Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №740/5561/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/5561/25

Головуючий у першій інстанції – Шевченко І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1049/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Луговця О.А.,

позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання банківських послуг Monobank від 16 грудня 2021 року у розмірі 60 693,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг та цього ж дня підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 40 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . За змістом анкети-заяви пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів; у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка у розмірі 3,1 % на місяць.

АТ «Універсал Банк» зазначало, що зобов`язання щодо повернення кредитних коштів у визначені строки позичальниця належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 04 червня 2025 року виникла заборгованість, яка відповідачкою добровільно не погашена.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2026 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 20 693,70 грн. У задоволенні іншої частини вимог – відмовлено. Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 1 966,54 грн.

В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», вважаючи рішення суду незаконним та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, без урахування при вирішенні спору особливостей укладеного за допомогою ІТС договору, просить рішення суду в частині відмовлених вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позов повністю. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами та правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про неознайомлення клієнта з інформацією про кредитування, необхідною для укладення кредитного договору.

Сторона позивача зазначає, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а умови і правила, які включають тарифи, були надані ОСОБА_1 через мобільний додаток, перебувають у загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи, що дає підстави для висновку про ознайомлення позичальника саме з тими умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви, та її добровільну згоду на такі умови кредитування. У самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідачка з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ. ОСОБА_1 зобов`язалася на постійній основі, але не рідше, ніж один раз на 30 календарних днів, ознайомлюватися з чинною редакцією Умов та правил, розташованих за відповідним посиланням на сайті банку або в мобільному додатку.

Скаржник зазначає, що електронний договір укладено сторонами відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію», і у підписаній анкеті-заяві відповідачка визнала, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Своїм підписом позичальниця підтвердила, що анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку, в заяві ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі. Відповідно до п. 3 анкети-заяви пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів; у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,1 % на місяць. Клієнт беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Ураховуючи те, що ОСОБА_1 неодноразово проводились банківські операції з використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках), позичальниця погодила зміни та доповнення до договору про надання банківських послуг від 16 грудня 2021 року.

Під загальновідомими обставинами варто розуміти ті, які відомі широкому необмеженому колу осіб, і відомості про які можуть бути отримані із загальнодоступних джерел. Наявні усі підстави для висновку про те, що Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі, та посилання https://www.monobank.ua/terms, яке міститься у кожній анкеті-заяві, підписаній клієнтами (яких понад 8 млн), є загальновідомими, а згідно з ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню. Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність банком того, що саме ці Умови та правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, є безпідставним.

Указує, що прострочення зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати щомісячного мінімального платежу сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі п.п. 5.16 п. 5 розділу ІІ Умов і правил вся заборгованість за кредитом стала простроченою. На надіслані банком повідомлення відповідачка не реагувала та жодних дій на погашення заборгованості не вчинила, наданий банком розрахунок заборгованості належними доказами не спростувала.

ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду – скасувати, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції вважав доведеним виникнення між сторонами кредитних відносин. Зазначив, що надані позивачем на обґрунтування заявлених вимог докази підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними на умовах, погоджених сторонами. Виснував, що доказом виконання відповідачкою умов договору в частині встановлення кредитного ліміту та користування кредитними коштами є виписка за картковим рахунком.

Районний суд, відхиливши твердження ОСОБА_1 про непідписання та неознайомлення відповідачки з Умовами та правилами обслуговування в АТ «Універсал банк» у зв`язку з підписанням анкети-заяви до дати затвердження цих Умов та правил, зазначив, що надані до позову Умови і правила затверджені протоколом правління від 24 листопада 2021 року та набрали чинності з 27 листопада 2021 року, вони розміщені на сайті позикодавця, тобто є загальнодоступними. Відповідачка не довела належними доказами того, що ознайомлена з іншими умовами та правилами, ніж ті, які додані до позовної заяви. Анкета-заява підписана ОСОБА_1 16 грудня 2021 року, тобто після затвердження Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк».

Суд указав, що банком заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 60 693,70 грн, до якої входить лише борг за тілом кредиту. Водночас згідно з наданою відповідачкою випискою про рух коштів по картці за період з 01 червня 2021 року по 19 листопада 2025 року 03 вересня 2025 року здійснено нарахування судових витрат у розмірі 3 028 грн, що збільшило розмір її заборгованості на вказану суму. За подачу позову АТ «Універсал Банк» сплачено 3 028 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 03 вересня 2025 року. Тобто фактично кредитором у загальну суму заборгованості включено суму судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду. Суд виснував, що наявність у відповідачки заборгованості в розмірі 60 693,70 грн не доведено, відтак, ураховуючи безпідставність зарахування до суми боргу судового збору у розмірі 3 028 грн, визнав за необхідне стягнути з відповідачки 20 693,70 грн кредитної заборгованості.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеним висновком, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що АТ «Універсал Банк» створено проект «Monobank», в рамках якого клієнтам (фізичним особам) відкриваються поточні рахунки, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.

16 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг і цього ж дня підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», в якій просила відкрити в банку поточний рахунок у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, указану у мобільному додатку (а.с. 17).

У анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Пунктом 2 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг визначено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом.

До анкети-заяви банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank в редакції, чинній з 27 листопада 2021 року, які не містять реквізитів та підпису позичальника (а.с. 18-24).

Згідно з довідками АТ «Універсал Банк» у ОСОБА_1 наявний поточний банківський рахунок НОМЕР_2 , маска картки НОМЕР_1 , картка активна до вересня 2024 року. 06 січня 2023 року на картку встановлено кредитний ліміт у розмірі 7 000 грн, а 13 січня 2024 року – розмір ліміту збільшено до 40 000 грн (а.с. 15, 16).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16 грудня 2021 року, укладеним між банком та відповідачкою, станом на 04 червня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 60 693,70 грн (а.с. 6-10).

Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості, АТ «Універсал Банк» посилалося на невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення у встановлений строк грошових коштів.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 сформульований висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі АТ «Універсал Банк» та 16 грудня 2021 року підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.

Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату її народження, РНОКПП, номер паспорта і дату його видачі, номер мобільного телефону, адресу місця проживання, а також джерело і розмір доходу. У анкеті-заяві наявні копії паспорта відповідачки, які додані до анкети в електронному вигляді (а.с. 17).

Пунктом 2 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг визначено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом. Тобто, сторони погодили розмір процентної ставки у разі неналежного виконання позичальником умов кредитування.

ОСОБА_1 має в АТ «Універсал Банк» поточний банківський рахунок НОМЕР_2 , за яким 06 січня 2023 року розмір кредитного ліміту було підвищено до 7 000 грн, а 13 січня 2024 року – до 40 000 грн. Здійснення часткового погашення кредитних коштів відображено у розрахунку заборгованості за кредитним договором від 16 грудня 2021 року та у виписці про рух коштів по картці НОМЕР_1 , належній ОСОБА_1 (а.с. 12-14).

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17, викладені у постанові від 05 червня 2018 року).

Зважаючи на наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність існування між сторонами кредитних правовідносин та неналежне виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором від 16 грудня 2021 року.

Водночас, визначаючи розмір кредитної заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачки, районний суд хибно виснував, що на час звернення АТ «Універсал Банк» з цим позовом розмір заборгованості з урахуванням розміру кредитного ліміту у сумі 40 000 грн становив 23 721,70 грн та дійшов помилкового висновку про те, що дійсний розмір використаних відповідачкою кредитних коштів (сума кредиту) становить 20 693,70 грн (без урахування нарахованих позивачем 03 вересня 2025 року в односторонньому порядку судових витрат за звернення з цим позовом в сумі 3 028 грн), який і стягнув своїм рішенням.

Під час розгляду справи судом першої інстанції факт отримання кредитних коштів та користування ними ОСОБА_1 не оспорювався. Заперечуючи проти позову, відповідачка у відзиві (а.с. 58-62) зазначала, що умовами анкети-заяви не передбачено права банку нараховувати овердрафт, штрафи та комісію на тіло кредиту. Також умовами підписаної анкети-заяви не передбачено права банку на збільшення кредитного ліміту за рахунок нарахованих процентів, що штучно збільшило суму основного боргу.

Банк, заявивши вимогу про стягнення кредитної заборгованості, просив стягнути з відповідачки 60 693,70 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту. Водночас додана до позову банком виписка про рух коштів по належній ОСОБА_1 картці (а.с. 12-14) свідчить про те, що фактично заявлена банком сума заборгованості до стягнення складається з: 40 000 грн використаного боржницею кредитного ліміту та 20 693,70 грн овердрафту.

Наведену обставину позивач підтвердив і у наданих до цієї виписки поясненнях (а.с. 11), зазначивши, що якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, відтак заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення. Водночас банк надає кредит згідно з договором у розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами. Відповідно до п. 5.20 розділу 2 Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» термін повернення овердрафту в повному обсязі – протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту.

АТ «Універсал Банк», обґрунтовуючи право на стягнення кредитної заборгованості у заявленому розмірі, посилалося на Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, які розміщені на офіційному банківському сайті, як невід`ємну частину укладеного договору.

Положеннями підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Надані позивачем Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідачки, тому не можуть розцінюватися як частина договору, укладеного між сторонами 16 грудня 2021 року шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Указана анкета-заява містить лише умову про нарахування щомісяця процентів у розмірі 3,1 % у разі виходу з пільгового періоду. Порядку встановлення та нарахування овердрафту підписаною 16 грудня 2021 року ОСОБА_2 анкетою-заявою не передбачено.

Отже, апеляційний суд виходить з того, що розрахунки заборгованості слід проводити із встановленого позивачем ОСОБА_1 кредитного ліміту в розмірі 40 000 грн, оскільки нарахування овердрафту сторонами належно не погоджено.

І надана позивачем виписка про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 20 серпня 2021 року по 04 червня 2025 року (а.с. 12-14), і надана стороною відповідача виписка АТ «Універсал Банк» про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за період з 01 червня 2021 року по 19 листопада 2025 року (а.с. 64-71) свідчать про те, що банком з рахунку відповідачки проводилося списання відсотків, а саме: 01 квітня 2023 року відсотків за березень у сумі 343,91 грн; 01 травня 2023 року – за квітень у сумі 232,832 грн; 01 червня 2023 року – за травень у сумі 229,96 грн; 01 липня 2023 року – за червень у сумі 57,06 грн; 01 серпня 2023 року – за липень у сумі 25,20 грн; 01 жовтня 2023 року – за вересень у сумі 266,457 грн; 01 листопада 2023 року – за жовтень у сумі 211,73 грн; 01 грудня 2023 року – за листопада у сумі 202,66 грн; 01 січня 2024 року – за грудень у сумі 147,45 грн; 01 березня 2024 року – за лютий у сумі 1 131,94 грн; 01 квітня 2024 року – за березень у сумі 1 270,78 грн; 01 травня 2024 року – за квітень у сумі 1 280,65 грн; 01 червня 2024 року – за травень 1 316,42 грн; 01 липня 2024 року – за червень у сумі 1 301,48 грн; 01 серпня 2024 року – за липень у сумі 1 364,66 грн; 01 вересня 2024 року – за серпень у сумі 1 440,50 грн; 01 жовтня 2024 року – за вересень у сумі 1 480,65 грн; 01 листопада 2024 року – за жовтень у сумі 1 622,88 грн та 01 грудня 2024 року – за листопада у сумі 1 662,75 грн на загальну суму 15 589,97 грн.

Водночас ці списані відсотки позивачем зараховувалися до суми овердрафту, встановлення та нарахування якого, як зазначено вище, умовами підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви від 16 грудня 2021 року передбачено не було.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ банком, суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача – фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

Отже твердження позивача, які ґрунтуються на змісті наданих ним і не підписаних відповідачкою Умов і правил, можуть сприйматись лише як припущення, на яких відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення. Наведене повністю узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, а також з висновками Верховного Суду у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 704/1023/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 322/1220/16, від 07 серпня 2019 року у справі № 182/1806/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 188/1815/17.

Апеляційний суд доходить висновку про те, що оскільки за обставинами справи доведено неправомірність встановлення банком овердрафту у зв`язку з недоведеністю погодження цієї умови сторонами, відтак списані з карткового рахунку відповідачки відсотки за користування кредитом у загальному розмірі 15 589,97 грн, мають бути вирахувані з суми заборгованості за тілом кредиту (кредитним лімітом).

Крім того, при зверненні з цим позовом АТ «Універсал Банк» сплатило судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 42523834606 від 03 вересня 2025 року (а.с. 36).

Відповідно до наданої ОСОБА_1 виписки про рух коштів по належній їй картці, створеної станом на 19 листопада 2025 року, остання операція датована 03 вересня 2025 року – «нарахування судових витрат» у розмірі 3 028 грн. Залишок після цієї операції становить (мінус) 23 721,70 грн. Тобто, фактично кредитором у загальну суму овердрафту (і відповідно боргу) віднесено і суму судового збору, сплаченого банком за подачу позовної заяви.

Зважаючи на те, що судові витрати не є елементом основного грошового зобов`язання та можуть бути покладені на іншу сторону виключно за результатами розгляду справи судом і лише на підставі відповідного судового рішення, судовий збір у сумі 3 028 грн безпідставно зараховано позивачем до суми заборгованості відповідачки за кредитом.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку – зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково – зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Зважаючи на проведені апеляційним судом власні розрахунки, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 грудня 2021 року становить 21 382,03 грн (40 000 грн кредитного ліміту – 15 589,97 грн списаних відсотків – 3 028 грн безпідставно списаного судового збору), який і належить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача, у зв`язку з чим апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» належить задовольнити частково.

Вирішуючи заявлене стороною відповідача у відзиві на позовну заяву клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 8 000 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з ч. 1 ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 навів правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц, від 17 листопада 2022 року у справі № 687/35/21, від 11 січня 2023 року у справі № 479/475/21.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Втім, незалежно від того, яким є порядок обчислення гонорару, форма та строки його сплати, важливо, щоб його розмір відповідав визначеним процесуальним кодексом критеріям співмірності. А саме: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціні позову та/або значенню справи для сторони, в тому числі впливу вирішення справи на репутацію сторони або публічного інтересу до справи.

Представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції адвокат Скользнєва В.В. здійснювала на підставі договору про надання правничої допомоги від 05 листопада 2025 року та ордеру № 1276918 від 14 листопада 2025 року (а.с. 73, 79).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу та представляти права та інтереси клієнта в усіх судових установах України, в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах та організаціях, у відносинах з приватними виконавцями тощо. Зміст правової допомоги за цим договором6 представництво прав та інтересів клієнта, надання консультацій, роз`яснень з юридичних питань, складання та подання всіх видів процесуальних та інших документів, участь у судових засіданнях тощо.

Пунктом 4 договору встановлено порядок оплати за договором. За надання правової допомоги адвокатом клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар, розмір якого визначається за домовленістю сторін і може змінюватися залежно від обсягу робіт, строку виконання доручення, результатів вирішення спірних правовідносин, ступеня складності справи, обсягу правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату (п. 4.1 договору).

Згідно з наданим актом здачі-прийняття наданих послуг від 11 листопада 2025 року адвокат надав, а замовник одержав правову допомогу під час вирішення судового спору, що виник з цивільних правовідносин між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 у справі № 740/5561/25, зокрема надано послуги: ознайомлення з матеріалами справи, написання та направлення відзиву (4 год.) вартістю 8 000 грн (а.с. 72).

05 листопада 2025 року ОСОБА_1 сплатила адвокату Скользнєвій В.В. грошові кошти в сумі 8 000 грн на підставі договору від 05 листопада 2025 року та акту здачі-прийняття наданих послуг, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 05 листопада 2025 року (а.с. 73 зворот).

Матеріали цивільної справи свідчать про те, що адвокатом Скользнєвою В.В. через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву (а.с. 58-62). Участі у судовому засіданні представник відповідачки не брала.

Виходячи з наведеного вище та беручи до уваги наявність документально підтверджених доказів витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу у суді першої інстанції, об`єм і зміст складеного адвокатом відзиву на позов, співмірність наданих адвокатом послуг зі складністю справи, часткове задоволення позову, колегія суддів доходить висновку за необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 3 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції. Саме такий розмір відповідатиме критеріям реальності витрат на послуги адвоката та розумності їхнього розміру.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позову в паперовому вигляді АТ «Універсал Банк» сплачено 3 028 грн судового збору (а.с. 36). За подачу апеляційної скарги в паперовому вигляді позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 542 грн (а.с. 106).

Беручи до уваги розмір заявлених позовних вимог (60 693,70 грн) та їх часткове задоволення (21 382,03 грн), пропорційно судом задоволено позов АТ «Універсал Банк» на 35,23 %.

Оскільки суд задовольняє апеляційну скаргу частково, скасовує рішення суду та частково задовольняє позов, відтак відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених позивачем, пропорційно задоволеним вимогам, та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 1 066,76 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 600,15 грн судового збору за апеляційний розгляд справи, що загалом становить 2 666,91 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2026 року – скасувати.

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 21 382,03 грн та 2 666,91 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 3 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.А. Луговець