Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №910/14868/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. Справа№ 910/14868/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026

у справі № 910/14868/25 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

до Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича

про стягнення 63 716,47 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (далі - КП "Київкомунсервіс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича (далі - ФОП Ярмола В. І., відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості у сумі 63 716,47 грн за договором про надання послуг № Вп-29229-П від 01.12.2023.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині сплати вартості послуг, наданих позивачем у період з 01.12.2023 по 31.10.2025, у зв`язку з чим у ФОП Ярмоли В. І. утворилася заборгованість.

У позові КП "Київкомунсервіс" просить стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 52 491,52 грн., пеню в сумі 4 568,87 грн, інфляційні втрати в сумі 5 079,23 грн та 3% річних в сумі 1 576,85 грн, що разом складає 63 716,47 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.03.2026 у справі № 910/14868/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" до Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особо-підприємця Ярмоли Володимира Івановича на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" заборгованість в сумі 50 209,28 грн, пеню в сумі 397,56 грн, інфляційні втрати в сумі 5 079,23 грн, 3% річних у сумі 1 576,85 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що доводи відповідача про те, що він звільнив орендоване приміщення після розірвання договору оренди та не користувався послугами з вивезення ТПВ, є безпідставними, адже належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав (зокрема, угоди про розірвання договору, акту приймання-передачі приміщення орендодавцю тощо). Водночас у справі відсутні докази того, що укладений сторонами договір про надання послуг № Вп-29229-П від 01.12.2023 є розірваним.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець Ярмола Володимир Іванович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 по справі № 910/14868/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки у даній справі суд першої інстанції:

1. не розмежував поняття чинності договору, наявності тарифу та норми надання послуги, з одного боку, і факту реального надання конкретної послуги конкретному споживачу - з іншого;

2. безпідставно визнав достатніми для стягнення коштів односторонні акти, рахунки та акт звірки без належного встановлення факту реального надання послуг;

3. не надав належної правової оцінки доказам відповідача про припинення господарської діяльності в приміщенні та відсутність фактичного надання послуг;

4. фактично проігнорував докази об`єктивного технічного контролю (GPS- моніторингу), які спростовують фізичний заїзд спецтехніки позивача до об`єкта відповідача у спірний період;

5. неправильно застосував договірне положення про «мовчазну згоду», не встановивши ані реального надання послуг, ані належного вручення актів відповідачу;

6. без належної правової підстави стягнув похідні вимоги (пеню, інфляційні втрати, 3 % річних) за відсутності належно доведеного основного боргу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

08.05.2026 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 строк, відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, який був прийнятий судом у порядку ст 263 ГПК України відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що факт надання послуг підтверджено актами, рахунками, претензіями та актом звірки, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік».

Всі інші письмові пояснення учасників апеляційного провадження залишаються колегією суддів без розгляду як такі, що подані із пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.04.2026.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича у судовій справі № 910/14868/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича - залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

24.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано доказ сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14868/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026. Розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/14868/25 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 суддю Північного апеляційного господарського суду Кропивну Л.В. тимчасово відсторонено.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026, для розгляду справи № 910/14868/25 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Б.О. - головуючий суддя, судді: Гаврилюк О.М. Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 прийнято справу №910/14868/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/14868/25 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О. судді: Гаврилюк О.М. Сулім В.В. Розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/14868/25 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.12.2023 між КП "Київкомунсервіс" (виконавець) та ФОП Ярмола В.І. (замовник) був укладений договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВП-29299-Пд (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (далі - ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника (кав`ярні), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 25/12, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору визначено, що кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ, становить 11,3 м. куб. в місяць.

Відповідно до п. 2.1 договору тариф на послуги, передбачені пунктом 1.1 цього договору, встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 450 від 18.03.2019 "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізації, захоронення) виконавцю послуг - КП "Київкомунсервіс" (у редакції розпорядження Київської міської військової адміністрації від 31.08.2022 № 637). Тариф на послуги за цим договором становить 198,40 грн (з ПДВ за 1 м куб.), вартість послуг по договору - 2 282,24 грн з ПДВ в місяць.

Згідно з п. 2.3 договору оплата послуг за цим договором у розмірі, що вказаний у п. 2.1 даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником щомісячно, до 20-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним. Після підписання акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дати підписання повернути вищезазначений акт наданих послуг виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.

Відповідно до п. 3.9 договору замовник зобов`язується здійснювати 100 % оплату послуг на умовах, зазначених у п. 2.3 та п. 2.5 цього договору.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір вступає в силу з 01.12.2023 та діє до 31.12.2023. У разі, якщо жодна із сторін протягом п`ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить у письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного договору, то строк дії цього договору вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 8.2 договору).

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині сплати вартості послуг, наданих позивачем у період з 01.12.2023 по 31.10.2025, у зв`язку з чим у ФОП Ярмоли В. І. утворилася заборгованість.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування членів колегії суддів у відрядженні, у відпустках та інші чинники.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що визначені договором.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з вивезення ТПВ за період з 01.12.2023 по 30.09.2025 2025 (включно) на загальну суму 50 209,28 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг № 79953 від 31.12.2023 на суму 2 282,24 грн, № 6114 від 31.01.2024 на суму 2 282,24 грн, № 6614 від 29.02.2024 на суму 2 282,24 грн, № № 20362 від 31.03.2024 на суму 2 282,24 грн, № 20873 від 30.04.2024 на суму 2 282,24 грн, № 34575 від 31.05.2024 на суму 2 282,24 грн, № 35084 від 30.08.2024 на суму 2 282,24 грн, № 50879 від 31.07.2024 на суму 2 282,24 грн, № 514008 від 31.08.2024 на суму 2 282,24 грн, № 62875 від 30.09.2024 на суму 2 282,24 грн, № 63419 від 31.10.2024 на суму 2 282,24 грн, № 76994 від 30.11.2024 на суму 2 282,24 грн, № 77541 від 31.12.2024 на суму 2 282,24 грн, № 6967 від 31.01.2025 на суму 2 282,24 грн, № 7525 від 28.02.2025 на суму 2 282,24 грн, № 21202 від 31.03.2025 на суму 2 282,24 грн, № 21765 від 30.04.2025 на суму 2 282,24 грн, № 35658 від 31.05.2024 на суму 2 282,24 грн, № 36226 від 30.06.2025 на суму 2 282,24 грн, № 50195 від 31.07.2025 на суму 2 282,24 грн, № 50726 від 31.08.2025 на суму 2 282,24 грн, № 64509 від 30.09.2025 на суму 2 282,24 грн та відповідними рахунками на їх оплату за вказаний період.

Зазначені акти надання послуг та рахунки за заявлений період були надіслані на поштову адресу відповідача (замовника), що підтверджується фіскальними чеками та відомостями письмової кореспонденції про пересилання поштових відправлень, наявними в матеріалах справи.

Отже твердження скаржника про ненаправлення йому актів наданих послуг спростовуються матеріалами справи.

Разом з цим колегією суддів встановлено, що ФОП Ярмола В.І. акти приймання-передавання наданих послуг не підписав, вартість вказаних в них послуг не сплатив, хоча сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів не є визначальним для суду у формуванні висновку про невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вартості наданих послуг з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів. Зокрема колегія суддів звертає увагу на умови договору, якими сторони погодили, що замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дати підписання повернути вищезазначений акт наданих послуг виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.

Відтак суд першої інстанції вірно вважав, що вищевказані акти були погоджені відповідачем, послуги вивезення ТПВ надані в повному обсязі, претензії замовника відсутні, а тому він зобов`язаний здійснити сплату вартості послуг згідно з направленими йому документами.

При цьому позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 52 491,52 грн, включаючи нарахування за жовтень 2025 року, проте, в матеріалах справи відсутній відповідний акт надання послуг за жовтень 2025 року на суму 2 282,24 грн, а наявний у матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків на суму 52 491,52 грн не може вважатись належним доказом, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Зазначена правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/ 1727/17, від 21.12.2020 у справі № 916/499/20.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, а скаржником не спростовано, що у відповідача утворилася заборгованість з оплати наданих послуг з вивезення побутових відходів у сумі 50 209,28 грн.

Також матеріали справи свідчать, що з метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості за договором, а саме: № 000022373 від 13.02.2024, № 000025517 від 22.05.2024, № 000026768 від 16.07.2024, № 000028539 від 23.09.2024, № 000029514 від 18.11.2024, № 000030873 від 25.02.2025, № 000032974 від 10.04.2025, № 000034456 від 30.05.2025, № 000035427 від 28.07.2025, № 000037179 від 29.09.2025.

Однак як вбачається із матеріалів справи, що відповідей на вказані претензії відповідач не надав, заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 50 209,28 грн плати за надані послуги, тобто в меншій сумі, ніж просив позивач.

Доводи апеляційної скарги про те, що скаржник звільнив орендоване приміщення після розірвання договору оренди та не користувався послугами з вивезення ТПВ, колегією суддів відхиляються як необґрунтованими, адже, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано скаржником, що належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав (зокрема, угоди про розірвання договору, акту приймання-передачі приміщення орендодавцю тощо). Водночас у справі відсутні докази того, що укладений сторонами договір про надання послуг № Вп-29229-П від 01.12.2023 є розірваним.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, окрім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 4 568,87 грн, нараховану за прострочення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 5.2 договору сторони домовились, що за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Разом з тим суд враховує, що послуги, які надаються позивачем за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача з урахуванням зазначених норм, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 397,56 грн, тобто у меншому розмірі, ніж просив позивач.

Стосовно стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 5 079,23 грн та 3 % річних у сумі 1 576,85 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту статей 612, 625 ЦК України вбачається, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Тобто, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання, у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд прийшов до висновку, що нарахування позивачем матеріальних втрат є правомірним.

Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків інфляційних втрат в сумі 5 079,23 грн та 3 % річних в сумі 1 576,85 грн в межах заявлених позивачем періодів, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони є арифметично правильними, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання відповідача на постанову КМУ № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", оскільки наведеною постановою заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, що нараховуються за порушення порядку сплати житлово-комунальні послуг населенню, а не власникам/орендарям нежитлового приміщення (суб`єктам господарювання).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Правовий зміст вказаної статті свідчить про те, що вона не є імперативною, а застосовується на розсуд суду за наявності визначених у ній умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У контексті вищевикладеного, дослідивши матеріали справи та письмові пояснення учасників апеляційного провадження, колегія суддів констатує, що в даному випадку відповідач/скаржник не довів наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, та не навів поважних причин порушення зобов`язання.

Крім того, на переконання колегії суддів обґрунтований та арифметично вірний розмір пеня (397,56 грн) не є надмірно великим у порівнянні із сумою основної заборгованості (50 209,28 грн).

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів також зазначає таке:

- факт надання послуг підтверджено актами, рахунками, претензіями та актом звірки, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік»;

- скаржником не надано належних первинних документів, які б спростували ці дані, а його посилання на GPS-роздруківки не є належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України;

- припинення суборенди не звільняє Відповідача від зобов`язань за чинним договором, якщо він не повідомив позивача про розірвання у встановленому порядку (п. 3.12 договору);

- відсутність такого повідомлення означає, що відповідач залишався стороною договору та споживачем послуги.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги КП "Київкомунсервіс" підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/14868/25, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/14868/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/14868/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Фізичною особою-підприємцем Ярмолою Володимиром Івановичем.

4. Матеріали справи № 910/14868/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім