Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №906/1302/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Справа № 906/1302/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Дехтярук І.А.

за участю представників:

позивача: Антонюк Р.В.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Сервіс Україна" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 08.04.2026 суддею Шніт А.В. у м. Житомир (повний текст рішення складено 22.04.2026) у справі № 906/1302/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеавтошляхбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Сервіс Україна"

про стягнення 2315594, 44 грн

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Рівнеавтошляхбуд" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТзОВ "Дженерал Сервіс Україна" 2690690, 44 грн, з яких 1415700 грн попередньої оплати, 548165, 44 грн пені за прострочення виконання зобов`язання за період з 07.06.2025 по 25.09.2025, 290730 грн штрафу за порушення строку поставки обладнання більше ніж на 15 робочих днів, 436095 грн штрафу за невиконання зобов`язань за договором від 14.04.2025 № 1.

Позовні вимоги товариства обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором № 1 від 14.04.2025 зобов`язань щодо поставки обладнання, монтажу, пусконалагоджувальних робіт та інструктажу персоналу.

15.12.2025 позивач звернувся до місцевого господарського суду із клопотання про зменшення позовних вимог, згідно якого просив суд зменшити заявлену до стягнення суму заборгованості у розмірі 1415700 грн на суму 375096 грн.

Ухвалою від 24.02.2026, серед іншого, суд постановив прийняти вказане клопотання позивача та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 2315594, 44 грн, з яких з яких 1040604 грн заборгованості, 548165, 44 грн пені за прострочення виконання зобов`язання за період з 07.06.2025 по 25.09.2025, 290730 грн штрафу за порушення строку поставки обладнання більше ніж на 15 робочих днів, 436095 грн штрафу за невиконання зобов`язань за договором від 14.04.2025 № 1.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у даній справі позов ПАТ "Рівнеавтошляхбуд" задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1040604 грн заборгованості, 210751, 24 грн пені, 145365 грн штрафу за порушення строку поставки обладнання більше ніж на 15 робочих днів, 156090, 60 штрафу за невиконання зобов`язань за договором, 18633, 73 грн судового збору, 21861, 18 грн витрат на професійну правничу допомогу; відмовлено у задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення 337414, 20 грн пені, 145365 грн штрафу за порушення строку поставки обладнання більше ніж на 15 робочих днів, 280004, 40 грн штрафу за невиконання зобов`язань за договором.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи скарги товариство посилається на порушення судом першої інстанції норм ст. 73 та ст. 76 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що твердження суду про те, що у випадку якщо відповідач маючи намір вчасно та в повному обсязі виконати умови договору, за наявності сумнівів щодо неотримання повідомлення вих. № 409/1 від 03.06.2025, не був позбавлений можливості поцікавитися у покупця щодо результатів розгляду повідомлення №17 від 29.05.2025 є не обґрунтованими оскільки, на думку скаржника, такі твердження суді першої інстанції не відповідають узгодженим сторонами абз. 2 п. 4.4 договору. Також вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги положення специфікації № 1, яка передбачає, що позиції № 6, № 8 та № 9, відносяться до обладнання, як продукції яка виготовляється та постачається в рамках договору, а інші позиції специфікації відносяться до робіт (послуг) та\або товару який використовується під час виконання робіт (надання послуг). Окрім того зауважує, що оскаржуване рішення також не містить посилань на пункти договору в частині строків поставки обладнання, які порушив відповідач.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Дженерал Сервіс Україна" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1302/25; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін; стягнути із скаржника на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн.

Окрім того, скаржником було подано до суду додаткові письмові пояснення по суті справи.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив у повному обсязі, просив останню залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

19.08.2026 від скаржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване звільненням із займаної посади юриста товариства.

Розглянувши вказане клопотання судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому судом враховується, що відповідно до ч. ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судовою колегією відмічається, що скаржник належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а наведені причини неявки представника не є поважними. Доводи скаржника викладені в поданій апеляційній скарзі, а матеріали справи дозволяють вирішити спір без участі товариства. Відповідно суд не вбачає перешкод у розгляді апеляційної скарги, а відтак клопотання не підлягає задоволенню.

За умовами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, відзиву на неї, та додаткових пояснень, заслухавши представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів встановила наступне.

Судами встановлено, що 14.04.2025 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір № 1, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується на умовах, передбачених Договором, виготовити, поставити, здійснити монтаж, пусконалагоджувальні роботи та запуск електрообладнання дробильно-сортувального заводу, а також провести персоналу покупця навчання з використання обладнання, а покупець - прийняти й оплатити обладнання (у тому числі виконані роботи та надані послуги) за цінами, в обсязі, у строки та у порядку, передбаченими цим договором. Найменування, кількість та вимоги (характеристики, складові частини) до обладнання визначаються відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а також умовами договору. Пунктом 1.3. договору погоджене місце поставки обладнання. Згідно з п. 2.1. договору, його ціна становить: 5814600 грн , в тому числі ПДВ (20%) 969100 грн. Положеннями п. 3.1. визначено, що оплата за договором здійснюється частинами, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі та/або на інший рахунок зазначений у відповідному рахунку на оплату, у такому наступному порядку: - перший платіж: попередня оплата у розмірі (50%) ціни договору, а саме: 2907300 грн, в тому числі ПДВ 484550 грн, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання договору та згідно рахунку на оплату, виставленого постачальником (пп. 3.1.1. договору); - другий платіж: доплата у розмірі (25%) ціни договору, а саме 1453650 грн, в тому числі ПДВ 242275 грн, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту письмового повідомлення покупця про готовність обладнання до поставки (пп. 3.1.2. договору); - третій платіж: остаточний розрахунок у розмірі (25%) ціни договору 1453650 грн, в тому числі ПДВ 242275 грн, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання/погодження сторонами акту введення обладнання в експлуатацію (пп. 3.1.3. договору). Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 14 договору та/або у відповідному рахунку на оплату (п. 3.5. договору). Згідно п. 4.1. договору, постачальник приступає до виготовлення обладнання протягом 1 (одного) робочого дня з дня зарахування на його поточний рахунок коштів (попередньої оплати), передбачених п. п. 3.1.1 п. 3.1. договору. Згідно п. 4.2. договору, постачальник зобов`язаний виготовити обладнання та повідомити покупця про його готовність і можливість його поставки (або частини обладнання) покупцю у строк, що не перевищує 45 (сорок п`ять) календарних днів з дня зарахування на його поточний рахунок коштів (попередньої оплати), передбачених п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору. Таке повідомлення надсилається на електронну пошту покупця, зазначену у розділі 14 договору, якщо про інше сторони взаємно письмово не домовляться. У повідомленні постачальник обов`язково зазначає планову дату поставки обладнання, а також обсяг/склад обладнання, готового до поставки (п. 4.3. договору). Відповідно до п. 4.4. договору, покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання від постачальника повідомлення про дату поставки обладнання зобов`язаний підтвердити постачальнику свою готовність прийняти обладнання у день, запропонований постачальником, або повідомити постачальника про неможливість прийняти обладнання (із зазначенням причин) і погодити іншу дату поставки обладнання. Таке підтвердження/погодження надсилається на електронну пошту постачальника, якщо про інше сторони взаємно письмово не домовляться. У випадку якщо покупець письмово не підтвердить дату поставки та/або не повідомить постачальника про іншу дату поставки обладнання, а також не проведення доплати (пп. 3.1.2 п. 3.1 договору), обладнання приймається постачальником на відповідальне зберігання, без укладення будь-яких додаткових документів. Згідно п. 4.5. договору, передбачено, що доставка обладнання чи його частини на майданчик покупця здійснюється силами та за рахунок постачальника, а розвантаження обладнання чи його частини здійснюється силами та за рахунок покупця з обов`язковим залученням покупцем підіймальної техніки, необхідної для розвантаження обладнання чи його частини. Обладнання вважається переданим постачальником покупцю і прийнятим покупцем з моменту фактичної його передачі та на підставі підписаного уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі обладнання та видаткової накладної під час передачі обладнання на майданчику покупця (п. 4.6. договору). Згідно з п. 4.7. договору, обладнання може постачатися частинами, про що уповноважені представники сторін складають та підписують відповідні акти прийому-передачі. Пунктом 4.11. договору передбачено, що право власності на обладнання (у тому числі частини обладнання), а також ризик випадкового знищення/пошкодження, втрати та/або ушкодження обладнання (у тому числі частини обладнання), переходять до покупця в момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної та/або акту прийому-передачі обладнання та/або його частини. Згідно п. 4.12. договору, до поставки всього обладнання покупець відповідно до умов договору зобов`язаний підготувати майданчик до монтажу обладнання, виконати всі необхідні будівельні роботи і конструктивні вимоги, у тому числі фундаментні конструкції для обладнання, передбачені технічною документацією на обладнання, та надати постачальнику автопідіймальну техніку згідно запиту чи прохання постачальника для виконання ним умов договору, а саме для підйому складових частин обладнання, робітників, інструменту та матеріалів на висоту. Згідно п. 4.13. договору, про виконання положень п. 4.12. договору, покупець зобов`язаний письмово повідомити постачальника про готовність майданчика до початку монтажу обладнання та узгодити з постачальником дату початку монтажних робіт. Умовами п. 4.14. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання від покупця повідомлення про готовність майданчика до початку монтажу обладнання повідомити покупця про готовність прибути на місце монтажу Обладнання для початку здійснення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та проведення навчання персоналу або повідомити покупця про неможливість прибуття свого представника та погодити з покупцем іншу дату монтажу. Згідно п. 8.3. договору, за кожен випадок порушення постачальником строків виконання зобов`язань за договором, що стались з вини постачальника, з останнього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання за кожний день прострочення зобов`язання, а за порушення постачальником строку поставки обладнання більше ніж на 15 (п`ятнадцять) робочих днів постачальник зобов`язаний на письмову вимогу покупця сплатити останньому штраф у розмірі 5 % від суми не поставленого у строк обладнання. Пунктом 8.12. договору встановлено, що у випадку не виконання зобов`язань постачальником за цим договором постачальник повертає сплачені грошові кошти згідно п. 3.1. договору покупцем у повному розмірі та штраф 15% від суми сплаченої покупцем, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання від покупця листа про повернення коштів та сплату штрафу. Додатком № 1 до договору є специфікація електрообладнання дробильно-сортувального заводу, в якій сторонами погоджено складові обладнання та послуг, їх кількість, ціну, загальну вартість - 5814600 грн (з ПДВ).

Матеріалами справи стверджується, що виконання умов договору позивач 15.04.2025 здійснив попередню оплату в розмірі 2907300 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 568.

Згідно повідомлення від 29.05.2025 № 17, відповідач поінформував позивача про виготовлення і готовність до поставки обладнання, яке є предметом договору, в асортименті згідно позицій специфікації № 6, 8, 9. Вказана орієнтовна дата поставки обладнання на майданчик покупця - в період з 03.06.2025 по 06.06.2025. Відповідно до п. 4.12 договору відповідач просив письмово повідомити про готовність майданчика та виконання всіх інших вимог визначених будівельними нормами, необхідних для проведення монтажу обладнання, а також провести оплату згідно пп. 3.1.2. п. 3.1. договору. У відповіді на вказане повідомлення № 409/1 від 03.06.2025 позивач зазначив, що оскільки повідомлення відповідача місить інформацію стосовно готовності постачання лише частини обладнання, у покупця не настає обов`язку проведення платежу згідно п. 3.1.2. договору. Вказаним повідомленням позивач підтвердив свою готовність прийняти обладнання, але, враховуючи наявність у повідомленні від 29.05.2025 № 17 лише орієнтовної дати поставки, просив постачальника вказати точну дату поставки. На виконання п. 4.12. договору позивач повідомив, що до поставки всього обладнання підготує майданчик до монтажу обладнання, виконає всі необхідні будівельні роботи і конструктивні вимоги, передбачені вказаним пунктом договору. При цьому просив, у найкоротші терміни повідомити планову дату поставки та монтажних робіт з метою узгодження дати початку монтажних робіт. Повідомленням від 09.07.2025 № 442 позивач підтвердив готовність майданчика до початку монтажу обладнання.

11.08.2025 позивач звернувся до відповідача з листом № 578 про повернення авансового платежу в розмірі 2907300 грн та сплати штрафу за невиконання зобов`язань по договору в розмірі 436095 грн відповідно до п. 8.12. договору (15% від сплаченої суми).

Згідно видаткової накладної № 3 від 06.08.2025, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1285452 грн.

01.09.2025 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою викладено у новій редакції п. 2.1. договору ("Ціна договору складає 5814600 грн, в тому числі ПДВ (20%) 969100 грн") та специфікацію у новій редакції від 01.09.2025 (збільшено кількість позицій складових обладнання та послуг). Окрім того, 01.09.2025 відповідач надав позивачу послуги зі складання шаф на загальну суму 206148 грн, що підтверджується актом надання послуг № 1 від 01.09.2025.

Згідно видаткової накладної № 4 від 15.09.2025 відповідач поставив позивачу товар (2450 м кабелю) на загальну суму 105000 грн. Згідно видаткової накладної № 5 від 16.09.2025 відповідач поставив позивачу товар (3 датчики) на загальну суму 127800 грн. 16.09.2025 відповідач поставив позивачу товар (1 кінцевий вимикач) на загальну суму 142296 грн, що вбачається з видаткової накладної № 6 від 16.09.2025.

Загальна вартість поставленого відповідачем товару та наданих послуг становить 1866696 грн. Залишок невикористаного авансового платежу складає 1040604 грн.

І зв`язку із вищевикладеними обставинами, ПАТ "Рівнеавтошляхбуд" звернулось із відповідним позовом до господарського суду.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

В силу ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України обумовлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вже встановлено судами, сторонами даного господарського спору укладено договір № 1 від 14.04.2025, який є змішаним цивільно-правовим договором з елементами, серед іншого, договору купівлі-продажу, договору поставки та договору підряду.

Згідно ст. ст. 655, 662-664, 693 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 837, 846, 853, 882 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. ст. 525, 530, 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, позивач на виконання пп. 3.1.1. п. 3.1. договору 15.04.2025 здійснив попередню оплату в розмір 2907300 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи платіжна інструкція № 568. На виконання п. 4.2. договору відповідач повідомленням від 29.05.2025 № 17 поінформував позивача про виготовлення і готовність до поставки обладнання, яке є предметом договору, в асортименті згідно позицій специфікації № 6, 8, 9. Вказана орієнтовна дата поставки обладнання на майданчик покупця - в період з 03.06.2025 по 06.06.2025. Відповідач просив письмово повідомити про готовність майданчика та виконання всіх інших вимог визначених будівельними нормами, необхідних для проведення монтажу обладнання. Також, просив провести оплату згідно пп. 3.1.2. п. 3.1. договору. У відповідь на вказане повідомлення позивач вказав, що оскільки повідомлення відповідача місить інформацію стосовно готовності постачання лише частини обладнання, у покупця не настає обов`язку проведення платежу згідно п. 3.1.2. договору, про що зазначив у повідомленні № 409/1 від 03.06.2025. Вказаним повідомленням позивач підтвердив свою готовність прийняти обладнання, але, враховуючи наявність у повідомленні від 29.05.2025 № 17 лише орієнтовної дати поставки, просив постачальника вказати точну дату поставки. На виконання п. 4.12. договору позивач повідомив, що до поставки всього обладнання підготує майданчик до монтажу обладнання, виконає всі необхідні будівельні роботи і конструктивні вимоги, передбачені вказаним пунктом договору. При цьому просив, у найкоротші терміни повідомити планову дату поставки та монтажних робіт з метою узгодження дати початку монтажних робіт.

У свою чергу відповідач вказав, що не отримував від позивача повідомлення за вих. № 409/1 від 03.06.2025, у зв`язку з чим обладнання прийняте постачальником на відповідальне зберігання відповідно до абз.2 п. 4.4 договору. Також послався на невиконання покупцем обов`язку з проведення другого платежу (доплати передбаченої пп. 3.1.2 п. 3.1 договору) у сумі 1453650 грн та щодо підготовки майданчика до монтажу обладнання.

Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим зауваження суду першої інстанції стосовно доводів відповідача щодо неотримання повідомлення за вих. № 409/1 від 03.06.2025, оскільки умовами договору сторони погодили здійснювати обмін кореспонденцією саме через електронну пошту. При цьому, маючи намір вчасно та в повному обсязі виконати умови договору, за наявності сумнівів щодо неотримання такого повідомлення, відповідач не був позбавлений можливості поцікавитися у покупця щодо результатів розгляду повідомлення від 29.05.2025 № 17. Водночас з огляду на те, що у повідомленні від 29.05.2025 № 17 відповідач поінформував позивача про виготовлення і готовність до поставки частини обладнання, у покупця не виник обов`язок здійснення другого платежу (25% ціни договору), передбаченого пп. 3.1.2. п.3.1. договору.

Судова колегія констатує, що повідомленням від 09.07.2025 № 442 позивач повідомив відповідача та підтвердив готовність майданчика до початку монтажу обладнання, однак відповідач лише 06.08.2025 здійснив першу поставку товару на загальну суму 1285452 грн, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 06.08.2025.

Згодом, як зазначено вище, 11.08.2025 позивач звернувся до відповідача з листом № 578 про повернення авансового платежу в розмірі 2907300 грн та сплати штрафу за невиконання зобов`язань по договору в розмірі 436095 грн відповідно до п. 8.12. договору (15% від сплаченої суми).

01.09.2025 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою викладено у новій редакції п. 2.1. Договору ("Ціна договору складає 5814600 грн, в тому числі ПДВ (20%) 969100 грн") та специфікацію у новій редакції від 01.09.2025 (збільшено кількість позицій складових Обладнання та послуг).

01.09.2025 відповідач надав позивачу послуги зі складання шаф на загальну суму 206148 грн згідно акту надання послуг № 1 від 01.09.2025, а також поставив позивачу товар згідно видаткової накладної № 4 від 15.09.2025 на загальну суму 105000 грн, згідно видаткової накладної № 5 від 16.09.2025 на загальну суму 127800 грн та згідно видаткової накладної № 6 від 16.09.2025 на загальну суму 142296 грн. Загальна вартість поставленого відповідачем товару та наданих послуг становить 1866696 грн, залишок невикористаного авансового платежу складає 1040604 грн.

Відповідно, частина обладнання залишилась не поставленою та всі послуги по специфікації від 01.09.2025 (за виключенням позиції під № 14) - не наданими.

Зважаючи на викладені обставини, апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1040604 грн залишку невикористаного авансового платежу, відповідно до п. 8.12. укладеного сторонами договору, а також положень ЦК України, є законною, обґрунтованою та місцевий господарський суд вмотивовано її задовольнив.

Разом з тим, як зазначено вище, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 548165, 44 грн пені за прострочення виконання зобов`язання за період з 07.06.2025 по 25.09.2025, 290730 грн штрафу за порушення строку поставки обладнання більше ніж на 15 робочих днів та 436095 грн штрафу за невиконання зобов`язань за договором від 14.04.2025 № 1.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом п. 8.3. укладеного договору сторони обумовили, що за кожен випадок порушення постачальником строків виконання зобов`язань за договором, а саме передбачених договором строків поставки обладнання, що сталось з вини постачальника, з постачальника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання за кожний день прострочення зобов`язання.

Товариством було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 548165, 44 грн пені, яка нарахована ним на суму 5814600 грн за період з 07.06.2025 по 25.09.2026.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції суми пені, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість у заявленій позивачем сумі 210751, 24 грн, відповідно у стягнені 337414, 20 грн суд першої інстанції підставно відмовив.

Згідно п. 8.3. договору, за порушення постачальником строку поставки обладнання більше ніж на 15 (п`ятнадцять) робочих днів, постачальник зобов`язаний на письмову вимогу покупця сплатити останньому штраф у розмірі 5 % від суми не поставленого у строк обладнання.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 290730 грн штрафу за порушення строку поставки обладнання більше ніж на 15 робочих днів - 5 % від суми 5814600 грн.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції суми штрафу, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість у заявленій позивачем сумі 145365 грн, відповідно у стягнені 145365 грн штрафу суд першої інстанції підставно відмовив.

Окрім того, згідно п. 8.12. договору, у випадку не виконання зобов`язань постачальником за цим договором, постачальник повертає сплачені грошові кошти згідно п. 3.1. договору покупцем у повному розмірі та штраф 15% від суми сплаченої покупцем, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання від покупця листа про повернення коштів та сплату штрафу.

Як вказано вище, 11.08.2025 позивач звернувся до відповідача з листом № 578 про сплату, серед іншого, штрафу за невиконання зобов`язань по договору відповідно до п. 8.12. договору (15% від сплаченої суми).

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 436095 грн штрафу за невиконання зобов`язань за договором - 15% від суми 2907300 грн.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції суми вказаного штрафу, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість у заявленій позивачем сумі 156090, 60 грн, відповідно у стягнені 280004, 40 грн штрафу суд першої інстанції підставно відмовив.

Суд констатує, що доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до повторного викладення його правової позиції про належну готовність обладнання та про прострочення покупця, однак, такі доводи товариства вже були предметом розгляду у суді першої інстанції та отримали належну оцінку.

Аргументи скаржника про те, що повідомлення № 17 від 29.05.2025 було достатньо для виникнення у позивача обов`язку сплатити другий платіж за п. 3.1.2 договору, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач у повідомленні № 17 зазначив не про готовність усього обладнання, а лише про виготовлення і готовність до поставки обладнання в асортименті згідно позицій № 6, № 8 та № 9 специфікації. Отже, з тексту повідомлення випливає, що йшлося лише про частину обладнання, а не про готовність усього комплексу обладнання, а також про готовність провести роботи, передбачені договором.

Суд також відхиляє доводи скаржника про те, що кабельно-провідникові матеріали не мають значення для оцінки строків виконання договору, оскільки предмет договору є змішаним і охоплює не лише виготовлення та поставку окремих шаф чи електроніки, а весь комплекс робіт і поставок, необхідних для запуску електрообладнання дробильно-сортувального заводу. Це прямо випливає з п. 1.1, 1.2 договору та зі специфікації, в якій окремими позиціями визначені: монтаж лотків, прокладання силових кабелів та кабелів керування (позиція 3) і кабельно-провідникові матеріали (позиція 4). Водночас п. 4.2 договору встановлює загальний строк виготовлення обладнання і повідомлення про його готовність - не більше 45 календарних днів з дня авансу. За таких умов відповідач не вправі вибірково виводити кабельну частину з предмета договору лише для того, щоб констатувати своєчасне виконання договору. Той факт, що інші складові договору фактично поставлялись та виконувались ще в серпні-вересні 2025 року, підтверджує триваюче прострочення і комплексне невиконання зобов`язання у погоджений строк. Акт надання послуг № 1 від 01.09.2025 також підтверджує виконання частини договірних робіт ще у вересні 2025 року.

Судова колегія акцентує, що для звільнення боржника від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань недостатньо заявити, що кредитор не вчинив певні дії. Відповідач мав довести сукупність обставин: належну готовність до виконання Договору, конкретну дату поставки, реальну можливість поставити обладнання, належну пропозицію прийняти виконання та безпідставну відмову покупця від виконання договору, однак, зазначені обставини не доведені скаржником.

З огляду на усе викладене вище, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1302/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.

Зазначені у апеляційній скарзі доводи відповідача не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Окрім того, як зазначено вище, позивачем у поданому на адресу суду відзиві було заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 грн.

Суд відмічає, що згідно ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В силу ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Рівнеавтошляхбуд" в особі уповноваженого директора Никоненко О.О. звернулося до АБ "Крючкова", про що укладено договір про надання правової допомоги № 39-ЮП від 19.09.2022.

Як вбачається із рахунку-фактури № 991 від 19.06.2026, надана адвокатом позивачу правова допомога включає в себе: - дослідження апеляційної скарги ТзОВ "Дженерал Сервіс Україна" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1302/25 - 2 год., - формування правової позиції - 1,5 год., - підготовка заперечення проти відкриття апеляційного провадження - 1 год., - підготовка відзиву на апеляційну скаргу подану ТзОВ "Дженерал Сервіс Україна" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1302/25 - 4 год., - представництво інтересів ПАТ "Рівнеавтошляхбуд" в апеляційному провадженні (участь у судових засіданнях, надання усних та письмових пояснень) - 1,5 год.

На підтвердження понесених ПрАТ "Рівнеавтошляхбуд" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн до суду подано: рахунок-фактуру № 991 від 19.06.2026, акт № 991 від 19.06.2026 та платіжну інструкція № 1221 від 22.06.2026.

Суд зауважує, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Апеляційним господарським судом встановлено, що пунктом 2.9 договору № 39-ЮП від 19.09.2022 сторони обумовили, що приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом оплати клієнтом вартості послуг адвокатського бюро, згідно виставленого ним рахунка, в якому зазначаються перелік наданих послуг, витрачений адвокатським бюро час (при погодинній оплаті) та вартість наданих послуг. сторони можуть фіксувати приймання-передачу наданих послуг шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Акт може оформлятися про повне надання послуг, про часткове надання послуг (поетапно), або ж щомісячно, за фактично надані послуги у звітному періоді. Згідно п. 4.1. договору, вартість послуг, що надаються адвокатським бюро (гонорар), погоджується сторонами додатково в усному порядку і може підтверджуватися шляхом підписання сторонами додаткових угод та/або Актів приймання-передачі наданих послуг. Якщо вартість послуг не було погоджено, то розмір гонорару визначається адвокатським бюро, на підставі діючого у нього прайс-листа на послуги та оплачується клієнтом, згідно виставленого адвокатським бюро рахунка. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення по справі (дорученню) результату, якого бажає клієнт, якщо сторони не домовилися про інше. Гонорар у справі може обчислюватися за нульовою ставкою, у разі досягнення відповідної домовленості між адвокатським бюро та клієнтом. Згідно п. 4.2. договору, у разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвокатського бюро на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено. Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру чи зміни гонорару при наданні доручення адвокатському бюро або в ході його виконання є підставою для відмови адвокатського бюро від виконання доручення клієнта.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій, судова колегія дійшла висновку про те, що факт надання таких послуг АБ "Крючкова" є документально підтвердженим та співмірним зі складністю даної справи.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не подано.

В силу приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1302/25 відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві.

За результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Сервіс Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 08 квітня 2026 року у справі № 906/1302/25 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Сервіс Україна" (10009, м. Житомир, вул. Вітрука, буд. 9; ідентифікаційний код 45776156) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеавтошляхбуд" (33024, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 446; ідентифікаційний код 31435931) 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

4. Доручити Господарському суду Житомирської області на виконання постанови видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

6. Справу № 906/1302/25 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено "31" серпня 2026 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.