Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №910/1267/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2026 р. Справа№ 910/1267/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Сибіги О.М.

Горбасенка П.В.

секретар судового засідання (помічник судді) Табачніков В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДВІКСІМ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/1267/26 (суддя - Я.А.Карабань)

за позовом Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДВІКСІМ"

про стягнення 403 970, 20 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Служба безпеки України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ» про стягнення 403 970, 20 грн, з яких: 264 670,13 грн пеня та 139 300, 07 грн штраф.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти №19/1-442в від 26.07.2025, в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/1267/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/1267/26 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ» на користь Служби безпеки України 264 670,13 грн пені, 139 300,07 грн штрафу.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

У поданій апеляційній скарзі скаржник просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/1267/26 скасувати та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції: неповно з`ясував обставини справи та неправильно визначив доказове значення Акта про невідповідність технічного (якісного, комплектного) стану турнікетів системи контролю доступу від 26.09.2025; безпідставно визнав доведеним факт поставки товару, який не відповідав вимогам Договору; помилково застосував стандарт вірогідності доказів, фактично надав акту Позивача від 26.09.2025 наперед встановлену силу доказу та переклав тягар доказування на Відповідача; помилково поклав на Відповідача негативні наслідки того, що Відповідач не здійснив повторну поставку товару; неправильно визначив характер спірного порушення та не перевірив, чи не є відмова Позивача від прийняття товару простроченням кредитора; не перевірив обґрунтованість періоду нарахування штрафних санкцій після закінчення строку дії Договору.

22.06.2026 через систему «Електронний суд» позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання 18.08.2026 представники сторін у судове засідання не з`явились.

17.08.2026 через систему «Електронний суд» представником апелянта було надано заяву про проведення судового засідання за його відсутністю та 18.08.2026 через канцелярію апеляційного суду представником позивача було подано клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи №910/1267/26, предмет та підстави поданого позову, проаналізувавши вимоги законодавства, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, зазначаючи при цьому наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та досліджено судом апеляційної інстанції.

26.07.2025 між позивачем (далі за текстом - покупець) та відповідачем (далі за текстом - продавець) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №19/1-442в (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого, продавець зобов`язується у терміни, у порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупцю турнікети системи контролю доступу (код ДК 021:2015-35120000-1 - Системи та пристрої нагляду та охорони) (далі за текстом - товар) у кількості, комплектності та по ціні, відповідно до специфікації (додаток №1) та технічної специфікації (додаток №2), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п.2.1. договору, продавець гарантує, що передає (поставляє) покупцю товар якість та комплектність якого відповідає вимогам технічної специфікації (додаток №2), нормативно-технічної документації, яка діє на території України, технологічним регламентам (технічним умовам) заводу-виробника (сертифікату виробника), стандартам якості (сертифікатам якості/відповідності, технічним вимогам), які встановлені чинними державними стандартами України, та іншій документації, що встановлює вимоги до якості товару такого типу.

Товар постачається (передається) продавцем з маркуванням заводу/фірми виробника. Товар (у тому числі деталі, вузли, запасні частини та компоненти, з яких він складається), повинен бути новим (не був у використанні з моменту виготовлення заводом-виробником, зібраний у єдиний виріб вперше та вперше проданий, не ремонтувався і не відновлювався будь-яким чином у будь-яких умовах), має належну якість (товар має забезпечувати функціонування за призначенням відповідно до технічних умов заводу-виробника та не мати будь-яких ознак, що можуть вказувати прямо чи опосередковано на ознаки зберігання в умовах, не визначених виробником для цього товару, ушкодження при транспортуванні або зберіганні, дії факторів техногенного або природного середовища, що можуть вплинути на властивості товару під час його експлуатації) (п.2.2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна цього договору згідно з специфікацією (додаток №1) становить: 1 990 001, 00 грн, у тому числі ПДВ: 331 666, 83 грн.

Відповідно до п.4.2. договору, оплата за товар здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично отриманий товар на підставі належним чином оформлених документів продавця (рахунку-фактури, видаткової накладної тощо) протягом 10 банківських днів після поставки товару при наявності бюджетних призначень на ці цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій.

Згідно з п.5.1. договору, строк (термін) поставки (передачі) продавцем товару покупцю: до 25.09.2025.

Поставка, (передача) продавцем товару покупцю здійснюється згідно із специфікацією (додаток №1) та технічною специфікацією (додаток №2).

Відповідно до п.5.2. договору, поставка (передача) (у т.ч. в межах гарантійних зобов`язань, за необхідністю) товару здійснюється силами, засобами, транспортом продавця та за рахунок продавця на адресу покупця: м. Київ.

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що під час приймання-передачі товару сторони зобов`язані перевірити у повному обсязі кількість, якість і комплектність товару, яка повинна відповідати усім технологічним регламентам (показникам) заводу-виробника (сертифікату виробника) та технічним вимогам, наведеним у додатку №2, належним чином оформити і підписати усі необхідні товарно-супровідні документи, що засвідчують факт приймання-передачі товару (видаткові накладні, довіреність тощо).

Підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної підтверджує належну комплектність, якість та кількість товару на момент його приймання- передачі.

Покупець не підписує документи, зазначені у п. 5.3. договору в разі виявлення факту передачі неякісного (дефектного), некомплектного, некількісного товару. У такому разі складається акт усунення недоліків (невідповідностей) товару, який підписують представники сторін (пп. 5.3.1. договору).

Згідно з п.5.4. договору, передача покупцю товару здійснюється у разі надання продавцю довіреності на отримання зазначеної кількості товару. Право власності покупця на переданий продавцем товар виникає з моменту приймання товару покупцем, що засвідчується підписанням сторонами усіх необхідних товарно-супровідних документів (видаткової накладної тощо).

Відповідно до п. 5.6. договору, разом з товаром продавець надає покупцю: рахунок-фактуру, видаткову накладну, паспорт (технічну документацію, гарантійні документи з інформацією щодо технічних характеристик, правил експлуатації, рекомендацій та гарантійних зобов`язань на товар тощо).

Згідно з п. 5.8. договору, у разі постачання (передачі) продавцем покупцю неякісного (дефектного/бракованого, некомплектного, некількісного) товару, такого, що не відповідає умовам п.п. 2.1.-2.2.1 договору та/або вимогам, наведеним у додатках №1, №2, виявленого покупцем (сторонами) під час його приймання-передачі, продавець сплачує штраф, передбачений п. 8.2. договору та, за погодженням покупця, ремонтує дефектні частини товару, усуває виявлені несправності, недоліки (дефекти/брак, некомплектність) та/або забезпечує його заміну новим якісним (комплектним, кількісним), відповідним до умов п.п. 2.1.-2.2.1. договору та/або вимог, наведених у додатках №1, №2 товаром, за власний рахунок (силами, засобами та транспортом) протягом 10 робочих днів з дня отримання продавцем від покупця оформленого (складеного) і підписаного сторонами акту усунення недоліків (невідповідності) товару.

Присутність та участь продавця (його уповноваженого представника) під час оформлення (складання) і підписання зазначеного акту - обов`язкова.

У разі відмови продавця оформити (скласти) і підписати вказаний акт або неявки представників продавця для складання такого акту, покупець має право самостійно, у односторонньому порядку його оформити (скласти) з обов`язковим внесенням відомостей про відмову продавця від його підписання (та/або неявку), який у цьому разі буде підтверджуючим документом і належним доказом наявності недоліків (дефектів/браку, некомплектності, не кількості) у товарі, невідповідності умовам п.п. 2.1.-2.2.1 договору та/або вимогам, наведеним у додатках №1, №2 і достатнім доказом для ремонту дефектних частин товару, усунення виявлених несправностей, недоліків (дефектів/браку, некомплектності) товару та/або його заміни продавцем на новий товар належної якості (комплектності, кількості), відповідності до умов п.п.2.1.-2.2.1. договору та/або вимог, наведених у додатках №1, №2.

Відповідно до п.7.3.2. договору продавець зобов`язаний поставити товар, якість якого відповідає умовам, визначеним у договорі.

Згідно з п. 8.2. договору, у разі поставки (передачі) продавцем покупцю неякісного (дефектного/бракованого, некомплектного, некількісного), такого, що не відповідає умовам п.п. 2.1.-2.2.1. договору та/або вимогам наведеним у додатках №1, №2) товару, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості такого товару та за власний рахунок (силами, засобами та транспортом) здійснює заміну на аналогічний товар належної якості, кількості/комплектності, відповідності до умов п.п. 2.1.-2.2.1. договору та/або вимог, наведених у додатках №1, №2 товаром протягом 3 робочих днів з дня отримання від покупця акта усунення недоліків (невідповідності) товару.

Пунктом 8.3. передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання продавець сплачує покупцю пеню, у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п.12.1. договору, він набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до 15.12.2025.

Специфікацією (додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, що поставляється на загальну суму 1 990 001, 00 грн.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.639 Цивільною кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч.1 ст.669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

24.09.2025 відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 1 990 001, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною №11 від 24.09.2025 та товарно-транспортною накладною №11 від 24.09.2025. Вказана видаткова накладна з боку позивача не підписана.

За результатами огляду та перевірки товару, представниками позивача встановлено істотні порушення умов договору, зокрема, що поставлений товар за всіма трьома позиціями предмета закупівлі не відповідає умовам договору та технічній специфікації, а саме:

- повнозростовий однопрохідний турнікет: має інші габарити, ніж передбачено технічною специфікацією, відрізняється за параметром ширини проходу, не відповідає заявленому значенню напрацювання на відмову, не обладнаний сервоприводом, не містить акумуляторної батареї, не супроводжується технічною, гарантійною та експлуатаційною документацією;

- повнозростовий двопрохідний вуличний турнікет: має інші габарити, ніж передбачено технічною специфікацією, відрізняється за параметром ширини проходу, не відповідає заявленому значенню напрацювання на відмову, не обладнаний сервоприводом, відсутній дах із нержавіючої сталі для вуличної установки турнікету, не містить акумуляторної батареї, не супроводжується технічною, гарантійною та експлуатаційною документацією;

- напівростовий турнікет: має інші габарити, ніж передбачено технічною специфікацією, відрізняється за параметром ширини проходу, не відповідає заявленому значенню напрацювання на відмову, не супроводжується технічною, гарантійною та експлуатаційною документацією;

Вказані обставини зафіксовані в акті від 26.09.2025 про невідповідність технічного (якісного, комплектного) стану турнікетів системи контролю доступу, складеному представниками позивача.

24.09.2025 товар на загальну суму 1 990 001, 00 грн був повернутий відповідачу, що підтверджується актом огляду товару, повернутого покупцем від 24.09.2025, складеного представниками відповідача.

30.09.2025 відповідач звернувся до позивача з листом за вих.№254 про відмову від договору про закупівлю товарів за державні кошти №19/1-442в від 26.07.2025, у якому відповідач зазначив, що на виконання умов договору 24.09.2025 продавець доставив товар на адресу покупця автомобілем MAN д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується видатковою накладною №11 від 24.09.2025 та товарно-транспортною накладною №11 від 24.09.2025. Покупець відмовився приймати товар без обґрунтування причин такого рішення. Враховуючи факт відмови покупця від поставленого за договором товару та, керуючись ст. 690, 692 Цивільного кодексу України, продавець заявляє про односторонню відмову від договору та просить покупця вважати договір розірваним з дати отримання цього листа.

14.10.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №19/18-1943 у якій вимагав, у зв`язку із порушенням строку поставки товару, у місячний термін сплатити штрафні санкції у розмірі 25 870, 00 грн.

У відповідь на лист за вих.№254 від 30.09.2025, позивач листом за вих.№19/1/1/1-1958 від 16.10.2025 повідомив відповідача, що 24.09.2025 продавцем було заплановано здійснення поставки товару на адресу покупця згідно з п.5.2. договору, за результатами огляду та перевірки якого представниками позивача було встановлено істотні порушення умов договору та складено акт про невідповідність технічного (якісного, комплектного) стану турнікетів системи контролю доступу. З огляду на викладене та враховуючи, що відповідно до умов договору поставка товару мала бути здійснена до 25.09.2025, а поставлений 24.09.2025 товар не відповідав його умовам, розірвання договору може бути здійснене шляхом укладання додаткової угоди.

У відповідь на претензію за вих. №19/18-1943 від 14.10.2025, відповідач листом за вих.№390 від 17.10.2025 повідомив позивача, що нарахування штрафних санкцій продавцю за порушення строку поставки товару в даному випадку є незаконним, а претензія про сплату штрафних санкцій не підлягає задоволенню, оскільки товар було поставлено в строк, передбачений договором, але покупець від нього відмовився, чим фактично перешкодив виконанню зобов`язань продавцем.

Також 17.10.2025 відповідач звернувся до позивача з листом за вих.№389 у якому просив позивача лист за вих.№254 від 30.09.2025 залишити без розгляду. Також зазначив, що відмова покупця від поставленого товару є відмовою покупця від договору. Якщо покупець вважає, що скористався правом на дострокове припинення договору, просить письмово повідомити про це продавця.

У відповідь на вказаний лист, позивач листом за вих.№19/1/1/1-2127 від 11.11.2025 повідомив відповідача, що відмова покупця від прийняття товару була правомірною та обґрунтованою. Посилання продавця на статті ст. 690, 692 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки зазначені норми застосовуються лише у випадку безпідставної відмови покупця, що у даному випадку відсутнє. Також зазначив, що заява продавця про односторонню відмову від договору не має правових наслідків та не звільняє його від виконання зобов`язань. З огляду на викладене вказує, що розірвання договору може бути здійснене шляхом укладення додаткової угоди між сторонами.

У відповідь на зазначений лист, відповідач листом за вих.№280 від 17.11.2025 повідомив позивача, що відповідно до п.5.1., 5.7. договору продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки товару 24.09.2025, поставивши якісний товар, що відповідає умовам договору, в заводській упаковці з належним ступенем захисту та маркуванням, що забезпечувало його цілісність і збереження під час транспортування та зберігання. Документи, передбачені умовам договору, знаходились в упаковці товару, цілісність якої не була порушена, і повернулись разом з товаром продавцю. Також відповідач звертає увагу, що турнікети під час транспортування були в розібраному стані, що унеможливлює проведення достовірних вимірювань та оцінки відповідності технічним вимогам. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відмова покупця від поставленого товару є фактичною відмовою покупця від договору. У зв`язку з цим, якщо покупець має намір достроково припинити договір, відповідач просить надіслати проект відповідної додаткової угоди про розірвання договору без застосування будь-яких штрафних санкцій та інших фінансових претензій до продавця.

У зв`язку порушення відповідачем умов договору, в частині повної та своєчасної поставки товару позивач звернувся з позовом про стягнення 264 670, 13 грн пені та 139 300, 07 грн штрафу.

Суд першої інстанції, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та стягнув з відповідача 264 670, 13 грн пені та 139 300, 07 грн штрафу.

Щодо того, що позивачем не доведено факт поставки товару, який не відповідає умовам Договору, а Акт про невідповідність технічного (якісного, комплектного) стану турнікетів системи контролю доступу від 26.09.2025 не може вважатися належним доказом.

Предметом доказування у цій справі є належне виконання відповідачем договірного обов`язку щодо поставки товару, який відповідає погодженим сторонами технічним, якісним та комплектним характеристикам.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Господарський суд міста Києва дослідив не лише Акт від 26.09.2025, а всю сукупність доказів, поданих сторонами, зокрема умови Договору, технічну специфікацію, документи щодо поставки товару, претензійне листування та інші матеріали справи.

Під час приймання поставленого відповідачем обладнання було виявлено його невідповідність погодженій технічній специфікації, про що складено відповідний Акт та повідомлено відповідача.

Відповідач не усунув встановлені невідповідності та не здійснив поставку товару, який відповідав би умовам Договору, що і стало підставою для звернення Служби безпеки України до суду.

Апеляційна скарга фактично не містить доводів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції конкретні невідповідності поставленого товару технічній специфікації.

При цьому, апелянт не спростовує встановлених судом першої інстанції технічних невідповідностей поставленого товару та не наводить належних доказів, які б підтверджували його відповідність технічній специфікації Договору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до зауважень порядку оформлення Акта про невідповідність та оцінки доказів, здійсненої судом першої інстанції.

Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 19/1-442в від 26.07.2025 не встановлено обов`язку складати акт про виявлені недоліки виключно у день поставки товару або визначати його форму та обов`язковий зміст.

Оформлення Акту 26.09.2025 не свідчить про його недопустимість чи недостовірність.

Крім того, з боку апелянта, як в межах розгляду судом першої інстанції, так і в межах апеляційного провадження не надано доказів того, що ним на адресу позивача було направлено товар, який відповідає технічній специфікації Договору, як по розміру, так і по комплектації.

Також, відсутні докази звернення відповідача з вимогою про спільний огляд, поставленого товару з метою встановлення його відповідності специфікації Договору.

Так і не надано суду, технічної документації на поставлений товар, яка б підтвердила відповідність усім встановленим параметрам (характеристикам) та спростувала позицію позивача.

Щодо відсутності повноважень у осіб, які здійснювали огляд поставленого обладнання.

Договором не визначено коло осіб, які б були відповідальними за складання такого Акту.

Акт містить перелік осіб, які його складали та підписали, доказів того, що вони не мають повноважень на такі дії, матеріали справи не містять.

Апелянт вказує на відсутність в Акті відомостей про те, в який спосіб було здійснено перевірку Товару.

Дійсно, Акт не містить такої інформації, але в ньому чітко визначені розбіжності ніж технічними характеристиками та габаритами, замовлених турнікетів та тими турнікетами, які були отримані.

При цьому апелянт не заперечує самого факту встановлення зазначених невідповідностей, а лише ставить під сумнів порядок їх документального оформлення. Разом із тим процесуальні заперечення щодо форми окремого доказу не спростовують встановлених судом фактичних обставин за відсутності належних доказів протилежного.

Окрім того, апелянт не пропонує будь-якого альтернативного способу перевірки технічних характеристик поставленого товару та не доводить, що проведений огляд був здійснений з порушенням вимог законодавства чи умов Договору.

Апеляційна скарга не містить жодного належного доказу, який би підтверджував відповідність поставленого товару технічній специфікації.

Фактично апелянт ставить під сумнів лише форму окремого доказу, однак не спростовує зафіксовані в ньому фактичні обставини.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав Акт про невідповідність технічного (якісного, комплектного) стану турнікетів системи контролю доступу від 26.09.2025 належним та допустимим доказом, оцінивши його в сукупності з іншими доказами у справі.

Апелянтом, як в суді першої інстанції, так і апеляційної не надано технічної документації на поставлений товар, яка б чітко визначила його відповідність Специфікації.

Щодо доводів апеляційної скарги про прострочення кредитора.

Посилання апелянта на статтю 613 Цивільного кодексу України ґрунтуються на неправильному розумінні змісту зазначеної норми.

За змістом частини першої статті 613 Цивільного кодексу України прострочення кредитора можливе лише у разі його відмови прийняти належне виконання зобов`язання.

Отже, передумовою застосування цієї норми є встановлення факту належного виконання боржником свого обов`язку.

Саме цієї обставини відповідач не довів.

Як встановлено судом першої інстанції, поставлений відповідачем товар не відповідав погодженим сторонами технічним, якісним та комплектним характеристикам, а тому Служба безпеки України правомірно відмовилася від його прийняття.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 613 ЦК України підстави вважати позивача таким, що допустив прострочення кредитора.

Фактично апелянт ототожнює передачу товару з належним виконанням договірного зобов`язання, хоча за змістом статей 526, 629, 662, 673, 678 Цивільного кодексу України належним виконанням є поставка товару, який відповідає умовам договору.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність нарахування штрафних санкцій.

Апелянт також посилається на те, що позивачем безпідставно нараховано пеню та штраф після закінчення строку дії Договору, оскільки його дія припинилася 15.12.2025.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконувати обов`язки відповідно до договору, а закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

Отже, закінчення строку дії Договору саме по собі не припиняє відповідальності сторони за допущене порушення договірних зобов`язань.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач поставив товар, який не відповідав погодженим сторонами технічним, якісним та комплектним характеристикам, чим порушив умови Договору ще під час строку його дії.

Саме порушення відповідачем умов Договору є юридичним фактом, з яким сторони пов`язали настання відповідальності у вигляді пені та штрафу.

При цьому апелянт не оспорює здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, не доводить неправильності визначеного судом періоду прострочення та не наводить будь-яких доказів помилковості розрахунку заявлених до стягнення сум.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДВІКСІМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/1267/26 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДВІКСІМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/1267/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/1267/26 - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 31.08.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 (двадцяти) днів до Верховного Суду відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді О.М. Сибіга

П.В. Горбасенко