Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №490/2659/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 490/2659/26

Провадження № 2/488/2294/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11.08.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судових засідань Скочко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026, на підставі ухвали судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.04.2026 до Корабельного районного суду м. Миколаєва за підсудністю надійшла цивільна справа № 490/2659/26 за вказаним вище позовом.

У березні 2026 року, через підсистему «Електронний суд», позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 36 212,40 грн.

У обґрунтування позову зазначав, що 03.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5357599, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 7200 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. Строк кредиту 360 днів, з 03.03.2025 до 26.02.2026, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, своєчасно кредитні кошти не повернув, у зв`язку з чим, станом на 30.10.2025 у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 072,80 грн., з яких 7200грн. заборгованості за тілом кредиту, 16 552 грн. – за відсотками, 3600 грн. штрафні санкції, 720 грн. комісії за надання кредиту.

30.10.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», уклали договір факторингу № 30/10/2025. За умовами договору ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі й за кредитним договором № 5357599 від 03.03.2025.

Станом на дату укладання договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025, строк дії Договору № 5357599 від 03.03.2025 не закінчився. Тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 31.10.2025 до 26.02.2026 (119 календарних днів) здійснив нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 8139,60 грн.

Посилаючись на викладене позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 5357599 від 03.03.2025 загальною сумою 36 212,40 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту – 7200 грн., процентів, нарахованих первісним кредитором, – 16 552,80 грн., нарахованих позивачем процентів за 119 календарних днів – 8139,60 грн., 3600 грн. штрафних санкцій, 720 грн. комісії за надання кредиту.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати – 2662,40 грн. витрат на оплату судового збору та 10 000 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05.05.2026 відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання.

Ухвалою суду від 05.05.2026 задоволено клопотання позивача про витребування письмових доказів від АТ «Універсал Банк».

У судове засідання 11.08.2026 сторони не з`явилися.

Представник позивача подав клопотання, в якому просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з`явилася, про день розгляду справи повідомлена своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив та заперечення проти розгляду справи у спрощеного позовному провадженні не подавала.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав та позивач проти такого вирішення справи не заперечував.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом було встановлено, 03.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5357599, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 7200 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. Строк кредиту 360 днів, з 03.03.2025 до 26.02.2026, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 03.03.2025 одноразовим ідентифікатором, сума кредиту становить 7200 грн., строк кредитування 360 днів, процентна ставка, відсотків річних 346,75% (або 0,9500% в день); знижена процентна ставка, відсотків річних 312,0750% (або 0,8550% в день); загальні витрати за кредитом 25 138,80 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 32 544 грн., реальна річна процентна ставка 2456,2154%.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит; строк, на який його надано; термін дії кредитного договору, розмір процентної ставки; строки, порядок і розміри повернення тіла кредиту та відсотків, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів підтверджено:

- договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5357599 від 03.03.2025 з додатками та Паспортом споживчого кредиту, які підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а. с. 129-158, 160-164);

- повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0311 від 03.11.2025 про перерахування 03.03.2025 коштів у розмірі 7200 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 хх-хххх-3773;

- розрахунками заборгованості;

- довідкою про рух коштів за карткою НОМЕР_1 хх-хххх-3773 за 03.03.2025. Картка емітована АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 . Довідка про рух коштів надана банком на виконання ухвали суду про витребування доказів від 05.05.2026.

З огляду на вказані докази відповідач зобов`язання з повернення коштів перед кредитором ТОВ «Лінеура Україна» не виконав.

Позивач набув право вимоги за вказаними кредитними договорами на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором.

Так, 30.10.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», уклали договір факторингу № 30/10/2024. За умовами договору ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі й за кредитним договором № 5357599 від 03.03.2025.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 28 072,80 грн., з яких 7200грн. заборгованості за тілом кредиту, 16 552 грн. – за відсотками, 3600 грн. штрафні санкції, 720 грн. комісії за надання кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

З огляду на матеріали справи договір № 5357599 від 03.03.2025, укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Вказані договори укладені у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов`язання, відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на матеріали справи, ТОВ «Лінеура Україна» повністю виконав взяті на себе зобов`язання, а позичальник порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також процентів за користування ним. У зв`язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість з 7200грн. заборгованості за тілом кредиту та 16 552 грн. – за відсотками.

Відповідач не надала заперечень відносно того, що вона підписувала договір та отримувала від ТОВ «Лінеура Україна» кредитні кошти.

З огляду на договір факторингу між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем, витяг з Реєстру боржників, акт приймання-передачі реєстрів боржників до цього договору факторингу тощо, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набув права стягувача у вказаному вище зобов`язанні.

Стосовно процентів у розмірі 8139,60 грн., нарахованих позивачем за договором № 5357599 від 03.03.2025, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , суд дійшов такого висновку.

У ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказані висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статті 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Таким чином, відповідач до закінчення строку кредитування зобов`язаний був сплачувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення строку кредитування у зв`язку з порушенням ним взятих на себе зобов`язань, повинний нести відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 ЦК України.

Як встановлено судом, за даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 5357599 від 03.03.2025 первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» нарахував боржнику проценти за користування грошовими коштами в сумі 16 552,80 грн.

Станом на дату укладання договору факторингу від 30.10.2025 № 30/10/2025, строк дії цього договору не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 31.10.2026 до 26.02.2026 (119 календарних днів) здійснив нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 8139,60 грн. (7200 грн.*0,95% = 68,4 грн.*119 календарних днів).

У цьому випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в Договорі, а тому заборгованість з нарахованих первісним кредитором та позивачем процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 24 692,40 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 16 552,80 грн. та проценти, нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 8139,60 грн.).

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту – процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Водночас, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 3600 грн., суд вважає безпідставними та їх не задовольняє з огляду на таке.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено пунктом 18 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної у ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином законодавець звільнив позичальників від неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, та такі нарахування підлягають списанню. Отже відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 3600 грн.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», суд виходить з того, що умови договору № 5357599 від 03.03.2025 відповідачем належним чином не виконані, відповідач отримала кредит у сумі 7200 грн та не повернула його.

ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право вимоги за вказаним договором до боржника, отже позивач, як правонаступник, має право на стягнення з відповідача суми основного боргу, процентів за користування кредитом, нарахованих як первісним кредитором так і позивачем після укладання договору факторингу в межах дії кредитного договору, з урахуванням вимог ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», комісії. Отже, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 32 612,40 грн, яка складається із заборгованості по кредиту – 7200 грн, заборгованості по процентам, нарахованим первісним кредитором – 16 552,80 грн, заборгованості по процентам, нарахованим позивачем – 8139,60 грн., комісії за надання кредиту 720 грн.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає з наведених вище підстав.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, суд враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі та факт надання правової допомоги підтверджено наступними документами: копією договору про надання правової допомоги №10/12-2024, укладеного 10.12.2024 між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Столітнього М.М. серії КС № 9422/10; копією заявки № 16797 на виконання договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; копією акту прийому-передачі виконаних робіт № 16797 від 23.03.2026 всього на суму 10 000 грн, копією рахунку на оплату № 16797-23/03-2026 від 23.03.2026 на суму 10 000 грн.

Отже, суд вважає, що позивачем надані достатні та допустимі докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які нестиме позивач.

Згідно з пунктом 3 частини 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9060 грн (10 000 грн. х 90,6%).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2412,13 грн (2662,40 грн х 90,6%).

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048-1050, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 10,12, 19, 81, 89, 133, 134, 137, 141, 258-260, 263-265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ: 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) заборгованість за кредитним договором в розмірі 32 612 (тридцять дві тисячі шістсот дванадцять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ: 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) витрати на оплату судового збору, сплачені позивачем при поданні позову до суду, у розмірі 2412 (дві тисячі чотириста дванадцять) гривень 13 копійок та витрати на оплату правової допомоги у розмірі 9060 (дев`ять тисяч шістдесят) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Корабельним районним судом м. Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене іншими учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 28 серпня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова