Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №751/5383/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/5383/25

Головуючий у першій інстанції – Ченцова С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1213/26

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач Комунальне підприємство «Новозаводське» Чернігівської міської ради,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 січня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства «Новозаводське» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

У С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Комунальне підприємство «Новозаводське» Чернігівської міської ради (далі – КП «Новозаводське») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за послугу з управління багатоквартирним будинком за період з 01 січня 2019 року по 31 травня 2025 року у розмірі 20 529,42 грн.

Заявлені вимоги обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку КП «Новозаводське» обрано управителем цього будинку. З 01 квітня 2019 року послуга з управління здійснюється на підставі договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, за умовами якого співвласники зобов`язані оплачувати надані послуги у розмірі та строки, встановлені договором. Відповідачка, маючи у власності квартиру, своєчасно не сплачувала за послугу з управління багатоквартирним будинком.

Позивач зазначав, що 30 вересня 2024 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано судовий наказ, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь КП «Новозаводське» стягнуто заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 16 940,69 грн за період з 02 квітня 2020 року по 31 серпня 2024 року. Не погодившись з розміром заборгованості, відповідачка звернулася із заявою про скасування судового наказу, який ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2024 року скасовано. Станом на 31 травня 2025 року заборгованість з оплати комунальної послуги ОСОБА_2 добровільно не погасила.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 січня 2026 року позов КП «Новозаводське» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість з оплати послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 квітня 2019 року по 31 травня 2025 року у розмірі 19 813,68 грн та 2 922,43 грн судового збору. Стягнуто з КП «Новозаводське» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 174,38 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 через представника – адвоката Кручек О.О., посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність наведених висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувавши строк позовної давності

Вважає, що районний суд не дотримався положень ст. 256, 261, 267 ЦК України щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки залишив поза увагою те, що КП «Новозаводське» звернулося з цим позовом з пропуском такого строку. Заяву про його поновлення з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску через його зупинення внаслідок дії карантинних норм чи військового стану не надало. Карантин у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) діяв у період з 02 квітня 2020 року і завершився 30 червня 2023 року. Зупинення строків позовної давності у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України тривало з 24 лютого 2022 року по 03 вересня 2025 року. Однак, під час карантину суди не припиняли роботу, працювали поштові відділення. Військовий стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року і триває дотепер. Після завершення активних бойових дій на території Чернігівської області суди міста розпочали роботу з 05 травня 2022 року, працював «Електронний суд» та поштові відділення, тобто, у позивача були відсутні незалежні від його волі перешкоди у зверненні з цим позовом. Про виникнення заборгованості надавач послуг дізнається відразу після ненадходження коштів за минулий місяць.

Указує, що позов подано 19 червня 2025 року, і в такому випадку кошти можуть стягуватись лише за останні 3 роки до звернення, тобто з 19 червня 2022 року, що є періодом дії карантинних норм та військового стану. Навіть у разі зупинення строку позовної давності у період з 02 квітня 2020 року до 03 вересня 2025 року, стягнути можливо лише ту заборгованість, яка виникла станом на 02 квітня 2020 року. ОСОБА_1 указує, що у стягненні цієї суми заборгованості суд мав відмовити, застосувавши строки позовної давності. В оскаржуваному рішенні суд виснував, що строк позовної давності позивачем не пропущено через його переривання на період дії карантину та військового стану, але помилково рахував початок дії карантинних норм з 12 березня 2020 року, оскільки зміни до ЦПК України, які дають право судам застосувати цю норму, набули чинності з 02 квітня 2020 року.

Оскільки нарахування заборгованості за період з 01 квітня 2019 року по 01 квітня 2020 року перебуває поза межами позовної давності, відтак загальна сума заборгованості за період з квітня 2020 року по травень 2025 року з урахуванням сплачених відповідачкою у період серпень 2024 року – травень 2025 року 5 098,17 грн та перерахування боргу на суму 722,58 грн у березні-квітні 2022 року становить 16 446,69 грн

ОСОБА_1 безпосередньо не підписувала договір з позивачем, отже вважає сумнівними повноваження ОСОБА_3 як представника співвласників багатоквартирного будинку, що підписала цей правочин, оскільки протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку та додатки 1, 3, 4 до договору від 01 квітня 2019 року про надання послуг до позову не додано. Наявний у справі додаток 2 не підписано представником співвласників багатоквартирного будинку і в ньому не вказано, до якого договору він відноситься. У клопотанні від 11 вересня 2025 року позивач просив долучити відповідні додатки до матеріалів справи. Проте і заявлене клопотання, і відповідь на відзив від 19 вересня 2025 року, і всі додані до них докази суд не мав брати до уваги при вирішенні спору, оскільки вони долучені до справи з порушенням процесуальних норм, зокрема приписів ч. 5, 6 ст. 43, ч. 10 ст. 83 ЦПК України. Всупереч ч. 7 ст. 43 ЦПК України відповідь на відзив ОСОБА_1 листом з описом направлена не була, позивач, як доказ направлення, надав лише квитанцію АТ «Укрпошта».

Позивачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення – без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позов КП «Новозаводське», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , маючи у власності квартиру в багатоквартирному будинку, являється споживачем наданих позивачем послуг з утримання багатоквартирного будинку, але належним чином не виконувала в установлені строки зобов`язання щодо своєчасної їх оплати, що призвело до утворення заборгованості.

Визначаючи необхідну до стягнення суму заборгованості та період її виникнення, районний суд урахував, що договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком укладено 01 квітня 2019 року, проте нарахування заборгованості позивач почав проводити з 01 січня 2019 року. Відтак, урахувавши сплату відповідачкою коштів у загальній сумі 5 820,75 грн, суд визнав необхідним стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 01 квітня 2019 року по 31 травня 2025 року у розмірі 19 813,68 грн.

Суд вважав безпідставними твердження сторони відповідача про сплив строків позовної давності, зазначивши, що 30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла закон № 540-IX, який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину. Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину. Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 на всій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин, строк дії якого припинено 30 червня 2023 року. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, дія якого триває дотепер. Прикінцеві та перехідні положення ЦК України передбачали зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 8).

Відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку «Толстого 136» від 13 липня 2018 року діяльність ОСББ «Толстого 136» припинено шляхом його ліквідації, уповноважено громадянку ОСОБА_3 здійснювати всі дії, пов`язані з проведенням державної реєстрації припинення ОСББ «Толстого 136» у зв`язку з його ліквідацією та визначено КП «Новозаводське» управителем буд. АДРЕСА_3 (а.с. 81).

01 квітня 2019 року між КП «Новозаводське», як управителем, в особі начальника ОСОБА_4 та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 в особі уповноваженого ОСОБА_3 укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (а.с. 12-15), відповідно до умов якого позивачем надається послуга з управління зазначеним багатоквартирним будинком, яка включає в себе: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем, утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Сторонами договору погоджені права та обов`язки, ціна та порядок оплати послуги з управління, а також відповідальність сторін.

Відповідно до п. 10 договору ціна послуги з управління становить 5,0693 грн на місяць за 1 кв м загальної площі квартир всіх поверхів та включає в себе витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку та винагороду управителю. Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 11 договору).

Згідно з кошторисом витрат на утримання будинку та прибудинкової території, який є додатком № 5 до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 квітня 2019 року, загальна ціна послуги з управління становить 6,3385 грн за 1 кв м загальної площі квартир, без ліфтів та першого поверху будинків із ліфтами; з 04 листопада 2024 року загальна ціна послуги з управління становить 8,7613 грн за 1 кв м загальної площі квартир всіх поверхів (а.с. 16-17).

З реєстру послуг, наданих абоненту ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , видно, що вартість послуги з управління житловим будинком (без ліфтів) становила: з 01 листопада 2020 року 5,0693 грн за кв м, з 01 червня 2021 року – 6,3385 грн за кв м, з 04 листопада 2024 року – 8,7613 грн за кв м (а.с. 7).

30 вересня 2024 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Новозаводське» заборгованість за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком у період з 02 квітня 2020 року по 31 серпня 2024 року у розмірі 16 940,69 грн.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2024 року за заявою ОСОБА_1 скасовано судовий наказ № 751/8585/24 від 30 вересня 2024 року, виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова за заявою КП «Новозаводське» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 16 940,69 грн (а.с. 11).

Згідно з листом-розрахунком по ОР № 51080 споживача ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з утримання будинку, що надавались за адресою: АДРЕСА_4 , за період з січня 2019 року по травень 2025 року становить 20 529,42 грн, станом на січень 2019 року заборгованість становила 10 599,65 грн (а.с. 6).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За змістом ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону житлова послуга – послуга з управління багатоквартирним будинком належить до житлово-комунальних послуг. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (ч. 1 ст. 13 Закону).

Статтею 14 Закону передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок – житловий будинок, в якому розташовано три та більше квартири. Співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартири або нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку. Частка співвласника – частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 610, 611 ЦК України).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Виходячи зі змісту наведених норм та проаналізувавши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Новозаводське» заборгованості з оплати послуги з управління багатоквартирним будинком, пославшись на те, що відповідачка, маючи у власності квартиру та будучи споживачем житлово-комунальної послуги, має заборгованість зі сплати за спожиті послуги.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 28 серпня 2000 року являється власником квартири АДРЕСА_1 . Зборами співвласників багатоквартирного будинку від 13 липня 2018 року КП «Новозаводське» визначено управителем буд. АДРЕСА_3 .

Договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01 квітня 2019 року, укладеним між позивачем та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 в особі уповноваженого ОСОБА_3 , визначено розмір та порядок оплати послуги з управління багатоквартирним будинком. Наведений договір є чинним, відповідачкою не оспорений.

Отже, ОСОБА_1 була зобов`язана виконувати обов`язок з оплати наданої КП «Новозаводське» послуги як співвласник багатоквартирного будинку, проте в порушення положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та ЦК України належним чином не виконувала ці зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути.

30 вересня 2024 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Новозаводське» заборгованість з оплати послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 02 квітня 2020 року по 31 серпня 2024 року у розмірі 16 940,69 грн. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2024 року за заявою ОСОБА_1 судовий наказ скасовано.

Звернувшись із заявою про скасування судового наказу, відповідачка невиконання зобов`язань щодо оплати житлово-комунальної послуги не оспорювала, лише не погоджувалась з розміром заборгованості та періодом, за який КП «Новозаводське» просило стягнути борг.

Звернувшись із цією апеляційною скаргою, ОСОБА_1 наголошує на пропуску КП «Новозаводське» строку позовної давності. Ці доводи відхиляються колегією суддів, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України).

Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався постановами КМУ, востаннє – до 30 червня 2023 року.

30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Наведеним Законом розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено п. 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан, дія якого триває дотепер.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнено ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ, який набрав чинності з 17 березня 2022 року, визначено що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначні ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року, який набрав чинності 30 січня 2024 року, визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04 вересня 2025 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року. Цей закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року строк позовної давності у три роки, визначений ст. 257 ЦК України, продовжувався на строк дії карантину. З 17 березня 2022 року строк позовної давності продовжувався у зв`язку з воєнним станом, а з 30 січня 2024 року по 03 вересня 2025 року перебіг позовної давності, визначений ЦК України, був зупинений на строк дії воєнного стану.

Отже, хоча норми «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, якими зупинялися строки позовної давності на період карантину та воєнного стану, мають різні формулювання, фактично строки позовної давності були «на паузі» у період з 02 квітня 2020 року по 03 вересня 2025 року, тобто більше 5 років.

З позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати житлово-комунальної послуги КП «Новозаводське» звернулося 19 червня 2025 року (а.с. 2-4), тобто під час зупинення перебігу строку позовної давності у зв`язку з воєнним станом. Період, за який виникла заборгованість, позивач визначив з 01 січня 2019 року по 31 травня 2025 року. Саме в указаний проміжок часу перебіг строку позовної давності в Україні зупинявся через карантинні обмеження (з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року), з 17 березня 2022 року перебіг строку позовної давності продовжувався, а потім (з 30 січня 2024 року по 03 вересня 2025 року) одразу потрапив під зупинку через воєнний стан.

Беручи до уваги наведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у цій справі строк позовної давності позивачем не пропущено, у зв`язку з чим твердження ОСОБА_1 про необхідність застосування наслідків спливу строків позовної давності відхиляються колегією суддів, оскільки ґрунтуються на невірному та довільному тлумаченні скаржницею положень правових норм.

