Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №344/19861/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/19861/25

Провадження № 33/4808/225/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю захисника Лютана З.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського судуІвано-Франківської області від 19 лютого 2026 року відносно нього, –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн. судового збору.

Згідно постанови суду, ОСОБА_1 02.11.2025 о 03 год. 08 хв. у м. Івано-Франківськ по вул. Довженка, 9, керував транспортним засобом марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря-нарколога №446 КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР», чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України. На місці зупинки транспортного засобу від проходження огляду відмовився.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на істотні недоліки та суперечності у складеному протоколі, формулювання обвинувачення в якому є неконкретним та порушує його право на захист. Зокрема, працівник поліції одночасно вказав у діях водія дві різні кваліфікуючі ознаки правопорушення: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням п.2.9а ПДР, та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому порядку, що є порушенням п. 2.5 ПДР. Апелянт наголошує на відсутності належних доказів та порушенні процедури огляду. Так, в акті огляду на стан сп`яніння зазначено, що поліцейськими огляд за допомогою спеціальних технічних засобів не проводився, а в графі згоди з результатами відсутній його підпис. У направленні до медичного закладу також повністю відсутні записи про результати огляду чи засоби, за допомогою яких він проводився. Водночас апелянт зазначає, що наявні відеозаписи підтверджують факт проведення огляду на місці зупинки, під час якого прилад «Драгер» не виявив стану сп`яніння, однак у матеріалах справи немає жодних даних про цей прилад, його номер, модель чи сертифікат про метрологічну повірку. Зазначає про психологічний тиск з боку поліцейських. Зазначає, що він не відмовлявся від огляду як такого, а був не згоден їхати до медичного закладу, відмовляючись сідати до службового автомобіля поліції. При цьому працівники поліції не повертали йому документи, ставлячи це в залежність від поїздки до лікарні, та погрожували викликати Військову службу правопорядку (ВСП), оскільки він є військовослужбовцем. З огляду на відмову їхати до медзакладу, поліцейські мали б кваліфікувати його дії виключно як порушення п. 2.5 ПДР, а не п.2.9а ПДР. Просить скасувати постанову суду та закрити провадження щодо нього у справі через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання вкотре не з`явився.

Його захисникЛютан З.Є. не заперечував проти розгляду скарги за відсутності ОСОБА_1 та підтримав апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Верховний Суд України неодноразово звертав увагу місцевих судів на обов`язок проведення якісного розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачені ст.130 КУпАП, та ретельної перевірки обставин викладених в протоколі.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дотримався вимог наведених норм права, роз`яснень касаційного суду та дійшов правильних висновків.

Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №500950 від 02.11.2025 року (а.с.1); актом огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння (а.с.2); направленням на огляд в медичний заклад (а.с.3); висновком щодо результатів медичного огляду Рачковського на стан сп`яніння (а.с.4); копією постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.6); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с.8).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

На відеозаписах з нагрудної камери працівників поліції (а.с. 8), зафіксовано зупинку працівниками патрульної поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням комендантської години. Під час спілкування правоохоронці виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з рота та поведінку, що не відповідала обстановці. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці за допомогою приладу «Alcotest Drager», на що він спочатку погодився. Проте, під час процедури огляду ОСОБА_1 неодноразово ухилявся від тестування, видихаючи повітря носом, а не в трубку газоаналізатора. Через це поліцейські запропонували йому пройти огляд у медичному закладі. Спочатку ОСОБА_1 категорично відмовлявся від поїздки до лікарні, аргументуючи це тим, що є військовослужбовцем, однак в подальшому він погодився проїхати до медзакладу, оскільки працівник поліції повідомив про заборону подальшого руху його транспортним засобом через наявність ознак сп`яніння. У медичному закладі був проведений огляд на стан сп`яніння в присутності представника ВСП та встановлено стан сп`яніння ОСОБА_1 , після чого були складені відповідні адміністративні матеріали.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог КУпАП та узгоджується з відеозаписами.

Апеляційний суд також бере до уваги правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких у справах про притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП суд зобов`язаний особливо ретельно перевіряти відповідність доказів вимогам закону. У даній справі суд першої інстанції виконав цей обов`язок: дослідив усі надані документи та відеоматеріали, надав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 фактично не відмовлявся від проходження огляду, а лише не погоджувався їхати до медичного закладу, спростовуються змістом відеозапису, який був безпосередньо досліджений судом першої інстанції та перевірений апеляційним судом. Із відеоматеріалів убачається послідовний перебіг подій, зокрема пропозиція пройти огляд на місці, поведінка ОСОБА_1 під час проведення такого огляду, пропозиція пройти огляд у медичному закладі та його подальша згода на поїздку до закладу охорони здоров`я. При цьому зазначені відеоматеріали узгоджуються з іншими доказами у справі та не містять ознак монтажу, упередженості чи суб`єктивного викладення обставин події.

Посилання апелянта на суперечності у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема факту відмови від проходження огляду на місці зупинки, не свідчать про суперечливість викладених обставин та кваліфікації порушених пунктів ПДР. Діючим законодавством (п.2.5 ПДР, ст.130 КУпАП) передбачено відповідальність за відмову саме від медичного огляду на стан сп`яніння, який проводиться в закладі охорони здоров`я. Таким чином, ОСОБА_1 не міг бути притягнутий до відповідальності за порушення вимог п.2.5 ПДР, лише через відмову продути алкотестер на місці зупинки.

Отже, наведені апелянтом твердження щодо неконкретності обвинувачення не спростовують встановленого факту вчинення ним правопорушення.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги, щодо порушенням процедури огляду працівниками поліції, оскільки факт сп`яніння встановлений саме в результаті проведення медичного огляду водія на стан сп`яніння.

Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або незгоди з його результатами огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Апеляційний суд також не встановив обставин, які б свідчили про неправомірні дії працівників поліції, психологічний тиск на ОСОБА_1 або примушування його до проходження медичного огляду. Матеріали справи не містять даних про оскарження ним дій працівників поліції чи встановлення їх неправомірності у передбаченому законом порядку. Самі по собі посилання апелянта на такі обставини, без належного підтвердження відповідними доказами, не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими.

Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського судуІвано-Франківської області від 19 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт