Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №129/1745/26 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/1745/26

Провадження по справі № 3/129/750/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2026 року м. Гайсин

Суддя Гайсинського районного суду Вінницької області Капуш І.С., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

У С Т А Н О В И В :

У провадженні Гайсинського районного суду Вінницької області перебуває справа №129/1745/26, провадження №3/129/750/2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

До суду від ОСОБА_1 надійшло повторне клопотання про зупинення провадження у справі до його звільнення з військової служби.

В обґрунтування клопотання зазначено, що заявник проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у зв`язку із чим об`єктивно позбавлений можливості брати особисту участь у судовому розгляді та повною мірою реалізовувати процесуальні права, передбачені статтею 268 КУпАП.

Заявник зазначає, що аналогічне клопотання вже подавалося ним під час розгляду справи, однак постановою суду від 14 липня 2026 року у його задоволенні було відмовлено.

Разом із тим у повторному клопотанні звертає увагу суду на те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить заборони щодо повторного звернення особи із процесуальними клопотаннями, а також не обмежує право особи повторно порушувати перед судом питання, яке вже вирішувалося, якщо таке звернення ґрунтується на додатковому правовому обґрунтуванні.

На думку заявника, під час вирішення попереднього клопотання судом було застосовано інше тлумачення положень статті 335 КПК України за аналогією закону, ніж те, яке, на його переконання, випливає зі змісту зазначеної норми, у зв`язку з чим до її застосування були фактично поставлені додаткові умови, які безпосередньо законом не передбачені.

Заявник вказує, що частина перша статті 335 КПК України пов`язує можливість зупинення судового провадження виключно із фактом проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який у його випадку підтверджується належними письмовими доказами, а саме довідкою військової частини НОМЕР_1 №107 від 25.05.2026 року та військовим квитком.

Крім того, у клопотанні зазначено, що подальший розгляд справи за відсутності можливості особистої участі особи, яка проходить військову службу, фактично позбавлятиме її можливості повною мірою реалізувати право на захист, гарантоване статтею 268 КУпАП та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши матеріали справи, повторне клопотання, додані до нього документи та перевіривши наведені доводи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою захисника, виступати рідною мовою, а також користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими законом.

Зазначені гарантії є складовою права особи на захист та повинні бути забезпечені судом під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним та безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що гарантії статті 6 Конвенції поширюються і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, якщо такі провадження за своїм характером мають каральну природу та можуть призвести до застосування істотних санкцій щодо особи.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає застосування до особи значного штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, а тому під час розгляду такої категорії справ суд зобов`язаний забезпечити особі реальну можливість реалізувати гарантоване законом право на захист.

Разом із тим Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які б регулювали питання зупинення провадження у справі у разі проходження особою військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Наявність такої прогалини процесуального законодавства сама по собі не може бути підставою для позбавлення військовослужбовця права на ефективний судовий захист та справедливий судовий розгляд.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із елементів принципу верховенства права є забезпечення ефективної реалізації процесуальних прав особи та недопущення такого тлумачення закону, яке призводить до необґрунтованого звуження змісту та обсягу конституційних прав і свобод.

За відсутності прямого нормативного регулювання суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, використавши положення частини першої статті 335 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Застосування аналогії закону у цьому випадку спрямоване на усунення прогалини процесуального регулювання та забезпечення особі реальної можливості реалізувати право на захист.

Суд звертає увагу, що зміст частини першої статті 335 КПК України пов`язує можливість зупинення судового провадження виключно із встановленням факту проходження особою військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

При цьому зазначена норма не ставить можливість її застосування у залежність від місця проходження військової служби, місця дислокації військової частини, виконання нею бойових завдань, участі військовослужбовця у бойових діях чи будь-яких інших додаткових обставин.

Отже, юридично значущою обставиною для застосування наведеної норми є саме проходження особою військової служби за призовом під час мобілізації, що у даному випадку підтверджується належними та допустимими доказами.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частини №107 від 25 травня 2026 року та копією військового квитка.

Таким чином, юридичний факт, який відповідно до частини першої статті 335 КПК України є достатньою підставою для зупинення судового провадження, у даному випадку підтверджений належними письмовими доказами.

Суд також враховує, що заявлене клопотання є повторним.

Разом із тим Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить заборони щодо повторного звернення особи із процесуальними клопотаннями під час судового розгляду.

Право заявляти клопотання є однією із гарантій права на захист, передбачених статтею 268 КУпАП, а тому саме по собі повторне звернення із клопотанням не може бути підставою для відмови у його розгляді.

Водночас, повторне клопотання містить додаткове правове обґрунтування щодо застосування аналогії закону та необхідності тлумачення положень статті 335 КПК України відповідно до її буквального змісту, що потребує самостійної оцінки суду.

Суд також враховує, що процесуальне рішення про відмову у задоволенні клопотання не позбавляє особу права повторно звернутися до суду із аналогічним клопотанням, якщо воно містить нове правове обґрунтування або інші доводи, які потребують окремої правової оцінки. При цьому саме по собі повторне звернення не свідчить про зловживання процесуальними правами та не може бути підставою для відмови у розгляді такого клопотання.

При застосуванні аналогії закону суд повинен застосовувати відповідну норму саме у тому змісті, який визначений законодавцем.

Аналогія закону не передбачає можливості доповнення судом змісту правової норми новими умовами чи критеріями її застосування, які законодавцем не встановлені, оскільки такий підхід фактично означав би створення судом нової правової норми, що суперечить принципу законності, закріпленому статтею 7 КУпАП, та вимогам статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт проходження ОСОБА_1 військової служби за призовом під час мобілізації, суд доходить висновку, що подальший розгляд справи за відсутності реальної можливості особистої участі особи призведе до необґрунтованого обмеження її права на захист та не відповідатиме вимогам справедливого судового розгляду.

За таких обставин повторне клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, суд бере до уваги, що проходження військової служби під час мобілізації покладає на військовослужбовця обов`язок безумовного виконання наказів командування, дотримання військової дисципліни та постійного перебування у розпорядженні військової частини. За таких обставин можливість особистої участі у судових засіданнях залежить не від волевиявлення самої особи, а від виконання нею військового обов`язку та рішень командування.

Таким чином, неприбуття особи до суду у цьому випадку є наслідком виконання нею конституційного обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, а не проявом недобросовісної процесуальної поведінки чи наміром затягнути розгляд справи.

Суд також враховує, що відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Виконання особою цього обов`язку не повинно призводити до звуження чи втрати гарантованого законом права на судовий захист та реалізацію процесуальних прав.

Суд виходить із того, що забезпечення права особи на захист є одним із основоположних принципів адміністративного провадження, а тому за наявності об`єктивних перешкод для реалізації цього права суд повинен застосувати той процесуальний механізм, який найбільшою мірою забезпечує баланс між публічним інтересом у своєчасному розгляді справи та правом особи на справедливий суд.

У даному випадку таким механізмом є зупинення провадження у справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Саме такий підхід відповідає принципам верховенства права, справедливості, рівності всіх перед законом і судом, а також забезпечує ефективну реалізацію права особи на захист.

За наведених обставин суд доходить остаточного висновку, що заявлене клопотання є обґрунтованим, підтвердженим належними доказами та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 7, 245, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 335 Кримінального процесуального кодексу України (за аналогією закону), статтями 8, 19 та 65 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №129/1745/26, провадження №3/129/750/2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення — задовольнити.

Зупинити провадження у справі №129/1745/26, провадження №3/129/750/2026 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення до його звільнення з військової служби.

Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя: