Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 30 серпня 2026 р.
Справа: №906/525/26
Суддя: Саврій В.А.
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року Справа № 906/525/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Крейбух О.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.07.2026 у справі №906/525/26 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом заступника керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" ,
2. Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради
про визнання недійсною додаткової угоди, стягнення 824926,78 грн,
та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго"
до 1. Малинської міської ради,
2. Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради
про тлумачення умов договору,
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.2 ст.270, ч.2 ст.271 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" та Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради, у якому просить:
1. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 21.01.2025 до договору №1 від 03.01.2025 між Управлінням освіти, молоді, спорту та національно- патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" про постачання електричної енергії, якою зменшено обсяг електричної енергії у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт/год та збільшено ціну на одиницю товару з 6,694284 грн до 8,057304 грн з ПДВ.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" на рахунок Малинської міської ради 824926 гривень 78 копійок сплачених за непоставлений товар за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №1 від 03.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.05.2026 суд відкрив провадження у справі №906/525/26 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження .
28.05.2026 до Господарського суду Житомирської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" до Малинської міської ради, Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради про тлумачення п.13.7 Договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 03.01.25.
Ухвалою від 02.06.2026 суд прийняв для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" до Малинської міської ради, Управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання виконавчого комітету Малинської міської ради про тлумачення п.13.7 Договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 03.01.2025.
04.06.2026 до Господарського суду Житомирської області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" про зупинення провадження у справі №906/525/26 до завершення розгляду Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного суду України справи №3-78/20269 (178/26).
В обґрунтування клопотання ТОВ "Житомиренерго" вказує, що Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного суду України ухвалою від 06.05.2026 №3-78/20269(178/26), відкрила провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Підставою для відкриття конституційного провадження стала конституційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" у якій порушується питання щодо перевірки на відповідність статті 6, частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, статті 19, частинам першій та четвертій статті 41, частині першій, першому реченню частини третьої статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
ТОВ "Житомиренерго" звертає увагу, що у конституційній скарзі зазначається, що пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлює можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків, що, на думку скаржника, призвело до порушення гарантованих Конституцією України прав.
За доводами заявника вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) матиме істотне значення для правильного вирішення справи №906/525/26, зокрема щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.07.2026 задоволено вказану заяву та зупинено провадження у справі №906/525/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою Житомирська обласна прокуратура звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає про відсутність передбачених п.5 ч.1 ст.227 ГПК України підстав для зупинення провадження, оскільки зібрані у справі докази є достатніми для встановлення та оцінки обставин, що входять до предмета доказування, а суд першої інстанції не навів обставин, які свідчили б про об`єктивну неможливість розгляду справи до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Апелянт наголошує, що питання конституційності відповідної норми Закону стосується застосування норми права до спірних правовідносин, а не встановлення обставин, які не можуть бути самостійно з`ясовані господарським судом. На підтвердження такої позиції посилається, зокрема, на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20.
Також прокурор зазначає, що спірні правовідносини щодо виконання договору та проведення розрахунків завершилися до звернення з позовом, тоді як рішення Конституційного Суду України, за загальним правилом, має перспективну дію в часі. Відтак, на думку апелянта, можливе рішення Конституційного Суду України у справі №3-78/2026 (178/26) не впливатиме на правовідносини, які вже припинилися.
Крім того, скаржник посилається на ухвалені Верховним Судом рішення у подібних справах №924/560/24 та №910/4865/24, у яких було відмовлено у зупиненні провадження у зв`язку з розглядом Конституційним Судом України тієї самої конституційної скарги. На переконання апелянта, необґрунтоване зупинення провадження призводить до затягування розгляду справи та порушує принцип розумності строків судового розгляду.
На підставі викладеного прокурор просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.07.2026 про зупинення провадження у справі №906/525/26.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/525/26 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Поліщук П.Я., суддя Коломис В.В.
22.07.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
04.08.2026 справа надійшла до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 05.08.2026, оскільки суддя-член колегії Поліщук П.Я. у період з 03.08.2026 по 18.08.2026 включно перебуває у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/525/26 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.07.2026 у справі №906/525/26. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано учасникам справи у строк до 14.08.2026 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.
13.08.2026 через систему «Електронний суд» ТОВ «Житомиренерго» подало відзив на апеляційну скаргу у якому заперечує проти задоволення скарги та зазначає, що оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі є законною й обґрунтованою.
Відповідач вказує, що наведений апелянтом висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/17615/20 не є релевантним до спірних правовідносин, оскільки у зазначеній справі вирішувалося питання застосування чинного підзаконного нормативного акта, тоді як у справі №906/525/26 Конституційним Судом України вирішується питання конституційності закону, що належить до його виключної компетенції та не може бути самостійно вирішене господарським судом.
ТОВ «Житомиренерго» також посилається на Закон України від 27.05.2026 №4888-IX, яким передбачено застосування нової редакції п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» до правовідносин, що виникли з дня набрання чинності цим Законом, та стверджує про наявність прямої законодавчої вказівки на ретроспективне застосування відповідної норми.
На думку відповідача, рішення Конституційного Суду України у справі №3-78/2026(178/26) має безпосереднє значення для вирішення цього спору, оскільки у разі визнання спірної норми неконституційною ухвалене на її підставі судове рішення за певних умов може бути переглянуте за виключними обставинами відповідно до ст.320 ГПК України. З огляду на це зупинення провадження відповідає принципу процесуальної економії та дозволяє уникнути ризику повторного судового розгляду.
Заперечуючи доводи апелянта про завершеність спірних правовідносин, відповідач зазначає, що заявлена у справі вимога про стягнення 824926,78 грн досі не вирішена та не виконана, а тому відповідні правовідносини не можуть безумовно вважатися припиненими.
Крім того, ТОВ «Житомиренерго» вважає нерелевантними посилання прокурора на справи №924/560/24 та №910/4865/24, оскільки вони перебували на стадії касаційного перегляду, тоді як у справі №906/525/26 рішення по суті спору судом першої інстанції ще не ухвалено. Відповідач також посилається на ухвалу Верховного Суду від 27.07.2026 у справі №910/11553/25, якою констатовано наявність різної практики щодо зупинення проваджень у зв`язку з розглядом Конституційним Судом України питання конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та передано відповідне питання на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
З огляду на викладене відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.07.2026 у справі №906/525/26 - без змін.
13.08.2026 через систему «Електронний суд» ТОВ «Житомиренерго» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою про зупинення апеляційного провадження у справі №906/525/26 до ухвалення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду рішення у справі №910/11553/25. Заявник зазначає, що у цій справі на розгляд об`єднаної палати передано питання щодо наявності підстав для зупинення провадження у зв`язку з відкриттям Конституційним Судом України провадження щодо конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на наявність суперечливої практики Верховного Суду. На думку заявника, висновок об`єднаної палати безпосередньо впливатиме на оцінку правомірності оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.
Згідно з п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
В ухвалі від 18.08.2026 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених частиною другою статті 302 ГПК України, для прийняття справи №910/11553/25 до розгляду об`єднаною палатою та повернула її відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Отже, на час вирішення цього клопотання справа №910/11553/25 не знаходиться на розгляді Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з чим підстави для зупинення провадження, відсутні.
З огляду на викладене колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ «Житомиренерго» про зупинення апеляційного провадження у справі №906/525/26.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунуті.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 виснував, що:
-по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього;
-по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо;
-по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має права самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин (пункт 8.56.2 постанови Верховного Суду від 28.04.2026 у справі №910/8362/24).
Так, як вбачається з матеріалів справи, за змістом заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження, заявник не наводить мотивів необхідності зупинення провадження у справі в частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи в контексті того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У заявленому клопотанні відповідача не йдеться про необхідність додаткового збирання доказів і про неможливість встановити фактичні обставини справи, а зазначається про наявність невирішеного питання конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні спору по суті.
Колегія суддів також зазначає, що положення п.5 ч.1 ст.227 ГПК щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними положенням п.3 ч.1 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України та п.6 ч.1 ст.251 Цивільного процесуального кодексу України.
Підхід Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі №800/235/17 та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.12.2019 у справі №826/25204/15 з огляду на тотожність норм процесуального права є релевантним для застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України незалежно від того, що його сформульовано в іншій юрисдикції. За цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Водночас зупинення провадження до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме у разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі (ч.1 ст.58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99). Вплив рішення Конституційного Суду України на вирішення спору не виключається також тоді, коли спірні правовідносини тривають і правове регулювання прав та обов`язків їх учасників на майбутнє безпосередньо залежить від чинності норми, конституційність якої перевіряється (ч.2 ст.152 Конституції України). Проте і в цих випадках суд повинен обґрунтувати зупинення провадження за наведеними вище критеріями.
Так, відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 дійшов висновку, що положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
У цій справі відповідачем є юридична особа, а не фізична особа. Окрім цього предметом спору є вимога про стягнення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна. Більше того, спірні правовідносини, що виникли з виконання договору, завершені у 2025 році, відповідно, майбутнє рішення Конституційного Суду України на їх правове регулювання не вплине.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2026 у справі №910/11553/25.
Відтак, на переконання колегії суддів, вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», із застосуванням якої, як вказує відповідач, безпосередньо пов`язані позовні вимоги у цій справі, не є підставою для зупинення провадження у розумінні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зупинення провадження у справі із підстав, наведених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, є безпідставним.
Відтак, доводи прокурора про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, під час прийняття оскаржуваного процесуального документу, знайшли своє підтвердження.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною третьою статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини відсутності підстав для зупинення провадження у справі, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 07.07.2026 про зупинення провадження у справі №906/525/26 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.07.2026 про зупинення провадження у справі №906/525/26 скасувати.
Справу №906/525/26 направити до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню у касаційному порядку відповідно до ч.1 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 31.08.2026.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Крейбух О.Г.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua