Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №910/3054/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа№910/3054/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 (повний текст рішення складено 28.05.2026)

у справі №910/3054/26 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»

про стягнення 263 555, 26 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 263555, 26 грн, у тому числі: 50 692, 92 грн - заборгованості за послуги з централізованого опалення, 28 356,16 грн - інфляційні втрати, 7 547,72 грн - 3% річних, 122 699, 98 грн - заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії, інфляційну складову нараховану на суму 122 699,98 грн, що становить 25 922,48 грн, 3% річних нарахованих на суму 122 699,98 грн, що становить 7 731,82 грн, пеню нараховану на суму 122 699, 98 грн, що становить 538,10 грн; 3793,92 грн - заборгованість з централізованого постачання гарячої води; інфляційну складову нараховану на суму 3 793,92 грн, що становить 2 071, 59 грн, 3% річних нарахованих на суму 3 793,92 грн, що становить 541, 97 грн; суму заборгованості за надання послуги з постачання гарячої води в розмірі 8 583,44 грн; інфляційну складову нараховану на суму 8 583,44 грн, що становить 1 863,90 грн, 3% річних нарахованих на суму 8 583,44 грн, що становить 578, 12 грн, пеню нараховану на суму 8 583,44 грн, що становить 38,05 грн, 1 681,79 грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, 913, 30 грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач споживав послуги з централізованого опалення, теплової енергії, гарячої води в квартирі № 111 площею 359,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, буд 3, однак вартість послуг у повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) 3% річних та інфляційні втрати.

Господарський суд міста Києва рішенням від 25.05.2026 у справі №910/3054/26 позов задовольнив частково. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 053,95 грн закрив на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 28 803, 18 грн - заборгованості за послуги з централізованого опалення, 1 901, 34 грн - заборгованість з централізованого постачання гарячої води, 1 665, 57 грн - інфляційні втрати, 776, 03 грн - 3 % річних та 497, 19 грн - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що після відкриття провадження у справі, 31.03.2026 відповідачем здійснено часткову оплату за послуги з централізованого опалення та за послуги з централізованого постачання гарячої води в загальному розмірі 19 053,95 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 31.03.2026 № 2 576 на суму 394, 29 грн та №2577 на суму 18 659, 66 грн.

Враховуючи, що предмет спору в частині стягнення основного боргу у розмірі 19 053,95 грн припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу у розмірі 19 053, 95 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач споживав послуги, оскільки був власником квартири № 111, площею 359,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, а з 22.04.2021 власником вказаної квартири є Акціонерне товариство «Сенс банк», що підтверджується свідоцтвом від 22.04.2021, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С., реєстровий номер 1594, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №254005497.

Враховуючи наведене, суд вказав, що у відповідача виник обов`язок сплачувати за послуги з централізованого опалення, за надання послуг з постачання теплової енергії, з централізованого постачання гарячої води, за надання послуги з постачання гарячої води плату за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії та плату за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води у період до 21.04.2024.

Господарський суд міста Києва вказав, що неоплачена заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з січня 2021 року по 21.04.2021 становить 28 803,18 грн та 1 901, 34 грн - заборгованість з централізованого постачання гарячої води.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 665, 57 грн та 3 % річних у розмірі 776, 03 грн (на суму задоволених позовних вимог) судом першої інстанції визнано правомірними та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині в позові про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат суд відмовив у їх задоволенні у зв`язку з необгрунтованістю.

Зважаючи на те, що з 22.04.2021 власником квартири №111 по вул. Провіантська, буд. 3 є Акціонерне товариство «Сенс банк», відповідач не може вважатись споживачем послуг, тому суд вказав, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 122 699,98 грн - заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії, 8 583,44 грн. заборгованості за надання послуги з постачання гарячої води, 1 681,79 грн. - заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, 913,30 грн - заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води, а також пені, інфляційної складової та 3 % річних нарахованих на вищевказану заборгованість, оскільки є похідними вимогами від вимоги про стягнення суми основної заборгованості.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 17.06.2026 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3054/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період власності відповідача (до 21.04.2021) - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість, що виникла в період власності відповідача за Договором №034030501110100, а саме: за послуги з централізованого опалення: основну заборгованість у розмірі 32 033,26 грн, інфляційну складову у розмірі 28 356,16 грн, 3% річних у розмірі 7 547, 72 грн за послуги з централізованого постачання гарячої води: основну заборгованість у розмірі 3 399,63 грн, інфляційну складову у розмірі 2 071, 59 грн, 3% річних у розмірі 541,97 грн.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції припустився грубої помилки при визначенні фактичного залишку заборгованості відповідача за період його реального володіння об`єктом (з жовтня 2019 року по 21 квітня 2021 року), а також безпідставно відхилив належним чином нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних.

Позивач вказує, що відповідач належним чином не оплачував спожиті послуги опалення та гарячого водопостачання у період з 2019 року по квітень 2021 року, а тому позивач на підставі ст. 625 ЦК України правомірно нарахував інфляційні втрати (28 356,16 грн - за опалення та 2 071, 59 грн - за гарячу воду) і 3% річних (7 547,72 грн - за опалення та 541,97 грн - за гарячу воду). Той факт, що відповідач здійснив часткове погашення лише тіла боргу в розмірі 19 053,95 грн лише 31.03.2026 (через 5 років після виникнення прострочення), лише підтверджує тривалий факт порушення зобов`язання та правомірність нарахування санкцій.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3054/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.06.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3054/26 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.07.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3054/26; розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував матеріали справи №910/3054/26 з Господарського суду міста Києва.

Ознайомившись з доводами апеляційної скарги та її прохальною частиною, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне зобов`язати скаржника до 17.07.2026 надати суду детальний та обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення заборгованості із зазначенням: періодів, за які нараховано заборгованість; дат та сум здійснених оплат (погашення заборгованості); розміру заборгованості за кожним періодом; сум, на які нараховано 3% річних; періодів нарахування 3% річних; сум, на які нараховано інфляційні втрати; розрахунку інфляційних втрат із зазначенням відповідних індексів інфляції та періодів їх застосування.

Матеріали даної справи надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 09.07.2026.

22.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3054/26 є законним та обгрунтованим, а підстави, передбачені в ст. 277 ГПК для його скасування повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення - відсутні.

Відповідач вказує, що позивач не вважав за потрібне повною мірою реалізувати свої права; недобросовісно виконує свої процесуальні обов`язки та/або намагається покласти усунення математичних прорахунків (за їх наявності) на судові інстанції, оскільки станом на 22.07.2026 ухвала Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2026 в частині надання стороною позивача до суду в строк до 17.07.2026 детального та обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення заборгованості - КП «Київтеплоенерго» не виконана. У зв`язку з цим, відповідач також позбавлений можливості надати свій контррозрахунок.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції переглядається в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 2019 року по квітень 2021 року, а також в частині 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем на заявлену заборгованість за зазначений період.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3054/26 учасниками справи не оскаржено, а тому в силу приписів статті 269 ГПК України, Північним апеляційним господарським судом не переглядається.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.04.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Позивач/Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» (далі - Відповідач/ Споживач) укладено Договір №034030501110100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до житлових приміщень суб`єктів господарювання, відповідно до якого Виконавець зобов`язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а Споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.

Згідно пункту 5 договору №034030501110100 тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води затверджуються органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

У пункті 6 договору сторонами погоджено, що на момент укладення Договору тарифи на послуги затверджені Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2340. За централізоване опалення 1654,41 грн./Гкал (з ПДВ) за умови наявності будинкового або квартирного засобів обліку теплової енергії 38,50 грн./м2 (з ПДВ) опалювальної площі в опалювальний сезон за умови відсутності будинкового або квартирного засобів обліку теплової енергії. За централізоване постачання гарячої води: 97,89 грн./ м3 (з ПДВ) за умови підключення рушникосушильників до системи централізованого постачання гарячої води; 90,54 грн./м3 (з ПДВ) за відсутності рушникосушильників.

Норми (нормативи) споживання гарячої води в приміщеннях та/або будинках, що не обладнані засобами обліку визначаються відповідно до умов даного договору, з урахуванням рішень органів місцевого самоврядування та інших нормативних актів, зокрема ДБН В.2.5.-64.2012 «Внутрішній водопровід та каналізація», в залежності від рівня комфортності будинку.

За умовою пункту 7 договору у разі зміни тарифів оплата за централізоване опалення та постачання гарячої води Споживачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (пункт 13 договору).

Відповідно до пунктів 36-37 цей договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторонами та діє до 01.05.2020. Сторони домовились, що Виконавець розпочинає надавати послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води та здійснювати нарахування з 01.10.2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі Сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Закінчення строку договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Згідно з пунктом 4 Правил №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки (ч. 1 ст. 9 вказаного Закону).

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що у відповідача за період з жовтня 2019 року по квітень 2021 року залишилась не сплаченою заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 32 033,26 грн (інфляційна складова у розмірі 28 356,16 грн, 3% річних у розмірі 7 547, 72 грн) за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 3 399,63 грн (інфляційна складова у розмірі 2 071, 59 грн, 3% річних у розмірі 541, 97 грн).

Отже, предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині перевірки математичного розрахунку залишку заборгованості та розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов Договору позивач за період з жовтня 2019 року по квітень 2021 року надав Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» послуги з централізованого опалення на загальну суму 75 336, 48 грн, на підтвердження чого надані:

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/10/2019/2 від 31.10.2019 на суму 399, 53 грн;

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/11/2019/2 від 30.11.2019 на суму 4 855, 53 грн;

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/12/2019/2 від 31.12.2019 на суму 3 612, 22 грн;

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/01/2020/2 від 31.01.2020 на суму 7 552, 82 грн;

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/02/2020/2 від 29.02.2020 на суму 4 355, 20 грн;

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/03/2020/2 від 31.03.2020 на суму 3 799, 53 грн;

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/05/2020/2 від 31.05.2020 на суму 100, 66 грн (перерахунок за січень 2020 року);

Акт надання послуг з централізованого-опалення №034030501110100/10/2020/2 від 31.10.2020 на суму 1 761, 85 грн (за жовтень 2020 року та перерахунок за листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2019 року);

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/11/2020/2 від 30.11.2020 на суму 5 880, 93 грн;

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/12/2020/2 від 31.12.2020 на суму 11 016, 88 грн;

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/01/2021/2 від 31.01.2021 на суму 8 444, 27 грн;

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/02/2021/2 від 28.02.2021 на суму 9 976, 42 грн;

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/03/2021/2 від 31.03.2021 на суму 11 987, 04 грн (за березень 2021 року, перерахунок за грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року);

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/04/2021/2 від 30.04.2021 на суму - 1 604, 55 грн (перерахунок за січень 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року);

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/07/2021/2 від 31.07.2021 на суму 3 068, 12 грн (перерахунок за жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2020 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, квітень 2021 року);

Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/09/2021/2 від 30.09.2021 на суму 130, 03 грн (перерахунок за жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, квітень 2021 року).

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2020 відповідачем здійснювалась оплата за вказані послуги у розмірі 24 675, 49 грн, а також після відкриття провадження у справі, 31.03.2026 відповідачем здійснено часткову оплату за послуги з централізованого опалення у розмірі 18 659, 66 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.03.2026 №2577.

Отже, основна заборгованість за послуги з централізованого опалення за період власності відповідача становить 32 001, 33 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що судом не береться до уваги Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/10/2021/2 від 31.10.2021 на суму 13, 57 грн, Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/08/2023/2 від 31.08.2023 на суму 39, 37 грн та Акт надання послуг з централізованого опалення №034030501110100/03/2024/2 від 31.03.2024 на суму - 21, 01 грн, оскільки зазначені акти стосуються перерахунку за жовтень 2021 року, тобто за період коли відповідач вже не був власником квартири.

Суд першої інстанції помилково відрахував часткову оплату за послуги з централізованого опалення у розмірі 18 659, 66 грн від 47 462, 84 грн (суми яка значиться з розрахунку позивача 3 % річних та інфляційних втрат станом на квітень 2021 року) задовольнивши позовні вимоги лише у розмірі 28 803, 18 грн, оскільки згідно з Актами надання послуг з централізованого опалення у подальшому позивачем здійснювався перерахунок вартості послуг за оспорюваний період, а судом першої інстанції вказані акти не було враховано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення підлягають частковому задоволенню у розмірі 32 001, 33 грн (75 336, 48 грн - 24 675, 49 грн - 18 659, 66 грн).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов Договору позивач за період з жовтня 2019 року по квітень 2021 року надав Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» послуги з централізованого постачання гарячої води на загальну суму 4 342, 19 грн, на підтвердження чого надані:

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/11/2019/1 від 30.11.2019 на суму 271,62 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/12/2019/1 від 31.12.2019 на суму 217,30 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/01/2020/1 від 31.01.2020 на суму 220,80 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/02/2020/1 від 29.02.2020 на суму 206,43 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/03/2020/1 від 31.03.2020 на суму 192,85 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/04/2020/1 від 30.04.2020 на суму 255,32 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/05/2020/1 від 31.05.2020 на суму 271,62 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/06/2020/11 від 30.06.2020 на суму 235,40 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/07/2020/1 від 31.07.2020 на суму 175,24 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/08/2020/1 від 31.08.2020 на суму 122,67 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/09/2020/1 від 30.09.2020 на суму 271,62 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/10/2020/1 від 31.10.2020 на суму 271,62 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/11/2020/1 від 30.11.2020 на суму 271,62 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/12/2020/1 від 31.12.2020 на суму 271,62 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/01/2021/1 від 31.01.2021 на суму 271,62 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/02/2021/1 від 28.02.2021 на суму 271,62 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/03/2021/1 від 31.03.2021 на суму 271,62 грн;

Акт надання послуг з централізованого постачання гарячої води №034030501110100/04/2021/1 від 30.04.2021 на суму 271,62 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2020 відповідачем здійснювалась оплата за вказані послуги у розмірі 2 046, 58 грн, а також після відкриття провадження у справі, 31.03.2026 відповідачем здійснено часткову оплату за послуги з централізованого опалення у розмірі 394, 29 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.03.2026 №2576.

Отже, основна заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період власності відповідача становить 1 901, 34 грн (4 342, 19 грн - 2 046, 58 грн - 394, 29 грн).

Відтак, доводи апеляційної скарги позивача про те, що основна заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води становить 3 399, 63 грн не заслуговують на увагу, оскільки позивач заявив до стягнення вказану суму з урахуванням актів надання послуг з централізованого постачання гарячої води за період травень-жовтень 2021 року, коли відповідач вже не був власником квартири, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині не підлягає зміні чи скасуванню.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору та норм чинного законодавства не виконував взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати вищезазначеної заборгованості.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Щодо присуджених до стягнення судом першої інстанції 1 665, 57 грн - інфляційні втрати, 776, 03 грн - 3 % річних, то суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність нарахування судом відповідачу 3% річних та інфляційних втрат, не погоджується із таким розрахунком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами договору щомісячні платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідач, в порушення умов договору з 21.11.2019 своєчасно та в повному обсязі не вносив щомісячні платежі, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати за послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води після настання 20 числа місяця, що настав за розрахунковим до фактичних часткових оплат, а за неоплачену заборгованість до 30.11.2025.

За приписами частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи те, що розмір 3% річних та інфляційних витрат, за розрахунком суду, є фактично більшим, а саме: 7 594, 68 грн 3% річних та 35 688, 45 грн інфляційних втрат, то суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями частини 2 статті 237 ГПК України, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 547, 72 грн 3% річних та 28 356, 16 грн інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення за порушення виконання грошового зобов`язання з оплати за послуги з централізованого опалення.

Щодо розміру 3% річних та інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов`язання з оплати за послуги з централізованого постачання гарячої води, суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат та встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 355, 77 грн 3% річних та 1 630, 29 грн інфляційних втрат.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 33 902, 67 грн (32 001, 33 грн + 1 901, 34 грн).

Загальний розмір 3% річних який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 7 903, 49 грн (7 547, 72 грн + 355, 77 грн), інфляційних втрат 29 986, 45 грн (28 356, 16 грн + 1 630, 29 грн).

За таких обставин, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 198, 15 грн заборгованості за послуги з централізованого опалення, а також не правильно здійснив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3054/26 підлягає скасуванню в оскаржувані частині, з ухваленням нового рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, виклавши пункт 3 резолютивної частини рішення в новій редакції.

Згідно частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до положень статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3054/26 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3054/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3. Пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3054/26 викласти у наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, код ЄДРПОУ 22951138) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка 5, код ЄДРПОУ 40538421) основну заборгованість у розмірі 33 902, 67 грн (тридцять три тисячі дев`ятсот дві гривні 67 копійок), 3 % річних у розмірі 7 903, 49 грн (сім тисяч дев`ятсот три гривні 49 копійок), інфляційних втрат у розмірі 29 986, 45 грн (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість гривень 45 копійок) та 1 076, 88 грн (одну тисячу сімдесят шість гривень 88 копійок) судового збору».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, код ЄДРПОУ 22951138) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка 5, код ЄДРПОУ 40538421) 3 782, 33 грн (три тисячі сімсот вісімдесят дві гривні 33 копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва

6. Матеріали справи №910/3054/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова