Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №910/7745/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. Справа№ 910/7745/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026

у справі №910/7745/26 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт»

про стягнення 1 155 788,23 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт» про стягнення 1 155 788,23 грн штрафних санкцій за несвоєчасне проведення розрахунків за товар по вісімнадцяти укладеним між сторонами договорам купівлі-продажу металобрухту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/7745/26 повернуто позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт» про стягнення 1 155 788,23 грн та додані до неї документи заявнику без розгляду підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із порушенням правил об`єднання позовних вимог.

Ухвала суду мотивована тим, що поставка товару за кожним договором є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товару, виписками по оплаті тощо). Вимоги про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне проведення розрахунків за товар за кожним окремим договором є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам, оскільки невиконання кожного з договорів буде потребувати дослідження правомірності нарахування штрафних санкцій на підставі різних первинних документів та не є основними, і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших. Сумісний розгляд заявлених у даній справі позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки під час розгляду справи суд повинен буде надавати оцінку умовам кожного з укладених договорів, встановлювати обставини дотримання строків виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, мети та обставин їх укладення, правильність заявлених до стягнення сум.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 08.07.2026 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» подало через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/7745/26 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції є помилковим та ґрунтується на неправильному застосуванні положень статей 173 та 174 Господарського процесуального кодексу України.

Сам лише факт укладення між сторонами декількох договорів не є достатньою підставою для повернення позовної заяви, якщо заявлені вимоги є однорідними, взаємопов`язаними та можуть бути розглянуті в межах одного судового провадження без порушення прав та інтересів учасників справи.

Скаржник наголошує, що усі заявлені позивачем вимоги виникли між тими самими сторонами; випливають із договорів одного виду - договорів купівлі-продажу металобрухту; укладені за типовою формою та містять однакові істотні умови; ґрунтуються на однакових положеннях матеріального права; пов`язані з одним видом порушення - простроченням виконання грошового зобов`язання; передбачають один і той самий спосіб судового захисту - стягнення пені. Крім того, усі вимоги мають спільний предмет доказування. Так, незалежно від кількості договорів, суд повинен встановити однакові юридично значимі обставини.

Усі первинні документи підтверджують аналогічні юридичні факти та використовуються для доведення одних і тих самих обставин, що свідчить про взаємозв`язок поданих доказів у розумінні статті 173 Господарського процесуального кодексу України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував правову позицію, викладену Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/7745/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7745/26, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

30.07.2026 матеріали справи №910/7745/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/7745/26; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки позивачем оскаржується ухвала з числа передбачених частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи про її розгляд у порядку письмового провадження були повідомлені належним чином, про що у матеріалах справи містяться довідки про доставку копії ухвали суду від 31.07.2026 до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, закінчення установлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечень на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції по суті.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги позивача з огляду на таке.

У червні 2026 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт» (далі, відповідач) про стягнення 1 155 788,23 грн штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за товар по вісімнадцяти укладеним між сторонами договорам купівлі-продажу металобрухту, а саме: ВДРД-161/10-25 від 21.07.2025, ВДРД-161/11-25 від 21.07.2025, ВДРД-161/12-25 від 21.07.2025, ВДРД-161/13-25 від 21.07.2025, ВДРД-161/14-25 від 21.07.2025, ВДРД-161/15-25 від 21.07.2025, ВДРД-161/16-25 від 21.07.2025, ВДРД-161/17-25 від 22.07.2025, ВДРД-161/18-25 від 22.07.2025, ВДРД-161/19-25 від 22.07.2025, ВДРД-161/20-25 від 22.07.2025, ВДРД-161/21-25 від 22.07.2025, ВДРД-161/22-25 від 22.07.2025, ВДРД-161/23-25 від 22.07.2025, ВДРД-161/24-25 від 22.07.2025, ВДРД-161/25-25 від 22.07.2025, ВДРД-161/26-25 від 22.07.2025, ВДРД-161/27-25 від 22.07.2025.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, із викладеного вбачається, що позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

У цьому висновку суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, неодноразово викладеної в постановах від 24.04.2023 у cправі №916/1522/22, від 04.04.2023 у cправі №911/1757/21, від 30.03.2023 у справі №910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22 та в інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо порушення правил об`єднання вимог у позовній заяві.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням відповідачем строків оплати по усім договорам купівлі-продажу.

Звертаючись із позовом, позивач просив стягнути штрафні санкції (пеню) по вісімнадцяти договорам купівлі-продажу.

При цьому переліченими вище договорами передбачені аналогічні умови щодо строків оплати вартості товару трьома частинами (пункт 2.4. договорів), відповідальності покупця за порушення строків оплати за товар та/або послуги щодо організації навантаження товару, а саме що продавець у такому випадку має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання за кожен день прострочення від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання (пункт 5.2. договорів).

Тобто, проаналізувавши зміст позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку, що цивільні права та обов`язки виникли між тими самими сторонами, випливають із договорів одного виду - договорів купівлі-продажу металобрухту, містять однакові істотні умови, ґрунтуються на однакових положеннях матеріального права, пов`язані з одним видом порушення - простроченням виконання грошового зобов`язання, передбачають один і той самий спосіб судового захисту - стягнення пені. Крім того, усі вимоги мають спільний предмет доказування.

У свою чергу обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення/дотримання правил об`єднання/роз`єднання позовних вимог, а тому не має вирішального значення у застосуванні положень частин першої, шостої статті 173 та пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України. А тому великий обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення правил об`єднання позовних вимог.

Подібні висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №910/21280/21.

Отже, враховуючи, що вимоги позивача випливають з одних і тих самих правовідносин та доданих до позовної заяви доказів, беручи до уваги те, що кількість договорів купівлі-продажу у даному спорі не впливає на суть розгляду справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги, заявлені у цій справі, відповідно до положень частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України можуть бути об`єднані в одній позовній заяві.

Не навівши переконливих доводів щодо порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Отже, у разі, якщо суд першої інстанції дійде висновку, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, він не позбавлений можливості роз`єднати позовні вимоги.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції від 30.06.2026 у даній справі підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа №910/7745/26 направленню до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом даної апеляційної скарги, виходячи зі змісту норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути здійснений за результатами розгляду справи по суті згідно з загальними правилами вказаної статті.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/7745/26 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/7745/26 скасувати.

Справу №910/7745/26 направити до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження.

Матеріали справи №910/7745/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко