Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №646/10705/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/10705/25

Провадження № 2/646/66/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Чорної Б.М.,

за участю секретаря судового засідання Машко П.М., Тарусіної А.К., Жадан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,

В С Т А Н О В И В :

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 299 998,96 грн., з яких інфляційне збільшення заборгованості грошового зобов`язання – 220 151,02, 3% річних від простроченої суми заборгованості грошового зобов`язання – 79847,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27 липня 2017 року Червонозаводським районним судом міста Харкова винесено заочне рішення по цивільній справі №646/3112/17 за моїм позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми. Цим рішенням позов було задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача основну суму боргу в розмірі 657 375,00 грн., 3% річних у розмірі 6 105,00 грн., відсотки за договором позики за лютий та березень 2017 року у розмірі 17 394,00 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Згідно змісту даного заочного рішення суду, судом було встановлено що 08.10.2014 року ОСОБА_2 отримала у ОСОБА_1 20 000 євро та зобов?язалась повернути їх до 08.03.2015р. зі сплатою 1,5 % в місяць, про що складено розписку.

27.11.2016 року ОСОБА_2 отримала у ОСОБА_1 2900 доларів США та зобов?язалась повернути їх разом з попередньою позикою у розмірі 20000 євро до 05.01.2017р., про що складено розписку. В зазначений строк відповідач кошти не повернула.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Рішення було звернуто до виконання.На даний час загальний розмір невиконаного зобов?язання відповідача (заборгованості) становить 651 564,89 гривень (634 769,04+16 795,85).З огляду на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, беручи до уваги розмір простроченого грошового зобов?язання визначеного заочним рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 27 липня 2017 року цивільній справі №?646/3112/17, в сумі 651 564,89 (з урахуванням стягнутого у виконавчому провадженні), станом на 23 лютого 2022 року розмір нарахованих 3 % річних від суми заборгованості визначеної рішенням суду та інфляційних втрат понесених в результаті не виконання рішення суду, за період з 24.01.2018р. по 23.02.2022р. становить 299 998,96 гривень, яка складається з: інфляційне збільшення - 220 151,02 грн., 3% річних 79 847,94 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Чорну Б.М.

Ухвалою судді Основ`янського районного суду міста Харкова Чорної Б.М. від 22 жовтня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.

Ухвалою судді Основ`янського районного суду міста Харкова Чорної Б.М. 30 червня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

01.12.2025 від представника відповідача-адвоката А.Пекареніна до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в позові повністю. Зазначає, що позовні вимоги заявлені поза межами трирічного строку. Розрахунок не відповідає вимогам ст.625 ЦК України.

16.02.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що позивач заявив нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.01.2018 по 23.02.2022 та вимагає стягнення суми 299 998,96 грн (інфляційне збільшення — 220 151,02 грн; 3% річних — 79 847,94 грн). Позов подано у листопаді 2025 року. Вважає, що застосовуючи загальний трирічний строк позовної давності до вимог, що заявляються позивачем, можливість судового захисту щодо інфляційних втрат і 3% річних обмежується періодом останніх трьох років, що передують дню подання позову. Оскільки позивач вимагає стягнення сум за період, що закінчується 23.02.2022, а позов подано у 2025 році, заявлені ним вимоги повністю припадають на період, що виходить за межі трирічного строку, тобто строк позовної давності за цими вимогами сплив.

В судове засідання, призначене на 31.08.2026 позивач не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач до суду не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлялася завчасно та належним чином.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27 липня 2017 року Червонозаводським районним судом міста Харкова винесено заочне рішення по цивільній справі №646/3112/17 за моїм позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми. Цим рішенням позов було задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача основну суму боргу в розмірі 657 375,00 грн., 3% річних у розмірі 6 105,00 грн., відсотки за договором позики за лютий та березень 2017 року у розмірі 17 394,00 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Згідно змісту даного заочного рішення суду, судом було встановлено що 08.10.2014 року ОСОБА_2 отримала у ОСОБА_1 20 000 євро та зобов?язалась повернути їх до 08.03.2015р. зі сплатою 1,5 % в місяць, про що складено розписку.

27.11.2016 року ОСОБА_2 отримала у ОСОБА_1 2900 доларів США та зобов?язалась повернути їх разом з попередньою позикою у розмірі 20000 євро до 05.01.2017р., про що складено розписку. В зазначений строк відповідач кошти не повернула.

Тобто судом було встановлено що між сторонами був укладений договір позики і відповідачка його не виконала, оскільки не повернула позичені грошові кошти.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Позивач вказує, що станом на день звернення до суду з позовом на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачка добровільно не виконувала рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 липня 2017 року у справі 646/3112/17.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, станом на 23 лютого 2022 року розмір нарахованих 3 % річних від суми заборгованості визначеної рішенням суду та інфляційних втрат понесених в результаті не виконання рішення суду, за період з 24.01.2018р. по 23.02.2022р. становить 299 998,96 гривень, яка складається з: інфляційне збільшення - 220 151,02 грн., 3% річних 79 847,94 грн.

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).

Статтею 629ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.655, 656ЦК України з а договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Особливості купівлі-продажу об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості визначаються законом. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст.524,533-535,625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Згідно із ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 висловив правову позицію та зазначив, що за змістом ч. 2 ст.625ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові від 08.11.2019р. у справі №127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, у цьому цивільно-правовому спорі позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрати та 3% річних згідно з ч.2 ст.625 ЦК України за період з 24.01.2018р. по 23.02.2022р. становить 299 998,96 гривень, яка складається з: інфляційне збільшення - 220 151,02 грн., 3% річних 79 847,94 грн

З огляду на викладене, прийнявши до уваги наявність невиконаного судового рішення від 27.07.2017 року у справі № 646/3112/17 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості, що свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання, суд приходить до висновку, про доцільність задоволення позовних вимог позивача про стягнення грошових коштів.

Що стосується посилання сторони відповідача на закінчення строку давності за цим позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів поширенню коронавірусної України з метою запобігання хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Законом України від 30.03.2020 №540-IХ , яким ЦКУ доповнено п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» набув чинності 02.04.2020р. Дата закінчення карантину 30.06.2023, на підставі постанови Кабміну від 27.06.2023 №?651.

Згідно п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК, в редакції, яка діяла до 29.01.2024, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259,362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії.

Згідно п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в редакції, що діяла з 30.01.2024, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З 4 вересня в Україні набув чинності закон №4434-1Х, який відновлює перебіг строків позовної давності. З перехідних положень Цивільного кодексу виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану.

За період з 23.01.2018 р. до 02.04.2020 р. минуло 2 роки 2 місяці 10 днів. Отже з урахуванням періодів зупинення строків позовної давності, та їх відновлення після 04.09.2025р., строк позовної давності за цим позовом не сплив.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1,3ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зіст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час судового розгляду цієї справи позивачем були надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог, на підставі яких судом встановлені обставини та факти, що обґрунтовують вказані вимоги.

Відповідачем, всупереч вимог ст. ст.12,13,81 ЦПК України, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача не надано і в матеріалах справи не міститься. Доводи позивача, викладені в позові, відповідачем і матеріалами справи не спростовуються.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 4, 5, 12, 13, 81, 141, 260-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 299 998,96 (двісті дев?яносто дев?ять тисяч дев?ятсот дев?яносто вісім) гривень 96 копійок, з яких: інфляційне збільшення заборгованості грошового зобов?язання - 220 151,02 грн:, 3% річних від простроченої суми заборгованості грошового зобов`язаня- 79847,94 грн.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Б.М.Чорна