Не мають правового значення для правильного вирішення спору доводи відповідачки про безупинну роботу судів та поштових відділень під час карантину та відновлення їх діяльності після завершення активних бойових дій на території Чернігівської області з 05 травня 2022 року, що, на думку ОСОБА_1 , дозволяло КП звернутися з цим позовом у 2022 чи 2023 роках. Продовження та зупинення перебігу строку позовної давності прямо встановлено чинним законодавством, і звернення фізичної чи юридичної особи з відповідним позовом під час карантинних обмежень та дії воєнного стану у період призупинення перебігу строку позовної давності було правом (не обов`язком) цієї особи, яке здійснювалось заявником на власний розсуд, проте не може бути за цей період обмежено.

Дійшовши висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати житлово-комунальної послуги, районний суд правильно зазначив, що борг відповідачці має нараховуватись з 01 квітня 2019 року – дня укладення договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, у зв`язку з чим частково не погодився з наданим позивачем розрахунком, який ним проведено з 01 січня 2019 року, та стягнув зі скаржниці борг у розмірі 19 813,68 грн за період з 01 квітня 2019 року по 31 травня 2025 року.

Відхиляються, як безпідставні, твердження ОСОБА_1 про сумнівність повноважень ОСОБА_3 як представника співвласників багатоквартирного будинку, що підписала договір про надання послуги з управління багатоквартирного будинку та відсутність окремого договору з позивачем за власним підписом відповідачки.

Законність підписання договору уповноваженою особою залежить від наявності у неї належних та чинних повноважень. Зміст протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку «Толстого 136» від 13 липня 2018 року свідчить про те, що головою зборів обрано ОСОБА_3 , яку уповноважено здійснювати всі дії, пов`язані з укладенням договору з управителем. Саме ОСОБА_3 , як уповноваженою зборами співвласників багатоквартирного будинку особою, 01 квітня 2019 року укладено договір з КП «Новозаводське» про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Наведений договір є чинним, відповідачкою в судовому порядку не оспорювався.

Отже, зважаючи на наявність у ОСОБА_3 належних повноважень на укладення договору з управителем, саме на підставі цього договору від 01 квітня 2019 року у ОСОБА_1 виникли зобов`язання щодо оплати наданої КП «Новозаводське» послуги з управління багатоквартирним будинком.

Оцінюючи доводи відповідачки про недотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо надання позивачем доказів та їх приєднання до справи, колегія суддів зважає на таке.

За змістом ч. 5, 6 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи (ч. 10 ст. 83 ЦПК України).

Матеріали справи свідчать, що клопотання про приєднання письмових доказів та відповідь на відзив позивач скерував на електронну пошту Новозаводського районного суду м. Чернігова (а.с. 49-50, 71-74). До клопотання про приєднання доказів у форматі PDF-файл прикріплені додатки 1, 2, 3, 4 до договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Додатком до відповіді на відзив (а.с. 72-74) позивач указав результативну частину протоколу зборів співвласників від 13 липня 2018 року, яку також прикріплено у форматі PDF-файл.

Хоча надсилання доказів чи інших процесуальних документів на електронну пошту суду як спосіб комунікації не передбачено, зважаючи, що офіційним каналом для подання документів в електронній формі є виключно підсистема «Електронний суд», проте у цьому випадку недотримання позивачем процесуальних вимог щодо подання доказів не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Відсутність у справі опису вкладення надісланих ОСОБА_1 позивачем письмових доказів, що передбачено ч. 7 ст. 43 ЦПК України, також не є тим процесуальним порушенням, яке може бути підставою для скасування чи зміни судового рішення відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України. Відповідачка, стверджуючи про наявність порушення, не повідомляє про зміст отриманої нею кореспонденції від позивача відповідно до наявного у справі фіскального чеку «Укрпошти» (а.с. 77), отже відсутні підстави для висновку про те, що зазначені вище письмові докази їй не направлялись.

Зазначаючи про необхідність скасування рішення суду, яким стягнуто з КП «Новозаводське» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 174,38 грн із заявлених нею 5 000 грн, відповідачка не наводить доводів щодо незаконності і (або) необґрунтованості висновку суду щодо їх розподілу, а відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У зв`язку з наведеним відсутні підстави для перегляду висновку суду щодо стягнутого з КП «Новозаводське» на користь відповідачки розміру витрат на правничу допомогу.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 січня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова