених документів та існування будь-яких договірних правовідносин із ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС”, ухвалою Господарського суду Харківської області у справі було призначено комплексну судову почеркознавчу експертизу та експертизу речовинних доказів (технічне дослідження документів), проведення яких доручено Національному науковому центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса”.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи №16919 від 03.02.2026 підписи від імені директора ФГ “АВЕЛЕС” Крицина Є.О., розташовані у графі “Цедент” Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 та Акта приймання-передачі права вимоги від 01.01.2024, виконані не Крициним Євгеном Олексійовичем, а іншою особою.

Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів №16920 від 17.03.2026 відтиски круглої печатки від імені ФГ “АВЕЛЕС”, розташовані на Договорі про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 та Акті приймання-передачі права вимоги від 01.01.2024, нанесені не кліше круглої печатки ФГ “АВЕЛЕС”, зразки відбитків якого були надані для порівняльного дослідження.

Оцінюючи наведені висновки експертів у сукупності з іншими доказами відповідно до статей 86, 104 ГПК України, колегія суддів враховує, що вони є категоричними за своїм змістом, складені атестованими судовими експертами державної спеціалізованої експертної установи, які попереджалися про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, виконані за результатами дослідження оригіналів документів, поданих до матеріалів справи самим відповідачем, а викладені у них висновки є взаємоузгодженими та не суперечать іншим встановленим у справі обставинам.

Разом із тим відповідачем у порядку статей 74, 77 ГПК України не подано жодного належного та допустимого доказу того, що Договір про відступлення права вимоги від 01.01.2024 та Акт приймання-передачі права вимоги від 01.01.2024 були підписані від імені ФГ “АВЕЛЕС” іншою особою, яка мала відповідні повноваження діяти від імені підприємства на підставі установчих документів, довіреності, закону чи іншого акта цивільного законодавства.

Відповідачем також не доведено й того, що особа, яка фактично підписала спірні документи від імені ФГ “АВЕЛЕС”, діяла на підставі будь-яких повноважень, наданих їй позивачем.

Оцінюючи наведені обставини у системному взаємозв`язку з приписами статей 203, 205, 207 Цивільного кодексу України, колегія суддів виходить з того, що виконання підпису від імені керівника юридичної особи іншою особою саме по собі не підтверджує вчинення правочину уповноваженим представником юридичної особи. За відсутності доказів того, що така особа діяла від імені ФГ “АВЕЛЕС” на підставі належних повноважень або що спірний правочин був у подальшому схвалений позивачем, подані відповідачем документи не підтверджують належного вчинення ФГ “АВЕЛЕС” Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024 та не можуть свідчити про перехід права вимоги до ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС”.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що сам по собі відбиток печатки юридичної особи не підтверджує вчинення правочину, якщо не встановлено, що відповідний документ підписаний особою, уповноваженою діяти від імені цієї юридичної особи. З цієї ж причини припущення відповідача щодо можливого використання ФГ “АВЕЛЕС” інших кліше печатки саме по собі не спростовує висновків судової почеркознавчої експертизи про виконання підписів від імені директора підприємства іншою особою.

За таких обставин результати проведених судових експертиз не підтверджують доводів відповідача щодо належного оформлення Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024 та самі по собі свідчать про недоведеність тих обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень проти позову. Водночас наведені висновки підлягають подальшій оцінці у сукупності з іншими доказами та доводами, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі.

Апелянт у скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено оригінал примірника Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024, який перебуває у ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС”, а тому висновки проведених у справі судових експертиз стосуються виключно того примірника договору, який був предметом експертного дослідження. Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, саме відповідач 25.09.2026 подав до суду першої інстанції оригінали Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 та Акта приймання-передачі права вимоги від 01.01.2024 як докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. На момент подання зазначених документів відповідач не ставив під сумнів їх автентичність, не посилався на існування інших оригінальних примірників зазначених документів та не заявляв клопотань про необхідність їх дослідження.

Лише після отримання висновків судових експертиз №16919 від 03.02.2026 та №16920 від 17.03.2026, які не підтвердили доводів відповідача щодо належного оформлення Договору про відступлення права вимоги, останній почав посилатися на існування інших примірників зазначених документів та необхідність їх дослідження.

Разом із тим сама по собі наявність у сторін чи інших осіб кількох примірників одного й того самого договору є способом документального оформлення одного правочину та не свідчить про існування різних правочинів. За обставин цієї справи встановлення факту наявності у ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС” іншого примірника Договору про відступлення права вимоги саме по собі не спростовує встановлених судовою почеркознавчою експертизою обставин щодо виконання підписів від імені директора ФГ “АВЕЛЕС” іншою особою та не підтверджує належного вчинення спірного правочину позивачем.

Щодо доводів апеляційної скарги про використання ФГ “АВЕЛЕС” декількох кліше печатки, то колегією суддів не можуть бути прийняті зазначені доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, колегія суддів виходить із того, що навіть у разі припущення про використання ФГ “АВЕЛЕС” декількох кліше печатки, сама по собі така обставина не є достатньою для підтвердження належного вчинення Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024.

Предметом доказування у даній справі є не кількість кліше печатки, якими користувалося підприємство, а наявність волевиявлення ФГ “АВЕЛЕС” на укладення спірного правочину та підтвердження його підписання особою, уповноваженою діяти від імені позивача. За встановлених у справі обставин питання щодо використання одного чи кількох кліше печатки не спростовує категоричного висновку судової почеркознавчої експертизи про виконання підписів від імені директора ФГ “АВЕЛЕС” іншою особою та саме по собі не підтверджує переходу права вимоги до ТОВ “ЛАЙМЕЛ МАКС”.

Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, викладених у справах №911/2502/22, №918/780/18, №910/6216/17 та №915/878/16, з огляду на таке.

Наведені апелянтом правові висновки сформульовані за інших фактичних обставин, у яких питання належності підпису особи, що діяла від імені юридичної особи, не було предметом спору або не заперечувалося сторонами, а оцінка суду стосувалася насамперед правового значення використання печатки юридичної особи.

Так, у справі №915/878/16 суд першої інстанції, висновків якого Верховний Суд у цій частині не спростував, прямо зазначив, що наявність на договорі відбитка печатки не може свідчити про його укладення відповідною особою, оскільки визначальне значення для встановлення факту вчинення правочину у письмовій формі має саме підпис сторони (частина 2 статті 207 ЦК України); скасування судових рішень у вказаній справі було зумовлене не встановленням пріоритету печатки над підписом, а недослідженістю судами обставин вибуття печатки з володіння відповідача. Наведені апелянтом постанови у справах №910/6216/17 та №918/780/18 так само не встановлюють самодостатнього доказового значення відбитка печатки за відсутності підтвердженого підпису уповноваженої особи, а вказують на необхідність дослідження цього питання у сукупності з іншими доказами.

Натомість у даній справі визначальною обставиною є встановлений судовою почеркознавчою експертизою факт виконання підписів від імені директора ФГ “АВЕЛЕС” Крицина Є.О. іншою особою, що й стало підставою для висновку про недоведеність належного вчинення Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024. За таких фактичних обставин наявність чи відсутність відбитка певного кліше печатки не може мати самостійного правового значення без встановлення факту підписання спірного правочину особою, уповноваженою діяти від імені ФГ “АВЕЛЕС”. Відтак наведені апелянтом правові висновки Верховного Суду не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зроблених за результатами оцінки доказів у цій справі.

Окрему увагу колегія суддів приділяє доводам апеляційної скарги щодо незгоди відповідача з процесуальними рішеннями суду першої інстанції, оформленими ухвалами від 06.04.2026 та 25.05.2026, якими відмовлено у задоволенні клопотань про витребування доказів у Державного підприємства “Дослідне господарство “Пантелеймонівське” та призначення судової технічної експертизи.

Колегія суддів зазначає, що наведені процесуальні питання вже були предметом самостійної оцінки суду першої інстанції. Ухвалою від 06.04.2026 місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для витребування зазначених доказів та призначення експертизи, виходячи, зокрема, з того, що відповідач був обізнаний про існування відповідних документів, мав можливість своєчасно заявити відповідні клопотання та не довів обставин, які б об`єктивно перешкоджали їх поданню на стадії підготовчого провадження.

Незважаючи на наведені висновки суду, після закриття підготовчого провадження третя особа звернулась з аналогічним за змістом клопотаннями.

18.05.2026 судом ухвалено повернутися до стадії підготовчого провадження.

25.05.2026 місцевим господарським судом мотивовано відхилено подане третьою особою клопотання.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до статей 80, 81, 118 Господарського процесуального кодексу України докази та відповідні клопотання мають подаватися у строки, встановлені законом або судом, а пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за наявності поважних причин, існування яких відповідачем не доведено. Сам по собі факт отримання несприятливих для відповідача висновків судових експертиз не є підставою для повторного збирання доказів або перегляду вже вирішених судом процесуальних питань.

Крім того, за змістом частини третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не приймає нові докази та не задовольняє відповідні клопотання, якщо особа не доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від неї не залежали. Таких обставин відповідачем не наведено та матеріалами справи не підтверджено.

З аналогічних мотивів колегія суддів залишила без розгляду клопотання відповідача про поновлення процесуального строку та призначення судової почеркознавчої експертизи, заявлене після відкриття апеляційного провадження, оскільки наведені відповідачем причини пропуску строку не свідчать про їх поважність, а зміна процесуальної позиції відповідача після ознайомлення з відзивом на апеляційну скаргу не є обставиною, що об`єктивно перешкоджала своєчасному зверненню з відповідним клопотанням.

Разом із тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що навіть у разі витребування документів ДП “Дослідне господарство “Пантелеймонівське” та проведення щодо них технічної експертизи такі процесуальні дії самі по собі не могли б встановити обставину, яка входить до предмета доказування у даній справі, а саме - факт належного вчинення ФГ “АВЕЛЕС” Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024 та наявність волевиявлення позивача на його укладення.

За встановлених у справі обставин дослідження відбитків печаток на документах, складених за участю інших суб`єктів господарювання, не спростовує встановленого судовою почеркознавчою експертизою факту виконання підписів від імені директора ФГ “АВЕЛЕС” іншою особою та не підтверджує наявності у такої особи повноважень діяти від імені позивача при укладенні спірного правочину.

Отже, Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.01.2024 не може вважатися вчиненим у розумінні ст. 207 ЦК України, а тому не породжує визначених ним правових наслідків у вигляді переходу права вимоги.

Оцінивши доводи апеляційної скарги у межах вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, повноту їх дослідження та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що наведені апелянтом доводи не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду та не дають підстав для їх переоцінки.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не довів належними, допустимими та достовірними доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову, а саме факту належного укладення ФГ “АВЕЛЕС” Договору про відступлення права вимоги від 01.01.2024 та переходу права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАЙМЕЛ МАКС”. Натомість суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову з мотивів, наведених відповідачем.

Твердження і доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду та стосуються виключно переоцінки доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/2920/25, у зв`язку з чим апеляційна скарга ДП “Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України” задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 281, 282 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/2920/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 31.08.2026.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя О.В. Плахов