Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №481/737/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/737/26

Провадж.№ 2/481/635/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 серпня 2026 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої по справі судді – Васильченко-Дриги Н.О.,

за участю секретаря судового засідання – Войцеховської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа «Нерухомість-Південь», про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа «Нерухомість-Південь», про визнання договору №2409 від 04.06.1998 року купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений Товарною біржею «Нерухомість-Південь» та зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2409 від 04 червня 1998 року—дійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначено, що 04.06.1998 року ОСОБА_1 придбав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 , який був власником житлового будинку, на підставі свідоцтва по праву особистої власності на житловий будинок, видане Виконавчим комітетом Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області за №10 від 02.06.1992 року, зареєстрованого в БТІ Новобузької філії Миколаївського МБТІ 11.06.1992 року, за реєстраційним №23. Вказана угода була оформлена договором купівлі-продажу нерухомого майна, між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 , який був оформлений Товарною біржею «Нерухомість-Південь» та зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2409 від 04.06.1998 року. В травні місяці 2026 року, позивач звернувся до нотаріальної контори, з метою подальшого відчуження належного йому житлового будинку, але йому було роз`яснено, що раніше укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна потребує нотаріального посвідчення або визнання цього договору дійсним в судовому порядку. На даний час зареєстроване місце фактичного проживання , місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 йому не відомо. У зв`язку з цим він не має можливості реалізувати своє право на відчуження належного йому майна, тому він змушений звернутись до суду.

Позивач в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надавав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений, причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що 04.06.1998 між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу №2409 за адресою АДРЕСА_1 , який зареєстрований Товарною біржею «Нерухомість-Південь» у Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2409 від 04.06.1998.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Приписами ст. 224 ЦК УРСР встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

При цьому, вказана норма може застосовуватись лише за наявності таких необхідних умов: одна зі сторін має повністю або частково виконати угоду; інша сторона має ухилятись від нотаріального оформлення угоди; має існувати вимога сторони, яка виконала свої обов`язки. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює визнання договору купівлі-продажу житла з недотриманням нотаріальної форми дійсним.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

На час укладання договору купівлі-продажу житлового будинку сторони цього договору ухилились від його нотаріального посвідчення, а на даний час визнання такого договору дійсним можливе лише в судовому порядку.

Позивач вказує, що після укладання договору сторонами були виконані умови договору, претензій один до одного сторони або інші особи не мали.

За таких обставин, оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, умови договору сторонами повністю виконано, право власності ОСОБА_3 на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, зокрема з дотриманням вимог Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98 року № 121, суд приходить до висновку, що позивач на законних підставах набув право власності на придбане майно, але не має можливості розпоряджатися ним на власний розсуд з причин, що не залежать від нього, в зв`язку з чим вважає, що право власності позивача підлягає захисту відповідно до ст. 16 ЦК України, а тому позов про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265, 274, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа «Нерухомість-Південь», про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним - задовольнити.

Визнати договір №2409 від 04.06.1998 року купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений Товарною біржею «Нерухомість-Південь» та зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2409 від 04 червня 1998 року—дійсним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив на підставі заяви відповідача, яка відповідає вимогам, визначеним в ст. 285 ЦПК України, поданої протягом 30 днів з дня його проголошення чи в разі поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА