Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №208/2374/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/2374/26

провадження № 2/208/3462/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника відповідача - адвоката Рабко Т.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/2374/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Заводського районного суду міста Кам`янського позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що перебував з відповідачем у трудових відносинах з 08.01.2004 року по 25.04.2004, з 15.12.2004 по 02.04.2014, з 28.04.2014 по 15.07.2014, з 13.01.2015 по 21.08.2016, з 15.02.2017 по 23.02.2018, з 11.04.2018 по 08.11.2024 року та працював на підземних роботах з повним робочим днем під землею.

Загальна тривалість трудового стажу на підприємстві становить 19 років 10 днів.

Наказом від 08.11.2024 року № 2630кз звільнений з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» за ст. 40 п. 2 КЗпП України у зв?язку з невідповідністю робітника виконуваній роботі внаслідок стану здоров?я.

Під час роботи на підприємстві отримав професійне захворювання.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професій захворювання (отруєння) форми П-4 від 10 вересня 2025 року встановлені хронічні професійні захворювання:

- хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії, дифузний пневмофіброз, лн ІІ ст. (другого ст.). J 41.0.

- хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІІ ст.) з помірним ступенем зниження слуху Н 90.3.

- супутній діагноз - міопія слабкого ступеня (Н 52.1), астигматизм (Н 52.2 з ангіопатія сітківки обох очей (І 79.2), цервікалгія (М 54.2).

Відповідно до п.17 Акту професійне захворювання виникло у зв`язку з тим, що з тривалим часом роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське» я підпадав шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, рівні концентрації яких перевищували допустимі.

В п. 12 акту зазначено, що загальний стаж моєї роботи 21 роки 06 місяці 18 днів, з них в умовах вплив шкідливих факторів - 18 років 11 місяців 23 дні.

07 січня 2026 року пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, де позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності строком на один рік повторним оцінюванням 01.02.2027 року.

У зв`язку із зазначеними хронічними професійними захворюваннями у позивача порушилися нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості повною мірою реалізовувати свої звички, права та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя.

Крім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжуються значною втратою працездатності та систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт та порушення душевної рівноваги, що проявляються у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, порушенні сну тощо. Усе це постійно негативно впливало та продовжує впливати на його душевний і фізичний стан.

На цей час його самопочуття дещо покращилося, однак негативні зміни у житті, зумовлені професійними захворюваннями та втратою працездатності, є незворотними. Усвідомлення цього завдає йому душевного болю та страждань. Зазначені обставини спричиняють у постійні переживання, страждання, стрес, пригнічений емоційний стан та негативно позначаються на якості його життя.

Отже, наявність моральних страждань є наслідком ушкодження здоров`я та істотного погіршення звичного способу життя.

Позивач вважає, що за таких обставин з боку відповідача підлягає відшкодуванню моральна шкода, завдана ушкодженням здоров`я внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення належних умов праці, що призвело до виникнення у нього хронічних професійних захворювань.

Вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання пов`язані з професійними захворюваннями, які є прямим наслідком небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 166400 грн без утримання податків та обов`язкових платежів.

Згідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із відповіддю № 2406255 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса реєстрації: Донецька область, місто Покровськ, площа Шибенкова, 1 А.

Ухвалою суду від 06.03.2026 року відкрито провадження у справі № 208/2374/26 за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.

17.03.2026 року представник відповідача ПАТ «ШУ «Покровське» подав до суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач приховував від роботодавців реальний стан свого здоров`я, у зв`язку з чим робота у шкідливих умовах праці, на думку відповідача, була його власним вибором. Відповідач зазначає, що у разі своєчасного повідомлення позивачем про стан свого здоров`я можна було б уникнути розвитку професійного захворювання.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до роботодавця з проханням змінити умови праці, а роботодавець відмовив у такій зміні. Також, на думку відповідача, відсутні докази незгоди позивача з результатами щорічних медичних оглядів, якими його визнавали придатним до виконання відповідної роботи, або вчинення ним дій щодо оскарження результатів таких медичних оглядів.

Водночас відповідач зазначає, що після того, як медичною комісією було встановлено невідповідність позивача виконуваній роботі за станом здоров`я, останнього було звільнено з підприємства відповідача на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.

З огляду на зазначене відповідач вважає, що у відносинах із позивачем він діяв правомірно та добросовісно, що, на його думку, виключає підстави для відшкодування моральної шкоди.

Також відповідач посилається на те, що професійну втрату працездатності возивачу було встановлено 07.01.2026 року, тоді як до суду він звернувся 01.03.2026 року, тобто через нетривалий проміжок часу. На думку відповідача, зазначене свідчить про те, що моральні страждання позивача не можуть мати тривалого характеру.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачу встановлено дату повторного оцінювання відсотка втрати працездатності - 01.02.2027 року, що, на його думку, підтверджує можливість покращення стану здоров`я позивача.

Відповідач також посилається на зміст акта за формою П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), відповідно до якого позивачу встановлено такі діагнози: хронічний бронхіт ІІ ступеня, фаза неповної ремісії, дифузний пневмофіброз, легенева недостатність ІІ ступеня (J41.0); хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ступеня з помірним ступенем зниження слуху (H90.3).

При цьому відповідач звертає увагу на те, що згідно з витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/26/8/В від 07.01.2026 року, рішення № 1391/26/8/Р, у позивача зазначено такі діагнози: основний — J41.0 «Простий хронічний бронхіт»; супутній — H90.3 «Нейросенсорна втрата слуху, двостороння»; ускладнення основного діагнозу — J96.01 «Гостра респіраторна недостатність, тип ІІ».

Відповідач зазначає, що у пункті 16 зазначеного витягу відсутня деталізація щодо відсотка втрати професійної працездатності окремо за кожним із захворювань, а зазначено лише загальний відсоток втрати працездатності.

Крім того, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 року № 1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2025 року № 1536), якою затверджено перелік професійних захворювань. На думку відповідача, зазначений перелік не містить діагнозу «J96.01 — гостра респіраторна недостатність, тип ІІ», а тому це захворювання не може бути віднесене до професійних захворювань.

Позивач у своїх поясненнях не диференціює професійні та непрофесійні стани, що призводить до необґрунтованого розширення обсягу моральної шкоди. Таким чином медичні документи та обґрунтування позовних вимог щодо стану здоров`я позивача містять певні невідповідності. Враховуючи зазначене, заявлені позивачем моральні страждання не підтверджено наданими доказами по справі.

Відповідач вважає, що сума вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, є значно завищеною.

Вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів суперечить податковому законодавству.

Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

21.03.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останні зазначив, що згода працівника на працю в умовах дії шкідливих виробничих факторів не знімає обов`язку та відповідальності з роботодавця за забезпечення належних умов праці.

Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків. Твердження відповідача про те, що позивач приховував хворобу, є припущенням та не підтверджено жодним доказом. Діагноз «хронічне професійне захворювання» встановлюється не працівником самостійно, а спеціалізованим медичним закладом. Факт встановлення профзахворювання актом за формою П-4 спростовує тезу про те, що хвороба виникла з вини працівника. Навпаки, Акт П-4 встановлює причинний зв`язок між роботою у шкідливих умовах на підприємстві відповідача та виникненням хвороби. Саме в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 10 вересня 2025 року зазначено, що професійне захворювання виникло у позивача у зв`язку тим, що з тривалим часом роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське» він підпадав впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Щодо доводів про розбіжності в діагнозах, зазначив, що це різний ступінь деталізації одного й того ж захворювання в різних медичних документах, де перше формулювання-клінічне, а друге-класифікаційне (МКХ-10), що не спростовує факту наявності професійної хвороби. В усіх документах фігурують одні й ті самі коди класифікації J41.0 та H90.3-це означає, що йдеться про одні й ті самі захворювання. І суперечність тут мала б місце, якби в одному документі був, наприклад J41.0 (бронхіт), а в іншому -J64 (пневмоконіоз).

Позивач більше 19 років працював на підземних роботах в ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське». Звільнився з підприємства лише тоді, коли відчув суттєве погіршення стану здоров`я.

Враховуючи викладене, просив позов задовольнити повністю.

26.03.2026 року від відповідача надійши заперечення в яких відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 26.08.2026 року позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Щодо надання банківського рахунку зазначив, що до закінчення розгляду по суті надасть відповідачу розрахунковий рахунок для перерахування коштів.

В судовому засіданні представник відповідача – ОСОБА_2 зазначила, що позивач звільнений з роботи за станом здоров`я, до звільнення не повідомляв роботодавця про погіршення свого стану здоров`я, у випадку задоволення позову просила зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 50000 грн.

26.08.2026 року у судовому засіданні після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. На підставі ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладено та визначено дату та час судового засідання – 31.08.2026 року о17:00 годині, в якому буде відбуватися проголошення судового рішення, про що учасники справи були повідомлені у спосіб, встановлений ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на таких посадах:

- 01.02.2004 року – прийнятий до ВАТ «Вугільна компанія» «Шахта Красноармійська Західна № 1» учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті;

- 07.04.2004 року – переведений на посаду механіка дільниці підземної;

- 25.04.2004 року – звільнений за статтею 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку практики;

- 15.12.2004 року – зарахований до навчального пункту ВАТ «Вугільна компанія» «Шахта Красноармійська Західна № 1»;

- 07.01.2005 року – прийнятий на посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті;

- 01.03.2007 року – переведений на посаду заступника начальника підземної дільниці;

- 05.08.2006 року – змінено найменування підприємства на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське»;

- 19.08.2008 року – переведений на посаду заступника механіка підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 01.10.2008 року – змінено найменування підприємства на Вугільну компанію «Шахта «Красноармійська Західна № 1»;

- 01.11.2008 року – переведений на посаду заступника начальника підземної дільниці;

- 01.12.2008 року – переведений на посаду помічника начальника підземної дільниці з повним робочим днем під землею;

- 01.06.2009 року – переведений на посаду заступника начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 21.08.2010 року – переведений на посаду начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

-07.09.2010 року – змінено найменування підприємства на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»;

- 20.10.2010 року – переведений на посаду заступника начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 26.02.2011 року – переведений на посаду начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 09.03.2011 року – переведений на посаду заступника начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 25.06.2011 року – переведений на посаду начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 02.04.2014 року – звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням;

- 28.04.2014 року – прийнятий на посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті;

- 27.06.2014 року – переведений на посаду начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 15.07.2014 року – звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням;

- 13.01.2015 року – прийнятий на посаду начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 26.02.2016 року – переведений на посаду заступника начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 21.08.2016 року – звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням;

- 15.02.2017 року – прийнятий на посаду гірничого майстра з повним робочим днем у шахті;

- 24.02.2017 року – переведений на посаду заступника начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 26.12.2017 року – переведений на посаду начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 23.02.2018 року – звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням;

- 11.04.2018 року – прийнятий на посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті;

- 08.05.2018 року – переведений на посаду заступника начальника підземної дільниці з повним робочим днем під землею;

- 07.07.2018 року – переведений на посаду начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 13.09.2018 року – змінено найменування підприємства на Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»;

- 26.09.2018 року – переведений на посаду заступника начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 01.10.2018 року – переведений на посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті;

- 23.10.2018 року – переведений на посаду начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 02.12.2020 року – переведений на посаду гірничого диспетчера;

- 22.06.2021 року – переведений на посаду начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 29.07.2021 року – переведений на посаду заступника начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 25.03.2022 року – переведений на посаду помічника начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 09.04.2022 року – переведений на посаду заступника начальника підземної дільниці з повним робочим днем у шахті;

- 01.08.2024 року – переведений на посаду гірничого диспетчера;

- 08.11.2024 року – звільнений за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 10.09.2025 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, а саме : хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії, дифузний пневмофіброз, лн ІІ ст. (другого ст.), хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІІ ст.) з помірним ступенем зниження слуху.

Відповідно до пункту 13 акта висновок про наявність шкідливих умов праці за професіями та посадами, які обіймав ОСОБА_1 у ПрАТ «ШУ «Покровське», є таким:

-на робочому місці гірничого диспетчера ПрАТ «ШУ «Покровське» умови праці за концентрацією пилу в повітрі робочої зони відносяться до третього класу третього ступеня; за рівнем виробничого шуму до другого класу; за показниками важкості праці - до другого класу; за показниками напруженості праці - до третього класу другого ступеня; за параметрами мікроклімату - до третього класу першого ступеня.

-на робочому місці заступника начальника дільниці ШТ ПрАТ «ШУ «Покровське» умови праці за концентрацією пилу в повітрі робочої зони відносяться до третього класу другого–третього ступеня; за рівнем виробничого шуму - до другого класу–третього класу першого ступеня; за показниками важкості праці - до другого класу; за показниками напруженості праці - до третього класу другого ступеня; за параметрами мікроклімату - до другого класу.

-на робочому місці помічника начальника дільниці ШТ ПрАТ «ШУ «Покровське» умови праці за концентрацією пилу в повітрі робочої зони відносяться до третього класу третього ступеня; за рівнем виробничого шуму - до другого класу; за показниками важкості праці - до другого класу; за показниками напруженості праці - до третього класу другого ступеня; за параметрами мікроклімату - до другого класу.

-на робочому місці начальника дільниці ШТ ПрАТ «ШУ «Покровське» умови праці за концентрацією пилу в повітрі робочої зони відносяться до третього класу другого ступеня; за рівнем виробничого шуму - до третього класу першого ступеня; за показниками важкості праці - до другого класу; за показниками напруженості праці - до третього класу другого ступеня; за параметрами мікроклімату - до другого класу.

-на робочому місці гірничого майстра дільниці ПрАТ «ШУ «Покровське» умови праці за концентрацією пилу в повітрі робочої зони відносяться до третього класу першого–третього ступеня; за рівнем виробничого шуму - до другого класу–третього класу другого ступеня; за показниками важкості праці - до другого класу; за показниками напруженості праці - до третього класу другого ступеня; за параметрами мікроклімату - до другого класу–третього класу першого ступеня.

Згідно з пунктом 17 акта професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу, зокрема через виділення значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії та підвищеного рівня виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування, недостатню забезпеченість засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів), а також недосконалість технологічного процесу.

ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала гранично допустимі концентрації, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно з пунктом 18 зазначеного акта причинами виникнення професійного захворювання є такі фактори виробничого середовища.

-на робочому місці гірничого диспетчера ПрАТ «ШУ «Покровське»: пил переважно фіброгенної дії - вуглецю пилу (вугілля та вуглепородний пил із вмістом вільного діоксиду кремнію до 5%) - фактична величина 55,5 мг/м?, при нормативному значенні 10 мг/м?. Тривалість дії протягом зміни - 80 % зміни; виробничий шум - фактична величина 73,4 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.

-на робочому місці заступника начальника дільниці ШТ ПрАТ «ШУ «Покровське»: пил переважно фіброгенної дії - діоксид кремнію кристалічний за вмістом у пилу від 10 до 70 % (вуглепородний пил) - фактична величина 17,5 мг/м?, при нормативному значенні 2 мг/м?; пил переважно фіброгенної дії - вуглецю пилу: інші викопні вугілля та вуглепородні пилові частинки з вмістом вільного діоксиду кремнію від 5 % до 10 % (7,3 %) - фактична величина 8,7 мг/м?, при нормативному значенні 4 мг/м?. Тривалість дії зазначених факторів протягом зміни становила від 80 до 84,4 % зміни. Виробничий шум — фактична величина від 76,3 до 82 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.

-на робочому місці помічника начальника дільниці ШТ ПрАТ «ШУ «Покровське»: пил переважно фіброгенного впливу - діоксид кремнію кристалічний за вмістом у пилу від 10 до 70 % (вуглепородний пил) - фактична величина 15,8 мг/м?, при нормативному значенні 2 мг/м?. Тривалість дії протягом зміни - 80 % зміни; виробничий шум - фактична величина 74,6 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.

-на робочому місці начальника дільниці ШТ ПрАТ «ШУ «Покровське»: пил переважно фіброгенної дії - вуглецю пилу: інші викопні вугілля та вуглепородні пилові частинки з вмістом вільного діоксиду кремнію від 5 % до 10 % (7,3 %) - фактична величина 84 мг/м?, при нормативному значенні 4 мг/м?. Тривалість дії протягом зміни - 81,9 % зміни; виробничий шум - фактична величина 81 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.

-на робочому місці гірничого майстра дільниці ПрАТ «ШУ «Покровське» встановлено такі шкідливі виробничі фактори: пил переважно фіброгенної дії - вуглецю пилу (вугілля та вуглепородний пил із вмістом вільного діоксиду кремнію до 5 % (3,5 %)) - фактична величина 53,4 мг/м?, при нормативному значенні 10 мг/м?; пил переважно фіброгенної дії - вуглецю пилу: інші викопні вугілля та вуглепородні пилові частинки з вмістом вільного діоксиду кремнію від 5 % до 10 % (9,5 %) - фактична величина від 6,3 до 11,1 мг/м?, при нормативному значенні 4 мг/м?. Тривалість дії зазначених факторів протягом зміни становила від 81 до 90,3 % зміни. Виробничий шум - фактична величина від 79 до 88 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.

Згідно п. 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/26/8/В від 07.01.2026 року, позивачу визначено втрату працездатності на рівні 50% та встановлено третю групу інвалідності терміном на 1 рік.

Основний діагноз – J41.0 – простий хронічний бронхіт.

Супутні діагнози – Н90.3 – нейросенсорна втрата слуху двостороння.

Ускладнення основного діагнозу – J 96.01 – гостра респіраторна недостатніссть, тип ІІ.

Причина втрати професійної працездатності – професійне захворювання. Відсоток втрати професійної працездатності – 50% встановлено з 31.07.2025 року.

З медичного висновку № 9190 від 31.07.2025 року у ОСОБА_1 встановлено професійного характеру захворювання. Висновок - хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. другого ст.; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІІ ст) легка ступінь зниження слуху з помірним ступенем зниження слуху.

У матеріалах справи також містяться інші виписки з медичної картки амбулаторного хворого, які підтверджують наявність у позивача відповідних захворювань, їх тривалий характер, а також факт його неодноразового звернення за медичною допомогою та проходження лікування.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 10.09.2025 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, а саме: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії. Дифузний пневмофіброз, ЛН ІІ ст.; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІІ ст) з помірним ступенем зниження слуху.

Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1 з 01.02.2004 року по 25.04.2004 року, з 15.15.2004 року по 02.04.2014 року, з 28.04.2014 року по 15.07.2014 року, з 13.01.2015 року по 21.08.2016 року, з 15.02.2017 року по 23.02.2018 року, з 11.04.2018 року по 08.11.2024 року працював на різних посадах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське». 08.11.2024 року звільнений за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

У акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 10.09.2025 року також зазначено, що ОСОБА_1 в умовах шкідливих факторів ПрАТ «ШУ «Покровське» працював 18 років 11 місяці 23 днів.

Отже, вбачається, що захворювання, які визнанні професійними захворюваннями ОСОБА_1 цілком ймовірно виникли за час роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське».

З наданої трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 після звільнення з ПАТ «ШУ «Покровське» більше не працював.

У позовній заяві зазначено, що у зв`язку із зазначеними хронічними професійними захворюваннями у позивача порушилися нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості повною мірою реалізовувати свої звички, права та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. Крім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжуються значною втратою працездатності та систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт та порушення душевної рівноваги, що проявляються у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, порушенні сну тощо. Усе це постійно негативно впливало та продовжує впливати на його душевний і фізичний стан. На цей час його самопочуття дещо покращилося, однак негативні зміни у житті, зумовлені професійними захворюваннями та втратою працездатності, є незворотними. Усвідомлення цього завдає йому душевного болю та страждань. Зазначені обставини спричиняють у постійні переживання, страждання, стрес, пригнічений емоційний стан та негативно позначаються на якості його життя. Отже, наявність моральних страждань є наслідком ушкодження здоров`я та істотного погіршення звичного способу життя.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, судом встановлено порушення ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» норм трудового законодавства, що призвело до появи у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності та він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Враховуючи характер і тривалість професійного захворювання позивача, 50 % втрати професійної працездатності та встановлення йому ІІІ групи інвалідності строком на один рік, а також те, що професійне захворювання виникло внаслідок тривалого впливу шкідливих виробничих факторів під час роботи у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», та звільнення з підстав невідповідності стану здоров`я, водночас суд бере до уваги, що не всі періоди роботи позивача були пов`язані з безпосереднім виконанням підземних робіт суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 70000 грн буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.

Звертаючись з позовом до суду позивач просить стягнути моральну шкоду без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже зауважувала, що тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження №61-10834сво22)).

Касаційний суд зазначив, що проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди; цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів; можливість вирішення цивільного позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди не потребує залучення до участі у такій справі Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України; правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного: (1) необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».

Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі (висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24).

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 70 000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково (42,06 %), отже підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 699 грн. 87 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258, 265,268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, судовий збір на користь держави у розмірі 699 (шістсот дев`яносто дев`ять ) гривня 87 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, адреса: Донецька обл., м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. № 1 А.

Повний текст рішення складено та проголошено 31.08.2026 року о 17 годині 10 хвилин.

Суддя В.Г. Гречана