Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №753/24039/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 753/24039/25

Головуючий у першій інстанції - Бараненко С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1115/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мамонової О. Є.,

суддів Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»,

відповідач ОСОБА_1 , -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (далі по тексту - ТОВ «Укр кредит фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на його користь загальну суму заборгованості за кредитним договором №1375-2346 від 03.04.2024 в розмірі 75 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 15 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 60 000 грн, а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.04.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.сom.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1375-2346.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту-15 000 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 21 днів; промо-ставка - 0,25% в день, знижена % ставка - 2,50% в день; стандартна % ставка - 2,50% в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на її картковий рахунок, а відповідачка усупереч умовам кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, не повернула в повному обсязі кредит позивачу, а також не виконала всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем, у зв`язку з чим виникла вищевказана кредитна заборгованість.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 25.02.2026 позов ТОВ «Укр кредит фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1375-2346 від 03.04.2024 в розмірі 60 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 15 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 45 000 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 937,92 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що будь які належні та достовірні докази, які свідчать про те, що договір підписаний відповідачкою і вона погодилась з його умовами, в тому числі, сумою кредиту, строком повернення, розміром процентів, в матеріалах справи відсутні. Паспорт споживчого кредиту та правила кредитування не підписані відповідачкою.

Заявниця зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала кредитні кошти, а в подальшому порушила обов`язок з їх повернення. Позивачем надано довідку АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування суми кредиту, яка є неналежним доказом, оскільки матеріали справи не містять доказів про наявність договірних відносин між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» щодо переказу платежів.

Указує, що ні в укладеному договорі, ні в решті підписаних відповідачкою документів про надання фінансового кредиту не зазначено номер банківської картки та матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів, що вказаний позивачем номер банківської карти належить відповідачці.

Уважає, що відсотки за користування кредитом нараховані неправомірно, оскільки у кредитному договорі зазначено два строки кредитування - 21 календарний день та 300 календарних дні, що призводить до неясності даної умови договору та має трактуватись на користь споживача банківських послуг як слабшої сторони.

Посилаючись на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення судом розміру неустойки, наголошує, що нарахований розмір відсотків є явно неспівмірним з сумою основного боргу та становить надмірний та невиправданий тягар для відповідачки, порушує принцип добросовісності та розумності.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр кредит фінанс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що відповідачка попередньо ознайомилась з договором та правилами надання споживчих кредитів, паспортом споживчого кредиту, інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1375-2346 (графік платежів за договором), які складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови.

Позивач указує, що відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та умов кредитного договору відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор С4547, яким вона підписала кредитний договір, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.

Наголошує, що для ідентифікації відповідачка використала систему BankID НБУ - державну систему віддаленої ідентифікації, яка забезпечує передачу персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає користувачу послугу. Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг.

Звертає увагу на те, що позивач через партнера АТ КБ «Приват Банк», з яким укладено договір №4010 від 02.12.2019 про надання послуг у системі Liqpay, видав відповідачці кредитні кошти у розмірі 15 000 грн на вказаний нею в особистому кабінеті картковий рахунок, що підтверджується відповідною довідкою. Копія договору №4010 від 02.12.2019 про надання послуг у системі Liqpay міститься у матеріалах справи.

Зазначає, що базовий період це строк (період) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсоток за користування кредитом (в даному випадку - 21 день), який він сам обирає при заповненні заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк, на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватись (в даному випадку - 300 днів).

Зауважує, що у кредитному договорі сторонами погоджено умови щодо розміру сплати процентів, які жодним чином не суперечать вимогам законодавства, і ОСОБА_1 погодилась з такими умовами шляхом підписання договору електронним підписом. Умови укладеного договору є справедливими, збалансованими, не порушують прав та інтересів сторін, відповідають принципам добросовісності, розумності та справедливості, а також повністю узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов ТОВ «Укр кредит фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивачем доведено факт укладення 03.04.2024 з відповідачем ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії в електронній формі та отримання нею суми кредиту, доказів того, що відповідачкою було погашено заборгованість до суду не надано, відповідно, позовна вимога про стягнення з відповідачки простроченої заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 15 000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі;

- заборгованість за процентами за укладеним між сторонами договором слід розраховувати, виходячи із встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки в 1% за період з 03.04.2024 по 27.01.2025 (15 000 грн х 1% х 300 днів = 45 000 грн), яка підлягає до стягнення з відповідача.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що 03.04.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №1375-2346 продукту «KreditKasa» в електронній формі шляхом накладення відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) C4547 (а.с. 9-18).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. цього договору кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (п 2.4. договору).

Пунктами 3.1., 3.5., 3.9. - 3.11. договору передбачено, що цей договір укладається у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

До укладення цього договору між сторонами, кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації позичальника (у тому числі, здійснений з метою укладення між сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання через систему BankID ідентифікаційних даних позичальника.

Безпосередньо після отримання акцепту від позичальника, що є укладенням цього договору відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», кредитодавець накладає на цей договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Безпосередньо після цього кредитодавець направляє позичальнику підтвердження вчинення (укладення) цього договору у формі електронного документа та примірник (оригінал) цього договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містить кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані електронні документи направляються в особистий кабінет позичальника та на електронну адресу позичальника, вказану ним у порядку, встановленому п. 3.2. договору.

Укладаючи цей договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі цей договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та правил.

Сторони узгодили, що кредитодавець надсилає (повторно надсилає) позичальнику підписаний договір у особистий кабінет позичальника та на його електрону адресу k5120790iia@gmail.com

Загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим договором становить 15 000 грн. Дата надання/видачі кредиту: 03.04.2024 (п. 4.1., 4.2. договору).

Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику (оригіналу) договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту (п. 4.6 Договору).

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності. (п. 4.7. договору).

Базовий період складає 21 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору (п. 4.8. договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 2.50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промоставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою) (п. 4.10. договору).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 27.01.2025. Строк дії договору є рівним строку кредитування. У будь якому випадку договір діє до 24 години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Продовження строку кредитування або строку дії договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором. (п. 4.12. договору).

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 173 324,29 процентів.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає 127 500 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом.

Денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 2,50%.

Загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього договору складають 112 500 грн та включають у себе проценти за користування кредитом.

Умови надання кредиту є незмінними протягом усього строку дії договору. (п. 4.13. - 4.16., 4.19. договору)

Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована кредитодавцем) в останній календарний день строку кредитування, вказаного уп. 4.12. цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця (п. 5.1 договору).

Цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з правилами на веб сайті кредитовця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Невід`ємною частиною цього договору є додатки (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) паспорт споживчого кредиту, (3) таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України. (п. 12.1., 12.13 договору).

У розділі 13 «Реквізити сторін» серед іншого, зазначено номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 - НОМЕР_1 .

03.04.2024 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, інформація, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А4547 (а.с. 22-23) та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1375-2346 (графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України (додаток №3 до договору) електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А4547 (а.с. 23-24).

У таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором у розділі реквізитів позичальника, серед іншого, зазначено номер особистого електронного платіжного засобу - НОМЕР_1 .

До позову позивачем додано копію Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», затверджених наказом директора ТОВ «Укр кредит фінанс» №12-П від 27.02.2024, та Правила акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс», затверджені наказом ТОВ «Укр кредит фінанс» №96-П від 26.12.2023, які відповідачкою не підписані (а.с. 19-22, 32).

Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту №1375-2346 від 03.04.2024 ОСОБА_1 через платіжну систему LiqPay 03.04.2024 здійснено видачу коштів за кредитним договором, платіж №2445219928 на платіжну картку НОМЕР_1 на суму 15 000 грн (а.с. 28).

Відповідно до листа АТ КБ «Приват Банк» від 17.09.2025 від ТОВ «Укр кредит фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019 на картку НОМЕР_1 , за договором №1375-2346, ID платежу 2445219928, 03.04.2024 було перераховано 15 000 грн (а.с. 25-27).

За розрахунком заборгованості за договором №1375-2346 від 03.04.2024 станом на 02.09.2025, складеним ТОВ «Укр кредит фінанс», загальна заборгованість ОСОБА_1 за період з 03.04.2024 по 02.09.2025 становить 120 412,50 грн, з яких: основний борг - 15 000 грн, залишок відсотків - 105 412,50 грн (а.с. 29-31).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У справі встановлено та підтверджено належними і достатніми доказами, що 03.04.2024 між сторонами укладено електронний кредитний договір №1375-2346, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 15 000 грн, однак у встановлений договором строк їх не повернула, а тому заборгованість за тілом кредиту у сумі 15 000 грн підлягає стягненню з останньої на користь ТОВ «Укр кредит фінанси».

Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи будь яких належних та достовірних доказів, які свідчать про те, що договір підписаний відповідачкою і вона погодилась з його умовами, в тому числі, сумою кредиту, строком повернення, розміром процентів, спростовуються безпосередньо матеріалами справи.

Кредитний договір №1375-2346 від 03.04.2024 містить конкретні умови щодо суми кредиту - 15 000 грн, строку кредитування - 300 календарних днів, дати повернення - 27.01.2025, порядку надання кредиту, процентної ставки, порядку повернення коштів та інших істотних умов. Судом встановлено, що договір був укладений в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора C4547, що прямо передбачено ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Чинне законодавство та численна судова практика виходить із того, що кредитний договір, підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до письмового договору, якщо встановлено дотримання процедури його укладення та погодження істотних умов.

