Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №404/6217/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

31 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/6217/24

провадження № 22-ц/4809/1302/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Усатенко В`ячеслав Юрійович, на заочне рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 11 грудня 2025 року у складі судді Мохонько В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви посилалося на те, що 02 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі по тексту – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №224686102 у формі електронного договору з використанням електронного підпису на загальну суму 17100 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. 02 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 17100,00 грн на її банківську карту № НОМЕР_1 .

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі по тексту - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» своє право вимоги заборгованості, зокрема, згідно з реєстром прав вимоги від 07 листопада 2023 року №257 до договору факторингу перейшло право вимоги за договором позики від 02 грудня 2021 року №224686102.

У подальшому право вимоги до відповідача перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») на підставі укладеного 23 лютого 2024 року та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №23/0224-01.

14 червня 2026 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №14/06/24, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» своє право вимоги заборгованості до відповідача за вказаним кредитним договором. Згідно з реєстром боржників до договору факторингу від 14 червня 2026 року №14/06/24 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за договором позики від 02 грудня 2021 року №224686102на загальну суму 48198,73 грн.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань та має заборгованість по кредитному договору від 02 грудня 2021 року №224686102 у сумі 48198,73 грн, яка складається із 17 099,50 грн заборгованості по кредиту; 31099,23 грн заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом. Просило суд задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 11 грудня 2025 рокупозов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 02 грудня 2021 року №224686102 у сумі 48198,73 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Усатенко В`ячеслав Юрійович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал».

ТОВ «Юніт Капітал» направило до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило заочне рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 11 грудня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Усатенко В`ячеслав Юрійович,- без задоволення. Вважало, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 02 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №224686102 в електронній формі, відповідно до п.1.1. якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 17100,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Згідно з п.1.9. за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 182,50 процентів річних, що становить 0,50 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п.1.9.1.); за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 607,43 процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (п. 1.9.2.). Відповідно до п.1.9.3 договору у разі, якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. Згідно з пунктом 1.9.3. у разі, якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. Сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п.1.8. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору. Пунктом 1.12.1 договору визначено, що зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 02 грудня 2021 року №224686102 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 48198,73 грн, яка складається із 17099,50 грн заборгованості по кредиту; 31099,23 грн заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Згідно з п.1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п.4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

Додатковими угодами від 28.11.2018 №19, від 31.12.2020 № 26, від 31.12.2021 №27, від 31.12.2022 № 31, від 31 грудня 2023 року №32 укладеними ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони продовжували строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.12.2024 відповідно.

Згідно з реєстром прав вимоги від 05 травня 2022 року №175 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 48 198,73 грн.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 23 лютого 2024 року №1 ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором від 02 грудня 2021 року №224686102 у загальній сумі 48 198,73 грн.

14 червня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» було укладено договір факторингу №14/06/24, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 14 червня 2024 рокуТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором від 02 грудня 2021 року №224686102 у загальній сумі 48198,73 грн.

Згідно з п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №522/18010/18 (провадження №61-13667сво21) зазначено про те, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 липня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін.

Водночас матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції 11 грудня 2025 року, оскільки відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки про дату, час і місце судового засідання суду за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи.

З огляду на допущені судом першої інстанції порушення п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, а саме, що справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності відповідача, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, і такою підставою апелянт обґрунтовував апеляційну скаргу, відтак наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті вимог, які є предметом даного апеляційного перегляду.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).

Статтею третьою Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону.

Статтею 12 Закону визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з норм цього Закону, укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1079 цього Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами 02 грудня 2021 року було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису та який відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Також встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси в повному обсязі.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 виклав правовий висновок про те, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом

Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 під правом вимоги розуміються усі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Зокрема, договором факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 встановлено, що предметом відступлення за ним є, у тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у цій справі.

Колегія суддів вважає доведеною обставину, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором, а відповідач прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.

Сторони відповідно до ст.6 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, норма абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 (додатковою угодою від 31.12.2020 №26 сторони виклали текст договору факторингу №28/1118-01 у новій редакції), за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.5.3.4. додаткової угоди від 31.12.2020 №26 до договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 фактор має право нараховувати боржникам після відступлення права вимоги проценти та інші обов`язкові платежі за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 02 грудня 2021 року №175 до договору факторингу №28/1118-01 сума боргу, яка перейшлавід ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» за договором від 02 грудня 2021 року №224686102 склала 48198,73 грн, з яких 17099,50 грн - заборгованість по кредиту; 31099,23 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

За умовами кредитного договору строк кредитування становить 30 днів, також визначено нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою 0,50 % впродовж перших 30 днів та зміни її на індивідуальну процентну ставку в розмірі 1,66 % в день, після закінчення дисконтного періоду, подальше нарахування процентів за ставкою 2,10 % в день від суми залишку кредиту(підпункти 1.9.1, 1.9.2. пункту 1.9., пункт 1.12.2).

Пунктом 1.12.1 договору визначено, що зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

При цьому, встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» донарахував відсотки за користування кредитними коштами поза межами 90-денного строку кредитування після закінчення дисконтного періоду.

Отже розмір процентів відповідно до умов договору за період з 02.12.2021 по 08.04.2022, який підлягає стягненню з відповідача, складає 30936,28 грн.

Тому апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договоромвід 02 грудня 2021 року №224686102 становить 48036,28 грн, з яких 17100 грн - заборгованість по тілу кредиту, 30936,28 грн - заборгованість за відсотками.

Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача 48036,28 грн заборгованості за кредитним договором від 02 грудня 2021 року №224686102.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позов ТОВ «Юніт Капітал» майнового характеру заявлено з ціною 48198,73 грн і задоволено частково з урахуванням висновків апеляційного суду на суму 48036,28 грн, тобто на 99,66% . Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2414,16 грн (2422,40?99,66%).

Апеляційна скарга відповідача також підлягає задоволенню частково, а саме: на 0,34 % = (100% - 99,66% задоволена частинна вимог позову). Тому з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9,88 грн (2906,88х 0,34 %).

Тому, враховуючи вимоги частини 10 статті 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача різницю понесених ним судових витрат в сумі 2404,28 грн (2414,16 грн - 9,88 грн).

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

ТОВ «Юніт Капітал» заявлено про компенсацію витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5000 грн. На підтвердження таких витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції надано: копію договору про надання правничої допомоги від 17 червня 2024 року №10/09/25-02, укладеного між Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», додаткову угоду до нього від 27 грудня 2024 року №1, Акт прийому-передачі наданих послуг.

Посилання відповідача на те, що розмір цих витрат не відповідає вимогам розумності та є необґрунтованими, є безпідставними.

Керуючись принципом співмірності, а також враховуючи пропорційність до задоволених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 4983 грн (5000 грн?99,66%), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено частково.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Усатенко В`ячеслав Юрійович, задовольнити частково.

Заочне рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 11 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10) заборгованість за кредитним договором від 02 грудня 2021 року №224686102 у розмірі 48036(сорок вісім тисяч тридцять шість) грн 28 коп, з яких 17100 грн - заборгованість по тілу кредиту, 30936,28 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2404(дві тисячі чотириста чотири) грн 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4983 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят три) грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І. Мурашко