Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №481/709/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/709/26

Провадж.№ 2/481/609/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді - Васильченко-Дрига Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Войцеховської О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Новобузька міська рада Миколаївської області, про поділ майна подружжя та визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Новобузька міська рада Миколаївської області, про визнання в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 62,80 кв.м., житловою площею 23,80 кв.м. за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 . Припинити право спільної сумісної власності подружжя на будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 62,80 кв.м., житловою площею 23,80 кв.м. Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований у Вознесенській Універсальній Товарно-Сировинній Біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №717 від 16 серпня 2001 року дійсним. Стягнути з відповідача понесені судові витрати на користь позивача.

Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі з 13.10.1990 року. Під час перебування у шлюбі ними був придбаний будинок загальною площею 62,80 кв.м., житловою площею 23,80 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний будинок придбаний на підставі договору купівлі-продажу в Вознесенській Універсальній Товарно-Сировинній Біржі №717 від 16.08.2001 року у ОСОБА_3 . Дана угода зареєстрована на ОСОБА_2 на праві власності Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації та 24.08.2001 року записано в реєстрову книгу за №5. Будинок купувався за спільні кошти подружжя. 05.12.2015 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 не проживає в зазначеному будинку, в ньому залишились проживати позивачка разом зі спільними дітьми. В добровільному порядку відповідач заперечує проти поділу сумісного майна та має намір продати будинок, вважаючи його своєю власністю. Визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна необхідне для підтвердження права власності в державному реєстрі нерухомого майна відповідно до чинного законодавства та подальшого його відчуження.

Представниця позивачки ОСОБА_1 , адвокат Кіяновська А.В. в судове засідання не з`явилася, але подала до суду заяву про розгляд справи у судовому засіданні без її участі та участі позивачки, просить позов задовольнити, посилаючись на викладені в ньому мотиви.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у судовому засіданні без його участі, не заперечував проти задоволення позову.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, але подала до суду заяву про розгляд справи у судовому засіданні без її участі, не заперечувала проти задоволення позову.

Представник третьої особи Новобузька міська рада Миколаївської області в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, при прийнятті рішення по справ поклались на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, тому відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилами ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Вознесенською Універсальною товарно-сировинною біржою в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №717 від 16 серпня 2001 року, ОСОБА_3 , як власник житлового будинку АДРЕСА_1 , продала його покупцю ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 8, 9, 15 Закону України «Про товарну біржу», членами товарної біржі є прийняті до її складу, згідно зі статусом біржі вітчизняні та іноземні юридичні та фізичні особи. Члени товарної біржі мають право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів допущених до обліку на товарній біржі. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно положень ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до положень ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до положень ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009р., відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тому у даному випадку на момент переходу права власності правовідносини між Позивачем та Відповідачами підлягають врегулюванню за нормами Цивільного кодексу УРСР.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року), що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 16.08.2001р., договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору ( ст. 47 ЦК УРСР ).

Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР. Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями), з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту договору купівлі - продажу нерухомого майна №717 від 16.08.2001р. вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу, та зареєстрований Вознесенською товарно-сировинною біржою, та відповідно до п. 10 договору подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Відповідно до досліджених судом письмових матеріалів справи, 16.08.2001р. на Вознесенській Універсальній товарно-сировинній біржі було укладено договір купівлі – продажу №717 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . В подальшому право власності на нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 24.08.2001р. за реєстровим №695.

До 01.01.2003р. виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 , тобто фактично право власності на домоволодіння у відповідача 1 виникло на не заборонених законом підставах.

З огляду на викладене, оскільки сторони договору домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується наявними, дослідженими судом матеріалами справи, при цьому сторони повністю виконали умови укладеного договору, який не було нотаріально засвідчено з посиланням на положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», наявні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами дійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами є такими, що ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Крім того, під час розгляду справи по суті встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 13 жовтня 1990 року перебували у шлюбі, зареєстрованому Лисогірською сільською радою Первомайського району Миколаївської області за актовим записом №27.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 виданого 05.12.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новобузького районного управління юстиції у Миколаївській області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано 05.12.2015 року за актовим записом №30.

В період шлюбу подружжям за спільні кошти було придбано житловий будинок загальною площею 62,80 кв.м., житловою площею 23,80 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору №717 купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2001 року, зареєстрованого Вознесенською Універсальною товарно-сировинною біржою в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №717 від 16 серпня 2001 року. При реєстрації вказаного майна власником був вказаний відповідач ОСОБА_2 .

Довідкою виданою Новобузькою гімназією №4 Новобузької міської ради Миколаївської області від 07.05.2026 №37 вбачається, що ОСОБА_1 працює в Новобузькій гімназії №4 на посаді вчителя початкових класів з 15.08.1991 року по теперішній час.

З наданої позивачкою засвідченої копії висновку про вартість об`єкту оцінки, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , який діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності №486/2024 від 29.10.2024 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №3229/2025 від 19.11.2025 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №8971-ПК від 13.11.2024 року, сертифікат СОД 486/2024 від 29.10.2024 року, встановлено, що ринкова вартість нерухомості: житлового будинку, загальною площею 62,80,60 кв. м, житловою площею 28,30 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 18 травня 2026 року, із застосуванням порівняльного підходу, становить 204900,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною третьою ст. 368 ЦК України також передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

Частиною першою ст. 70 СК України регламентовано, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що цей спір вирішено на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач до суду не прибув, будь-яких доказів на спростування презумпції спільності права власності на майно, набуте за час шлюбу із позивачем, не надав, крім того, виходячи з його заяви не заперечував проти задоволення позову.

Крім цього, згідно положень ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання.

Така правова позиція викладена у постанові ВС КЦС від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18.

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що вищевказаний житловий будинок був придбаний за час перебування сторін у шлюбі, презумпція спільності права власності подружжя на житловий будинок відповідачем не спростована шляхом доказування того, що це майно є його особистою приватною власністю, зазначене майно не є таким, що виключене з цивільного обороту, а відтак суд дійшов висновку про те, що спірне майно, а саме будинок, набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, у якому частки чоловіка та дружини є рівними.

Слід зазначити, що за наслідками розгляду справи, виходячи із аналізу наявних у суду доказів, не встановлено істотних обставин, які б зумовили відступ від засади рівності часток подружжя ч. 2 ст. 70 СК України.

Також не встановлено судом домовленості між сторонами щодо іншого розміру часток при поділі майна чи наявності укладеного між ними шлюбного договору.

Згідно ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За вищевказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3993,60 грн.

Керуючись ст.ст. ст. 47, 153, 224, 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), ст. 209, 210, 220, 328, 392 ЦК України, ст. ст.60, 61, 63, 68, 69, 70 СК України, ст. ст. 4, 10-13, 76, 81, 83, 89, 141, 223, 253-265, 268, 353-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Новобузька міська рада Миколаївської області, про поділ майна подружжя та визнання договору купівлі-продажу дійсним – задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір №717 від 16 серпня 2001 року купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 , зареєстрований Вознесенською Універсальною товарно-сировинною біржою 16 серпня 2001 році за реєстровим №717.

Визнати в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 62,80 кв.м., житловою площею 23,80 кв.м. за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 .

Припинити право спільної сумісної власності подружжя на будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 62,80 кв.м., житловою площею 23,80 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3993,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА