Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №643/1530/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 643/1530/26

провадження № 22-ц/818/3985/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Пилипчук Н.П,

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»

відповідачка – ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 26 березня 2026 року ухвалене у складі судді Пасічника О.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за договором №2269417 від 13.04.2020 року, у розмірі 39360, 00 грн, та вирішити питання про стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та 8000,00 грн витрат понесених на правову допомогу.

В обґрунтування позову посилається на те, що 13.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» таОСОБА_1 укладено Договір №2269417 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 12000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Споживач зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Відповідно до умов договору Споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (п.5.4 договору).

26.02.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2269417 від 13.04.2020 року.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідачки перед Позивачем становила 39360 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 12000 грн.; заборгованість за відсотками 27360 грн.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 26 березня 2026 року позов ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2269417 від 13.04.2020 р. в розмірі 39360 грн; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 4000 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, неналежне виконання останнім умов договору, що призвело до утворення заборгованості. Оскільки позивач надав докази переходу до нього права вимоги до відповідача, позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції змінити, в частині визначеного судом розміру відсотків, зменшивши їх до співмірного розміру.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд належним чином не перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині нарахування відсотків у розмірі 27360 грн при сумі основного боргу 12000 грн. Вважає зазначений розмір відсотків явно завищеним та неспівмірним, оскільки він перевищує суму основного боргу більш ніж у два рази, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Крім того, апелянт посилається на те, що відсотки було нараховано поза межами строку кредитування. В той час, як строк кредиту становив 30 днів, нарахування відсотків здійснювалося значно довше, що призвело до необґрунтованого збільшення заборгованості.

На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» подало відзив, в якому просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 26.03.2026 року залишити без змін.

Обґрунтовуючи доводи відзиву, вказує, що відповідно до п.3.1, нарахування відсотків за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Отже, в період з 12.06.2020 року по 09.09.2020 року відсотки нараховувалися згідно п. 3.1 кредитного договору за відсотковою ставкою, що передбачена п. 1.5.2 договору. Враховуючи, що відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, то на думку позивача вважає, підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, порядок нарахування відсотків, визначення строку кредитування не були відомі відповідачу відсутні. Нарахування ж відсотків за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами Договору.

Відповідачкою ОСОБА_1 було надано додаткові пояснення та заперечення на відзив у справі, в яких йде мова про те, що остання не заперечує самого факту отримання кредитних коштів у сумі 12000 грн, визнаючи при цьому обов`язок щодо повернення основної суми кредиту. Разом з тим, не погоджується з розміром нарахованих відсотків у сумі 27 360 грн, оскільки вважає такий розмір надмірним, неспівмірним та таким, що не відповідає принципам справедливості, добросовісності і розумності. Оскільки нараховані відсотки становлять 228% від суми фактично отриманого кредиту, то розмір відсотків більш ніж у два рази перевищує суму основного боргу. Вказує, що позивач безпідставно посилається на процентну ставку 1,9 % на день, оскільки така ставка фактично становить близько 693,5 % річних (1,9%х365 днів), що є надзвичайно високим фінансовим навантаженням на споживача та призводить до стрімкого збільшення заборгованості. Зазначила, що суд фактично погодився з розрахунком позивача без належної перевірки співмірності заявлених до стягнення відсотків та без детального аналізу періоду, за який вони були нараховані.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 13.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №2269417 про надання споживчого кредиту.

Згідно п 1.1 Договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Згідно п 1.3, 1.4 Сума кредиту(загальний розмір) складає: 12 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4цього Договору.

Згідно п 1.5 Договору Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту.

Згідно п 2.1 Договору Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Вказаний договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором А355148.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, та паспорт споживчого кредиту.

Згідно із довідкою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» про ідентифікацію, відповідач ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував підписавши 13.04.2020 ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону НОМЕР_2 відповідний договір (А355148.)

Згідно листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 № 6516-ВП було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» успішний переказ коштів на картки клієнтів, у тому числі 13.04.2020 на суму 12000 грн. маска картки НОМЕР_3 , код авторизації 331320, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-682006.

Факт отримання коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за №20.1.0.0.0/7-260219/56291-БТ від 02.02.2026, відповідно до якої було 13.04.2020 перераховано кредитні кошти в сумі 12000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_4 , що є доказом видачі кредитних коштів.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за договором № 2269417 від 13.04.2020 станом на 09.09.2020 нарахована заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 39360,грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 12000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками 27360,00 грн.

26.02.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ26022021 від 26.02.2021 вбачається, що заборгованість відповідача становить 39360 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Оскільки умови договорів розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент, а саме споживач послуг банку, лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

За обставинами даної справи позичальник (відповідачка ОСОБА_1 ) здійснила електронне підписання договору, шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора А355148, отриманого від позивача на укладення кредитного договору №2269417 від 13.04.2020 тобто договір вважається укладеними у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.

Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачкою підписано особисто, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідачка під час укладення кредитного договору, ознайомилася з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим підписом позичальниці. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачкою без будь-яких застережень, та остання не заперечує факту його підписання, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 погодилася з його умовами та зобов`язалася виконувати їх.

Факт видачі кредитних коштів позичальниці підтверджується інформацією наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», датованою 22.02.2026 року відповідно до якої 13.04.2020 року по рахунку НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) по картці, що емітовано в банку на ім`я ОСОБА_1 , було зарахування коштів на суму 12000 UAH за період 13.04.2020 – 13.04.2020 р.р.(а.с. 68).

