Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №910/352/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. Справа№ 910/352/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Мальченко А.О.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026

у справі №910/352/26 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»

про стягнення 71 241,44 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (далі, відповідач) про стягнення 54 494,29 грн страхового відшкодування, 3% річних у сумі 3 834,01 грн та інфляційних втрат у сумі 12 913,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на підставі Договору добровільного наземних транспортних засобів від 23.05.2022 №209.22.2683849 та внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди 10.10.2022 виплачено страхове відшкодування у розмірі 54 494,29 грн власнику транспортного засобу марки «Toyota» із державним знаком НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Цивільно-правова відповідальність власника об`єкту підвищеної небезпеки - транспортного засобу марки «Ssang Yong» із державним знаком НОМЕР_2 , водієм якого ( ОСОБА_1 ) скоєно дорожньо-транспортну пригоду 10.10.2022, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР 211472800, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування спричинених збитків у сумі 54 494,29 грн покладається на відповідача.

Також, зважаючи на те, що відповідач незаконно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, то відповідачем порушено виконання грошового зобов`язання й наявні підстави для стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 3 834,01 грн та інфляційних втрат у сумі 12 913,14 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/352/26 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» страхове відшкодування в сумі 54 494,29 грн, 3% річних у сумі 3 834,01 грн, інфляційні втрати в сумі 12 913,14 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662 грн.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», яке виплатило страхове відшкодування за Договором добровільного страхування, в межах виплаченої суми страхового відшкодування перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» як до особи, відповідальної за заподіяну водієм транспортного засобу «Ssang Yong» із державним знаком НОМЕР_2 внаслідок ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, який визначений Полісом.

Суд також установив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 834,01 грн та інфляційних втрат в сумі 12 913,14 грн також підлягають задоволенню.

Суд відхилив заперечення відповідача, викладені в поданих до суду заявах по суті справи, зазначивши, що станом на момент ДТП Договір обов`язкового страхування був чинним, а цивільно-правова відповідальність винуватця пригоди підлягала страховому покриттю; коефіцієнт фізичного зносу в даному випадку застосований бути не може, оскільки строк експлуатації застрахованого ТЗ не перевищує семи років; позов поданий в межах строку позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 02.04.2026 засобами поштового зв`язку Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/352/26 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач наголошує, що у нього відсутні будь-які зобов`язання перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування, оскільки ДТП трапилось у проміжок часу між 18 год. 00 хв. і 18 год. 05 хв., що особисто підтвердили учасники ДТП у своїх повідомленнях, а поліс страхувальник у ПрАТ «СК «УСГ» придбав о 18 год. 14 хв., тобто ДТП трапилося раніше за придбання полісу.

Посилання суду на обставини, встановлені у рішенні в справі №760/4497/24 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки сторони у цій справі не могли належним чином обґрунтувати Солом`янському районному суду м. Києва та Київському апеляційному суду свої правові позиції, надати докази та дослідити їх. ПрАТ «СК «УСГ», у свою чергу, не було учасником процесу у справі №760/4497/24, а тому встановлені у ній обставині його не стосуються.

Суд проігнорував факт пропуску позивачем строку позовної давності (позивач подав позов через 3 роки та три місяці). Сам по собі воєнний стан не є підставою для продовження строку позовної давності та для поновлення пропущеного строку позовної давності. Позивач клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не подавав.

Позивач на підтвердження розміру збитків надав суду рахунок-фактуру та акт наданих послуг, які не є належними доказами на підтвердження розміру збитків. У порушення вимог закону позивач не надав суду Звіт/висновок про визначення вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/352/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/352/26; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

23.04.2026 матеріали справи №910/352/26 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/352/26 залишено без руху. Роз`яснено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 998,40 грн.

11.05.2026 засобами поштового зв`язку від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №6911 від 05.05.2026 про доплату судового збору у розмірі 998,40 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/352/26, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 71 241,44 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 18.05.2026 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між позивачем, як страховиком та гр. ОСОБА_2 , як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів від 23.05.2022 №209.22.2683849 (далі - Договір добровільного страхування).

Відповідно до предмету Договору добровільного страхування позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, які пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме «Toyota» із державним знаком НОМЕР_1 (далі - застрахований ТЗ).

10.10.2022 у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ та транспортного засобу «Ssang Yong» із державним знаком НОМЕР_2 , яким керував гр. ОСОБА_1 (далі - ДТП).

10.10.2022 гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 спільно склали повідомлення про ДТП - європротокол. Дата пригоди у європротоколі зазначена 10.10.2022, час - 18 год. 55 хв.

Унаслідок зазначеного вище ДТП застрахований позивачем ТЗ («Toyota» із державним знаком НОМЕР_1 ) отримав механічні пошкодження.

Із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011, яким внесено зміни та доповнення до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин дозволено спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Отже, з 18 вересня 2011 року в Україні в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 №3045-VI запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП.

Згідно з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.

На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція у редакції станом на дату ДТП).

Відповідно до зазначеної Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Згідно з пунктом 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

У той же час пунктом 5 Інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановлено, що у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти Повідомлення. У такому разі водії транспортних засобів після складення Повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов`язку інформувати Державтоінспекцію МВС України про її настання.

Суд зазначає, що схема дорожньо-транспортної пригоди та обставини, при яких вона мала місце, свідчать про порушення водієм автомобіля марки «Ssang Yong» із державним знаком НОМЕР_2 гр. ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, а отже про наявність вини останнього у ДТП.

Крім того, факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Вартість відновлювального ремонту застрахованого ТЗ розрахована на підставі рахунку-фактури від 11.10.2022 №2022014150 та акту виконаних робіт ТОВ «Автосаміт ЛТД» від 14.10.2022 № 2022013581 та становить 54 494,29 грн.

Позивач із урахуванням умов Договору страхування наземного транспорту склав страховий акт №3.22.04314-1 від 12.10.2022, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Toyota» із державним знаком НОМЕР_1 унаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 54 494,29 грн.

На підставі складеного страхового акту №3.22.04314-1 від 12.10.2022 позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 54 494,29 грн на рахунок ТОВ «Автосаміт ЛТД» (платіжне доручення №53637965 від 12.10.2022 на суму 54 494,29 грн).

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулося із заявою про виплату страхового відшкодування до Страховика винуватця ДТП - ПрАТ «СК «УСГ» від 29.11.2022 та повторно від 21.08.2023.

11.09.2023 за вх. №1677/07 позивач отримав від ПрАТ «СК «УСГ» лист-відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що період дії договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 211472800, який укладено з гр. ОСОБА_1 , починається з 18:14 год. 10.10.2022 до 09.10.2023. Враховуючи це, на момент настання ДТП поліс №ЕР 211472800 не діяв й відповідач не має підстав для виплати страхового відшкодування позивачу.

З огляду на вказане Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулося з позовом про стягнення страхового відшкодування до гр. ОСОБА_1 (справа №760/4497/24).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.06.2025 у справі №760/4497/24, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 03.11.2025 №760/4497/24, у задоволенні позову відмовлено, при цьому судами встановлено, що відмова ПрАТ «СК «УСГ» у виплаті страхового відшкодування є безпідставною та обумовлена неправильним визначенням моменту настання ДТП, який чітко зафіксовано учасниками ДТП у Європротоколі.

06.11.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою вих.№3.22.04314 про перегляд рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування №3.22.04314-ФО.

Відповідач страхове відшкодування в порядку суброгації у сумі 54 494,29 грн позивачу не сплатив, що і стало підставою для подання позову в даній господарській справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з огляду на таке.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України визначає, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, із заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Із урахуванням наведеного Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування у розмірі 54 494,29 грн, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб - автомобіль марки «Ssang Yong» із державним знаком НОМЕР_2 , яким 10.10.2022 спричинено ДТП, знаходився під керуванням гр. ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Наявність вини у вчиненні вказаної ДТП водія автомобіля марки «Ssang Yong» із державним знаком НОМЕР_2 - гр. ОСОБА_1 підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 10.10.2022.

Будь-яких доказів, що свідчили б про зворотне, відповідачем суду не надано.

Судом першої інстанції установлено, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Ssang Yong» із державним знаком НОМЕР_2 на момент скоєння зазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УСГ» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 211472800 із терміном дії з 10.10.2022 по 09.10.2023.

Відповідач, заперечуючи позову, у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі стверджує, що у нього відсутні будь-які зобов`язання перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування, оскільки ДТП трапилось у проміжок часу між 18 год. 00 хв. і 18 год. 05 хв., що особисто підтвердили учасники ДТП у своїх повідомленнях, а поліс страхувальник у ПрАТ «СК «УСГ» придбав о 18 год. 14 хв., тобто ДТП трапилося раніше за придбання полісу.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені заперечення відповідача, оскільки у складеному за наслідками ДТП європротоколі дата та час зазначені наступні: 10.10.2022 о 18:55.

Саме узгоджені та підписані учасниками ДТП дані Європротоколу щодо дати і часу пригоди є відправною та визначальною обставиною для вирішення питання про наявність чинного страхового покриття на момент настання страхового випадку.

При цьому термін дії Договору обов`язкового страхування (полісу серії ЕР 211472800) - з 10.10.2022 - 18:14:00 по 09.10.2023 - 23:59:59 включно.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.06.2025 у справі №760/4497/24, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 03.11.2025 №760/4497/24, встановлено таке: «Як убачається з матеріалів справи, договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія автомобіля Ssang Yong Korando (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), укладений із ПрАТ «СК «УСГ», набрав чинності 10 жовтня 2022 року о 18:14. Відтак, на момент ДТП, що сталася о 18:55, цей договір був чинним, а цивільно-правова відповідальність винуватця пригоди підлягала страховому покриттю. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відмова ПрАТ «СК «УСГ» у виплаті страхового відшкодування є безпідставною та обумовлена неправильним визначенням моменту настання ДТП, який чітко зафіксовано учасниками ДТП у Європротоколі.».

Тобто обставини чинності полісу серії ЕР 211472800 станом на дату та час ДТП уже встановлені рішеннями судів, які набрали законної сили та не можуть бути поставлені під сумнів.

При цьому посилання скаржника на те, що він не був учасником справи №760/4497/24 безпідставні, оскільки з процесуальних рішень у справі №760/4497/24 вбачається, що ПрАТ «СК «УСГ» було учасником справи в якості третьої особи, більш того, як вбачається з рішення від 30.06.2025 у справі №760/4497/24, 06.06.2024 до Солом`янського районного суду м. Києва через підсистему «Електронний суд» від представника третьої особи ПрАТ «СК «УСГ» надходили письмові пояснення у справі.

Таким чином, суд доходить висновку, що станом на момент ДТП Договір обов`язкового страхування був чинним, а цивільно-правова відповідальність винуватця пригоди підлягала страховому покриттю.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом ЕР 211472800 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач на підтвердження розміру збитків надав суду рахунок-фактуру та акт наданих послуг, які не є належними доказами на підтвердження розміру збитків, оскільки не вважаються оціненою шкодою у розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Аналогічні доводи висловлювались відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Із цього приводу колегія суддів зазначає, що статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з пунктом 1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Із матеріалів справи вбачається, що застрахований позивачем транспортний засіб відповідно до свідоцтва про реєстрацію застрахованого ТЗ (СТТ № 041979) 2022 року випуску.

Таким чином, коефіцієнт фізичного зносу в даному випадку застосований бути не може, оскільки строк експлуатації застрахованого ТЗ не перевищує семи років.

Також відповідно до пункту 7.40. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів зазначено, що якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

Крім цього, пунктом 7.39. зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до пункту 7.39 Методики стосовно застрахованого позивачем автомобіля, матеріали справи не містять.

Відповідачем не подано до суду доказів оціненої шкоди в спростування позиції позивача, яка обґрунтована актом виконаних робіт від 14.10.2022 №2022013581.

Отже, із наявних у матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Toyota» із державним знаком НОМЕР_1 при визначенні розміру страхового відшкодування.

При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Toyota» із державним знаком НОМЕР_1 згідно із сумою, яка вказана в рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування, та акті виконаних робіт ТОВ «Автосаміт ЛТД» від 14.10.2022 № 2022013581 й становить 54 494,29 грн.

Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Норма частини 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з пунктом 1.6. Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (54 494,29 грн), визначені полісом ЕР 211472800 ліміти відповідальності (160 000,00 грн), франшизу (0,00 грн), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 54 494,29 грн.

Також позивачем були заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3 834,01 грн та інфляційні втрати у сумі 12 913,14 грн.

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов`язанням.

Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3 834,01 грн та інфляційних втрат у сумі 12 913,14 грн за період з 12.09.2023 (день, наступний за днем отримання позивачем 11.09.2023 за вх. №1677/07 відмови ПрАТ «СК «УСГ у виплаті страхового відшкодування) по 14.01.2026 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно доводів скаржника про ігнорування судом факту пропуску позивачем строку позовної давності (позивач подав позов через 3 роки та три місяці), колегія суддів зазначає таке.

Приписами статей 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами) з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який продовжено до 30.06.2023.

Приписами пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Воєнний стан в Україні введений Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-IX внесено зміни до пункту 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та викладено вказаний пункт в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 визначено наступне: у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

При цьому, Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX (набрання чинності 04.09.2025) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Отже, строк позовної давності з 02.04.2020 до 29.01.2024 був продовжений, з 30.01.2024 по 03.09.2025 - зупинений, а поновлений з 04.09.2025.

Враховуючи викладене, даний позов поданий у межах строку позовної давності.

Скаржник, у свою чергу, помилково виходить із факту пропуску позовної давності, якого у цій справі не встановлено. Застосовані законодавцем у зв`язку з карантином та воєнним станом правила не є механізмом поновлення вже пропущеної позовної давності. Вони визначали особливості її перебігу: спочатку продовження строку, а надалі - зупинення його перебігу. Отже на момент звернення з позовом позовна давність не спливла, а тому відсутні як факт її пропуску, так і передбачені законом підстави для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Посилання скаржника на необхідність подання відповідної заяви фактично ґрунтується на ототожненні різних за правовою природою понять - поновлення пропущеного строку та поновлення перебігу строку після його законодавчого зупинення.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у даній справі, а доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/352/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/352/26 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ».

Матеріали справи №910/352/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.О. Мальченко

А.І. Тищенко