Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №635/11076/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/11076/25

Провадження № 2/635/967/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючої судді Лук`яненко С.А.,

секретар судових засідань Пальчук Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс» звернулось до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №624220546 від 29.08.2024 року в розмірі 10016,53 грн., а також суму сплаченого судового збору - 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 7000,00 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що 29.08.2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №624220546. Вказаний кредитний договір укладено в формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора. Представник позивача вказує, що у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, в тому числі щодо розміру кредиту, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Так, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, переказав грошові кошти в розмірі 6300,00 коп. на банківську карту відповідача, яка вказана ним особисто в заявці на отримання грошових кошті в кредит від 29.08.2024 року.

07.01.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/16, за умовами якого останньому було відступлено права вимоги до відповідача - ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором №624220546 від 29.08.2024 року.

Окрім того, 28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №28/0525-01, за умовами якого останньому було відступлено права вимоги до відповідача за вказаним вище Кредитним договором.

Також, 16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу №16/07/25-Е, за умовами якого останньому було відступлено права вимоги до відповідача за вказаним вище Кредитним договором.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умови кредитного договору, у зв`язку із чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 12206,80 грн., з яких: 7136,11 - заборгованість по тілу кредиту, 2880,42 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2190,27 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25.12.2025 року відкрито провадження по справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08.06.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Так, у АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570) витребувано наступну інформацію:

- чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_2;

- факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_2 , за період з 29.08.2024 року по 03.09.2024 року у сумі 6300,00 грн;

- чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- у разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_2 , за період з 29.08.2024 року по 03.09.2024 у сумі 6300,00 грн, витребувати інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію;

- у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника) - повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_2 , витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_2.

- у випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_2 не належить Позичальнику, витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска Карти НОМЕР_2 .

30.06.2026 витребувані докази надійшли на адресу суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, разом із поданням позовної заяви подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади України. Причини неявки відповідача до суду не відомі.

Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено Договір №624220546, відповідно до умов пункту 2.1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 8190,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Кредитодавця.

Згідно пункту 2.2 Договору сума кредиту складається з двох частин: одна частина в розмірі 6300,00 грн. видається позичальнику в порядку, передбаченому Договором, а інша частина в розмірі 1890,00 грн. утримується кредитодавцем із суми кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог в рахунок оплати комісії.

Згідно пункту 2.3 Договору кредит надається строком на 182 дні.

Відповідно до пункту 4.1 Договору №624220546, за користування кредитом позичальник виплачує кредитодавцю проценти в розмірі, визначеному в цьому Договорі та комісію за надання кредиту. Розмір комісії та процентна ставка за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, зобов`язання позичальника по сплаті процентів розраховуються згідно процентної ставки 164,25% річних, що становить 0,45 відсотків на день від суми кредит за кожен день користування ним.

Згідно пункту 4.3 Договору в день надання кредиту з суми кредиту позичальником утримується комісія за надання кредиту, вартість якої складає 1890 грн. 00 коп.

Пунктами 7.2.2.1, 7.2.2.2., 7.2.2.2.4 Договору встановлено, що позичальник зобов`язаний здійснювати повернення суми кредиту та нарахованих процентів згідно Графіків платежів на банківський рахунок кредитодавця, що казаний в реквізитах договору, у випадку повної та/або невчасної сплати кредиту та процентів за користування ним, сплатити також неустойку та інші нарахування, передбачені умовами цього договору, виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором.

Вказані вище умова кредитування відображені у Графіку платежів, який є Додатком №1 до Договору №624220546 від 29.08.2024 року, та у Паспорті споживчого кредиту продукту «Тренд» до Договору №624220546 від 29.08.2024 року, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до платіжного доручення №5c16f45c-a4da-428f-b1c3-71ba92da2e3c від 29.08.2024 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну карту № НОМЕР_4 кредитні кошти в сумі 6300,00 на виконання умов договору №624220546.

Факт перерахування коштів в розмірі 6300,00 грн. на рахунок відповідача №№ НОМЕР_4 підтверджується листом АТ КБ «Приват Банк» та відповідною випискою по рахунку відповідача за розрахунковий період з 29.08.2024 року по 03.09.2024 року.

Як встановлено судом, Договір №624220546 від 29.08.2024 року укладений сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», шляхом обміну електронними повідомленням з використанням інформаційно телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартним формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За викладених обставин, із врахуванням вказаних норм чинного законодавства, суд вважає доведеною обставину укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» Договору №624220546 від 29.08.2024 року.

Згідно наявних письмових матеріалів справи, 07.01.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/16, за умовами пункту 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах , визначених цим договором.

Відповідно до пункту 4.1 вказаного Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог. Майбутнє право вимоги вважається переданим з момент у виникнення такого права вимоги до боржників та додаткового оформлення не потребує.

За змістом Реєстру прав вимоги на виконання Договору факторингу №МВ-ТП/16 від 07.01.2025, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 , за кредитним договором №624220546 від 29.08.2024 року.

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №28/0525-01, за умовами пункту 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 4.1 вказаного Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

За змістом Реєстру прав вимоги №1 від 28.05.2025, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 , за кредитним договором №624220546 від 29.08.2024 року.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу №16/07/25-Е, за умовами пункту 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком №1 і є невід`ємною частиною Договору.

За змістом Реєстру боржників до Договору факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №624220546 від 29.08.2024 року.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За таких обставин суд вважає доведеним факт переходу до ТОВ «ФК «Ейс» прав вимоги до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказаним у відповідному Реєстрі боржників, до ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором №624220546 від 29.08.2024 та виписки з особового рахунку за Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором в розмірі 12206,80 грн., з яких: 7136,11 - заборгованість по тілу кредиту, 2880,42 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2190,27 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до вимог частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи не призначались.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 624220546 від 29.08.2024 року у загальному розмірі 10016,53 гривень, яка складається з тіла кредиту у розмірі 7136,11 гривень та процентів у розмірі 2880,42 гривень - законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. В зв`язку з тим, що позивачем заявлено стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 10016,53 грн., суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги, копію акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи, яка є нескладною, сталу судову практику даної категорії справ, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що має бути компенсований позивачу підлягає зменшенню до 3000,00 грн, оскільки зазначена справа є типовою для фінансової установи. Виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї, адвокатом не наведено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №624220546 від 29.08.2024 в розмірі 10016 (десять тисяч шістнадцять) грн. 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» суму судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на оплату правничої допомоги, в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місце реєстрації: м.Київ, вул.Юрія Поправки, б.6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Суддя С.А. Лук`яненко