Крім того, відповідачка також підписала не лише кредитний договір, а й паспорт споживчого кредиту (одноразовим ідентифікатором А4547) та таблицю обчислення загальної вартості кредиту (графік платежів за договором), в яких зазначені реквізити електронного платіжного засобу 516874**1606, що спростовує посилання відповідачки на не зазначення в документах номеру банківської картки.

Не є слушними доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала кредитні кошти, а в подальшому порушила обов`язок з їх повернення та твердження заявниці про те, що довідка АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування суми кредиту є неналежним доказом за відсутності у матеріалах справи доказів про наявність договірних відносин між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» щодо переказу платежів.

Так, на підтвердження перерахування коштів за кредитним договором позивач надав довідку про перерахування коштів на вказану відповідачкою банківську картку, яка підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк», що є фінансовою установою, та в яких узгоджуються всі платіжні дані і реквізити.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування отримання коштів ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, відповідачкою не надано. Зокрема, доказів про те, що відкритий відповідно до умов договору у банку картковий рахунок, на який було перераховано кошти ( НОМЕР_1 ) не належить ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. При цьому, відповідачка, заперечуючи отримання коштів та/або належність їй платіжної картки, не була позбавлена можливості надати інформацію з АТ КБ «ПриватБанк», який є емітентом відповідно до BIN (банківський ідентифікаційний номер) платіжної картки, або про відсутність рахунку у банку, або про неотримання відповідних коштів. Таким чином, саме відповідачка мала можливість надати виписку по рахунку, з якого можливо достовірно встановити надання/ненадання кредитних коштів, а також суми погашення кредитної заборгованості.

Крім того, колегія суддів зауважує, що кредитним договором передбачено, що до його укладення була проведена дистанційна ідентифікація та верифікація позичальника через систему BankID НБУ, що є державною національною системою віддаленої електронної ідентифікації, яка дозволяє підтвердити особу онлайн через її банк, під час чого (авторизації, ідентифікації) особа дає особисту згоду на передачу своїх персональних даних (ПІБ, паспортних даних, ІПН тощо) до сервісу, що запитує послугу.

Як зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір №1375-2346 укладено між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 03.04.2024, тобто після доповнення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5 щодо процентної ставки у розмірі 1%.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки самим Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023, а спірний кредитний договір було укладено 03.04.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» і нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства - у розмірі 1% що і зробив районний суд, здійснивши розрахунок заборгованості за процентами згідно вимог чинного законодавства.

Щодо правильності розрахунків ні апеляційна скарга відповідачки, ні відзив позивача заперечень не містять.

Є безпідставними аргументи відповідачки про те, що відсотки за користування кредитом нараховані неправомірно, оскільки у кредитному договорі зазначено два строки кредитування - 21 календарний день та 300 календарних дні, що призводить до неясності даної умови договору та має трактуватись на користь споживача банківських послуг як слабшої сторони.

Матеріали справи свідчать, що відповідачка була ознайомлена з умовами договору до його підписання, а договір прямо містить обидва поняття з різним функціональним призначенням, суперечності між якими (21 день і 300 днів) відсутні. Так, строк у 21 день передбачений п. 4.8. договору та визначає базовий період як період, протягом якого визначається відповідний порядок нарахування/сплати процентів, причому таких періодів протягом строку кредитування може бути декілька. Натомість п. 4.12. договору прямо встановлює строк кредитування у 300 календарних днів, дату повернення - 27.01.2025, і зазначає, що строк дії договору дорівнює строку кредитування.

Посилання заявниці на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення судом розміру неустойки, та твердження про те, що нарахований розмір відсотків є явно неспівмірним з сумою основного боргу та становить надмірний та невиправданий тягар для відповідачки, порушує принцип добросовісності та розумності, зводяться до невірного тлумачення норм чинного законодавства.

Відповідачка фактично ототожнює проценти за користування кредитом із неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою є штраф або пеня. Натомість проценти за користування кредитом є платою за користування кредитними коштами та регулюються, зокрема, ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України.

Отримавши кредитні кошти, відповідачка погодилася сплатити відсотки за користування ними, що відповідає вимогам ст. 1054, 1056-1 ЦК України. У даному випадку судом першої інстанції розраховано відсотки за користування кредитом протягом 300 календарних днів, тобто у строки передбачені договором, у законодавчо встановленому розмірі 1%, що є звичайною платою за право користування наданими кредитними коштами на визначених законодавством та договором умовах.

Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25.02.2026 - без змін.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В.Шитченко