Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №344/7493/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/7493/26

Провадження № 22-ц/4808/1616/26

Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.,

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючої судді Кіндратишин Л.Р. у м. Івано-Франківськ, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

20 квітня 2026 року представник позивача звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» із позовною заявою до відповідача, в якій просила стягнути заборгованість за кредитним договором №1503-9868 від 28.01.2025, в розмірі 28337,78 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 14158,16 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 11734,24 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 2445,38 грн та судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначила, що 28.01.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту кредитодавця, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1503-9868, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору №1503-9868 від 28.01.2025, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15000 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; стандартна % ставка в день - 1,00% в день, знижена % ставка 1,00% за кожен день користування Кредитом.

Відповідач всупереч умовам Кредитного договору порушив вищезазначені умови і в кінцевому підсумку не повернув у повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав у повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору. Станом на 18.03.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 28337,78 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 14158,16 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 11734,24 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 2445,38 грн, яку просив стягнути з відповідача на користь позивача та судові витрати.

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 12 червня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №1503-9868 від 28.01.2025 у розмірі 12 038 гривень 09 копійок.

У іншій частині вимог відмовив.

Стягнув з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1 131 гривня 01 копійка.

Не погоджуючись із таким рішенням, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Апелянт вважає, що оскаржене рішення є таким що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторонами було погоджено умови в кредитному договорі та підстави нарахування процентів відповідачу за користування кредитом протягом строку кредитування.

Судом першої інстанції було встановлено, що 28.01.2025 року між ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1503- 9868. 14.02.2025 між ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” та позичальником укладено додаткову угоду відповідно до умов якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 3700, 00 грн, а також сторони домовились продовжити строк кредитування з дати укладення цієї Додаткової угоди до 382 днів.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту з урахуванням додаткової угоди – 18700.00 грн; строк кредитування з урахуванням додаткової угоди – 382 днів; базовий період – 14 днів; комісія за видачу кредиту з урахуванням додаткової угоди - 15,00 % від суми кредиту; промо-ставка – 0,70 % в день; відсоткова ставка: - 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. У цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промоставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою; - 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Апелянт вказує, що комісія за видачу кредитних коштів нараховувалась одноразово, при видачі кредиту та видачі додаткових кредитних коштів відповідно до умов Кредитного договору та правил відкриття кредитної лінії та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань.

При заповненні заявки на отримання грошових коштів відповідач сам обрав базовий період, а саме 14 днів, протягом якого настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Крім того, відповідно до умов Кредитного договору, а саме п. 6.9. Договору позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу кредитодавця. Проте, ОСОБА_1 не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин та продовжував користуватись кредитними коштами на погоджених умовах. Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Тож, з наведеного вбачається, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно з п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.13. та п.2.11 Додаткової угоди кредитного договору.

Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення комісії за надання кредиту вказує, що включення до тексту кредитного договору умов про сплату відповідачем комісії за надання кредиту, а рівно й подальше нарахування позивачем зазначеної комісії та витребування її від відповідача є законним та обґрунтованим, оскільки базується на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо саме надання споживчих кредитів, яким і є по своїй правовій суті кредитний договір.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що заявлена позивачем до стягнення одноразової комісії за видачу кредиту є нікчемною, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» прямо передбачає право кредитодавця встановлювати комісію та є спеціальним нормативним актом, який регулює відповідні правовідносини. Відповідно, умови кредитного договору, що передбачають комісію, повністю узгоджуються із законодавством і не можуть вважатися нікчемними, як зазначив суд першої інстанції.

Щодо правомірності нарахування процентів, передбачених статтею 625 ЦК України вказує, що зазначені нарахування не є неустойкою у розумінні штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права кредитора. Чинна норма Закону «Про споживче кредитування», яка також діяла на дату укладання договору з відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024 року, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Апелянт зауважує, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем. Тобто нарахування відсотків відбувалось відповідно до погоджених умов та впродовж погодженого строку кредитного договору.

Просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення про стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1503-9868 від 28.01.2025 р., в розмірі 28 337,78 гривень, з яких: - заборгованість за кредитом – 14 158,16 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами – 11 734,24 гривень, - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 2 445,38 гривень. Судові витрати, пов`язані з розглядом цієї апеляційної скарги, у встановленому законодавством порядку покласти на відповідача, та стягнути їх з нього в повному обсязі на користь позивача.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд встановив, що 28.01.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту кредитодавця було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1503-9868 продукту «CreditKasa», який підписано позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А5894 (а.с. 12-17).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами кредитного договору №1503-9868 від 28.01.2025 відповідачу ОСОБА_1 «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надано кредит в сумі 15000 грн. (п. 4.1.), строком кредитування 365 календарних днів, з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту 27.01.2026, продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається, продовження строку є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника ( п. 4.13.), базовий період - 14 календарних днів ( п. 4.8.).

Згідно з п. 4.10. нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: - 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. - 0,75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Відповідно до п. 4.16. денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 0,914%.

Згідно з п. 10.1. знижена процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору.

Відповідно до п. 4.11. комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0%, вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою).

Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (ст.1048 ЦК України).

Відповідно до п. 4.14. реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 4475,60%.

Згідно з п. 4.15. вказано, що орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 65052,50 грн.

Відповідно до п. 12.1. кредитного договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

14.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту кредитодавця було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1503-9868, згідно з якою Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 3700 грн. (п. 2.1.), яка підписана позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А5894 ( а.с. 31-32).

Відповідно до п. 2.4. позичальник зобов`язується повернути Суму Кредиту у строк, що становить 365 календарних днів з моменту укладення цієї Додаткової угоди, та на умовах, викладених у Договорі, з урахуванням положень цієї Додаткової угоди, сплатити проценти за користування вказаними грошовими коштами у розмірі та на умовах, передбачених Додатковою угодою, а також сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у Кредит. Крім того, Позичальник підтверджує наявність власного зобов`язання перед Кредитодавцем сплатити Несплачені проценти та Несплачену комісію (у випадку їх наявності) у строки та на умовах, викладених у Договорі.

Згідно з п. 2.6. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 15,00 % від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до Додаткової угоди у Кредит (якщо в цьому пункті Додаткової угоди зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0%, вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі цієї Додаткової угоди є відсутньою). Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит нараховується Кредитодавцем у день видачі додаткових грошових коштів у Кредит. Позичальник зобов`язаний сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у Кредит не пізніше дати закінчення поточного Базового періоду, в якому нарахована комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит, у складі Обов`язкового платежу за такий Базовий період.

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту №1503-9868 від 28.01.2025 ОСОБА_1 , 28.01.2025 за допомогою системи EasyPay на карту № НОМЕР_1 , сума платежу: 15000 грн.; 14.02.2025 за допомогою системи EasyPay на карту № НОМЕР_2 , сума платежу: 3700 грн. (а.с. 34).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1503-9868 від 28.01.2025, станом на 18.03.2026, заборгованість всього 28337,78 грн., з яких : 14158,16 грн. - основний борг, 11734,24 грн. - залишок відсотків, 2445,38 грн. - залишок відсотків за ст. 625 ЦК України. З 28.01.2025 по 10.02.2025 відсотки нараховані за процентною ставкою 0,70%, з 11.02.2025 по 12.08.2025 - 1,00%, з 13.08.2025 по 13.02.2026 - 0,74% (а.с. 35-37).

Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту 15000 грн., з 28.01.2025 по 10.02.2025 процентна ставка промо, відсотки за період з 28.01.2025 по 10.02.2025 - 1470 грн. (15000 грн. * 0,70% * 14 днів);

10.02.2025 сплачено 3720 грн.;

з 11.02.2025 процентна ставка 1%, відсотки за період з 11.02.2025 по 14.02.2025 - 600 грн. (15000 грн. *1% * 4 дні);

14.02.2025 добір кредиту 3700 грн., з 15.02.2025 сума кредиту 18700 грн., відсотки за період з 15.02.2025 по 23.02.2025 - 1683 грн. (1870 грн. * 1% * 9 днів);

24.02.2025 сплачено 3100 грн., 10.03.2025 - 2100 грн., 15.03.2025 - 600 грн., 19.03.2025 - 1200 грн., відсотки з 24.02.2025 по 23.03.2025 - 5038,54 грн. (18662 грн. * 1% * 28 днів);

24.03.2025 сплачено 2620 грн., відсотки з 24.03.2025 по 06.04.2025 - 2588,19 грн. (18487,08 грн. * 1% * 14 днів);

07.04.2026 сплачено 2620 грн., відсотки з 07.04.2025 по 17.04.2025 - 2030,08 грн. (18455,26 грн. * 1% * 11 днів);

18.04.2025 сплачено 2620 грн., 07.05.2025 - 3500 грн., 08.05.2025 - 450 грн., відсотки з 18.04.2025 по 07.05.2025 - 3573,06 грн. (17865,31 грн. * 1% *20 днів);

з 08.052025 по 20.05.2025 відсотки - 2319,93 грн. (17845,61 грн. * 1% * 13 днів);

21.05.2025 сплачено 2700 грн., відсотки з 21.05.2025 по 02.06.2025 - 2270,53 грн. (17465,59 грн. * 1% * 13 дні);

03.06.2025 сплачено 4000 грн., відсотки з 03.06.2025 по 15.06.2025 - 2045,70 грн. (15736,17 грн. * 1% * 13 днів);

16.06.2025 сплачено 2700 грн., відсотки з 16.06.2025 по 17.07.2025 - 4826,19 грн. (15081,85 грн. * 1% * 32 дні);

17.07.2025 сплачено 1600 грн., 18.07.2025 - 1000 грн., відсотки з 18.07.2025 по 26.07.2025 - 1340,55 грн. (14894,97 грн. * 1% * 9 днів);

з 27.07.2025 (181 день) відсоткова ставка 0,75%, відсотки з 27.07.2025 по 31.07.2025 - 558,56 грн. (14894,97 грн. * 0,75% * 5 днів);

01.08.2025 сплачено 2620 грн., відсотки з 01.08.2025 по 18.08.2025 - 13.02.2026 - 19419,08 грн. (14158,16 грн. * 0,75% * 179 днів).

Таким чином відсотки за період з 28.01.2025 по 13.02.2026 (382 дні) - 51888,87 грн., комісія за видачу кредиту - 2805 грн., заборгованість за кредитом 14158,16 грн.

Разом з тим, відповідно до розрахунку заборгованості за договором№1503-9868 від 28.01.2025 загалом було сплачено 51813,94 грн., та 29.05.2026 представник позивача надала копію квитанції до платіжної операції на переказ готівки №2.671246229.1 від 19.05.2026, згідно з якою: платник ОСОБА_1 , отримувач: ТОВ Укр Кредит Фінанс, сума платежу - 5000 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заборгованості з урахуванням часткових погашень, здійснених відповідачем, та встановивши, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, дійшов висновку про стягнення заборгованості за Кредитним договором №1503-9868 від 28.01.2025 в розмірі 12038,09 грн.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов такого висновку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Договір про відкриття кредитної лінії №1503-9868, укладений між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_2 28.01.2025 року шляхом використання електронного цифрового підпису.

У договорі сторони обумовили усі його істотні умови, тому підписавши його, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати такі умови.

Позивачем надано належні та допустимі докази перерахування кредитних коштів.

Крім того, встановлено, що додаткова угода до договору від 14.02.2025 року укладена в спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за договором №1503-9868 від 28.01.2025, станом на 18.03.2026, становить всього 28337,78 грн., з яких: 14158,16 грн. - основний борг, 11734,24 грн. - залишок відсотків, 2445,38 грн. - залишок відсотків за ст. 625 ЦК України..

Суд установив, що відповідач погашав заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі на 51813,94 грн та 29.05.2026 року представник позивача надала копію квитанції до платіжної операції на переказ готівки №2.671246229.1 від 19.05.2026, згідно з якою: платник ОСОБА_1 , отримувач: ТОВ Укр Кредит Фінанс, сума платежу - 5000 грн.

Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України позичальник у період дії воєнного стану звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у зв`язку з чим будь-які нарахування за вказаною статтею підлягають повному виключенню з розрахунку заборгованості.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Також, згідно з Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина 2 статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі №6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відмовляючи у стягненні процентів на підставі ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції виходив із положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України здійснено за період з 27.11.2024 по 20.10.2025, тобто під час дії воєнного стану, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, звільнення відповідачки від обов`язку сплати заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України.

Доводи скаржника про те, що змінами, внесеними Законом № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування» скасовано заборону на нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану, не спростовують висновків суду, оскільки положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є нормою прямої дії, мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від умов договору.

Крім цього, Закон України «Про споживче кредитування» не скасовує та не змінює дії зазначеної норми ЦК України, а тому не може тлумачитись як такий, що дозволяє нарахування штрафних санкцій, у тому числі штрафу, за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у стягненні відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення із відповідача заборгованості за Кредитним договором №1503-9868 від 28.01.2025 в розмірі 12 038,09 грн.

Однак колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості в сумі 12038,09 грн. Дійсний розмір заборгованості за договором про споживчий кредит з урахуванням вимог чинного законодавства та виключення незаконних нарахувань визначається таким чином.

З огляду на висновок суду щодо безпідставності нарахування відсотків за статтею 625 ЦК України в період дії воєнного стану, сума у розмірі 2 445,38 грн підлягає виключенню з загального розрахунку заборгованості.

Крім того, аналізуючи наданий позивачем розрахунок, апеляційний суд встановив, що позивач у період дії воєнного стану не лише здійснював неправомірне нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України, а й зараховував частину сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення цієї незаконно нарахованої заборгованості.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України, статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» та загальних засад цивільного судочинства, таких як добросовісність, справедливість та розумність, визначених статтею 3 ЦК України, платежі, здійснені боржником, підлягають зарахуванню виключно на погашення дійсно існуючих, правомірних та передбачених законом зобов`язань.

Тому, підлягають перерозподілу суми раніше сплачені відповідачем у рахунок виконання зобов`язань, які позивачем у порушення вимог чинного законодавства було спрямовано на погашення відсотків за статтею 625 ЦК України. Загальна сума таких коштів становить 4 287,42 грн (визначена як різниця між загальною сумою нарахованих позивачем процентів річних у розмірі 6 732,80 грн та їх не сплаченим залишком у розмірі 2 445,38 грн).

До вказаної суми перерахованих коштів підлягає зарахуванню здійснений відповідачем під час розгляду справи платіж від 19.05.2026 року у розмірі 5 000,00 грн (підтверджений квитанцією № 2.671246229.1). Відтак, загальний обсяг коштів, що підлягає зарахуванню в рахунок погашення належних до сплати договірних зобов`язань, становить 9 287,42 грн (4 287,42 грн + 5 000,00 грн).

Таким чином, дійсний розмір заборгованості відповідача за договором, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 16 604,98 грн. Загальний розмір позовних вимог підлягає зменшенню на 11 732,80 грн (сума, що складається з 2 445,38 грн безпідставно нарахованих процентів річних, 4 287,42 грн перерахованих коштів на сплату відсотків по ст. 625 ЦК України та 5 000,00 грн додатково сплаченого платежу).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 16 604,98 грн. У задоволенні решти позовних вимог на суму 11 732,80 грн необхідно відмовити.

Таким чином доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, в іншій частині вони не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом, а також тлумаченням норм матеріального права на свій розсуд .

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене апеляційну скаргу представника відповідача варто задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині розміру стягнутої кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та зміни оскарженого рішення щодо загальної суми заборгованості з 12 038,09 грн гривень на 16 604,98 грн.

Щодо вирішення питання судових витрат.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ціна позову у даній справі становила 28337,78 грн. Судом апеляційної інстанції частково задоволено апеляційну скаргу позивача та задоволено позовні вимоги на суму 16 604,98 грн, що становить 58,60 % ціни позову.

Ставки, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, становили 2422,40 грн та 3633,60 грн, які сплачено стороною позивача.

Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд даної справи в суді першої інстанції у розмірі 1560,17 грн та апеляційної інстанції в розмірі 2340,25 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2026 року в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат – змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за Кредитним договором №1503-9868 від 28.01.2025 в розмірі 16604,98 (шістнадцять тисяч шістсот чотири) грн 98 коп та 1560 (одна тисяча п`ятсот шістдесят) грн 17 коп витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2340 (дві тисячі триста сорок) грн 25 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

І.О.Максюта