Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №910/2441/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. Справа№ 910/2441/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026

у справі №910/2441/26 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Бридуна Віталія Ростіславовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд"

про стягнення 167 212 грн 42 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

06.03.2026 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Бридуна Віталія Ростісавовича (надалі також - позивач, Бридун В.Р.) з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" (надалі також - відповідач, ТОВ "Форвард Агро Трейд", скаржник) 167 212 грн 42 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору підряду на виконання монтажних робіт від 05.09.2024 № 8/24 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 104 210 грн 00 коп. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 43 643 грн 96 коп. пені, 14 958 грн 08 коп. інфляційних втрат та 4 400 грн 38 коп. 3 % річних.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі №910/5580/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" на користь Фізичної особи-підприємця Бридуна Віталія Ростіславовича 104 210 грн 00 коп. основного боргу, 43 643 грн 96 коп. пені, 14 958 грн 08 коп. інфляційних втрат, 4 400 грн 38 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що станом на час розгляду справи відповідач вартість виконаних позивачем робіт не заперечував, водночас доказів їх оплати не надав, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 104 210 грн 00 коп. підлягають задоволенню.

Також судом першої інстанції встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних, відповідає вимогам норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 910/2441/26 у частині стягнення 29301,57 грн пені та ухвалити нове рішення, яким у позові Фізичної особи-підприємця Бридуна Віталія Ростіславовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД АГРО ТРЕЙД" про стягнення 29301,57 грн пені відмовити. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бридуна Віталія Ростіславовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД АГРО ТРЕЙД" витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач нарахував пеню за період з 02.10.2024 по 27.02.2026, що є порушенням ч.6 ст.232 ГК України. Так як акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №11 підписаний 01.10.2024, Позивач мав право нараховувати пеню за період з 02.10.2024 по 01.04.2025, що суд першої інстанції не врахував. Отже обґрунтованою є пеня, нарахована за період з 02.10.2024 по 01.04.2025, яка становить 14 342,39 грн (розрахунок пені долучається). Решту пені в сумі 29301,57 грн (43 643,96 грн - 14 342,39 грн) стягнуто безпідставно.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

02.07.2026 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 строк, відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, який був прийнятий судом у порядку ст. 263 ГПК України відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О.(головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі №910/2441/26 залишено без руху. Роз`яснено скаржнику, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3993, 60 грн.

12.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 подано заяву про усунення недоліків до якої долучено докази оплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі №910/2441/26. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 05.09.2024 між Фізичною особою-підприємцем Бридун Віталієм Ростіславовичем (надалі також - виконавець, підрядник,) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" (надалі також - замовник) було укладено договір підряду на виконання монтажних робіт №8/24 (далі по тексту - договір).

Згідно пункту 1.1 договору, підрядник зобов`язується у встановлений цим договором строк за завданням замовника на свій ризик виконати монтажні роботи (далі по тексту - - роботи), на об`єкті замовника за адресою: Україна, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, селище міського типу Великі Бірки, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік і обсяг монтажних робіт, інша інформація, пов`язана з цими роботами, вказується в додатках до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно додатку №1 від 05.09.2024 до договору визначено найменування та вартість робіт, а саме: складання та монтаж норії НК-25 7.8 м. з обслуговуючою площадкою, драбиною та захисним огородженням - вартість 22 400 грн 00 коп.; монтаж бункерів оперативних 5,5м3 3шт. - вартість 36 000 грн 00 коп.; монтаж галереї транспортера 12м.п. - вартість 18 000 грн 00 коп.; складання та монтаж транспортера ТС-40 11 м.п. - вартість 22 000 грн 00 коп.; монтаж бортів бункера 10 шт. - вартість 5 810 грн 00 коп. Загальна сума робіт складає 104 210 грн 00 коп. з ПДВ.

Вартість робіт, виконання яких передбачено цим договором, становить суму усіх додатків до цього договору, що є його невід`ємною частиною (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору, замовник оплачує роботи наступним шляхом:

- 25% (двадцять п`ять відсотків) суми від загальної вартості робіт перераховується підряднику на умовах передплати до початку їх виконання (пункт 3.1.1 договору);

- 75% (сімдесят п`ять відсотків) сплачується після повного виконання робіт підрядником, прийняття виконаних робіт замовником та підписання обома сторонами акту (актів) здачі - приймання виконаних монтажних робіт (пункт 3.1.2 договору).

У процесі здачі-приймання виконаних робіт сторони перевіряють відповідність виконаних робіт з умовами цього договору (пункт 7.2 договору).

Замовник зобов`язаний при прийнятті виконаних робіт оглянути їх результати і в разі виявлення допущених підрядником відступів від умов цього договору або інших недоліків повідомити про це підрядника в день виявлення цих недоліків (пункт 7.3 договору).

Підрядник зобов`язаний усунути недоліки виявлені замовником, протягом 2-х робочих днів (пункт 7.4 договору).

05.09.2024 замовнику підрядником виставлено рахунок №37 від 05.06.2024 на оплату виконаних робіт згідно додатку №1 від 05.09.2024 до договору на суму 104 210 грн 00 коп.

На виконання договору, підрядник свої зобов`язання виконав в повному обсязі, виконав роботи передбачені договором та додатком №1 до нього, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №11 від 01.10.2024 на суму 104210 грн 00 коп.

23.01.2026 відповідачу було направлено претензію про сплату заборгованості, яка не вручена відповідачу та повернута відправнику (копія претензії додається).

Зважаючи на те, що відповідач у порушення норм чинного законодавства та умов договору підряду на виконання монтажних робіт №8/24 від 05.09.2024 не оплатив виконані роботи, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 104 210 грн 00 коп., пені у розмірі 43 643 грн 96 коп., інфляційних втрат в сумі 14 958 грн 08 коп. та трьох процентів річних у сумі 4 400 грн 38 коп.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування членів колегії суддів у відрядженні, у відпустках та інші чинники.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині позовних вимог, які не є предметом апеляційного оскарження

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені, які є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 9.4 договору сторонами погоджено, що у випадку порушення термінів оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У контексті вищевикладеного колегія суддів зазначає, що застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати встановленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 підкреслив, що наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховуються пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

У разі якщо розрахунок пені здійснено позивачем неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вбачається із матеріалів справи, що позивач нарахував пеню за період з 02.10.2024 по 27.02.2026, що є порушенням ч.6 ст.232 ГК України.

Так як акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №11 підписаний 01.10.2024, позивач мав право нараховувати пеню за період з 02.10.2024 по 01.04.2025, що суд першої інстанції не врахував.

Отже обґрунтованою є пеня, нарахована за період з 02.10.2024 по 01.04.2025, яка становить 14 342,39 грн. Решту пені в сумі 29 301,57 грн (43 643,96 грн - 14 342,39 грн) стягнуто заявлено та задоволено судом першої інстанції безпідставно.

Відхиляючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що позивач після реалізації свого права на нарахування та стягнення пені з 02.10.2024 по 01.04.2025 (під час дії ст. 232 ГК України), втрачає право для нарахування пені після скасування такої норми, оскільки на момент дії ст. 232 ГК України останнім вже в повній мірі було реалізовано нарахування пені саме в розмірі, що не перевищує 6 місяців, з огляду на те, що сторонам в Договорі іншого строку не встановлено.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову в частині заявленого розміру пені, у зв`язку із чим із відповідача на користь позивача підлягає до стягненню 14 342,39 грн. пені.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при частковому нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з частковим неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення в оскаржуваній частині про стягнення з відповідача на користь позивача 14 342 (чотирнадцять тисяч триста сорок дві) грн. 39 коп. пені.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі №910/2441/26 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 910/2441/26 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" (03143, місто Київ, вулиця Метрологічна, будинок 14Б, ідентифікаційний код 40234919) на користь Фізичної особи-підприємця Бридуна Віталія Ростіславовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 104 210 (сто чотири тисячі двісті десять) грн 00 коп. основного боргу, 14 342 (чотирнадцять тисяч триста сорок дві) грн. 39 коп. пені, 14 958 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 08 коп. інфляційних втрат, 4 400 (чотири тисячі чотириста) грн 38 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) грн. 95 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити».

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бридуна Віталія Ростіславовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" (03143, місто Київ, вулиця Метрологічна, будинок 14Б, ідентифікаційний код 40234919) 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/2441/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич