Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №482/1653/26 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

01.09.2026

Справа № 482/1653/26

Номер провадження 3/482/469/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 вересня 2026 року місто Нова Одеса

Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Баранкевич В.О., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, сапера в/ч НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-10 КУпАП,-,

встановив:

Згідно протоколу А5025 №117 від 03.07.2026 про військове адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 172-10 КУпАП складеного т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 про те, що матрос ОСОБА_1 відмовився виконувати законну вимогу командира 1СР 2СБ в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 , щодо вибуття на навчання за фахом.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява в якій останній свою вину не визнав та просив розглядати справу за його відсутності.

Окрім того, до заяви додав виписний епікриз №4086 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 29.08.2023 року, Первинна медична картка форма 100 05.08.2023 року, копію листа з діагнозом: Правобічна пахова коса від 05.02.2023, копію довідки ВЛК №2025-06-03-1444-5486-37 від 04.04.2025.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа розглядалася за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши надані документи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" проходження військової служби здійснюється громадянами України як у добровільному порядку (за контрактом), так і за призовом.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан, дію якого, продовжено в тому числі, Указом від 12 січня 2026 року № 40/2026, затвердженим Законом України від 14 січня 2026 року № 4757–IX, та Указом від 27 квітня 2026 року № 342/2026, затвердженим Законом України від 28 квітня 2026 року № 4857–IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб

Відповідно до вимог ст.ст.245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідност.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

За необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, у відношенні військовослужбовців частиною 1 пунктом 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлюється ряд обов`язків, в тому числі і обов`язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників), окрім випадків віддання явно злочинного наказу.

Чинне законодавство України прямо не наводить визначення терміну «явно злочинний наказ», трактування вказаного поняття в кожному випадку є суб`єктивним. Однак ч.2 ст.41 Кримінального кодексу України визначає, що наказ або розпорядження буде законним за таких умов: вони мають бути видані відповідною особою в належному порядку в межах її компетенції; наказ чи розпорядження не мають суперечити чинному законодавству та не порушувати конституційних прав і свобод людини та громадянина. Таким чином, недотримання хоча б однієї з наведених умов автоматично тягне за собою незаконність наказу або розпорядження.

Положеннями ч.1 ст.172-10 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за відмову від виконання законних вимог командира (начальника).

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченогост.172-10 КУпАП, складає відкрита відмова виконати наказ командира (начальника), непокора, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. Від непокори слід відрізняти випадки суперечки, коли підлеглий вступає в обговорення наказу, виявляючи своє незадоволення у зв`язку з його отриманням, але врешті-решт наказ виконує та інше умисне невиконання наказу полягає у тому, що підлеглим наказ начебто приймається до виконання, але насправді не виконується. Невиконання наказу може полягати: а) у діях, вчиняти які наказ прямо забороняв; б) невиконанні дій, які мали бути виконані згідно з наказом; в) у виконанні таких дій з порушенням встановлених наказом строків та інших обов`язкових умов їх виконання. Правопорушення вважається закінченим, залежно від форми його вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.

Відповідно до ст. 26 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 30 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно статей 35, 36, 37 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

До матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністативної відповідальності за ч.1 ст.172-10 КУпАП, щодо відмови від виконання законних вимог командира (начальника) долучено: протокол А5025 №117 про військове адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 172-10 КУпАП від 03.07.2026 року, копія рапорта т.в.о.командира 2 інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 03.07.2026, який не містить обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а містить тільки посилання на низьку виконавчу дисципліну, копія військового квитка серії НОМЕР_3 , письмові пояснення ОСОБА_5 , який є заступником командира 2 інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , який є головним сержантом роти, і пояснили, що стали свідками відмови ОСОБА_1 виконати законну вимогу командира вибути на навчання за фахом. З матеріалів справи неможливо встановити чи не була це суперечка, коли підлеглий вступає в обговорення наказу, виявляючи своє незадоволення у зв`язку з його отриманням.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт висунення самої законної вимоги та умисної відмови від її виконання.

Досліджені докази у своїй сукупності не узгоджуються між собою та не відображають реальний перебіг події, які трапились 03 липня 2026 року приблизно о 10:00 годині в місці дислокації в/ч НОМЕР_1 , за участі матроса ОСОБА_1 ..

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд не вбачає належним чином доведеної вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд прийшов до висновку, що в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які фактичні дані, які б доводили вину ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-10 КУпАП, а тому враховуючи те, що фактичні обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративну справу відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-10 КУпАП слід закрити відповіднодо п.1 ч.1 ст.247 КУпАПв зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч.1 ст.172-10, ч.1, п.1 ч.1 ст.247, 251, 179, 283-285, 294 КУпАП, суд –

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області.

Суддя В.О Баранкевич