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду, які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 з яких вбачається, що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Крім того, відповідно до п.2.1 кредитного договору визначено що кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну карту споживача № НОМЕР_1 або іншу платіжну карту вказану споживачем в особистому кабінеті. Тобто у колегії суддів немає сумнівів щодо належності вказаної карти відповідачці, оскільки вона сама вказала такий платіжний засіб під час укладення кредитного договору. Матеріали справи не містять доказів того що відносно ОСОБА_1 вчинялись шахрайські дії, докази звернень до правоохоронних органів відповідачки відсутні так як і відсутні докази того, що зазначені персональні дані відповідачки були використані третіми особами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором відсотків можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування відсотків до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування відсотків поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких відсотків залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування відсотків як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало розрахунок заборгованості відповідно до змісту якого вбачається, що за ОСОБА_1 за кредитним договором №2269417 від 13.04.2020 обліковується заборгованість у розмірі 39360, 00 грн яка складається з тіла кредиту – 12000, 00 грн та відсотків – 27360, 00 грн.

Згідно п.1.3., п.1.4. даного договору, сума кредиту складає 12000 грн. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 30 днів.

Відповідно до п.1.5 договору, тип процентної ставки фіксована. Знижена процентна ставка становить 1,33% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору.

Відповідно до п.1.5.2 стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та в межах нового строку, якщо відбулося продовження строку кредитування відповідно до п.4.1-4.6 Договору.

Відповідно до п.4.1.-4.3. передбачено що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів зазначену у п.1.4 договору якщо позивач ініціює таке продовження шляхом спати на користь Товариства коштів у розмірі не менше ніж сума нарахованих та несплачених відсотків, та за умови наявності заборгованості за кредитом не менше 400,00 грн.

Відповідно до п.4.4-4.6. у випадку акцептування Товариством пропозиції споживача на продовження строку дії кредитного договору, така відповідь направляється споживачу на номер мобільного телефону або електронної адреси або в особистому кабінеті споживча із зазначенням нової дати повернення кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 здійснила оплати усіх відсотків, що були нараховані за період з 13.04.2020 року по 13.05.2020 року у сумі 4788, 00 грн, тобто вчинила дії щодо продовження строку кредитного договору, проте в матеріалах справи відсутні докази акцептування такого продовження первісним кредитором та відсутні докази надсилання акцепту на таку пропозицію відповідачу на номер телефону або електронну пошту, а також відсутні докази повідомлення споживача про нову дату повернення кредиту.

Крім того, колегія судів зазначає що форма волевиявлення клієнта на реалізацію передбаченого пунктом 4.4-4.6 договору права на пролонгацію договором не передбачена. За змістом вказаних умов договору, клієнт отримує право на пролонгацію у разі повної оплати нарахованих процентів. Проте, оплата нарахованих процентів як активна дія це також і обов`язок клієнта за договором. Сам факт сплати процентів не є достатнім доказом волевиявлення позичальника на продовження строку кредитування, оскільки сплата процентів є самостійним обов`язком позичальника за договором. Ототожнення кредитором виконання обов`язку зі сплати процентів із волевиявленням на пролонгацію призводить до безпідставного продовження строку кредитування та нарахування додаткових процентів.

З умов вказаного договору слідує, що його сторони, у разі укладення такого договору, не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Отже, колегія судів приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення протиправно нарахованих Товариством відсотків за кредитним договором. Проте враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - то на переконання колегії суддів, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманих кредитних коштів у розмір 12000,00 грн.

Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, позивачем доведено наявність суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у загальному розмірі 12000,00 грн, що становить виключно тіло кредиту, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру дисконтної та базової відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування.

Даних, що відповідачка у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасила, матеріали справи не містять.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що хоча в апеляційній скарзі ОСОБА_1 і просила лише про зменшення розміру нарахованих банком та стягнутих судом першої інстанції відсотків, проте під час апеляційного перегляду було встановлено очевидну безпідставність її нарахування як таких.

У зв`язку з чим, враховуючи положення ч. 4 ст. 367 ЦПК України щодо можливості виходу апеляційного суду за межі апеляційної скарги, то відмова у задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення незаконно нарахованих відсотків у повному обсязі у даному випадку відповідатиме критерію ефективного правосуддя та принципу верховенства права.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3, 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, арішення суду першої інстанції в зміні в частині визначеного судом розміру заборгованості.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2662, 40 грн.

Оскільки у вказаній справі позовні вимоги задоволено частково, а саме (30,49%) з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позову у сумі 811, 76 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 травня 2026 року ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору у розмірі 3194,88 грн за подачу апеляційної скарги на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК України).

Тобто, враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено у повному обсязі, а відповідач звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, то з позивача в дохід Держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3194, 88 грн.

Згідно з ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Так, звертаючись з позовом ТОВ «ФК «Кредит Капітал» просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

На підтвердження своїх витрат на правову допомогу в суді першої інстанції представником позивача було додано договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року; детальний опис наданих послуг від 12.01.2026 року; Акт № 540 наданих послуг від 12.01.2026 року та ордер на надання правничої(правової) допомоги від 01.07.2025 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з того, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволені частково на 30,49%.

Таким чином заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню пропорційно до задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 26 березня 2026 року – змінити в частині визначеного судом розміру заборгованості.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №2269417 від 13.04.2020 року у розмірі 12000 (дванадцять тисяч ) гривень 00 коп.

У задоволені позову про стягнення процентів – відмовити.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 811, 76 грн (вісімсот одинадцять) гривень 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) в дохід Держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3194, 88 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук