Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №344/8114/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/8114/26

Провадження № 22-ц/4808/1549/26

Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 червня 2026 року під головуванням судді Кіндратишин Л.Р. у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

В квітні 2026 року АТ «Акцент-Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк», щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 14.10.2024 відповідачем підписано Заяву щодо встановлення кредитного ліміту (або Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком) на підставі якої (яких) відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 26.04.2026 утворилася вказана заборгованість

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 14.10.2024 у розмірі 9 648,95 грн станом на 26.04.2026, яка складається з: - 5 607,45 грн - заборгованості за кредитом; - 3 641,50 грн - заборгованості по відсоткам, 400 грн пені.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 червня 2026 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.10.2024 станом на 26.04.2026 в сумі 5 607,45 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» судовий збір у розмірі 1553,93 грн.

У апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за кредитом та пені.

Щодо відмови у стягненні процентів апелянт зазначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України

До матеріалів справи було додано не тільки тарифи із сайту банку та паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», а і заява щодо встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені всі обговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та багато іншого.

Заяву підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надала у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку.

Щодо сумнівів відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку Банк надавав банківську виписку.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Задовольняючи частково позов АТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.10.2024 в розмірі 5607,45 грн є доведеними, а стягнення відсотків на переконання суду, які нараховані банком здійснено без правових підстав та є недоведеними.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 400 грн суд вказав, що такі вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про повне стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5 607,45 грн та про відмову у стягненні пені в розмірі 400 грн, однак не погоджується з висновками про відмову у стягненні відсотків за користування кредитними коштами, враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.10.2024 між сторонами АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в A-Банку, за якою сторони засвідчили, що така разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК» становлять договір про надання банківських послуг. Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг така не містить відомостей про розмір відсоткової ставки (а.с. 15 зворот-16).

Між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 14.10.2024 було підписано заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, згідно з якою вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок (п. 3), пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%, у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць (п. 7), строк кредитування (строк дії кредитної лінії) - 240 місяців (п. 8) (а.с. 16 зворот-18).

Згідно з випискою по картці № НОМЕР_1 , за період з 14.10.2024 - 26.04.2026 сума витрат за період - 19293,18 грн., сума зарахувань за період - 15540 грн., сума комісій - 86,88 грн. (а.с. 21-23).

Відповідно до довідки за лімітами АТ «АКЦЕНТ-БАНК», клієнта ОСОБА_1 за договором б/н від 14.10.2024 за період з 14.10.2024 - 26.04.2026, 14.10.2024 - встановлення 7000 грн. клієнт, 14.10.2024 - збільшення 7000 грн. банк, 30.01.2025 - зменшення 6120 грн. банк, 29.03.2026 - зменшення 5607,45 грн. банк, 29.03.2026 - збільшення 5700 грн. банк (а.с. 23 зворот).

Згідно з довідкою за картами АТ «АКЦЕНТ-БАНК» ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано наступні картки: № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року, № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року (а.с. 24).

Відповідно до розрахунку заборгованості за б/н від 14.10.2024, укладеного між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 26.04.2026 заборгованість складає в сумі 9 648,95 грн, з яких: 5 607,45 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 5 304,87 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту, 302,58 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений), 3 641,50 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 676,96 грн. - залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість, залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість 2 964,54 грн. - залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість, 0 грн. - загальний залишок заборгованості по комісії, 400 грн. - заборгованість за пенею, 0 грн. - штраф, процентна ставка (поточна) з 14.10.2024 по 23.04.2026 - 40,80 % (а.с. 14-15).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Звернувшись до суду із вказаним позовом АТ «Акцент-Банк» посилалося на те, що 14.10.2024 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банку» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банку» відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3,4% на місяць (40,8% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зазначив, що підписом заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банку» разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг.

На підтвердження укладення між АТ «Акцент-Банк» та відповідачем кредитного договору, банком було надано суду копію Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 14.10.2024; заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміті за карткою/рахунком від 14.10.2024 та паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Bolt», які підписано позичальником, зокрема за допомогою електронного підпису (а.с. 19 зворот - 20 зворот).

З умовами кредитування, у тому числі щодо нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі 3,4% на місяць, тобто 40,8 % річних, а також з п. 10.1 заяви, яким передбачено, що при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості, відповідач був ознайомлений, що підтверджується паспортом споживчого кредиту, заявою про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміті за карткою/рахунком.

Таким чином, на час укладення кредитного договору позивачем та відповідачем було погоджено його умови, зокрема щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечень не подавала, узгодження умов договору не оспорювала, користувалася грошима, що підтверджується випискою по картці.

Відповідно до статей 1048 та 1054 ЦК України проценти є платою за користування кредитними коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності. Сам по собі факт застосування іншого розміру процентної ставки після настання певних умов, передбачених договором, не змінює правової природи таких процентів та не перетворює їх на штраф чи пеню. Умовами договору прямо визначено, що 6,8 % є саме процентною ставкою за користування кредитом, а не неустойкою, штрафом чи пенею, а тому суд не мав правових підстав перекваліфіковувати погоджену сторонами умову договору виключно на підставі власної оцінки її економічного змісту.

Встановлено, що між сторонами узгоджено базовий розмір процентної ставки (40,8 % на рік), а також розмір процентної ставки за прострочення виконання зобов`язання 6,8% у місяць (81,6 % річних), про що свідчать підписані відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 14.10.2024, заява про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміті за карткою/рахунком від 14.10.2024 та паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Bolt».

Висновок суду про те, що підвищена процентна ставка є способом примусового впливу на боржника, також є необґрунтованим, оскільки проценти за кредитом та неустойка є різними правовими конструкціями. Проценти є елементом основного зобов`язання та платою за користування коштами, тоді як штрафні санкції є способом забезпечення виконання зобов`язання та видом відповідальності за його порушення. Саме по собі збільшення процентної ставки у разі невиконання умов договору не свідчить про виникнення штрафної санкції, а лише означає зміну умов кредитування, погоджених сторонами при укладенні договору.

Тому суд безпідставно дійшов висновку про те, що між сторонами не узгоджений розмір процентів у якості плати за користування грошовими коштами, що у свою чергу свідчить про неможливість застосування вказаного банком у розрахунку розміру процентів за користування коштами 40,8%.

Нарахування позивачем відповідачу відсотків, що відображено у виписці та в рахунок чого здійснено списання коштів внесених відповідачем на погашення заборгованості не ґрунтується на вимогах закону та здійснено без домовленості сторін.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 3 641,50 грн підлягають задоволенню.

Водночас колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення пені у розмірі 400 грн.

Суд першої інстанції, правильно застосувавши приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та врахувавши релевантну правову позицію Верховного Суду, дійшов обґрунтованого висновку, що в період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, зокрема від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить переконання, що суд першої інстанції з порушенням вимог матеріального і процесуального права дійшов неправильного висновку про відмову в стягненні відсотків з відповідача за користування кредитом, тому доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення в цій частині позовних вимог є доведеними. З відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за відсотками за кредитним договором у розмірі 3 461,50 грн, а щодо відмови суду першої інстанції у стягненні пені рішення є правильним і в цій частині його слід залишити без змін.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 5 607,45 грн сторонами не оскаржується, тому не є предметом апеляційного перегляду і в цій частині його слід залишити без змін.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду в частині стягнення відсотків за кредитним договором скасоване і позовні вимоги задоволені частково, відповідно, є підстави для зміни проведеного судом першої інстанції розподілу судових витрат, які поніс позивач, та розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги.

Позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задоволені на 95,85%.

За подання позовної заяви товариство сплатило 2 662,40 грн, а за подання апеляційної скарги сплачено 3 999,60 грн, тому позивач має право на компенсацію понесених сум судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2 551,91 грн судового збору за подання позову та 3 827,87 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 25 червня 2026 року в оскаржуваній частиніщодо відмови у стягненні відсотків за кредитним договором б/н від 14.10.2024 та розподілу судових витрат скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, адреса: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро) 3 641,50 грн (три тисячі шістсот сорок одна гривня 50 коп.) заборгованості за відсотками за кредитним договором б/н від 14.10.2024.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк»2 551,91 грн судового збору за подання позову та 3 827,87 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 31 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: В.А. Девляшевський Є.Є. Мальцева