Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №520/15038/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 р. № 520/15038/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за участі 3-ї особи Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду, в якій просить суд: скасувати постанови Північно-східного міжрегіонального управління державної служб з питань праці №38-ДПС від 08.04.2026 року та №40-ДПС від 08.04.2026 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що за наслідками фактичної перевірки позивача Головним управлінням ДПС в Харківській області було складено акт фактичної перевірки від 27.02.2026. На підставі вищенаведеного акту відповідач прийняв постанови від 08.04.2026 №38-ДПС та №40-ДПС про накладення на позивача штрафу. На її думку, оскаржувана постанови є протиправними, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 працювали не у позивача, а у інших ФОП, які здійснюють свою підприємницьку діяльність в одному з нею приміщенні. У день перевірки всі трудові обов`язки у неї виконувала бармен ОСОБА_7 , яка працевлаштована на підставі трудового договору від 18.02.2026. Щодо несвоєчасності подання відносно ОСОБА_7 повідомлення до про прийняття працівника на роботу до територіального органу ДПС, позивач вказала про відсутність електроенергії, що зумовило подання вказаного повідомлення лише о 17:13 18.02.2026. Також позивач стверджує, що відповідач порушив процедуру розгляду справи відносно неї, оскільки вона жодного запрошення на розгляд справи про накладення штрафу не отримувала.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити у повному обсязі. Відзив вмотивовано тим, що на адресу відповідача надійшли листи Головного управління ДПС в Харківській області від 11.03.2026 та від 26.03.2026 з копіями акту перевірки від 27.02.2026, складеного за результатами фактичної перевірки позивача та матеріалами фактичної перевірки, включаючи відеозаписи з боді-камер інспекторів. Листом від 19.03.2026 за вих. № ПНС/3.2/5295-26 відповідач направив позивачеві повідомлення про початок адміністративного провадження, як особі, стосовно якої ініційовано адміністративне провадження на її юридичну адресу. Повідомлення направлено поштою, та було повернуто за закінченням терміну зберігання. За таких обставин, на підставі вищенаведеного акту згідно зі статтею 265 КЗпП України відповідач правомірно прийняв оскаржувані постанови про накладення на позивача штрафів.

Третя особа правом на надання письмових пояснень по справі не скористалась.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Ухвалою суду у задоволенні заяви про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за участі 3-ї особи Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови - відмовлено.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та складено акт фактичної перевірки від 27.02.2026 №8834/20/30/РРО/ НОМЕР_1 , яким, зокрема, встановлено:

- порушення позивачем ч.2 статті 265 КЗпП в частині допуску до роботи в господарський об`єкт – бар «NON» за адресою: АДРЕСА_1 , працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які під час перевірки в закладі ресторану здійснювали обслуговування відвідувачів, де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору та неподання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу ДПС;

- порушення позивачем абз. 10 ч.2 статті 265 КЗпП в частині допуску до роботи в господарський об`єкт – бар «NON» за адресою: АДРЕСА_1 , працівника: ОСОБА_8 , яка під час перевірки в закладі ресторану здійснювала обслуговування відвідувачів, де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 без своєчасного подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу ДПС.

Листом Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.03.2026 за вих. № ПНС/3.2/5295-26 ФОП ОСОБА_1 повідомлено про надходження акту фактичної перевірки від 27.02.2026 №8834/20/30/РРО/ НОМЕР_1 , проведеної Головним управлінням ДПС у Харківській області, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також про прийняте рішення щодо розгляду справи про накладення штрафів, та запрошено прийняти участь у розгляді справи, що відбудеться 02.04.2026 о 11:15 за адресою: вул. пров. Інженерний, буд. 1А, 8 поверх, м. Харків, 61165.

Лист від 19.03.2026 за вих. № ПНС/3.2/5295-26 повернувся на адресу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із відміткою АТ «УКРПОШТА» «за закінченням терміну зберігання» від 04.04.2024, що підтверджується копією конверта АТ «УКРПОШТА».

08.04.2026 Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці прийнято постанови відносно позивача:

- № 38-ДПС від 08.04.2026 у розмірі 432350,00 грн за допуск 5 працівників до роботи без оформлення трудового договору;

- № 40-ДПС від 08.04.2026 у розмірі 8647,00 грн за допуск 1 працівника до роботи без своєчасного повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу ДПС.

Не погоджуючись із зазначеними постановами, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина врегульовано Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі по тексту Закон № 2073-IX).

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX Про адміністративну процедуру (далі Закон № 2073-IX) здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону № 2073-IX адміністративний орган зобов`язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, суд здійснює перевірку рішень суб`єктів владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам закону, дотримання меж повноважень та встановленого порядку, а також забезпечення принципу пропорційності. Водночас суд не наділений повноваженнями самостійно визначати доцільність обраного адміністративним органом заходу реагування чи замінювати його на інший, оскільки це перебуває в дискреційних повноваженнях органу.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 825/602/17 та від 22 серпня 2018 року у справі № 826/10548/17 (щодо визначення поняття дискреційні повноваження).

Судом встановлено, що предмет та підстави позову у даній справі стосуються дотримання Держпрацею встановленого порядку розгляду справи про притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності, а також обґрунтованості підстав для застосування відповідного заходу реагування по суті.

Частиною 1 статті 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Податкові органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з метою перевірки дотримання податкового законодавства відповідно до частини другої статті 259 КЗпП України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Отже, податковий орган відповідно до закону має повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання роботодавцями законодавства про працю у частині вимог щодо оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та фіксації відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України), може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (пункт 80.2 статті 80 ПК України).

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

У разі незгоди платника податків з висновками акту (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акту (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акту (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Суд зауважує, що суб`єкт господарювання, який допускає перевіряючих до місця провадження господарської діяльності, має право висловлювати свої заперечення щодо виявлених порушень безпосередньо під час перевірки.

Відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі для фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України. Водночас до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої третьої груп, за вказане порушення застосовується попередження.

При цьому повноваження щодо притягнення до відповідальності за вказані правопорушення шляхом накладення штрафу або застосування попередження за законом (частина четверта статті 265 Кодексу законів про працю України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Держпраці, що відповідно до Положення, затвердженого наказом Держпраці від 23 вересня 2022 року № 173, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 8 зазначеного Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, зокрема, з податковими органами.

З огляду на викладене, суд вважає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці відповідно до закону наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема, накладати штрафи або застосовувати попередження у порядку, визначеному законодавством. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 260/586/20, від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23, від 27 листопада 2024 року у справі № 120/17056/23.

Судом встановлено, що Головне управління ДПС у Харківській області здійснило фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження нею господарської діяльності – бар «NON» за адресою: АДРЕСА_1 , результати якої зафіксувало в акті фактичної перевірки від 27.02.2026 №8834/20/30/РРО/ НОМЕР_1 .

Одержавши 17.03.2026 акт фактичної перевірки від 27.02.2026 №8834/20/30/РРО/ НОМЕР_1 , яким встановлено, зокрема:

- порушення позивачем ч.2 статті 265 КЗпП в частині допуску до роботи в господарський об`єкт – бар «NON» за адресою: АДРЕСА_1 , працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які під час перевірки в закладі ресторану здійснювали обслуговування відвідувачів, де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору та неподання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу ДПС, прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 38-ДПС від 08.04.2026 у розмірі 432350,00 грн;

- порушення позивачем абз. 10 ч.2 статті 265 КЗпП в частині допуску до роботи в господарський об`єкт – бар «NON» за адресою: АДРЕСА_1 , працівника: ОСОБА_8 , яка під час перевірки в закладі ресторану здійснювала обслуговування відвідувачів, де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 без своєчасного подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу ДПС, прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 40-ДПС від 08.04.2026 у розмірі 8647,00 грн.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання (роботодавців) штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України, визначено нормами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.

У первинній редакції Порядку № 509, чинній до 30 серпня 2019 року, пункти 6, 7 містили вимоги про необхідність повідомлення суб`єкта господарювання листом повідомленням про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу та передбачали розгляд справи за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено.

Водночас, Кабінет Міністрів України постановою від 21 серпня 2019 року № 823 Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю затвердив Порядок № 823, яким внесені зміни до Порядку № 509, зокрема, виключено пункти 6 та 7 Порядку № 509.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28 квітня 2021 року у справі № 640/17424/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, визнав протиправним та нечинним Порядок № 823.

Проте, Верховний Суд у постанові від 13.03.2026 по справі № 480/5941/24 зазначив, що визнання нечинним Порядку № 823 не відновлює дію Порядку № 509 у редакції, що діяла до набрання чинності Порядком № 823. Це прямо слідує з частини п`ятої статті 61 Закону України від 24 серпня 2023 року № 3354-IX Про правотворчу діяльність (набрав чинності 20 вересня 2023 року та буде введений в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні), відповідно до якої визнання нормативно-правового акту або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність, не відновлює дію нормативно-правового акту або його окремого структурного елемента, що діяв до набрання чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом, що визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність.

Водночас таке тлумачення Закону № 3354-IX слугує для розуміння принципів правотворчості та не є застосуванням норми, яка не набрала чинності. Принцип, відповідно до якого визнання нормативно-правового акту нечинним не має наслідком автоматичне відновлення дії попередньої редакції акту, зміненого або скасованого таким нормативно-правовим актом, є складовою правової визначеності.

Тобто внесення змін до деяких положень Порядку № 509 відповідно до Порядку № 823 та наступне визнання цих змін такими, що втратили чинність, не впливають на чинність в цілому Порядку № 509 та, відповідно, на результат вирішення спірних правовідносин.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25 червня 2024 року у справі № 140/23652/23, від 15 липня 2024 року у справі № 600/4070/22-а, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/3123/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 600/2955/22-а, від 02 жовтня 2024 року у справах № 560/11269/23 та № 120/12494/23.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин (лютий 2026 року) Порядок № 509 діяв у редакції, яка не містила пунктів 6 та 7, отже, не визначала обов`язку Міжрегіонального управління завчасно повідомляти ФОП ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про притягнення до відповідальності, передбаченої частиною другою статті 265 КЗпП України, та не передбачала обов`язкової участі суб`єкта господарювання або його представника під час розгляду такої справи.

Зазначене узгоджується зі усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою вже після внесення змін до Порядку № 509, та викладеною, зокрема, у постановах від 25 вересня 2024 року у справі № 160/12979/21, від 31 жовтня 2024 року у справі № 300/6438/21 у правовідносинах, у період часу коли Порядок № 509 не містив пунктів 6 та 7.

Разом з тим, на виконання пункту 3 Порядку №509, листом Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.03.2026 за вих. № ПНС/3.2/5295-26 (трекінг відправлення R067126002367) ФОП ОСОБА_1 повідомлено про надходження акту фактичної перевірки від 27.02.2026 №8834/20/30/РРО/ НОМЕР_1 , проведеної Головним управлінням ДПС у Харківській області, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також про прийняте рішення щодо розгляду справи про накладення штрафів, та запрошено прийняти участь у розгляді справи, що відбудеться 02.04.2026 о 11:15 за адресою: вул. пров. Інженерний, буд. 1А, 8 поверх, м. Харків, 61165.

Вищевказаний лист Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.03.2026 за вих. № ПНС/3.2/5295-26 надсилався позивачеві рекомендованою кореспонденцією ( АДРЕСА_2 ), що підтверджується списком згрупованих відправлень (а.с.112), проте повернутий відправникові 04.04.2026 з причин закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується статусом відстеження кореспонденції «Укрпошти» (а.с.116).

Вказана адреса - АДРЕСА_2 , відповідає адресі позивача вказаній у позові.

У постанові від 31.10.2024 у справі № 300/6438/21 в подібних правовідносинах Верховний Суд прийшов до висновку, що фактичне неотримання адресатом документів не залежить від відправника та не може свідчити про протиправність спірного рішення.

Отже, твердження позивача в частині недотримання територіальним органом Держпраці процедури адміністративного провадження щодо накладення на суб`єкта господарювання штрафу є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно суті виявлених порушень у сфері праці, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 1, 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Відповідно до ст. 21, 23, ч. 1, 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

В умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин, визначеного главою III-Б цього Кодексу, трудовий договір є основним засобом регулювання трудових відносин працівників та роботодавців (власників приватних підприємств), у яких кількість працівників або рівень оплати праці відповідає критеріям, встановленим статтею 49-5 цього Кодексу.

У разі застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин, за взаємною згодою сторін, у трудовому договорі можуть визначатися додаткові права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови припинення або дострокового розірвання договору.

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;

6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;

6-3) при укладенні трудового договору з домашнім працівником;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу зазначених положень законодавства видно, що за трудовим договором працівник приймається на роботу та включається до штату підприємства для виконання трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, посадою, професією та такому працівнику гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, після завершення роботи трудова діяльність не припиняється та такий працівник підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку підприємства.

Відтак, власник підприємства, який використовує найману працю, повинен укласти трудовий договір з працівником.

Суд зазначає, що лише після укладення трудового договору з працівником та повідомлення по це ДПС у встановленому законом порядку особа може бути допущена до роботи.

Без виконання цих умов допуск працівника до роботи забороняється, що прямо визначено статті 24 Кодексу законів про працю України.

Виконання таких вимог законодавства про працю є обов`язковим для усіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування, а також для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Означений висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 18.09.2024 у справі №240/7766/23.

Твердження позивача про відсутність факту трудових відносин з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 спростовується зафіксованими в акті перевірки обставинами, а саме перебуванням осіб на робочому місці, виконанням функцій, характерних для діяльності позивача, а також наявними в матеріалах справи відеозаписами з боді-камер інспекторів. Саме сукупність таких обставин свідчить про фактичний допуск до роботи, що є самостійною підставою для застосування відповідальності незалежно від формального оформлення відносин.

Доводи позивача про відсутність ознак трудових відносин у вигляді виплати заробітної плати, підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку та інших критеріїв, не приймаються судом, оскільки для встановлення правопорушення, передбаченого статтею 265 КЗпП України, достатнім є встановлення факту допуску особи до виконання роботи без належного оформлення трудового договору. Вимога щодо доведення повного комплексу ознак трудових відносин не є обов`язковою для притягнення до відповідальності за вказане порушення.

Таким чином, позивачем не надано до суду доказів укладення трудового договору з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , при цьому відсутність укладення такого договору встановлено Головним управлінням ДПС у Харківській області під час перевірки позивача, про що зазначено в акті від 27.02.2026 №8834/20/30/РРО/ НОМЕР_1 .

При цьому суд відхиляє доводи позивача, викладені в позовній заяві про те, що підприємницьку діяльність в барі «NON» за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює окрім ФОМ Максимової І.В., ще й інші підприємці, оскільки доказів наведених обставин матеріали справи не містять.

Також суд зауважує, що перевірка проводилась за участю позивача, направлення на перевірку підписані останньою, акт перевірки від 27.02.2026 №8834/20/30/РРО/ НОМЕР_1 не містить жодних зауважень стосовно вказаних обставин.

Враховуючи те, що саме факт допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору є правовою підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій та враховуючи встановлені обставини, зазначені в акті фактичної перевірки від 27.02.2026 №8834/20/30/РРО/ НОМЕР_1 , суд вважає правомірною постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08.04.2026 №38-ДПС про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Стосовно виявленого порушення позивачем абз. 10 ч.2 статті 265 КЗпП в частині допуску до роботи в господарський об`єкт – бар «NON» за адресою: АДРЕСА_1 , працівника: ОСОБА_7 , яка під час перевірки в закладі ресторану здійснювала обслуговування відвідувачів, де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 без своєчасного подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу ДПС, суд зазначає наступне.

Так, на підтвердження працевлаштування бармена ОСОБА_7 , позивач під час перевірки та до суду надала наступні документи: трудовий договір №17.02.С.А. від 18.02.2026, положення про виплату заробітної плати від 17.02.2026, розпорядження №17.02.С.А від 17.02.2026, заяву про прийняття на роботу від 17.02.2026, повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту (відповідно до Додатку 1 Постанови КМУ №413) від 18.02.2026, квитанція про подання повідомлення від 18.02.2026 о 17:06:33, правила внутрішнього трудового договору від 17.02.2026 №1.

У позовній заяві позивач наполягає, що бармен ОСОБА_7 на час проведення перевірки була працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 відповідно до норм КЗпП, а тому, відповідачем протиправно стосовно вказаного працівника прийнято постанову про накладення штрафу від 08.04.2026 №40-ДПС.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до акту перевірки від 27.02.2026 №8834/20/30/РРО/ НОМЕР_1 , початок перевірки – 18.02.2026 о 13:02, вказані обставини не заперечуються сторонами по справі.

Також, як вже було встановлено судом, трудовий договір між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 №17.02.С.А. укладено 18.02.2026.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

За відсутності технічної можливості подання повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту засобами електронного зв`язку в електронній формі таке повідомлення подається у формі документа на папері згідно з додатком разом з копією в електронній формі.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Повідомленням про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації є відомості, отримані органами Державної податкової служби з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Тож, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення про прийняття працівника на роботу за таким трудовим договором, поданого до територіального органу Державної податкової служби України.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не було подано/своєчасно подано до податкового повідомлення про прийняття на роботу, суд зазначає, що частина друга статті 265 КЗпП України не передбачає застосування штрафу до суб`єкта господарювання за несвоєчасне повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відсутність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов`язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 23.04.2020 року у справі №440/45/19, від 24.09.2020 року у справі №200/929/19-а, від 21.05.2021 року у справі №183/6018/18.

Таким чином, постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 40-ДПС від 08.04.2026 у розмірі 8647,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з підстав викладених вище.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Матвійчука Юліана, буд. 119, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 44730367), за участі 3-ї особи Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Полтавський Шлях, буд. 46, 4 пов., м. Харків, 61012, ЄДРПОУ 41430678) про скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Північно-східного міжрегіонального управління державної служб з питань праці №40-ДПС від 08.04.2026 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Матвійчука Юліана, буд. 119, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 44730367) сплачений судовий збір в розмірі 86 (вісімдесят шість) грн 45 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА