Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №921/319/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Справа № 921/319/26

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі

головуючий суддя:Рим Т. Я.,

судді:Манюк П. Т.,

Прядко О. В.,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення сторін

апеляційну скаргу: фізичної особи – підприємця Римар Лариси Іванівни,

на ухвалу:Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2026 (повний текст ухвали складено 10.07.2026, суддя Хома С. О.),

у справі:№ 921/319/26,

за позовом:фізичної особи – підприємця Венгриновича Юрія Олександровича (надалі – ФОП Венгирович Ю. О., Позивач),

до відповідача:фізичної особи – підприємця Римар Лариси Іванівни (надалі – ФОП Римар Л. І., Відповідач або Апелянт),

про:стягнення 310'000,56 гривень.

I. ПРОЦЕДУРИ

1. Фізична особа – підприємець Венгринович Юрій Олександрович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до фізичної особи – підприємця Римар Лариси Іванівни про стягнення 310'000,56 гривень.

2. Ухвалою від 09.06.2026 Господарський суд Тернопільської області відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

3. Відповідач 02.07.2026 подав через підсистему "Електронний суд" клопотання щодо встановлення строку на подання відзиву та про відкладення підготовчого засідання.

4. Ухвалою від 08.07.2026 місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про продовження строку на подання відзиву.

5. Ухвала мотивована тим, що строк для подання відзиву закінчився 25.06.2026, тоді як клопотання про його продовження Відповідач подав 02.07.2026, тобто вже після спливу встановленого судом строку, у зв`язку з чим підстав для його продовження немає.

6. Врахувавши зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про встановлення строку на подання відзиву.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

7. ФОП Римар Л. І. не погодилася із зазначеним судовим рішенням та оскаржила його в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду.

8. Оскільки оскаржується ухвала, передбачена пунктом 9 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.07.2026, відповідно до частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, відкрив апеляційне провадження та постановив здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи і без проведення судового засідання.

9. Відповідач отримав ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 22.07.2026, про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка про доставку електронних листів (а. с. 97). Позивач не отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 22.07.2026 за юридичною адресою, така повернулась на адресу суду за закінченням терміну зберігання (а. с. 98-100).

10. Відповідно до частин 1 та 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

11. Згідно з частиною 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

12. Зважаючи на сплив строків розгляду справи (частина 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України), суд вважає за можливе ухвалити цю постанову.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Апелянта

13. Ухвалою від 09.06.2026 року суд установив мінімальний строк для подання відзиву, передбачений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України. П`ятнадцятиденний строк у будь-якому разі був би недостатній для підготовки зазначених процесуальних документів, а саме як відзиву, так і зустрічного позову.

14. Фактично дізналася про поданий позов та відкриття провадження лише 30.06.2026.

15. Апелянт не є професійним юристом. Електронний кабінет у системі "Електронний суд" було зареєстровано у 2023 році, оскільки тоді була Позивачем у цивільній справі, та приєднано до неактуальної адреси електронної пошти. Жодних сповіщень чи повідомлень про подання позову не отримувала ані через пошту, ані через систему "Дія", ані на офіційну електронну адресу фізичної особи-підприємця, зафіксовану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

16. Місцевим судом не було досліджено доказів, що вказують на поважність пропущення строків, а також на необхідність поновлення строків, у зв`язку з недостатністю встановленого судом першої інстанції строку та потребою в забезпеченні реальної процесуальної рівності сторін.

Відзив

17. Апеляційна скарга є необґрунтованою, не містить доводів щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права та не спростовує встановлених судом обставин, а тому не підлягає задоволенню.

18. Матеріалами справи підтверджується, що ухвала про відкриття провадження була направлена до електронного кабінету Відповідача 09.06.2026 о 18:13, а повідомлення про її доставлення до електронного кабінету отримано судом 10.06.2026 о 08:03. Саме тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що днем вручення ухвали є 10.06.2026, а останнім днем строку для подання відзиву – 25.06.2026.

19. Питання достатності строку могло бути предметом оцінки лише за умови звернення із заявою про його продовження до закінчення встановленого судом строку. Після його спливу така процесуальна можливість законом не передбачена.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

20. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

21. Ухвала Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2026 у цій справі оскаржується Відповідачем в частині відмови у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву.

Загальні засади процесуальних строків

22. Під процесуальними строками розуміють встановлений законом та / або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

23. Господарський процесуальний кодекс України встановлює процесуальні строки для вчинення учасниками справи відповідних процесуальних дій та пов`язує їх перебіг і закінчення з визначеними правовими наслідками. Такі строки спрямовані на належну організацію судового процесу, оскільки забезпечують його послідовність, своєчасність та передбачуваність для всіх учасників справи.

24. Дотримання процесуальних строків має принципове значення, адже реалізація процесуального права не може бути необмеженою у часі.

25. Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, водночас мають значення юридичного факту, оскільки з їх початком та закінченням пов`язується виникнення, зміна або припинення відповідних процесуальних прав та обов`язків. Зокрема втрата права на вчинення відповідної процесуальної дії.

26. Водночас процесуальний закон допускає можливість продовження процесуального строку, однак лише за дотримання встановлених для цього умов.

27. За приписами статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

28. Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

29. Відповідно до частин 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

30. Водночас у частині 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

31. Зі змісту наведеної статті вбачається, що поновленим може бути лише такий процесуальний строк, що встановлений законом, а процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

32. За змістом частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. При цьому суд не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк (відповідна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).

33. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частини 1, 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України).

34. Частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи – отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

35. Однак ця норма визначає не характер строку, а нижню межу його тривалості, яку суд не вправі скорочувати. Водночас саме ця норма прямо вказує, що відзив подається у "строк, встановлений судом", що означає: строк набуває ознак процесуального строку, визначеного судом, незалежно від того, чи дорівнює він мінімальному порогу, чи перевищує його.

36. Таким чином, закон визначає лише мінімальну тривалість строку для подання відзиву, тоді як конкретний строк у кожній справі встановлює суд. Тому такий строк є строком, установленим судом, і може бути продовжений лише в порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

37. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, відповідно до якої продовженню підлягають виключно строки, встановлені судом, і лише за умови звернення учасника до спливу такого строку; після його закінчення будь-яке продовження є процесуально неможливим.

Наявність підстав для продовження строку для подання відзиву у цій справі

38. Ухвалою від 09.06.2026 місцевий господарський суд установив Відповідачці 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.

39. Ця ухвала була доставлена до електронного кабінету Відповідачки 10.06.2026. Зазначену обставину жодна зі сторін не оспорює. Отже, останнім днем строку для подання відзиву було 25.06.2026.

40. Заяву про продовження цього строку подано 02.07.2026. З огляду на те, що у цьому випадку пропущено процесуальний строк, встановлений судом, який на момент звернення Відповідачки із заявою вже закінчився, місцевий господарський суд правильно відмовив у його продовженні.

41. Колегія суддів відхиляє доводи Відповідачки про те, що строк для подання відзиву має обчислюватися з 30.06.2026, коли вона, за власним твердженням, фактично дізналася про відкриття провадження у справі.

42. По-перше, Відповідачка не надала жодного доказу на підтвердження того, що саме 30.06.2026 вона вперше дізналася про розгляд справи чи ознайомилася з ухвалою про відкриття провадження. Вона не повідомила за яких умов дізналася про ухвалу суду.

43. По-друге, Відповідачка має зареєстрований електронний кабінет у ЄСІКС, а тому суд правомірно здійснював вручення процесуальних документів саме через такий кабінет. Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

44. Отже, направлення ухвали про відкриття провадження до електронного кабінету Відповідачки відповідало встановленому законом порядку її вручення.

45. Те, що Відповідачка фактично не користувалася підсистемою "Електронний суд", адже пов`язана з електронним кабінетом адреса електронної пошти, за її твердженням, стала неактуальною, не змінює моменту вручення ухвали. Інший підхід ставив би початок перебігу процесуального строку в залежність від моменту, коли він фактично вирішив перевірити електронний кабінет та ознайомитися з доставленим документом.

46. Колегія суддів зауважує, що реєстрація електронного кабінету передбачає необхідність належного користування ним та врахування процесуальних наслідків надходження до нього судових документів.

47. До того ж Відповідачка не надала належних доказів того, що процесуальні документи у цій справі, зокрема ухвала про відкриття провадження, не надходили до Електронного кабінету в системі "Електронний суд".

48. Колегія суддів не погоджується і з твердженням Відповідачки про те, що відмова у продовженні строку на подання відзиву позбавила її можливості належним чином захистити свої права та поставила у нерівне процесуальне становище з Позивачем, який у позовній заяві виклав і обґрунтував свою правову позицію.

49. Відмова у продовженні строку на подання відзиву не позбавляє Відповідачку права на захист загалом, а є наслідком невчинення нею відповідної процесуальної дії у встановлений судом строк. При цьому Відповідачка і надалі вправі користуватися іншими передбаченими Господарським процесуальним кодексом України засобами захисту, брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення щодо питань, які виникають під час розгляду справи.

50. У будь-якому разі суд при вирішенні спору повинен уникати надмірного формалізму у застосуванні процесуальних норм та виходити із завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, яке відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

51. Колегія суддів звертає увагу Апелянтки, що стаття 59 Конституції встановлює, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

52. Відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" безоплатна правова допомога – правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

53. Отже, у разі відсутності необхідних юридичних знань Відповідачка не позбавлена можливості скористатися професійною правничою допомогою, у тому числі безоплатною за наявності передбачених законом підстав, для належної реалізації своїх процесуальних прав та вчинення процесуальних дій у порядку і строки, встановлені законом.

IV. ВИСНОВКИ

54. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. Ухвала Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2026 у справі № 921/319/26 прийнято з дотриманням вимог норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл витрат на оплату судового збору

56. Відповідно до приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у даній справі не вирішено, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця Римар Лариси Іванівни залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2026 у справі № 921/319/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяРим Т. Я.

СуддіМанюк П. Т.

Прядко О. В.